Повна версія

Головна arrow Менеджмент arrow Менеджмент вищої освіти

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

МЕНЕДЖМЕНТ ІННОВАЦІЙ

  • 1. Поняття та класифікація інновацій
  • 2. Різновиди інноваційної діяльності
  • 3. Етапи реалізації інновації
  • 4. Суть інноваційного менеджменту

Поняття та класифікація інновацій

Інновація – процес розробки, впровадження, експлуатації виробничо- економічного та соціально-організаційного потенціалу, що покладений в основу новації. У вузькому сенсі під інновацією зазвичай розуміють фазу впровадження новації, а період першого виробничого освоєння новації вважається моментом її початку. Під новацією розуміють нове, споріднене з поняттям винаходу, оскільки між заявкою новації і перетворенням її в інновацію наявний певний часовий інтервал. Винахід – це нове технічне рішення конкретної задачі, яке забезпечує позитивний ефект, покращує якість продукції або підвищує продуктивність праці. Відкриття – це нові знання, закономірності, закони про явища теоретичного характеру, Інновація – це комерціалізована новація. Інноваціями є будь-які технічні, організаційні, економічні та управлінські зміни, відмінні від існуючої практики в конкретній організації. Організації мають різний рівень сприйняття інновацій, їх інноваційний потенціал дуже залежить від організаційної структури менеджменту, професійно-кваліфікаційного складу персоналу, зовнішніх умов господарської діяльності тощо.

Інновації перебувають, з одного боку, у протиріччі зі всім консервативним, спрямованим на збереження існуючого стану, а з іншого – спрямовані на значне підвищення техніко-економічної ефективності діяльності організації.

Інновація – це складова підприємництва, що завжди існує у ринковій економіці. Вона поєднує раціональне й ірраціональне, тому що, з одного боку, зміни повинні забезпечувати матеріальний або соціальний ефект, а з іншого – рушієм інновації є талант і неординарность мислення. Інноваційна діяльність має творчий характер, тому вона погано поєднується з жорсткою регламентацією робіт і централізацією ухвалення рішень, важко узгоджується з формалізованою організаційною структурою управління. Для управління властиві тенденції підтримання стабільних відносин і процедур менеджменту, запобігання інноваціям, активний опір будь-яким новим формам і методам менеджменту. Отже, якщо керівництво підприємства прагне одержати дивіденди завдяки інноваціям, то необхідні децентралізація в ухваленні рішень, низький рівень формалізації і регламентації управлінських робіт, гнучкість організаційної структури управління.

У широкому розумінні інноваційний процес не обмежується першою появою на ринку нового продукту, послуги або доведенням до проектної потужності нової технології. Із розповсюдженням інновація вдосконалюється, стає більш ефективною, набуває не відомих раніше споживчих властивостей. Це забезпечує нові сфери її застосування, ринки, нових споживачів. Такий феномен одержав назву дифузії, а інтегральний суспільний результат інновації є позитивним саме завдяки їй. Інновація завдяки комплексному розгортанню утворює нову технолого-соціально- економічну систему суспільства, яка складається з:

  • – галузей, які здійснюють інновацію;
  • – галузей, які поширюють нову технологію та поглиблюють її економічні переваги;
  • – галузей, що виникають унаслідок розвитку нових технологій.

Дифузія інновацій зумовлює тісний взаємозв'язок між науково-

технічною, виробничою й інвестиційною діяльністю та свідчить про необхідність розгляду не лише інновації як окремого техніко- організаційного акту, а комплексу дій суб'єктів господарювання та складових національної інноваційної інфраструктури. Досягнення синергетичного ефекту інновації вимагає значно більшого обсягу дій та сукупних інвестицій, ніж потрібно, щоб отримати локальний економічний ефект від звичайних капіталовкладень. З практичного погляду, інновація є зміною технології виробництва, безпосередньо виливає на ефективність чинників виробництва та спосіб їхнього поєднання.

Завдяки інноваціям у соціально-економічній системі відбувається раціональніше використання ресурсів. Інвестиції в інновації забезпечують вищу за середньогалузеву віддачу, проте суттєво зростає й рівень підприємницького ризику.

Загалом позитивний суспільний ефект інновацій полягає в тому, що вони:

  • – спрямовують економіку на інтенсивний шлях розвитку;
  • – забезпечують прискорення зростання продуктивності факторів виробництва;
  • – сприяють перерозподілу ресурсів на перспективні суспільно- економічні напрями;
  • – зміцнюють статус країни у глобальній економіці та національну конкурентоспроможність.

Освоєння досягнень науково-технічного прогресу супроводжується ризиком, проте більш небезпечним є пасивне очікування стабілізації ринкової ситуації. Ступінь ризику залежить від виду нововведень. Часткова модернізація обладнання і технології виробництва, оновлення продукції, зменшення питомих витрат пов'язані з помірним ризиком і вважаються обов'язковими умовами підвищення ефективності діяльності. Зі значно більшою небезпекою пов'язане впровадження принципово нових досягнень науки і техніки, що суттєво змінюють технічну базу підприємства й організацію менеджменту.

Інновації неоднозначно впливають на динаміку економічного зростання. З одного боку, відкривають нові можливості для розширення економіки, з іншого – унеможливлюють продовження цього розширення у традиційних напрямах. Інновації руйнують економічну рівновагу, створюють невизначеність в економічній динаміці. За Й. Шумпетером, інновація супроводжується творчим руйнуванням економічної системи, зумовлюючи перехід з одного стану рівноваги в інший.

У період підвищення темпів розвитку економіки наявні можливості інновацій за тими напрямами, які в період депресії безперспективні. Під час піднесення економіки більша увага приділяється інноваціям, що удосконалюють продукцію, або технологічним, а у кризовий період – радикальним змінам.

Таблиця. Класифікація інновацій з урахуванням результативності і напряму інноваційного процесу:

Класифікаційна ознака інновацій

Класифікаційні групи інновацій

1

2

Сфера застосування

Управлінські, організаційні, соціальні, виробничі тощо

Сфера науково-дослідних розробок

Наукові, технічні, технологічні, конструкторські, виробничі, інформаційні

1

2

Темпи здійснення

Швидкі, уповільнені, наростаючі, згасаючі, рівномірні, стрибкоподібні

Отупінь інтенсивності

" Бум", рівномірна, масова, слабка

Масштаби

Трансконтинентальні, транснаціональні, регіональні, великі, середні, дрібні

Результативність

Висока, низька, стабільна

Ефективність

Економічна, соціальна, екологічна

Ступінь ринкової новизни

Іновації світового рівня, для галузі у межах країни, окремого підприємства або групи підприємств

Глибина внесених змін

Радикальні, рекомбінаційні, [Модифікаційні, (інкрементальні)

Ступінь поширення

поодинокі та тотальні

Місце у виробничому циклі

Сировинні, технологічні, продуктові

Охоплення очікуваної частки ринку

Локальні та стратегічні

Спосіб впровадження інновації

Систематичні та поодинокі

(стихійні)

Отже, диференціювати інновації- можна, зокрема, за сферою застосування на два типи: технічні та організаційні. Технічні інновації пов'язані з впровадженням . сучасніших технологій виробництва і виготовленням нової продукції, іновації організаційного характеру змінюють систему управління та організаціюзацію процесу діяльності.

 
<<   ЗМІСТ   >>