Повна версія

Головна arrow Фінанси arrow Гроші та кредит

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

Попит на гроші та його загальна характеристика

Трансакційний попит виявляється в тому, що економічні суб'єкти постійно відчувають потребу в певному запасі грошей для здійснення поточних платежів, для того щоб підтримувати на належному рівні своє особисте та виробниче споживання. Запас таких грошей можна назвати поточною чи оперативною касою.

Мотив завбачливості зводиться до того, що юридичні і фізичні особи бажають мати запас грошей як ресурс купівельної спроможності для того щоб мати можливість задовольняти свої непередбачувані потреби чи скористатися перевагами несподіваних можливостей. При цьому, запас грошей за цим мотивом є більш довготривалий, ніж трансакційний запас, і тому буває більш стабільним.

Спекулятивний запас попиту на гроші полягає в тому, що економічні суб'єкти бажають мати у своєму розпорядженні певний запас грошей, для того щоб за сприятливих умов перетворити їх у високоліквідні фінансові інструменти, а при погіршенні цих умов і появи загрози зниження дохідності й зростання ризику збитковості наявних фінансових інструментів перетворити к у грошову форму. Остання може бути хоч малодохідна, але без- ризикована.

Ідея щодо спекулятивного попиту належить Дж. М. Кейнсу, який стверджував, що попит на гроші та їх накопичення залежить від зміни процента. Визначенні цієї залежності сприяло осмисленню можливостей використання процента в практиці регулювання грошової маси, використання його як вагомого інструмента реалізації грошово-кредитної політики.

Залежність попиту на гроші від відсотка обернено пропорційна: коли відсоток зростає, попит на гроші зменшується, і навпаки.

Зміна відсотка, наприклад його збільшення, впливає й на ту кількість грошей, яку індивід воліє тримати у вигляді власне грошей (готівки). Дуже великий відсоток стимулює до перетворення частки цих грошей в фінансові активи, зменшуючи, тим самим, трансакційний попит на гроші.

Отже, сукупний попит на гроші складається з трансакційного і попиту на гроші як на активи. Кількісно сукупний попит Мd, дорівнює усім трьом грошовим агрегатам:

Md = M1 + M2 + M3.

Пропозиція грошей і механізм її формування

Суть пропозиції грошей полягає в тому, що економічні суб'єкти в будь-який момент мають у своєму розпорядженні певний запас грошей, які вони можуть за сприятливих обставин спрямувати в обіг.

Графічно пропозицію грошей можна зобразити у вигляді вертикальної лінії Ms (рис. 3.3).

Пропозиція грошей

Рис. 3.3. Пропозиція грошей

Пропозиція грошей може змінюватися під впливом різних чинників і, перш за все, під впливом змін у монетарній політиці держави.

Крім того, визначення попиту на гроші є об'єктивною межею для пропозиції грошей, а самої пропозиції – результатом діяльності банків. Проте це лише поверхове, загальне враження. Однак, це дуже складний процес, на який, крім рішень центрального банку, впливає значна кількість інших чинників, що можуть деформувати пропозицію грошей. Кожний із цих чинників можна розглядати як самостійний фактор впливу на обсяг пропозиції грошей.

Щоб спростити аналіз цих чинників, пропозицію грошей надано у вигляді такої формули:

M1 = m × Мб,

де M1 – пропозиція грошей у вигляді ставки поза банками та депозитів на поточних рахунках; m – коефіцієнт грошово-кредитного мультиплікатора; Mg – грошова база.

Зміна пропозиції грошей (М1) може бути викликана дією чинників, які впливають на обсяг грошової бази та коефіцієнт мультиплікатора.

Обсяг грошової бази (Мб) перебуває під контролем центрального банку і тому може змінюватися внаслідок певних операцій цього банку – операцій на відкритому ринку, рефінансування комерційних банків, валютної інтервенції.

Зміна коефіцієнта мультиплікатора визначається не тільки рішенням центрального банку, а багатьма іншими чинниками, що діють незалежно від нього і можуть самостійно вплинути на обсяг пропозиції грошей.

Такими чинниками можуть бути зміни:

  • – норми обов'язкових резервів;
  • – облікові ставки;
  • – типової ринкової процентної ставки;
  • – процентної ставки за депозитами до запитання;
  • – обсягу багатства економічних суб'єктів;
  • – тінізації підприємницької діяльності;
  • – стану довіри до банків.

Зміна норми обов'язкового резервування викликає протилежну за напрямом зміну коефіцієнта мультиплікації грошової маси, оскільки він визначається за формулою:

m = 1 / r.

Тому чим нижчою буде норма (r), тим вищим буде коефіцієнт мультиплікації, а отже більшим загальний обсяг грошової пропозиції, і навпаки.

При підвищенні облікової ставки зменшується попит комерційних банків на позички рефінансування, внаслідок чого зменшуються залишки коштів на їх коррахунках у центральному банку, тобто грошова база. Скоротяться також надлишкові резерви банків та їхні можливості надавати позички, а отже і рівень мультиплікатора.

Зміни типової ринкової процентної ставки впливають на пропозицію грошей у кількох напрямах. Зокрема, при зростанні процентної ставки за позичками у комерційних банках розширюються можливості одержувати позички рефінансування навіть при зростанні облікової ставки, у наслідок чого зростають грошова база, банківські резерви і коефіцієнт мультиплікатора, що сприяє розширенню пропозиції грошей. Водночас у цій ситуації можуть зменшуватися попит на банківські позички, зростати надлишкові резерви і скорочуватися мультиплікація депозитних грошей.

Зміни багатства призводять до зміни співвідношення між депозитною і готівковою складовими грошової маси: чим бідніші економічні суб'єкти, тим більшу частину своїх грошей вони тримають у формі готівки і навпаки.

Але оскільки депозитна складова зумовлює мультиплікативний процес, а готівкова – ні, то зміна їх співвідношення призводить до зміни загального обсягу пропозиції грошей. Так, при зростанні багатства депозитна складова грошової маси зросте швидше, ніж готівкова, що посилить мультиплікаційний ефект і збільшить пропозицію грошей. Зменшення багатства матиме протилежний вплив на пропозицію грошей.

Тінізація підприємницької діяльності зумовлює зміну структури грошових запасів на користь готівки. Це послаблює мультиплікативне збільшення депозитів, оскільки готівка виходить з банківського обігу і не використовується для цілей кредитування. Падіння рівня мультиплікації зменшує пропозицію грошей у депозитній формі значно більше, ніж зростає готівкова маса. Тому загальна грошова пропозиція скорочується в міру зростання тінізації економіки.

Низький стан довіри до банків теж негативно впливає на процес мультиплікативного збільшення депозитів, бо спричиняє вилучення грошей з депозитів чи стимулюють їх зростання.

Зростання процентних ставок за депозитами до запитання сприяє залучення банками готівки на поточні вклади і розширенню процесу мультиплікації депозитів, внаслідок чого зростає пропозиція грошей.

Зміну пропозиції грошей через коливання коефіцієнта мультиплікації можуть викликати і інші чинники, зокрема, сезонні зростання потреби населення в готівці, що призводить до зменшення поточних депозитів і зниження процесу мультиплікації, а отже – зменшення пропозиції грошей.

На цьому напрямі діє збільшення банками надлишкових резервів напередодні сезонного чи будь-якого іншого очікування зростання відпливу вкладів для забезпечення своєї діяльності.

Аналіз факторів впливу на пропозицію грошей свідчить, що остаточний обсяг пропозиції грошей формується зусиллями чотирьох суб'єктів: центрального банку, комерційних банків, а також банківськими вкладниками та позичальниками.

Що ж стосується небанківських кредитних установ, то вони практично ніяк не впливають на емісійні процеси і не збільшують масу грошей, але вони включають в обіг ті гроші, що знаходяться у населення і не задіяні в розрахункових операціях. Щодо цього парабанки відносно збільшують пропозицію грошей, але це відбувається в межах тієї маси, яка вже знаходиться в обігу.

 
<<   ЗМІСТ   >>