Повна версія

Головна arrow Фінанси arrow Гроші та кредит

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

ГРОШОВИЙ ОБОРОТ І ГРОШОВА МАСА

Сутність та структура грошового обігу

Кінцевим призначенням грошової сфери є обслуговування товарного обігу, тому певна відокремленість цих сфер є лише однією стороною. Другою стороною цього процесу є їх нерозривна єдність, їх тісний взаємозв'язок. Безперечно, що без цієї єдності й взаємозв'язку не можливе функціонування сучасної ринкової економіки. При цьому взаємозв'язок між цими сферами здійснюється постійно, тому що постійним є процес суспільного відтворення. Виходячи з цього, рух грошової маси, яка обслуговує процес суспільного відтворення також є безперервним. Взятий сам по собі процес безперервного руху грошей між суб'єктами економічних відносин у суспільному відтворенні являє собою грошовий оборот.

Тобто, грошовий обіг явище макроекономічного рівня, який суттєво відрізняється від обігу грошей у межах кругообігу окремих індивідуальних капіталів. Йдеться про обіг на макрорівні.

На мікрорівні гроші є однією з функціональних форм капіталу, його складовою та елементом багатства, яким володіє власник цього індивідуального капіталу. У цьому випадку гроші, як капітал, вимагають для себе відповідної норми прибутку подібно до інших форм капіталу.

Зовсім іншу роль відіграють гроші в сукупному грошовому обігу. На макрорівні вони функціонують виключно як гроші і не є функціональною формою капіталу.

Сукупний грошовий обіг і обіг грошей у межах індивідуального капіталу істотно відрізняються також механізмами формування грошової маси, необхідної для їх обслуговування. Якщо недостатньо грошей для обслуговування кругообігу індивідуального капіталу, то додаткові кошти мобілізуються на грошовому ринку.

Сукупний грошовий обіг обслуговується переважно теж за рахунок наявності грошей на грошовому ринку. Однак можливості грошового ринку не безмежні, і неминуче виникають потреби в поповнені обігу додатковою масою грошей. Ці потреби можуть бути задоволені лише за рахунок додатковою емісії грошей. Емісія ж може бути зумовлена кількома факторами:

  • – зростання обсягів ВНП, для реалізації яких банківська система повинна розширювати кредитування суб'єктів обігу;
  • – зростання чистого імпорту (перевищенням імпорту над експортом);
  • – зниженням перерозподільної функції грошового ринку, внаслідок чого наявна грошова маса буде повільніше обертатися і не зможе забезпечити всі потреби обігу;
  • – іншими чинниками, що можуть уповільнити швидкість руху грошей по каналах обігу.

Таким чином, сукупний грошовий обіг не є механічною сумою обігу грошей у межах індивідуальних капіталів, а являє собою самостійне економічне явище, безпосередньо пов'язане з процесом суспільного відтворення в цілому.

Суб'єктами грошового обігу є всі юридичні та фізичні особи, які беруть участь у виробництві, розподілі, обміні та споживанні ВВП.

Якщо абстрагуватися від відтворювального аспекту, то грошовий обіг можна уявити просто як безперервний процес переміщення грошей у функціях засобів обігу і платежу між окремими його суб'єктами.

Модель сукупного грошового обороту та грошові потоки

Грошовий обіг здійснюється між усіма суб'єктами ринку в процесі суспільного відтворення і складається з певних грошових потоків.

Грошовий потік – це рух грошей, який має певний напрямок, пов'язаний з обслуговуванням руху відповідного потоку товарів та послуг і характеризується певними особливостями.

Для з'ясування закономірностей та особливостей руху грошей у процесі суспільного відтворення необхідно побудувати умовну модель грошового обігу. Всі його чотири суб'єкти згрупуємо у чотири укрупнені групи: фірми, сімейні господарства, уряд, фінансові посередники.

Оскільки більшість відносин між економічними суб'єктами здійснюється через ринок, в моделі виділено чотири види ринків: ринок продуктів, ринок ресурсів, грошовий ринок, світовий ринок. Грошові потоки пов'язують між собою не тільки всі групи економічних суб'єктів, а й усі види ринків, забезпечуючи, тим самим, функціонування єдиного ринкового простору країни.

З метою спрощення схеми грошових потоків при побудові грошового обігу зроблено кілька умовних припущень, які не відповідають реальним умовам перехідної економіки України:

  • 1) в економічній системі панує приватна власність;
  • 2) з тієї ж причини самі фірми перебувають у власності сімейних господарств;
  • 3) уряд одержує всі податкові надходження тільки від сімейних господарств;
  • 4) уряд не має можливості усі свої витрати, що покриваються надходженням чистих податків, забезпечити за рахунок коштів, які можна позичити на внутрішньому грошовому ринку;
  • 5) фірми всі свої інвестиційні потреби, пов'язані з розширенням виробництва, задовольняють за рахунок мобілізації коштів на внутрішньому грошовому ринку;
  • 6) у потоках, що відображають рух заощаджень сімейних господарств, ураховані чисті заощадження та кредити;
  • 7) у потоках, що пов'язують внутрішній ринок зі світовим, відображені тільки платежі, що опосередковують чистий експорт чи чистий імпорт.

З урахуванням названої схеми припущену модель сукупного грошового обігу можна побудувати у вигляді кругообігу доходів і витрат (рис. 2.1).

У наведеній моделі сукупного грошового обігу виділено 16 окремих грошових потоків.

Збалансування грошового обороту, його нормальне функціонування, забезпечується вирівнюванням двох ключових потоків – національного доходу та реалізації національного продукту. Між цими потоками існує внутрішній зв'язок, обумовлений єдністю процесу суспільного відтворення. Наведені обставини викликають необхідність формування в процесі розподілу й використання національного доходу двох видів грошових потоків, які відносно національного доходу можна поділити на потоки втрат і потоки ін'єкцій.

До потоків втрат належать: чисті податки (потік 4), заощадження сімейних господарств (потік 5), та оплата імпорту (потік 10).

До потоків ін'єкцій відносять: інвестиційні витрати фірм (потік 7), державні закупівлі урядових структур (потік 9), надходження за експортом (потік 11). В обсязі потоків витрат зменшується використання сімейними господарствами національного доходу на внутрішньому ринку продуктів, що звужує можливості реалізації виробленого національного продукту. В обсязі потоків ін'єкцій збільшується надходження грошей на внутрішній ринок, що розширює можливості реалізації національного продукту. Якщо обсягів потоків втрат і ін'єкцій грошей будуть урівноважуватися, то потоки національного доходу (2) і реалізації національного продукту (12) збалансується.

Треба мати на увазі, що урівноваженість потоків втрат і ін'єкції грошей не здійснюється автоматично. Вона може бути досягнута тільки через механізм грошового ринку, який виконує дві важливі для урівноваження вказаних потоків функції:

1) трансформує заощадження сімейних господарств у нові види платоспроможного попиту (фірм та урядових структур);

Модель сукупного грошового обороту

Рис. 2.1. Модель сукупного грошового обороту

2) коливання ринкової кон'юнктури (попиту і пропозиції грошей) зумовлюють відплив зайвих грошей на світовий ринок або приплив їх зі світового ринку у випадку дефіциту пропозиції грошей.

Завдяки цим двом функціям грошовий ринок забезпечує збалансування національного продукту як необхідну передумову успішної реалізації останнього.

Загалом, балансування грошових потоків і всієї сфери грошового обігу в цілому повинно віддзеркалювати і стратегічні цілі, що стоять перед державою. Формування такої стратегії набуває особливого значення для України, де глобальним, першочерговим значенням у теперішній час є реформування економіки й здійснення суттєвих якісних змін в її організації.

 
<<   ЗМІСТ   >>