Псевдотуберкульоз

Псевдотуберкульоз – гостре інфекційне захворювання, що характеризується вираженим поліморфізмом клінічних симптомів із переважанням токсико-алергічного синдрому, скарлатиноподібною висипкою, ураженням шлунково-кишкового тракту, печінки, нерідко має рецидивний перебіг тяжкого ступеня.

Діагностичні критерії:

• • клінічні:
  • – інкубаційний період – 3-18 діб;
  • – гострий початок з інтоксикаційного синдрому, високої температури тіла;
  • – поліморфізм скарг: слабість, головний біль, безсоння, поганий апетит, озноб, м'язові, суглобові болі, біль у горлі при ковтанні, біль у животі, нудота, розлади випорожнень;
  • – висипка: дрібноплямиста, крупноплямиста на гіперемійованому фоні, згущена у природних складках, навколо суглобів, симптоми "окулярів", "шкарпеток", "рукавичок", "капюшона", завершується лущенням, без пігментації;
  • – катаральний синдром: гіперемія кон'юнктив, задньої стінки глотки, покашлювання, закладеність носа;
  • – абдомінальний синдром: біль у животі при пальпації, бурчання за ходом тонкої кишки;
  • – диспептичний синдром: нудота, блювання, ентеритні випорожнення;
  • – гепаю-, рідше спленомегалія, збільшення лімфовузлів;
  • – паренхіматозний гепатит;
  • – артралгії, артрити;
  • – ураження серцево-судинної системи: інфекційно-токсичне серце, міокардит;
  • – рідко бронхіти, пневмонії;
  • – токсичне ураження нирок, пієлонефрит;
  • – "малиновий" язик;
• • параклінічні:
• – загальний аналіз крові: лейкоцитоз, нейтрофільоз зі зсувом вліво, еозинофілія, збільшення ШОЕ;
• – загальний аналіз сечі: протеїнурія, лейкоцитурія, еритроцитурія, циліндрурія, бактертурія, уробілінурія, білірубінурія;
• – біохімічний аналіз крові: підвищення рівня СРБ, диспротеїнемія, гіпербілірубінемія за рахунок прямого, гіпергрансфераземія, підвищення тимолової проби;
• – бактеріологічне дослідження: виділення Y. pseudotuberculosis із калу, сечі та крові на першому тижні захворювання, харкотиння та носоглотковий слиз на висоті гарячки;
• – серологічні реакції: РА, ΡΗΓΑ із псевдотуберкульозним діагностикумом у парних сироватках з наростанням титру антитіл у динаміці в 4 і більше разів. При одноразовому дослідженні діагностичними титрами є: для РА 1:160 – 1:320 та ΡΗΓΑ – 1:200 при вираженій клінічній картині та 1:400 – при стертій;
• – інші методи: ІФА, імуноблотинг, метод ПЛР, імунологічні методи РКА і РЛА д ля виявлення антигенів ієрсиній у копроекстрактах і сечі хворих.

Ієрсиніоз кишковий

Ієрсиніоз – гостре інфекційне захворювання, викликане Yersinia enterocolitica, характеризується симптомами інтоксикації, ураженням шлунково-кишкового тракту, печінки, суглобів, інших органів і систем.

Діагностичні критерії:

• • клінічні:
  • – інкубаційний період – 3-20 діб;
  • – гострий (72,2 %) чи поступовий (27,8 %) початок;
  • – поліморфізм клінічної картини;
  • – симптоми ураження шлунково-кишкового тракту виступають на передній план (нудота, біль у животі, болючість в ілеоцекальній ділянці, діарея);
  • – помірно виражений інтоксикаційний синдром;
  • – висипка: плямиста чи короподібна, вузлувата еритема, у складках, навколо суглобів, на бокових поверхнях тулуба; гіперемія кистей і ступень;
  • – артралгії, рідше артрити;
  • – гепатомегалія, іноді паренхіматозний гепатит;
  • – невиразний респіраторний синдром (фарингіт, риніт);
  • – рідко міокардит, перикардит;
  • – спленомегалія (до 20 %);
  • – лімфопроліферативний синдром (збільшення шийних, пахових та інших лімфовузлів) незначно виражений;
  • – токсичне ураження нирок (при тяжкому ступені);
• • параклінічні:
• – загальний аналіз крові: еозинофілія, лейкоцитоз, нейтрофільоз зі зсувом вліво, збільшення ШОЕ;
• – загальний аналіз сечі: протеїнурія, лейкоцигурія, еритроцитурія, циліндрурія, бактертурія;
• – біохімічний аналіз крові: підвищення рівня СРБ, диспротеїнемія; -бактеріологічне дослідження: виділення Y. enterocolitica із калу, сечі, крові, харкотиння, змивів з слизової глотки, СМР;
• – серологічні реакції: ΡΗΓΑ з ієрсиніозним діагностикумом (титри 1:160-1:200), РА з парними сироватками (титри 1:160-1:200);
• – ІФА: виявляються антигени ієрсиній у копроекстрактах та сечі хворих (ефективність 55–65 %).