Повна версія

Головна arrow Агропромисловість arrow Правове регулювання виробництва сільськогосподарської продукції

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

Правова регулювання рослинництва закритого грунту

Зміна споживчих уподобань населення та зростання доходів міських жителів створили передумови стрімкого розвитку рослинництва закритого грунту, зокрема вирощування овочів у теплицях. Однак у спеціальній літературі констатується, що в Україні ніша інтенсивного тепличного виробництва заповнена недостатньо, а насичення ринку тепличними овочами не стабільне, а радше ситуативне[1].

Скорегувати таку незадовільну ситуацію можливо за допомогою правових засобів, а саме, через чітке та зрозуміле правове регулювання й ефективну державну підтримку овочівництва закритого грунту. На цей час окреслена сфера залишається поза увагою вітчизняного законодавця, про що свідчить відсутність спеціального законодавства у цій царині.

Аналіз нормативно-правових актів загальної дії слід розпочати з тих, якими врегульовано легалізацію товаровиробників тепличних сільськогосподарських культур, після чого необхідно з'ясувати правові вимоги до вирощування рослин, які обумовлюються особливостями процесу виробництва, а також визначити вимоги до якості та безпечності овочів та фруктів, які реалізовуються населенню або ж плодопереробним заводам.

Створення підприємства, яке буде займатись рослинництвом закритого грунту, повинно здійснюватись відповідно до Закону України від 15 травня 2003 р. "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців"[2]. При створення юридичної особи, відповідно до ст. 24 вказаного Закону, засновники повинні подати державному реєстратору три документи (заповнену реєстраційну картку, примірник рішення про створення, два примірники установчих документів). Для проведення державної реєстрації фізичної особи-підприємця, відповідно до ст. 42 Закону подається заповнена реєстраційна картка та копія документа, що засвідчує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб – платників податків.

Разом з тим, створення суб'єкта господарювання, який вирощуватиме тепличні рослини, має здійснюватись з урахуванням особливостей процесу виробництва, що відобразиться на обранні оптимальної організаційно-правової форми господарства. Зокрема, до таких суб'єктів сільськогосподарського виробництва належать акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, командитні товариства, повні товариства, сільськогосподарські виробничі кооперативи, фермерські господарства та ін. Надалі такі підприємства можуть об'єднуватись у міжгалузеві асоціації, корпорації, консорціуми, концерни та інші інтегровані формування з виробництва тепличних рослин та їх реалізації, де поєднуються інтереси сільськогосподарських товаровиробників і підприємств, що переробляють сільськогосподарську продукцію та обслуговують аграрний сектор економіки.

Оскільки оптимальна організаційно-правова форма діяльності сільськогосподарських виробників має визначатися з урахуванням специфіки конкретного виду діяльності, слід визначити особливості вирощування рослин закритого грунту.

За статистичними даними загальні площі скляних овочевих теплиць в Україні становлять 600-650 га, а плівкових – від 4,5 до 8 тис. га. Якщо скляні теплиці сконцентровані переважно в потужних тепличних комбінатах, то плівкові – у приватних господарствах, з площею теплиць від 0,05 до 8 га. Така ситуація пояснюється тим, що скляні теплиці є дорожчими за плівкові, чутливішими до ударів та складніше встановлюються. Хоча вони більш довговічні та надійні в експлуатації[1].

Для вирощування сільськогосподарських культур використовуються земельні ділянки сільськогосподарського призначення. Особливість їх використання у рослинництві закритого грунту полягає в тому, що на землях відповідного цільового призначення споруджуються теплиці. Відповідно до ст. 22 Земельного кодексу України, землі сільськогосподарського призначення надаються для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури. Окрема вимога до використання земель для городництва міститься у ст. 36 Кодексу, відповідно до якої забороняється закладати на таких землях багаторічні плодові насадження, споруджувати капітальні будівлі та споруди[4]. Таким чином, слід з'ясувати, чи вважається за чинним законодавством України теплиця капітальною спорудою (зокрема щодо скляних теплиць, спорудження яких передбачає закладення фундаменту). Так, згідно з п. 3.2. Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, теплиці відносяться до тимчасових господарських будівель та споруд[5].

Вирощування рослин закритого грунту потребує значних затрат ручної праці. Так, формування рослин томатів в одне стебло з видаленням бічних пагонів дає змогу отримувати якісну продукцію з високим виходом стандартних плодів. Для цього упродовж усього періоду вегетації необхідно систематично видаляти бічні пагони (пасинки), якщо їх довжина починає перевищувати 5-7 см, оскільки їх сильний ріст спричинить відчутну втрату врожаю. Крім видалення пасинків важливо формувати кількість плодів на кожній китиці[6]. Вищезазначене свідчить, що праця в теплицях є важкою, а її графік визначається біологічними чинниками, які можна лише частково спрогнозувати. До трудових відносин у цьому разі застосовуються спеціальні норми Кодексу законів про працю України, які передбачають виключення із загальних правил використання трудових ресурсів. Відповідно до ст. 61 Кодексу законів про працю, якщо за умовами виробництва не може бути додержана встановлена тривалість робочого часу, допускається за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації підприємства, запровадження підсумкового обліку робочого часу з тим, щоб тривалість робочого часу за обліковий період не перевищувала нормального числа робочих годин[7].

Згаданий вище період визначається сезонним характером виконуваних робіт. Однак, коли в інших галузях рослинництва сезон збору урожаю припадає на літо та осінь, тепличні овочі користуються попитом і відповідно вирощуються у осінньо-весняний період.

Так само певні особливості матиме і вплив природно-кліматичних умов на рослинництво закритого грунту. Регулюванням мікроклімату в теплиці забезпечують оптимальний вегетативно-генеративний ріст рослин. Головним чинником, що визначає мікроклімат, є інтенсивність освітлення. Чим більше надходження сонячної радіації, тим вищою має бути температура повітря[6]. Тобто, сонячна активність визначає температурний режим, який буде підтримуватись у теплиці. Важливим фактором мікроклімату є вологість повітря, яка обумовлюється можливостями технічних засобів поливу рослин, що застосовуються у теплиці. Як оптимальний температурний режим, так і якість поливу (вода для поливу має бути теплою) вимагають використання сільськогосподарським підприємством енергоносіїв. Зокрема для підігріву використовується природний газ, дрова і навіть тирса. Проблемними є питання придбання таких ресурсів особистими селянськими господарствами (законність використання в тепличному господарстві газу, наданого домогосподарству для побутових потреб, уявляється сумнівною).

Таким чином, до особливостей рослинництва закритого грунту відноситься: 1) специфіка використання землі (як засобу виробництва та території, на якій розміщуються теплиці); 2) ненормоване використання ручної праці; 3) сезонний характер виконуваних робіт (при цьому сезон припадає на холодну пору року); 4) незначний вплив природно-кліматичного фактору (виключно сонячної радіації). Все це унеможливлює точне прогнозування результатів сільськогосподарської діяльності та очікуваних прибутків, у зв'язку з чим вирощування рослин у теплицях є ризиковим видом підприємницької діяльності з низькою конкурентоспроможністю та погано розвинутою інфраструктурою.

Наступним важливим аспектом, який впливає на ефективність вирощування рослин закритого грунту, є оподаткування. На цей час питання сплати земельного податку та орендної плати врегульовано розділом 13 Податкового кодексу України, в якому, зокрема, визначаються об'єкт та база оподаткування, ставки податку для сільськогосподарських та несільськогосподарських угідь, пільги в оподаткуванні, порядок обчислення та строки сплати за землю.

Розмір плати за землю залежить від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а у випадку, коли її не встановлено, – від площі земельної ділянки. Необхідно відзначити, що від сплати земельного податку звільняються дослідні господарства науково-дослідних установ навчальних закладів сільськогосподарського профілю та професійно-технічних училищ. Не сплачується податок на сільськогосподарські угіддя радіоактивно забруднених зон, земель у стадії освоєння чи тимчасової консервації, сортовипробувальних станцій, земель, зайнятих садами, до входження їх у період плодоношення. Окрім земельного податку сільськогосподарський товаровиробник сплачує й інші податки, серед яких: податок на прибуток підприємств, податок на додану вартість або податок з доходу фізичної особи (якщо тепличною справою займається фізична особа). Разом з тим, відповідно до ст. 291.4 Податкового кодексу України сільськогосподарські товаровиробники, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 %, мають право застосовувати спрощену систему оподаткування[9]. Таким чином, в основному, система оподаткування враховує специфіку сільськогосподарського виробництва і має його стимулювати.

Суттєво впливає на визначення організаційно-правової форми сільськогосподарського товаровиробника спеціалізація підприємства, тобто зосередження його діяльності на виробництві одного виду продукції або обмеженого їх кола. З приводу спеціалізації на вирощуванні певних видів сільськогосподарської продукції на закритому грунті, то найбільші площі в скляних теплицях займають огірки, томати, перець і баклажани – разом близько 99 %. На інші культури припадає менше 1 %. Загальний розподіл культур виглядає так: огірки "під склом" займають близько 58 % площ, томати – 38 – 40 %, перець і баклажани – 3-4 %. Цей відсотковий розподіл у скляних теплицях з року в рік зазнає незначних, але, на відміну від плівкових, прогнозованих змін. Щодо зональної спеціалізації, то у західній частині країни і деяких центральних областях у структурі овочевих оборотів домінують томати. На півдні, сході та в частині центрального регіону – огірки[10].

Надалі необхідно проаналізувати окремі організаційно-правові форми підприємництва з визначенням їх позитивних рис та недоліків. Так, діяльність господарських товариств урегульовано нормами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, спеціального Закону України "Про господарські товариства", а такого їх різновиду, як акціонерні товариства – Законом України "Про акціонерні товариства". Для кожного з видів цих товариств можна визначити як позитивні, так і негативні моменти їх діяльності.

Зокрема, прийняття рішень вищим органом управління акціонерного товариства не потребує одностайності, що полегшує вирішення стратегічно важливих питань управління його діяльністю. Однак складною є процедура скликання загальних зборів, що потребує професійної організації та юридичного супроводу. Окрім цього, при виході з акціонерного товариства неможливо виділити свою частку з майна товариства чи отримати вартість такої частки (окрім випадку ліквідації товариства), що оцінюється неоднозначно товариством у цілому та його учасниками зокрема.

Товариство з обмеженою відповідальністю є зручною формою організації сільськогосподарського підприємства, насамперед, для груп людей, які довіряють один одному та готові нести однакову, але не повну відповідальність за діяльність товариства (учасники товариства несуть відповідальність у межах своїх вкладів). При виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному капіталі. Рішення приймаються товариством, як правило, простою більшістю голосів (учасники мають кількість голосів, пропорційну розміру їх часток у статутному капіталі).

Переваги товариства з додатковою відповідальністю порівняно з товариством з обмеженою відповідальністю підсилюються наявністю додаткової відповідальності учасників за зобов'язаннями підприємства. Однак від обрання такої форми ведення підприємницької діяльності часто утримуються, оскільки за недостатності коштів товариства для задоволення вимог кредиторів учасники додатково відповідають належним їм майном в однаковому для всіх учасників кратному до внеску кожного учасника розмірі.

Повному товариству притаманна повна солідарна відповідальність учасників, що підвищує довіру до цих підприємств як з боку кредиторів, так й інших партнерів. Однак, беручи на себе підвищену відповідальність, засновники (учасники) повних товариств не отримують взамін жодних переваг у здійсненні господарської діяльності порівняно з господарськими товариствами інших видів, а тому відсутня зацікавленість у їх створенні. Окрім цього, управління повним товариством ускладнюється необхідністю отримання згоди загальних зборів із важливих питань діяльності.

У командитному товаристві поряд з учасниками, які несуть повну відповідальність, є також вкладники, які ризикують втратити тільки свій вклад, однак не мають права голосу. Це полегшує управління товариством і залучення вкладів. Проте, хоча рішення у такому товаристві приймаються тільки учасниками з повною відповідальністю, вони потребують їх одностайності.

Фермерські господарства мають низку переваг, пов'язаних із простотою створення та управління, можливістю отримання землі для ведення сільського господарства, наданням державної підтримки, зокрема на облаштування відокремленої фермерської садиби. До складу такого господарства можуть входити тільки члени родини, вичерпний перелік яких визначено в Законі України "Про фермерське господарство", що обмежує кількісний склад членів господарства. Разом з тим, за необхідності, у фермерському господарстві можуть працювати спеціалісти за трудовим договором.

Сільськогосподарські виробничі кооперативи не мають таких обмежень. Створити його можуть фізичні особи, які не об'єднані родинними зв'язками. При виході з кооперативу вони мають право на одержання паю. Слід відмітити, що перевагами сільськогосподарських кооперативів є те, що вони працюють в інтересах людей, які їх створюють, на кооперативних принципах, на засадах самообслуговування, для задоволення власних економічних та соціальних інтересів[11].

Це лише деякі із характеристик основних організаційно-правових форм підприємств, що впливають на результативність їх діяльності і мають враховуватися, поряд зі специфікою рослинництва закритого грунту, при визначенні оптимальної форми господарювання.

З урахуванням наведеного, перспективним є зайняття рослинництвом закритого грунту для фермерських господарств, сільськогосподарських кооперативів та господарських товариств. Однак зацікавленість таким видом діяльності та формування мотивації вирощувати якісну та безпечну сільськогосподарську продукцію має стимулюватись державою.

Відповідно до Закону України від 24 червня 2004 р. "Про державну підтримку сільського господарства України" заходами державної підтримки, що можуть застосовуватися до рослинництва закритого грунту є: цінове регулювання; фінансова підтримка; бюджетні субсидії в розрахунку на одиницю оброблюваних угідь; часткове бюджетне відшкодування вартості висіяного вискорепродукційного насіння; виконання цільових бюджетних програм, спрямованих на підвищення родючості грунтів, боротьбу зі шкідниками і хворобами; ведення сільського господарства на радіаційно забруднених територіях; звільнення від державного мита ввезення в Україну для власних виробничих потреб техніки, аналоги якої не виробляються в нашій державі; державна підтримка заходів, пов'язаних із забезпеченням контролю якості та безпеки продуктів харчування; надання послуг з маркетингу та просування продукції на ринок[12].

Державна підтримка вирощування рослин у теплицях можлива через фінансування придбання та ремонту теплиць, встановлення сучасних систем поливу та використання біологічно безпечних добрив, забезпечення виробництва доступними енергоносіями, створення умов для зберігання, переробки та реалізації зібраних овочів тощо. Такі заходи мають спричинити підвищення ефективності виробництва, якості вирощеної продукції, зниження цін на тепличні овочі, що підвищить попит на них.

Щодо забезпечення доступними енергоносіями, то альтернативою цьому є використання геліообладнання, яке можна ефективно застосовувати у фермерському господарстві 5-7 місяців на рік. У контексті альтернативної стратегії "Ефективність та поновлювальні джерела енергії України на період до 2030 року" важливе місце (6,92 % від запланованих показників при нинішніх 0,08 %) відводиться використанню енергії сонця[13].

Перетворення сонячної енергії на електричну або теплову в умовах України необхідно орієнтувати на створення геліоколекторів – для отримання теплової енергії та фотоелектричних установок різної конфігурації – для отримання електричного струму. Варіантами використання геліоколекторів у фермерських господарствах може бути гаряче водопостачання, опалення підігрітою водою[14], тому геліоколектори можуть активно використовуватись у тепличному господарстві.

Таким чином, правова регламентація рослинництва закритого грунту здійснюється низкою нормативно-правових актів, які містять вимоги до створення підприємств різних організаційно-правових форм, використання ними земель та праці, оподаткування та державної підтримки такої діяльності.

  • [1] Юркевич Ю. Буття тепличного овочу / Ю. Юркевич // Фермер. – 2008. – № 10(19). – С. 40.
  • [2] Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців: Закон України від 15 травня 2003 р. № 755-1V // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 31. – Ст. 263.
  • [3] Юркевич Ю. Буття тепличного овочу / Ю. Юркевич // Фермер. – 2008. – № 10(19). – С. 40.
  • [4] Земельний кодекс України: Закон України від 25 жовт. 2001 р. № 2768-ІІI // Офіційний вісник України. – 2001. – № 46. – Ст. 2038.
  • [5] Про затвердження Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна: наказ Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24 травня 2001 р. № 127 // Офіційний вісник України. – 2001. – № 28. – Ст. 1290.
  • [6] Журавльов А. Сеньйор – тепличний помідор / А. Журавльов // Фермер. – 2008. – № 10 (19). – С. 32.
  • [7] Кодекс законів про працю: Закон України від 10 грудня 1971 р. № 322-VIII // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1972. – Додаток до № 50.
  • [8] Журавльов А. Сеньйор – тепличний помідор / А. Журавльов // Фермер. – 2008. – № 10 (19). – С. 32.
  • [9] Податковий кодекс України: Закон України від 2 груд. 2010 р. // Відомості Верховної Ради України. – 201І. – №№ 13/14,№ 15/16, № І7. – Ст. 112.
  • [10] Юркевич Ю. Буття тепличного овочу' / Ю. Юркевич // Фермер. – 2008. – № 10 (19). – С. 40.
  • [11] Полюхович Л.І. Правове забезпечення виробництва сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації в Україні у контексті вимог СОТ: Монографія. – К: Видавець О.М. Єшке. 2014. – 208 с.
  • [12] Про державну підтримку сільського господарства України: Закон України від 24 черв. 2004 р. № 1877-IV // Офіційний вісник У країни. – 2004. – № 30, т. І. – Ст. 1987.
  • [13] Жуков В. Енергія сонця для фермера / В. Жуков // Фермер. – 2008. – №9(І8). – С. 50.
  • [14] Жуков В. Енергія сонця для фермера / В. Жуков // Фермер. – 2008. – № 9(18). – С. 51.
 
<<   ЗМІСТ   >>