ДІАГНОСТИКА ЯК ІНСТРУМЕНТ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕФЕКТИВНОГО ФУНКЦІОНУВАННЯ І РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМСТВА

ТЕМА 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ЕКОНОМІЧНОЇ ДІАГНОСТИКИ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА.

ТЕМА 2. ДІАГНОСТИКА КОНКУРЕНТНОГО СЕРЕДОВИЩА ПІДПРИЄМСТВА.

ТЕМА 3. ДІАГНОСТИКА КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА.

ТЕМА 4. ДІАГНОСТИКА КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ПРОДУКЦІЇ (ПОСЛУГ, РОБІТ) ПІДПРИЄМСТВА.

ТЕМА 5. ОЦІНЮВАННЯ СТРАТЕГІЧНОГО ПРОТИСТОЯННЯ ПІДПРИЄМСТВ-КОНКУРЕНТІВ.

ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ЕКОНОМІЧНОЇ ДІАГНОСТИКИ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

• 1.1. Сутність економічної діагностики.
• 1.2. Інформація як елемент економічної діагностики.
• 1.3. Роль аналізу в економічній діагностиці.
• 1.4. Види економічної діагностики, їх характеристика.

Питання та завдання для самоконтролю

Сутність економічної діагностики

Трансформаційні процеси в національній економіці, що спричинили кардинальні зміни умов господарювання на всіх її рівнях, значно розширили поле та наповнили новим змістом економічну діяльність. Докорінно змінюється цільова орієнтація, предмет і метод діагностики та економічного аналізу діяльності всіх структурних ланок національної економіки країни. Практична необхідність вивчення кон'юнктури ринку, факторів зовнішнього і внутрішнього економічного середовища підприємств та їх адаптивності, оцінки потенційної прибутковості і ступеня підприємницького ризику суттєво впливають на методику й організацію аналітичних досліджень.

Використовувана в сучасних умовах традиційна модель комплексного аналізу та діагностики підприємницького аналізу потребує реконструкції у відповідності з його новою функціональною роллю. Мова йде про розширення функціональної ролі діагностики та економічного аналізу в системі управління підприємств. Так, різке підвищення рівня складності функціонуючих соціально- економічних систем відбивається на вимогах до якості й ефективності їх управління. Це потребує концептуального переосмислення деяких напрямів і завдань в управлінні. Поряд з цим необхідно узагальнити теорію діагностики, щоб синтезувати різноманіття підходів до діагностування фінансово-економічного стану підприємства, його організаційної структури і системи управління.

Відповідно до сучасних загальнонаукових визначень, управління є процес систематичного, свідомого, цілеспрямованого впливу керуючої системи на об'єкт управління в цілому або його окремі ланки на основі пізнання і використання властивих цьому об'єкту закономірностей і прогресивних тенденцій в інтересах забезпечення її ефективного функціонування та розвитку. У змістовному плані управління розглядається як вид інтелектуальної праці, що являє собою систему послідовних управлінських функцій, циклів і процесів, які забезпечують координацію і регулювання діяльності об'єкта управління.

Економічна діагностика – це:

• – процес розпізнавання й визначення негативних (кризових) явиш у діяльності підприємства на основі помічених локальних змін, установлених залежностей, а також особливо помітних явищ поточної підприємницької діяльності;
• – комплексний аналіз і оцінка економічних показників роботи підприємства на основі вивчення окремих результатів, неповної інформації з метою виявлення можливих перспектив його розвитку і наслідків поточних управлінських рішень;
• – система заходів, у тому числі й аналітичних, спрямованих на визначення розміру відхилення стану системи від бажаного або нормативного й основних причин цього відхилення, для визначення управлінських рішень, що приведуть систему в потрібний стан;
• – аналітична діяльність, що спрямована на оцінку стану досліджуваного об'єкта за прямими та непрямими ознаками з метою виявлення проблем у його функціонуванні (операційному або майбутньому) та запропонування засобів щодо їх усунення.

Процес діагностики – дослідницький, пошуковий, пізнавальний. Найбільш корисним є застосування діагностики для визначення реального стану процесів управління. Перш ніж докладніше зупинитися на цьому, необхідно визначити, що може бути об'єктом діагностики, мету і завдання діагнозу, базові параметри та інші супутні поняття. В основі керування об'єктом діагнозу лежать конкретні управлінські процедури.

Об'єктом діагностики може бути як складна, високоорганізована динамічна система (вся економіка країни, окрема галузь, конкретне підприємство будь-якої форми власності), так і будь-який сегмент цих систем (внутрішнє середовище підприємства, конкретні види ресурсів, виробничі функції, організаційна структура, собівартість тощо).

Мета діагностики – установити діагноз об'єкта дослідження і зробити висновок про його стан на дату завершення цього дослідження та на перспективу. Реалізувавши мету на основі даних діагнозу, можна буде вибрати правильну економічну (політичну, соціальну) політику, стратегію і тактику. Водночас, мета діагностики полягає у визначенні заходів, спрямованих на налагодження роботи всіх складових елементів системи і способів їх реалізації. Не можна здійснювати управління на будь-якому господарському й управлінському рівні, не маючи чіткого уявлення про його стан.

Основним завданням економічної діагностики є системна оцінка результативності господарської діяльності за кілька періодів, виявляння факторів, які позитивно чи негативно вплинули на неї, а також визначення реальної фінансової стійкості підприємства в цілому чи окремих аспектів його платоспроможності, кредитоспроможності, інвестиційної привабливості тощо. Завдання економічної діагностики можна визначити як:

• – вивчення характеру дії економічних законів, визначення закономірностей та тенденцій розвитку економічних систем мікрорівня;
• – комплексне обгрунтування всіх бізнес-проектів і стратегій підприємства;
• – контроль за досягненням цільових орієнтирів діяльності підприємства, за ефективністю використання ресурсів;
• – пошук резервів підвищення результативності економічної системи підприємства;
• – прийняття управлінських рішень з реалізації виявлених резервів.

На основі названих завдань доцільно визначити загальні принципи діагностики:

• – інтегрованість у загальну систему аналізу – система діагностики повинна мати цільовий характер та органічно поєднувати специфіку підприємницької діяльності й пріоритети власників;
• – науковий характер досліджень – у процесі діагностики доцільно орієнтуватися на використання сучасних, достатньо теоретично обгрунтованих методик і заходів, що забезпечить досягнення прийнятного рівня точності за достатньої простоти розрахунків;
• – комплексність – оцінка тільки одного чи двох бізнес-проектів не може відобразити загальні результати діяльності підприємства, що зазвичай формуються у двох чи трьох взаємозв'язаних сферах;
• – системність – створення системи діагностики фінансово-економічної діяльності підприємства є економічно вигідним тільки на постійній основі, що уможливлює забезпечення достовірності оцінок одноразових економічних явищ у контексті загального економічного розвитку;
• – об'єктивність – для побудови систем діагностики слід користуватися тільки точними, реальними фактами, методами та заходами, що мінімізуватиме суб'єктивність дослідників чи неточність оцінок;
• – конкретність – кожний етап аналізу чи оцінки економічних явищ повинен мати конкретне цільове спрямування;
• – точність – система діагностики має на прийнятному для підприємства рівні відтворювати реальні економічні процеси (не варто забувати, що підвищення точності досліджень здебільшого зумовлює їх подорожчання, а це не завжди бажано);
• – активність – діагностика повинна максимально орієнтуватися на превентивні методи, тобто самого лише визначення та усування симптомів недостатньо для запобігання кризі;
• – своєчасність – слід постійно враховувати динамічність господарської діяльності, а також статичний характер будь-яких оцінок;
• – ефективність (доцільність, економічність) – експлуатуючи систему діагностики, потрібно постійно порівнювати позитивні наслідки її існування та поточні витрати на підтримування її функціонування.

Економічна діагностика розрізняється за видами, які можна класифікувати:

• 1. Залежно від явищ, що підлягають фіксації:
  • – внутрішня діагностика – це система аналізу, пов'язана з операційною, інвестиційною та фінансовою діяльністю, що визначають використання основних коштів, структуру поточних витрат, тривалість будівельно- монтажних робіт, структуру та ліквідність активів, дебіторську заборгованість, рівень фінансових ризиків тощо;
  • – зовнішня діагностика – це система аналізу пов'язана із розглядом суто ринкові (рівень попиту, пропозиції, стабільність валютного ринку тощо), фактори, що формують загрозу банкрутства суб'єкта (інфляція, рівень безробіття, стабільність законодавчої та податкової бази), і фактори, які структура визначає самостійно з урахуванням специфіки своєї діяльності.
• 2. Залежно від характеру дослідження:
  • – етіологічна діагностика – це система аналізу економічної діяльності підприємства, що побудована за принципом "від причини до симптому", тобто за принципом зосередження основної уваги дослідника на встановленні причинно-наслідкових зв'язків між подіями внутрішнього та зовнішнього середовища господарювання. Така система діагностики дає змогу передбачати розвиток позитивних чи, навпаки, деструктивних процесів на підприємстві зв'язку та інформатизації;
  • – симптоматична діагностика – це система аналізу, що передовсім фіксує позитивні чи негативні вияви різноманітних чинників, а потім досліджує їхні причинно-наслідкові зв'язки. За створення такої системи на підприємстві аналітики основну увагу приділяють достовірності та повноті фіксації змін внутрішнього та зовнішнього середовища, тобто система працює за принципом "від симптому до причини".

Економічна діагностика є спосіб розпізнавання стану підприємства за допомогою реалізації комплексу дослідницьких процедур і виявлення в них слабких ланок і вузьких місць за допомогою економічних та неекономічних показників та підходів.