Повна версія

Головна arrow Медицина arrow Педіатрія з оцінкою результатів досліджень

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

Анатомо-фізіологічні особливості ендокринної системи

Ендокринні залози (залози внутрішньої секреції) – це такі органи або групи клітин, які не мають вивідних проток, головна функція яких полягає у виробці специфічних фізіологічно активних речовин, які виділяються в кров, лімфу, спинномозкову рідину та беруть участь у регуляції функцій організму.

Ендокринна система:

  • • впливає на організм опосередковано, гуморальним шляхом, через гормони;
  • • гормони – це біологічно активні речовини, представлені складними органічними речовинами різної хімічної природи: білками, видозміненими амінокислотами, стероїдами, які в незначних кількостях здатні здійснювати значний вплив на організм;
  • • гормони впливають на обмін речовин, ріст клітин, формування специфічних ознак органів і систем, їх розвиток, функції;
  • • особливості гормонів;
  • – утворюються в організмі в дуже малих кількостях, але ефективно діють на фізіологічні процеси;
  • – поступаються нервовій системі в швидкості настання ефекту (відповіді);
  • – для гормонів характерна специфічність, тобто кожен гормон виконує певну функцію, регулює якийсь певний процес;
  • – гормони після попадання в кров виконують своє призначення далеко від місця синтезу;
  • – гормони регулюють переважно процеси обміну речовин, які відбуваються всередині клітини;
  • • до залоз внутрішньої секреції відносять:
  • – гіпофіз;
  • – епіфіз (шишкоподібна залоза);
  • – тимус (вилочкова, загрудинна);
  • – щитоподібну залозу;
  • – надниркові залози;
  • – підшлункову залозу (належить до залоз змішаної секреції);
  • – статеві залози (яєчка та яєчники) (належать до залоз змішаної секреції).

Продукція гормонів

Гіпофіз – невеликих розмірів, важить 0,5 г, розміщується в основі мозку, з яким з'єднаний за допомогою ніжки:

передня частка:

гормон росту (соматотропін, або СТГ):

  • – один із стимуляторів росту і проліферації хрящових клітин, остеогенезу;
  • – впливає на обмін жирів, сприяючи швидкій мобілізації жиру з жирових депо і підвищенню вмісту в крові кетонових тіл; білків, прискорюючи синтетичні процеси;
  • – впливає на вуглеводний обмін, викликаючи первинну активацію інсулярного апарату;
  • – прискорює розвиток вилочковой' залози, селезінки, лімфатичних вузлів;
  • – відновлює проти інфекційну антимікробну активність;
  • – сприяє формуванню проліферативної реакції запалення з участю тканинних елементів;
  • – при гіперфункції в молодому віці розвивається гігантизм;
  • – при гіпофункції- карликовість (діти відстають у рості від однолітків, але зберігаються пропорції тіла та психічний розвиток);

тиреотропний гормон (ТТГ):

  • – забезпечує відповідність між активністю щитоподібної залози і потребами організму;
  • – дія на білковий, жировий, вуглеводний, мінеральний і водний обмін здійснюється опосередковано через тиреоїдні гормони;
  • – недостатня продукція тиреоїдних гормонів викликає компенсаторне посилення секреції ТТГ;
  • – утворення ТТГ в організмі має добовий ритм з піком в 2-4 години і найнижчим значенням в 17-18 годин;

адренокортикотропний гормон (АКТІ):

  • – стимулює секрецію гормонів надниркових залоз;
  • – впливає на процеси біосинтезу;
  • – сприяє відновленню різних функцій стероїдних гормонів;
  • – дія АКТГ опосередкована через гормони кори надниркових залоз;
  • – вплив на вуглеводний обмін проявляється посиленням гліконеогенезу, а на мінеральний обмін – через продукцію альдостерону;

фолікулостимулюючий гормон (ФСГ):

  • – викликає ріст фолікулів яєчника;
  • – сприяє утворенню в яєчниках естрогенів;
  • – впливає на сперматогенез в сім'яниках;
  • – виділення ФСГ залежить від віку і статі;

мотеїнізуючий гормон (ЛГ):

  • – викликає овуляцію;
  • – сприяє утворенню жовтого тіла в яєчниках;
  • – стимулює інтерстиціальні клітини Лейдіга та виробку андрогенів у сім'янику, ріст сім'яних пухирців і простати;

пролактин, або лютеотропний гормон (ЛТГ):

  • – стимулює функцію жовтого тіла і сприяє лактації;
  • – посилює синтез білків молока;
  • – впливає на молоковіддачу;
  • – секреція пролактину регулюється гіпоталамусом, де утворюється пролактинінгібуючий фактор;
  • середня (проміжна) частка гіпофіза:
    • – становить 1-2 % маси залози;
    • – секретує меланоцитстимулюючий гормон (інтермедин), який регулює пігментацію шкіри;
  • задня частка:
  • – виробляє два гормони:
  • – вазопресин – антидіуретичний гормон, який посилює процеси реабсорбції води в канальцях, зменшуючи діурез, стимулює гладку мускулатуру артерій і кишечника, активує гіалуронідазу, при гіпофункції виникає нецукровий діабет;
  • – окситоцин – спричинює скорочення матки та гладеньких м'язів молочних залоз і впливає на лактацію і тим самим регулює народження. Епіфіз (шишкоподібне тіло) – непарний орган, який знаходиться в каудальній частині 111 шлуночка в борозні між передніми горбиками пластинки чотиригорбиків, метаболічно активна залоза внутрішньої секреції, гормон мелатонін якої:
  • • контролює біоритми тіла (сон і неспання);
  • • гальмує передчасний розвиток статевих залоз;
  • • бере участь у регулюванні пігментного обміну.

Щитоподібна залоза – розміщена на обидва боки від гортані спереду дихального горла; маса 30-40 г, виробляє:

  • • гормон: тироксин та трийодтиронін;
  • • посилюює обмін речовин у клітинах тіла і збільшує збудливість нервової системи при гіперфункції;
  • • при гіпофункції:
  • – в дитячому віці виникає кретинізм (затримка фізичного та психічного розвитку), діти ростуть лише до 140 см, порушуються пропорції тіла, понижені білковий і сольовий обміни, підвищується вуглеводність, затримується розвиток мови;
  • – після операції на щитоподібній залозі може з'явитися гіпофункція – виникає хвороба – мікседема (обмін речовин знижується, температура тіла падає, нервова діяльність сповільнюється, розвивається млявість, апатія, сонливість, випадає волосся, погіршується апетит, пам'ять). У підшкірній клітковині накопичується жир, вода, обличчя і тіло набрякають, шкіра суха.

Паращитоподібні залози містяться на задній поверхні бічних часток щитоподібної залози, зазвичай більшість людей має їх 4, у дітей вони відрізняються малими розмірами, слабким розвитком сполучної строми і великою кількістю паренхіми, яка не розділена на часточки:

  • • сприяють збереженню гомеостазу кальцію (спільно з вітаміном D забезпечує всмоктування кальцію в кишках, реабсорбцію в канальцях нирок, вимивання кальцію з кісток, активізацію остеокластів кісткової тканини, вміст фосфору);
  • • виробляють гормон паратгормон – антагоніст тиреокальцитоніну щитоподібної залози;
  • • при порушеній функції залози виникає:
  • – вроджений гіпопаратиреоз (порушення формування кісток, підвищується вегетативна лабільність і збудливість, підвищується нервово-м'язова збудливість, судоми, ларингоспазм тощо);
  • – набутий гіпопаратиреоз (підвищується вегетативна лабільність і збудливість, підвищується нервово-м'язова збудливість, судоми, ларингоспазм, формується "рука акушера", пілороспазм, трофічні зміни зубів, нігтів, волосся, тахікардія);
  • – гіперпаратиреоз (виражена м'язова гіпотонія, закрепи, болі в кістках, часті переломи кісток, при рентгенологічних обстеженнях виявляють ділянки розрідження у вигляді кіст, у м'яких тканинах утворюються кальцифікати).

Загрудинна залоза (тимус):

  • • складається з двох часток;
  • • міститься у верхній передній частині грудної порожнини над ручкою грудини і продовжується до III–IV ребра;
  • • у новонароджених маса її становить у середньому 12 г, досягаючи в 11–15 років 35– 40 г, потім маса її починає поступово зменшуватися, у 25-річних вона зменшується до 25 г, у 60 років становить менше 15 г, у 75 років дорівнює 6 г;
  • • має часточкову будову, де розрізняють коркову і мозкову речовини;
  • • у дітей переважає коркова речовина, що містить велику кількість лімфоцитів (тимоцитів);
  • • у мозковій речовині, крім ретикулярних клітин, що становлять основу їх, є ще великі епітеліальні тільця загрудинної залози (тільця Гассаля);
  • • в період вікової інволюції цієї залози спостерігається поступове зникнення лімфоцитів з коркової речовини, а тілець Гассаля з мозкової речовини, відбувається заміна паренхіми сполучною тканиною;
  • • залоза є центральним органом клітинного імунітету, в ній утворюється складний комплекс гормонів – тимозин, тимопоетин і ряд інших факторів, що активно впливають на реакції клітинного імунітету і стимулюють лімфоцитопоез;
  • • доведено важливу роль загрудинної залози в регуляції активності надниркових залоз у всі періоди життя людини;
  • • стимулює ріст і справляє гальмівний вплив на розвиток статевих залоз;
  • • так само, як інсулін, впливає на вуглеводний обмін.

Надниркова залоза – парний орган, розміщений над верхнім кінцем відповідної нирки:

  • • маса у новонародженого така сама, як у дорослого, але розвиток ще не закінчений;
  • • складається з двох шарів: коркового і мозкового;
  • • коркова речовина надниркової залози виділяє значну кількість кортикостероїдних гормонів, але тільки вісім з них мають біологічну активність:
    • – глюкокортикоїди (кортикостерон, кортизол та ін.), які регулюють вуглеводний обмін, мають виражену протизапальну і десенсибілізувальну дію, виявляють катаболічний ефект;
    • – мінералокортикоїди (дезоксикортикостерон, альдостерон), які підвищують реабсорбцію води, хлору в канальцях нирок;
    • – статеві гормони (тестостерон, естрадіол), що впливають на білковий і водно-сольовий обмін, прискорюють ріст, стимулюють розвиток вторинних статевих ознак;
  • • мозкова речовина:
  • – продукує катехоламіни: дофамін, адреналін, норадреналін, які мають здатність підвищувати артеріальний тиск, звужувати кровоносні судини (за винятком коронарних та легеневих), розслабляти непосмуговані м'язи кишок, бронхів, жовчних ходів і сечового міхура;
  • • різноманітністю властивостей гормонів пояснюється роль надниркової залози у розвитку загального адаптаційного синдрому, тобто здатності організму протистояти різним шкідливим факторам;
  • • функція кори надниркової залози перебуває під постійним впливом гіпофіза.

Підшлункова залоза міститься позаду шлунка, звичайно на рівні І і II поперекових хребців, і займає простір від дванадцятипалої кишки до воріт селезінки:

  • • зовнішньосекреторна функція (виділяє ферменти трипсин, ліпазу, амілазу);
  • • внутрішньосекреторна функція (виділяє гормони інсулін, глюкагон і соматостатин);
  • • кожен з гормонів виробляється особливими спеціалізованими клітинами;
  • • інсулін – секрет В-інсуліноцитів β-клітин – анаболічний гормон, що стимулює синтез глікогену, білків, жирних кислот з амінокислот, посилює фосфорний обмін, підвищує внутрішньоклітинний транспорт калію, затримує воду в організмі;
  • • глюкагон – антагоніст інсуліну (продукується α-клітинами), посилює розпад глікогену в печінці (глікогеноліз) і гальмує його синтез в ній; посилює ліполіз, стимулює гліконеогенез і біосинтез глюкози з амінокислот,
  • • у вивідних протоках залози продукується особлива речовина – ліпокаїн, що гальмує відкладення жиру в печінці.

Статеві залози (яєчники і яєчка) є парними органами:

  • • у ранньому дитячому віці статеві залози (гонади) відіграють порівняно незначну роль, посилення їхньої функції спостерігається в період статевого дозрівання;
  • • за структурою яєчники новонародженої дівчинки нагадують яєчники дорослої жінки, але розміщені вони вище над входом у малий таз, у віці 2- 5 років вони опускаються в малий таз, займаючи звичайне положення;
  • • яєчники, крім продукування яйцевих клітин, виробляють статеві гормони – естрогени, що впливають на ріст, розвиток жіночих статевих органів і вторинних статевих ознак, беруть участь в активації проферментів, необхідних для побудови білків і стимуляції багатьох процесів обміну і т. ін.;
  • • у статевому розвитку дівчаток виділяють три періоди: нейтральний (перші 6-7 років життя), препубертатний (з 8-12-14 років-до першої менструації), пубертатний (від першої менструації до повної статевої зрілості – 18 років);
  • • у нейтральному періоді статеві гормони не впливають на ріст і розвиток дитини;
  • • в препубертатному періоді відбувається помітна статева диференціація організму, зумовлена інкреторною діяльністю залоз внутрішньої секреції;
  • • поява вторинних статевих ознак і менструації у віці до 8 років вважається передчасним статевим розвитком, відсутність росту молочних залоз в 13-14 років і менструації в 14-15 років – затримкою статевого розвитку;
  • • у яєчках виробляються чоловічі статеві гормони – тестостерон і андростерон;
  • • під впливом тестостерону формуються і розвиваються зовнішні статеві органи, простата (передміхурова залоза) і сім'яні міхурці, він має виражену анаболічну дію;
  • • у статевому розвитку хлопчика розрізняють два періоди: період 13- 15 років і період після 15 років;
  • • статевий розвиток хлопчиків відбувається поступово, яєчка збільшуються і опускаються на дно мошонки, починається ріст статевого члена, з'являється волосся на лобку, в паховій ділянці, збільшується передміхурова залоза, надалі спостерігається збільшення гортані;
  • • повне загальне дозрівання організму настає у чоловіків у 22-24 роки, у жінок – у 20-21 рік;
  • • всі залози внутрішньої секреції перебувають між собою в складному корелятивному зв'язку і у функціональній взаємодії з центральною нервовою системою, тому ізольоване порушення діяльності однієї з них спостерігається рідко.
 
<<   ЗМІСТ   >>