Управлінська діагностика як особлива дослідницька діяльність

Управлінська діагностика – дослідницька діяльність, спрямована на установлення, аналіз та оцінку проблем підвищення ефективності та розвитку системи управління на підприємстві, а також виявлення головних напрямів їх рішень. Організація такої діяльності передбачає здійснення низки процедур, що дає змогу отримати необхідну інформацію про проблеми системи управління підприємством.

Можна виділити два основні методичні підходи до проведення управлінської діагностики: пропозиція експертних послуг; "клінічний" підхід.

Найбільш поширеним є перший – пропозиція експертних послуг. При цьому припускається, що керівник підприємства, який ставить завдання перед керівником відділом (консультантом), чітко знає, яка інформація чи послуга йому потрібні. Якщо ж керівник неправильно визначив свою потребу або нечітко доніс свої проблеми до консультанта, така модель не дасть очікуваного результату.

Другий підхід, – "клінічний" підхід, – передбачає установлення "діагнозу" керівником відділу (консультантом) за наданою йому інформацією та результатами спостережень. Якщо психологічний клімат на підприємстві не сприятиме виявленню проблем та пошуку шляхів їх розв'язання, "діагноз" не буде правильним, а відтак і "лікування" – безрезультатним.

Вибір методу обстеження визначається його цілями та особливостями об'єкта дослідження, а також досвідом консультанта. Для обстеження підприємства використовують різноманітні способи і прийоми, а саме: структуровані інтерв'ю, анкетне опитування персоналу з метою виявлення проблемних областей і створення каталогу проблем, робота з документами, різні форми групової роботи з представниками підприємства щодо аналізу основних його проблем тощо. Для підвищення рівня надійності і достовірності даних важливо, щоб виявлені тенденції або закономірності отримали підтвердження з різних джерел.

Управлінська діагностика на сьогодні є досить змістовно наповненою. Основними напрямами діагностування є:

• – оцінка структури управління підприємством;
• – оцінка якості управління персоналом;
• – діагностика зв'язків підприємств із зовнішнім середовищем;
• – оцінка загальних результатів діяльності підприємства.

Діагностування структури управління підприємством проводиться на основі вивчення як формальної структури, так і неформальних зв'язків у ній. Для оцінки формальної структури у статиці встановлюється її тип, діючий розподіл прав і обов'язків. З урахуванням стратегічних завдань підприємства оцінюється оргструктура у динаміці – як її відповідність поставленим цілям. Значну роль в оцінці оргструктури відіграє вивчення формальних каналів комунікацій.

Неформальні зв'язки встановлюються в результаті проведення спостережень за груповими міжособовими відносинами та їх змінами, визначення морально-психологічного клімату. Ключовою задачею оцінки якості управління персоналом є визначення ступеня відповідності кадрової політики і практики управління персоналом як сьогоднішнім, так і завтрашнім цілям підприємства. Передбачається проводити оцінку в таких напрямах:

• – кадрова політика – комплектування штатів, навчання персоналу, система стимулювання роботи з персоналом і контроль за реалізацією планів;
• – регламентація процесу управління персоналом – нормативне забезпечення виконання посадових обов'язків, правила внутрішнього трудового розпорядку, положення щодо стимулювання праці, положення про діяльність окремих підрозділів підприємства;
• – формальні правила і процедури процесу управління – набір персоналу, атестація, підвищення кваліфікації, звільнення працівників, соціальна і виробнича адаптація, моральне заохочення, система підтримки виконавця і трудової дисципліни;
• – вплив елементів організаційної культури на поведінку персоналу – порядки і традиції у сфері неформального спілкування співробітників, правила і процедури взаємовідносин персоналу й адміністрацій.