Повна версія

Головна arrow Медицина arrow Педіатрія з оцінкою результатів досліджень

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

Анатомо-фізіологічні особливості сечовивідної системи

До сечовивідних органів належать:

  • • нирки;
  • • сечоводи;
  • • сечовий міхур;
  • • сечівник.

Функції сечовивідної системи:

  • • регуляція водно-сольової рівноваги;
  • • забезпечення активної реакції внутрішнього середовища (pH);
  • • усунення з організму продуктів білкового обміну, чужорідних речовин, а також надлишку речовин і елементів, необхідних для організму;
  • • стимуляція кровотворення;
  • • підтримання на належному рівні артеріального тиску крові;
  • • регуляція обміну кальциферолу (вітаміну D) тощо.

Анатомічні особливості нирок:

  • • відносно великий об'єм і маса; 1/100 від маси тіла; 11-12 г;
  • • до року маса нирок потроюється, до 15 років зростає в 10 разів;
  • • ріст і розвиток ниркових струюур іде нерівномірно;
  • • ширина нирки у дітей першого року життя складає 65 % її довжини, довжина нирок не перевищує висоти тіл чотирьох поперекових хребців;
  • • розташовані нирки вище, ніж у дорослих: у новонароджених нирки знаходяться на рівні 1 – V поперекових хребців, форма нирок майже кругла, у дітей старшого віку вони знаходяться між XI грудним і IV поперековим хребцями; ліва нирка знаходиться дещо нижче від правої, але різниця в розташуванні нирок у нормі не перевищує висоти тіла одного хребця і становить 1 см;
  • • нирки розташовані поблизу аорти (інтенсивно кровопостачаються), в заочеревинному просторі, зовні покриті фіброзною капсулою, яка у новонароджених дітей дуже тонка і безпосередньо прилягає до паренхіми внаслідок відсутності жирової капсули;
  • • фіксуючий апарат нирок представлений фіброзною капсулою, зв'язками (lig. hepatorenale, lig. lienorenale, lig. duodenorenale) та судинами, у дітей раннього віку він недостатньо розвинутий, що зумовлює більшу фізіологічну рухливість нирок, особливо у новонароджених, дітей віком до 7 років та в підлітковому віці, коли проходить інтенсивний ріст дитини в довжину (це може сприяти розвитку запальних захворювань сечової системи);
  • • жирова капсула у новонароджених дітей відсутня, у дітей раннього віку слабко розвинута навколониркова жирова клітковина, тому нирки більш рухливі;
  • • остаточне формування механізму фіксації завершується до 5-8 років;
  • • фізіологічна рухливість нирок дорівнює висоті тіла одного хребця (1- 2 см) (нефроптоз (патологічна рухомість): при зміщенні нирок на 1,5 і більше поперекових хребців);
  • • низьке топографічне розміщення нирок у дітей перших років життя зумовлене відносно великими розмірами нирок та відносно коротким поперековим відділом хребта;
  • • верхній полюс нирок розташований на рівні Х1-Х11 грудного хребця, а нижній – на рівні IV поперекового, тобто нижче гребеня клубової кістки;
  • • у перші роки життя нирки мають лобулярну будову, миски нирок відносно ширші, сечоводи відходять від них під прямим кутом, сечоводи більш звивисті, дещо гіпотонічні та мають відносно великий діаметр;
  • • сечовий міхур у дітей грудного віку розташований над симфізом, пізніше він опускається в малий таз;
  • • сечівник у дівчат у всі вікові періоди коротший та ширший, ніж у хлопчиків.

Гістологічні особливості нирок:

  • • розміри нефронів і їх ниркових клубочків збільшуються з віком;
  • • утворення нових нефронів завершується до 20 дня постнатального розвитку;
  • • у новонароджених і дітей раннього віку нирки зберігають властивості ембріональної будови, що проявляється у їх часточковості;
  • • корковий шар розвинутий слабо, мозковий – достатньо.

Морфологічні особливості нефронів у дітей раннього віку:

  • • клубочки не повністю диференційовані і мають малий розмір;
  • • епітелій, що покриває клубочок, не плоский, а циліндричний;
  • • листок боуменової капсули складається з епітеліальних клітин, які не проникають між судинними петлями клубочка;
  • значення: значно менша фільтраційна поверхня і проникність ниркових клубочків у дітей раннього віку.

Ознаки незрілості нефрона:

  • • ниркові канальці відносно невеликої довжини і ширини, особливо в периферичному відділі нирок;
  • • в поперечнику звивисті канальці в 2 рази вужчі, ніж у дорослих;
  • • недорозвиток петлі Генле.

Особливості ниркових мисок:

  • • ниркові миски у новонароджених і грудних дітей мають відносно великі розміри, стінки слабо розвинуті, гіпотонічні;
  • • ниркові миски мають різну форму: ампулярну, галузисту, мішкоподібну;
  • • слабкий розвиток м'язових і еластичних волокон;
  • • розміщені, як правило, внутрішньонирково;
  • клінічне значення таких анатомо-фізіологічних особливостей у тому, що вони сприяють застою сечі і розвитку мікробно-запальних захворювань нирок і сечовидільних шляхів;
  • • зовнішній отвір сечовипускного каналу у дівчаток зіяє.

Функції нирок після народження дитини:

  • • осморегуляція – підтримання стабільності концентрації осмотично активних речовин в крові та інших рідинах внутрішнього середовища організму – у дітей недостатня до 7 років;
  • • волюморегуляція – регуляція стабільності об'єму крові – недостатньо виражена;
  • • регуляція стабільності іонного складу крові – недостатньо виражена;
  • • регуляція стабільності кислотно-основної рівноваги – недостатньо виражена;
  • • екскреція кінцевих продуктів азотистого обміну, чужорідних речовин – недостатньо виражена;
  • • екскреція надлишку органічних речовин, які всмоктались в кишечнику або утворились у процесі метаболізму – недостатньо виражена;
  • • нирки беруть участь в обміні білків, вуглеводів, ліпідів, в них проходить руйнування різних пептидних гормонів, змінених білків, глюконеогенез, окислювальний катаболізм інозитолу, утворення триацилгліцеринів і деяких фосфоліпідів, які згодом надходять у кров;
  • • регуляція AT: у нирках виробляються біологічно активні речовини, які беруть участь в регуляції артеріального тиску;
  • • регуляція еритропоезу;
  • • інкреція біологічно активних речовин, які беруть участь в метаболізмі кальцію, модуляції дії гормонів на клітини (вітамін D; простагландини);
  • • всі функції нирок забезпечуються такими процесами:
    • – ультрафільтрацією в клубочках;
    • – реабсорбцією;
    • – секрецією речовин у канальцях;
    • – синтезом нових сполук;
  • • за сучасними уявленнями, всі функції нирок можуть бути зведені до видільної (екскреторної) та інкреторної (ендокринної) функцій;
  • • особливості функцій нирок у дітей грудного віку:
  • – клубочкова фільтрація виражена слабо (незрілість клубочка, низький артеріальний тиск);
  • – загальна фільтруюча поверхня менша, ніж у дітей старшого віку;
  • – величина клубочкової фільтрації знижена, гломерулярна фільтрація на їм2 поверхні тіла складає 1/3-1/2 дорослого, величина клубочкової фільтрації досягає показників дорослої людини до кінця першого – початку другого року життя;
  • – концентраційна здатність нирок у новонароджених, на відміну від дітей старшого віку, обмежена, процеси реабсорбції, секреції і дифузії недосконалі.

Особливості функції канальцевого апарату:

  • • недосконала канальцева реабсорбція у новонароджених і дітей 1-го року життя;
  • • максимальна канальцева реабсорбція глюкози з розрахунку на поверхню тіла у новонароджених складає 1/5 і досягає значення дорослих до 10-12 років;
  • • фізіологічна глюкозурія;
  • • вища реабсорбція Na, що сприяє його затримці в організмі.

Особливості сечоводів:

  • • дистальний відділ сечовода у новонароджених дуже короткий, довжина внутрішньоміхурового сегмента не перевищує 0,5 см (до 10-12 років -1,5 см), що сприяє розвитку міхурово-сечового рефлюксу;
  • • довжина сечоводів різна у дітей різного віку:
    • – у новонароджених – 6-7 см;
    • – у річної дитини – 10 см;
    • – у дітей віком від 2-х до 4 років – 15 см;
    • – у старших 4 років і у дорослих – 20-28 см;
    • – наявні перегини, звивистості в місцях перетину з клубовими судинами і при переході на стінку сечового міхура в дітей раннього віку;
  • • короткий внутрішньоміхуровий сегмент.

Особливості будови сечового міхура:

  • • високе розташування, частково сечовий міхур знаходиться в малому тазі;
  • • при звільненні сечового міхура від сечі останній набуває веретеноподібної чи грушоподібної форми;
  • • слабо розвинуті м'язовий і еластичний шари;
  • • зіяння гирл сечоводів через слабкий розвиток волокон у цих ділянках;
  • • слизова оболонка сечового міхура гарно розвинута, добре васкуляризована;
  • • місткість сечового міхура різна у дітей різного віку (А. В. Мазурін, 1. М. Воронцов, 1985):
    • – у новонароджених – близько ЗО мл;
    • – у річної дитини – до 35-50 мл;
    • – у дітей віком 1-3 роки – 50-90 мл;
    • – у дітей віком 3-5 років – 100-150 мл;
    • – у дітей віком 5-9 років – 200 мл;
    • – у дітей віком 9-12 років-200-300 мл;
    • – у дітей віком 12-15 років – 300-400 мл;
  • • сечовипускний канал короткий, широкий, слабо виражена складчатість його слизової оболонки, містить мало сполучнотканинних волокон і еластичної тканини. Добовий діурез залежить від віку дитини: в 1 місяць життя – 200-300 мл; в 1 рік – 600 мл;
  • • у дітей 2-10 років добовий діурез можна вирахувати за допомогою емпіричної формули: 600+100(N–1), де N – вік дитини в роках;
  • • діти, старші 10 років, мають добовий діурез, як і дорослі, – 1700– 2000 мл;
  • • добова кількість сечі може коливатись у великих межах і залежить від: -характеру вигодовування дитини;
  • – об'єму прийнятої їжі;
  • – температури навколишнього середовища (при нижчих температурах навколишнього середовища дитина виділяє більше рідини, тоді як при високій температурі навколишнього середовища збільшується втрата води за рахунок випаровування через шкіру, у зв'язку з чим сечі виділяється менше) тощо;
  • • частота сечовипускання здорової дитини першого року життя складає 15 разів за добу і більше, що в основному залежить від кількості рідини, яка надходить в організм;
  • • до 5-6-го місяця життя спостерігається мимовільне сечовипускання, поступово у дитини виробляється умовний рефлекс на сечовипускання, воно стає довільним в денний час, хоча під час сну мимовільне сечовипускання може зберігатися до 3-річного віку;
  • • об'єм разового сечовипускання залежить від віку дитини, в середньому при кожному сечовипусканні новонароджені діти виділяють 10-15 мл сечі; діти 6-місячного віку – 30 мл; річна дитина – 60 мл; у 3-5 років – 90-100 мл; у 7-8 років – 150 мл; у 10-12 років – 250 мл сечі. Характеристика сечі здорової дитини:
  • • являє собою водний розчин солей та інших щільних речовин, важчих за воду;
  • • прозора;
  • • солом'яно-жовтого кольору (колір сечі залежить від концентрації розчинених у ній речовин (урохромогену, у робіл іногену, уробіліну та ін.);
  • • відносна густина сечі вища від відносної густини води і залежить від віку дитини, характеру харчування, кількості випитої рідини; у новонароджених в перші дні життя відносна густина сечі знаходиться в межах 1,006-1,018, згодом падає до 1,003-1,005; у дітей віком 1-12міс. – 1002-1006; у віці 2-5 років -1009-1016; в 10-12 років – 1012–1025;
  • • значне підвищення відносної густини сечі (гіперстенурія) може виникнути при недостатньому надходженні або втраті рідини за короткий відрізок часу;
  • • слабкий ароматичний запах, що пов'язано з наявністю в сечі летких жирних кислот або інших субстанцій, при тривалому зберіганні сечі цей запах може змінитися на аміачний;
  • • реакція сечі здорової дитини слабокисла, pH коливається в межах 4,5-8,0, що великою мірою залежить від від режиму харчування (при переважанні в раціоні дитини білковоїїжі сеча має кислу реакцію, при переважанні рослинної їжі – лужну).

Морфофункціональні особливості сечової системи в дітей:

  • • є передумовами до можливого розвитку мікробно-запальних захворювань сечової системи;
  • • після народження нирка стає основним органом, який забезпечує життєво необхідну постійність внутрішнього середовища організму;
  • • у дітей раннього віку концентраційна функція нирок знижена, що пов'язано з малим діаметром клубочків, зменшеною продукцією анти- діуретичного гормону, недорозвиненістю осморегуляторів, функціональною неповноцінністю епітелію дистальних канальців, тощо;
  • • загальний діурез у немовлят у 2-8 рази вищий, ніж у дітей старшого віку, і становить 80-90 мл на 1 кг маси тіла в перші місяці життя і близько 50 мл на 1 кг маси тіла в дітей 8-10-річного віку, тому новонародженим і дітям раннього віку рекомендовано призначати близько 200 мл рідини на 1 кг маси тіла;
  • • незважаючи на підвищений діурез, організм дитини не може швидко компенсувати надлишкове введення рідини, що може спричинити неспокій, блювання, пронос, поліурію, конвульсії;
  • • висока канальцева реабсорбція (99,4-100 %) зумовлює низький темп виділення хлоридів, що призводить до депонування натрію хлориду в тканинах, зниження фільтрації, зменшення діурезу, тому надлишок введення натрію хлориду може супроводжуватись значними порушеннями діурезу, навіть анурією, набряками, так званою сольовою лихоманкою;
  • • недосконалість механізмів реабсорбції води та натрію в дистальних канальцях посилюється функціональною незрілістю процесів секреції іонів водню і синтезу аміаку в цьому відділі канальцевого апарату, внаслідок чого можуть виникати умови для розвитку тяжкого метаболічного ацидозу;
  • • під час кінцевого диференціювання і дозрівання морфологічних структур нирки (у віці 5–7 років) сеча за своїми функціональними показниками наближається до показників дорослої людини.
 
<<   ЗМІСТ   >>