Основи фінансового стану підприємства

Фінансовий стан підприємства – це комплексне поняття, яке є результатом взаємодії всіх елементів системи фінансових відносин підприємства, визначається сукупністю виробничо-господарських факторів і характеризується системою показників, що відображають наявність, розміщення і використання фінансових ресурсів.

Фінансовий стан підприємства залежить від результатів його виробничої, комерційної та фінансово-господарської діяльності. Тому на нього впливають усі ці види діяльності підприємства. Передовсім на фінансовому стані підприємства позитивно позначаються безперебійний випуск і реалізація високоякісної продукції. Як правило, чим вищі показники обсягу виробництва і реалізації продукції, робіт, послуг і нижча їх собівартість, тим вища прибутковість підприємства, що позитивно впливає на його фінансовий стан. Неритмічність виробничих процесів, погіршення якості продукції, труднощі з її реалізацією призводять до зменшення надходження коштів на рахунки підприємства, в результаті чого погіршується його платоспроможність.

Існує і зворотний зв'язок, оскільки брак коштів може призвести до перебоїв у забезпеченні матеріальними ресурсами, а отже у виробничому процесі. Фінансова діяльність підприємства має бути спрямована на забезпечення систематичного надходження й ефективного використання фінансових ресурсів, дотримання розрахункової і кредитної дисципліни, досягнення раціонального співвідношення власних і залучених коштів, фінансової стійкості з метою ефективного функціонування підприємства. Саме цим зумовлюється необхідність і практична значущість систематичної оцінки фінансового стану підприємства, якій належить суттєва роль у забезпеченні його стабільного фінансового стану.

Отже, фінансовий стан – це одна з найважливіших характеристик діяльності кожного підприємства. Метою оцінки фінансового стану підприємства є пошук резервів підвищення рентабельності виробництва і зміцнення комерційного розрахунку як основи стабільної роботи підприємства і виконання ним зобов'язань перед бюджетом, банком та іншими установами.

Фінансовий стан підприємства треба систематично й усебічно оцінювати з використанням різних методів, прийомів та методик аналізу. Це уможливить критичну оцінку фінансових результатів діяльності підприємства як у статиці за певний період так і в динаміці – за низку періодів, дасть змогу визначити "больові точки" у фінансовій діяльності та способи ефективнішого використання фінансових ресурсів, їх раціонального розміщення.

Неефективність використання фінансових ресурсів призводить до низької платоспроможності підприємства і, як наслідок, до можливих перебоїв у постачанні, виробництві та реалізації продукції; до невиконання плану прибутку, зниження рентабельності підприємства, до загрози економічних санкцій. Основними завданнями аналізу фінансового стану є:

• – дослідження рентабельності та фінансової стійкості підприємства;
• – дослідження ефективності використання майна (капіталу) підприємства, забезпечення підприємства власними оборотними коштами;
• – об'єктивна оцінка динаміки та стану ліквідності, платоспроможності та фінансової стійкості підприємства;
• – оцінка стану суб'єкта господарювання на фінансовому ринку та кількісна оцінка його конкурентоспроможності;
• – аналіз ділової активності підприємства та його стану на ринку цінних паперів;
• – визначення ефективності використання фінансових ресурсів.

Аналіз фінансового стану підприємства є необхідним етапом для розробки планів і прогнозів фінансового оздоровлення підприємств.

Кредитори та інвестори аналізують фінансовий стан підприємств, щоб мінімізувати свої ризики за позиками та внесками, а також для необхідного диференціювання відсоткових ставок. У результаті фінансового аналізу менеджер отримує певну кількість основних, найбільш інформативних параметрів, які дають об'єктивну та точну картину фінансового стану підприємства. При цьому в ході аналізу менеджер може ставити перед собою різні цілі: аналіз поточного фінансового стану або оцінку фінансової перспективи підприємства.

Аналіз фінансового стану – це частина загального аналізу господарської діяльності підприємства, який складається з двох взаємозв'язаних розділів: фінансового та управлінського аналізу. Розподіл аналізу на фінансовий та управлінський зумовлений розподілом системи бухгалтерського обліку, яка склалася на практиці, на фінансовий та управлінський облік. Обидва види аналізу взаємозв'язані, мають спільну інформаційну базу. Особливостями зовнішнього фінансового аналізу є:

• – орієнтація аналізу на публічну, зовнішню звітність підприємства;
• – множинність об'єктів-користувачів;
• – різноманітність цілей та інтересів суб'єктів аналізу;
• – максимальна відкритість результатів аналізу для користувачів.

Основним змістом зовнішнього фінансового аналізу, який здійснюється партнерами підприємства, контролюючими органами на основі даних публічної фінансової звітності, є:

• – аналіз абсолютних показників прибутку;
• – аналіз показників рентабельності;
• – аналіз фінансового стану, фінансової стійкості, стабільності підприємства, його платоспроможності та ліквідності балансу;
• – аналіз ефективності використання залученого капіталу;
• – економічна діагностика фінансового стану підприємства.

Предметом фінансового аналізу підприємства є його фінансові ресурси, їх формування та використання. Для досягнення основної мети аналізу фінансового стану підприємства – об'єктивної його оцінки та виявлення на цій основі потенційних можливостей підвищення ефективності формування й використання фінансових ресурсів – можуть застосовуватися різні методи аналізу.

Методи фінансового аналізу – це комплекс науково-методичних інструментів та принципів дослідження фінансового стану підприємства.

В економічній теорії та практиці існують різні класифікації методів економічного аналізу взагалі та фінансового аналізу зокрема. Проте, на практиці найбільш часто використовують неформалізовані та формалізовані методи аналізу. Неформалізовані методи аналізу грунтуються на описуванні аналітичних процедур на логічному рівні, а не на жорстких аналітичних взаємозв'язках та залежностях. До неформалізованих належать такі методи:

• – експертних оцінок і сценаріїв;
• – психологічні;
• – морфологічні;
• – порівняльні;
• – побудови системи показників;
• – побудови системи аналітичних таблиць.

Ці методи характеризуються певним суб'єктивізмом, оскільки в них велике значення мають інтуїція, досвід та знання аналітика.

До формалізованих методів фінансового аналізу належать ті, в основу яких покладено жорстко формалізовані аналітичні залежності, тобто методи:

• – ланцюгових підстановок;
• – арифметичних різниць;
• – виокремлення ізольованого впливу факторів;
• – диференційний;
• – логарифмічний;
• – інтегральний;
• – простих і складних відсотків;
• – дисконтування.

Фінансово-економічний стан підприємства (оператора) характеризується ступенем його (її) прибутковості та оборотності капіталу, фінансової стійкості та динаміки структури джерел фінансування, спроможності розраховуватися за борговими зобов'язаннями.

Правильна оцінка фінансових результатів діяльності та фінансово- економічного стану підприємства (оператора) за сучасних умов господарювання конче потрібна як для його (її) керівництва і власників, так і для інвесторів, партнерів, кредиторів, державних органів. Фінансово- економічний стан підприємства (оператора) цікавить і його (її) конкурентів, але вже в іншому аспекті – негативному; вони зацікавлені в послабленні позицій конкурентів на ринку.

Для оцінки фінансово-економічного стану підприємства (оператора) необхідна відповідна інформаційна база. Такою можуть бути звіт про фінансові результати діяльності і баланс – підсумковий синтетичний документ про склад засобів діяльності підприємства (оператора) та джерела їхнього формування в грошовій формі на певну дату (кінець кварталу, року). З 1 січня 2000 року в Україні введено в дію нову форму балансу підприємства, що відповідає міжнародним стандартам здійснення бухгалтерського обліку суб'єктами господарювання. В активі балансу підприємства за новою формою виділені такі три розділи:

• 1. Необоротні активи:
  • – нематеріальні активи;
  • – незавершене будівництво;
  • – основні засоби;
  • – довгострокові фінансові інвестиції.
• 2. Оборотні активи:
  • – виробничі запаси;
  • – незвершене виробництво;
  • – готова продукція;
  • – дебіторська заборгованість;
  • – поточні фінансові інвестиції;
  • – грошові кошти та їхні еквіваленти.
• 3. Витрати майбутніх періодів.

Пасив балансу підприємства за новою формою складається з п'яти виокремлених розділів:

• 1. Власний капітал:
  • – статутний капітал;
  • – пайовий капітал;
  • – резервний капітал;
  • – нерозподілений прибуток.
• 2. Забезпечення наступних витрат і платежів:
  • – забезпечення виплат персоналу;
  • – інші забезпечення;
  • – цільове фінансування.
• 3. Довгострокові зобов'язання:
  • – довгострокові кредити банків;
  • – відстрочені податкові зобов'язання;
  • – інші довгострокові зобов'язання.
• 4. Поточні зобов'язання:
  • – короткострокові кредити банків;
  • – поточна заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями;
  • – векселі видані;
  • – кредиторська заборгованість;
  • – інші поточні зобов'язання.
• 5. Доходи майбутніх періодів.

Співвідношення між окремими групами активів і пасивів балансу мають важливе економічне значення та використовуються для оцінки й діагностики фінансового стану підприємства.

У додатку В надано приклад "Балансу" та "Звіт про фінансові результати підприємства" ПЗ ПАТ "Укртелеком".

Оцінка фінансово-економічного стану підприємства на фіксовану дату здійснюється на підставі аналізу офіційних документів-звітів про: фінансові результати, рух грошових коштів, власний капітал і системи розрахункових показників.