Повна версія

Головна arrow Екологія arrow Екологічна фізіологія рослин

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

Еколого-ценотичні групи

Еколого-ценотичні групи рослин виділяють за їх відношенням до комплексу еколого-фітоценотичних умов, а не окремо до того чи іншого екологічного чинника. Групи видів рослин, які виділяються при цьому, дістали назву еколого-ценотичних, а стратегію адаптації, що реалізовується ними, стали називати еколого-ценотичною стратегією. Найбільш вдалу систему розробили Л.Г. Раменський (1938) і Дж. Грайм (Grime, 1977).

За такого підходу в рослин розрізняють три основні еколого-ценотичні групи: конкуренти (С), стрес-толеранти (S) і руде рал и (R). Існують і проміжні типи стратегій – CR, CS, RS, CRS (рис. 4.4).

K-стратегія це результат відбору в стійкому еколого-фітоценотичному середовищі, де основна частина енергії у рослин витрачається на конкуренцію, а r-стратегия характерна для сукцесійних екосистем, в яких у рослин основною статтею витрат матеріальних та енергетичних ресурсів є розмноження.

Залежно від умов місцезростань у рослин можуть змінюватися як життєві форми, так і еколого-фітоценотичні стратегії. Розрізняють первинний тип стратегії, що реалізується рослиною в оптимальних умовах, і вторинні стратегії, перехід до яких викликають антропогенні стреси, конкуренція й інші несприятливі чинники. Здатність змінювати первинний тип стратегії на вторинний є важливим механізмом адаптації рослин до різних типів еколого-фітоценотичного середовища.

Класифікація рослин за їх належністю до тієї чи іншої эколого- ценотичної групи в екологічній фізіології рослин є майже стандарт-

Трикутник еколого-фітоценотичних стратегій Д. Грайма

Рис. 4.4. Трикутник еколого-фітоценотичних стратегій Д. Грайма

ним прийомом для аналізу адаптаційних характеристик різних видів рослин.

Функціональні типи рослин

Функціональний тип рослин (ФТР) можна визначити як групу видів рослин, що відрізняються подібним типом пристосувань до місцезростань і способом дії на біогеоценози, в яких вони мешкають. Поняття про ФТР виходить з того, що оцінка адаптаційних функцій рослин можлива тільки на основі комплексного урахування фізіолого-біохімичних, морфологічних і функціональних особливостей рослин. Безперечною перевагою концепції ФТР є її більший об'єктивізм, що досягається завдяки застосуванню кількісної оцінки комплексу функціонально значущих властивостей рослин.

Функціональні ознаки рослин, використовувані при виділенні ФТР, – це вимірювані, кількісні характеристики особливостей рослин, визначальні щодо рівня життєвості і які мають значення для реалізації адаптаційних можливостей. їх загальний набір складає до ста і більше ознак. Найбільшу диференціюючу функцію при виділенні ФТР мають такі характеристики, як біохімічний склад, рівень фізіологічних процесів, структура фітомаси особини, розгалуженість пагонів, морфологія і анатомія листків, тривалість існування листків, алокація речовин, тип репродукції, спосіб запилення, вміст сухої речовини в листі.

Універсального алгоритму підбору ознак для вирішення конкретного завдання зараз ще не знайдено. Так, кращими ознаками для встановлення реакції рослин на кліматичний градієнт виявляється форма їх росту, а на градієнт родючості ґрунту – функціональні ознаки листків.

У цілому, структурно-функціональні особливості вищих рослин і їхня здатність до адаптації та до змін життєвих форм і еколого-фітоценотичних стратегій робить рослинні організми досить стійкими й конкурентоспроможними у складному, мозаїчному та динамічному екологічному середовищі.

 
<<   ЗМІСТ   >>