Методи діагностики галузі

Для проведення аналізу загальної ситуації та конкуренції в галузі використовують методику, запропоновану А. А. Томпсоном та А. Дж. Стріклендом, яка дозволяє адекватно оцінити ситуацію в галузі, визначити характер та рівень конкурентної боротьби. Результати аналізу дозволяють розробити стратегію, відповідну до загальної ситуації в галузі та прийняти рішення щодо доцільності інвестиції на розширення діяльності підприємством у даній галузі. Аналіз має проводитися в певній послідовності, яка складається із семи етапів:

• 1. Установлюють основні економічні показники, які характеризують галузь.
• 2. Визначають конкурентні сили, що діють у галузі, та який їх вплив на ситуацію в галузі.
• 3. Необхідно виявити ті фактори, які викликають зміни у структурі конкурентних сил у галузі.
• 4. Визначаються підприємства, які мають найсильніші та найслабкіші конкурентні позиції.
• 5. Доцільно спрогнозувати найбільш ймовірні кроки стратегічних конкурентів.
• 6. Можна установити ключові фактори успіху в конкурентній боротьбі.
• 7. Приймають остаточне рішення щодо привабливості галузі та забезпечення високого рівня прибутковості.

Показники, що характеризують ступінь концентрації галузі:

– чотиричастковий показник концентрації галузі, що являє собою загальну частку чотирьох провідних підприємств ринку, які реалізують максимальні обсяги продукції в загальному обсязі реалізації продукції на розглянутому сегменті ринку та розраховується за формулою:

де – обсяг продажів k-го великого підприємства;

– обсяг продажів j-го менш великого підприємства.

– індекс Гіршмана-Герфіндаїя (ИНІ) визначається як сума квадратів часток ринку кожного великого підприємства та розраховується за формулою:

де – частка k-го великого підприємства на ринку.

Індекс Гіршмана-Герфіндаля трактується як найбільш адекватна характеристика інтенсивності конкуренції. Чим вище значення HHI, тим впливовіші найбільші підприємства.

При цьому якщо виявиться, що величина CR перевищує 70 %, а величина НН1 – 2000, то можна говорити про високий ступінь концентрації ринку і про слабкий розвиток конкурентного середовища.

Якщо CR(3) більше 45, але менше 70 %, а ННI менше 2000, то спостерігається помірний ступінь концентрації ринку. Коли ж CR менше 45%, а HHI менше 1000, ринок характеризується слабким ступенем концентрації і його можна характеризувати як нормальний для конкуренції.

Ринок для підтримки нормальної ринкової конкуренції вважається безпечним, коли на ринку розглянутого товару і/або послуги є 10 і більше підприємств; 1 підприємство не займає більше 31 % ринку; 2 підприємства не займають більше 44 % ринку; 3 підприємства не займають більше 54 % ринку, 4 підприємства не займають більше 63 % ринку.

Українським законодавством установлено такі критерії визнання монопольного (домінуючого) стану суб'єкта господарювання: перевищення часток: 1-го суб'єкта господарювання – 35%; 2 або 3-х суб'єктів – 50 %; 4-х або 5-ти суб'єктів – 70 %.

– індекс Лінда, значення якого розраховується за формулою:

де – частка підприємства, яке займає максимальну частку ринку;

– частка підприємства на ринку, яке знаходиться між провідним виробником галузі (частка якого найбільша) та провайдером (частка якого найменша);

– частка підприємства, яке має найменшу частку ринку.

– злиття підприємств дозволяється, якщо значення індексу Лінда не перевищує 150%.