Види економічної діагностики, їх характеристика

Залежно від масштабів, цілей і напрямів здійснюваних перетворень, а також доступної інформації про проблемні сфери діяльності можна проводити різни види економічної діагностики, які різняться залежно від мети з проведення, вихідної інформації та висновків, рис. 1.2.

Визначимо основні характеристики видів діагностики залежно від цілей і масштабів аналізу.

1. Експрес-діагностика – коротке дослідження різних аспектів діяльності підприємства з метою виявлення проблемних сфер і отримання попередніх оцінок поточного стану. Її мета – знайти і виділити найбільш складні проблеми в управлінні підприємством у цілому і його фінансових ресурсах зокрема. Це необхідно для звуження сфери пошуку причин існуючих проблем і шляхів їх можливого вирішення.

Експрес-діагностика найчастіше є першим етапом перетворень, проведених із залученням сторонніх консультантів, допомагає виробити єдине бачення керівництвом і командою зовнішніх консультантів поточного стану і проблем підприємства. Експрес-діагностика передбачає незначні витрати часу для отримання попередньої оцінки. Для більш детального аналізу проводяться додаткові аналітичні дослідження. Зміст цього процесу полягає в дослідженні поточних аспектів діяльності підприємства.

Рис. 1.2. Види економічної діагностики

Можна виділити декілька етапів проведення експрес-діагностики підприємства:

• – збір інформації та оцінка її вірогідності на підставі аналізу облікової політики підприємства;
• – переведення типових форм бухгалтерської звітності в аналітичну форму;
• – аналіз структури звітів та динаміки показників;
• – розрахунки і групування показників за основними напрямами аналізу;
• – аналіз і зміна груп показників за досліджуваний період;
• – виявлення взаємозв'язків між основними досліджуваними показниками та інтерпретація результатів;
• – підготовка висновку про фінансовий стан підприємства;
• – визначення "вузьких місць" і пошук резервів;
• – вироблення рекомендацій з поліпшення фінансового стану підприємства.
• 2. Комплексна ("детальна") діагностика – докладне аналітичне дослідження, що дає глибоке розуміння поточної ситуації і є основою для визначення як стратегії перетворень в досліджуваних сферах діяльності, так і переліку конкретних заходів для досягнення запланованих результатів.

Діагностика може проводитись за такими напрямами досліджень:

• – розширений аналіз у сфері зв'язку та інформатизації;
• – фінанси;
• – маркетинг;
• – виробнича діяльність;
• – дослідження і розробки;
• – кадри;
• – система управління;
• – загальна ефективність діяльності підприємств зв'язку та інформатизації.

Комплексна діагностика може проводитись за усіма з перерахованих вище напрямів або фокусуватись за будь-яким одним або декількома напрямами. Комплексна діагностика необхідна, якщо існуюча (або відсутня) на підприємстві система моніторингу поточної діяльності не дозволяє визначити основні проблеми, причини їх виникнення, послідовність вирішення ("все погано, і не зрозуміло, з чого починати"). Структура і глибина досліджень, які необхідно провести в процесі діагностики, порядок її проведення, терміни, склад виконавців визначаються за підсумками; загалом вона містить у собі організаційну, кадрову, функціональну та стратегічну діагностику.

Комплексна діагностика стану підприємства дозволяє оцінити всі або багато аспектів господарських процесів, але це є досить трудомістким процесом, який проводиться, як правило, сторонніми консультантами. У зв'язку з цим потенційна періодичність проведення комплексної діагностики дуже низька – менше одного разу на рік, і практика показує, що її виконує обмежена кількість підприємств, які знаходяться в кризовому стані або планують будь-які великі проекти, наприклад, впровадження інформаційних систем управління).

Застосування комплексної діагностики для оцінки надійності, можливо, буде суперечити важливому економічному принципу – принципу рентабельності, який означає, що витрати на керування надійністю не повинні перевищувати отриманий від цього фінансовий результат.

3. Діагностика банкрутства – використання сукупності методів фінансового аналізу для своєчасного розпізнавання симптомів фінансової кризи на підприємстві й оперативного реагування на неї на початкових стадіях з метою зменшення ймовірності повної фінансової неспроможності суб'єктів господарювання. Метою діагностики банкрутства є виявлення загроза банкрутства і розробка контрзаходів, спрямованих на подолання на підприємстві негативних тенденцій.

Для забезпечення більшої об'єктивності результатів аналізу діагностика банкрутства вітчизняних підприємств має базуватися на таких принципах:

• – необхідність поєднання в процесі аналізу кількісних та якісних критеріїв, що сигналізують про потенційну загрозу банкрутства суб'єктів господарювання;
• – урахування особливостей розвитку економічних циклів у певній галузі при визначенні індикаторів кризових явищ на підприємстві;
• – узагальнення світового досвіду в розробці методичного інструментарію діагностики банкрутства і його адаптація до умов діяльності та інформаційного забезпечення вітчизняних підприємств;
• – комплексний інтегральний підхід до оцінювання фінансового стану підприємств, що зазнали фінансових ускладнень у своїй діяльності.

При здійсненні діагностики банкрутства виконуються такі процедури, як:

• 1. Аналіз показників (результатів) діяльності підприємства, у т.ч.:
  • – внутрішній аналіз (динаміка, порівняння з нормативами);
  • – зовнішній аналіз (порівняльний з даними інших підприємств, середньогалузевими показниками та ін.).
• 2. Аналіз організації бізнес-процесів (способів виконання підприємством тих чи інших функцій).
• 3. Аналіз показників заснований на даних як внутрішньої звітності (інформація планово-економічних служб, бухгалтерії, технологічних відділів), так і зовнішніх джерел (звітність інших підприємств, аналітичні матеріали).