Головна Економіка Економічна діагностика

<<		ЗМІСТ		>>

Діагностика економічної безпеки підприємства

Необхідність постійного дотримання економічної безпеки обумовлена наявним для кожного суб'єкта господарювання завданням забезпечення стабільності функціонування та досягнення поставлених цілей. Система управління на підприємстві повинна перебувати у стані постійного очікування сигналів загрози з боку зовнішнього і внутрішнього середовищ та адекватного реагування на них. Саме тому в умовах нестабільної економіки України необхідна системна методика діагностики економічної безпеки підприємства. Віддаючи належне науковим напрацюванням вітчизняних та зарубіжних вчених, вважаємо за необхідне зробити уточнення щодо поняття економічної безпеки підприємства та запропонувати єдиний методичний підхід до його діагностики.

Економічна безпека є складним економічним поняттям, що характеризує фінансову спроможність підприємства продовжити свою діяльність на ринку. На цей момент у світовій практиці існують три головні моделі визначення перспектив діяльності підприємства: визначення фінансової стійкості, оцінка ймовірності банкрутства та складання матриці фінансової стратегії.

Діагностика фінансової стійкості – заснована на визначенні надлишку чи нестачі коштів для формування запасів і витрат підприємства. Фактично, ця методика дозволяє визначати можливість забезпечення підприємства для початку наступного виробничого циклу.

Діагностика фінансової стійкості розраховується за станом на початок або кінець року. Виділяють чотири основних типи фінансової стійкості:

1) Абсолютна стійкість підприємства характеризується тим, що підприємство своєчасно виконує всі розрахунки, водночас у підприємства залишаються кошти для закупівлі необхідних ресурсів і початку наступного виробничого циклу. При цьому виробничі запаси (Зал) є менше суми чистого оборотного капіталу (ЧОК) і короткострокових кредитів банку (КК):

2) Нормальна стійкість характеризує можливість своєчасно розрахуватися із кредиторами, проте такому підприємству може не вистачити коштів на придбання всіх необхідних ресурсів для продовження виробництва. Такі підприємства змушені залучати кредити (товарні або банківські) для закупівлі сировини. При цьому виробничі запаси (3ап) дорівнюють сумі чистого оборотного капіталу (ЧОК) і короткострокових кредитів банку (КК):

3) Нестійкий фінансовий стан пов'язаний з порушенням платоспроможності. Для нього характерне залучення джерел тимчасово вільних коштів (Дтм) в оборот:

У зв'язку з причинами виникнення такого стану виділяють два види фінансової нестійкості:

а) Нормальна фінансова нестійкість. Для підприємства з нормальною фінансовою нестійкістю характерна тенденція до зниження всіх фінансових показників діяльності підприємства. Для виходу з такого становища слід здійснювати додаткову емісію або залучати зовнішні інвестиції.

б) Ненормальна фінансова нестійкість характерна для підприємств, які не можуть знайти свою ринкову нішу. У них спостерігається неузгоджена динаміка показників: частина показників має позитивну динаміку, а частина – негативну. Можливими варіантами виходу з такої ситуації є:

– диверсифікація виробництва (перепрофілювання);

– скорочення непрофільних чи збиткових підрозділів;

– виробництво продукції, на яку є достатній попит на ринку;

– активна рекламна діяльність;

– додаткове вивчення цільових споживачів.

Як правило, розв'язання проблем для таких підприємств зосереджено перш за все не у фінансовій, а у маркетинговій сфері діяльності.

Фінансова нестійкість вважається нормальною, якщо виконуються наступні умови:

– запаси сировини (С) плюс готова продукція (ГЛ) дорівнюють або перевищують суму короткострокових позикових коштів, що беруть участь у формуванні запасів (КПК):

– незавершене виробництво (НЗВ) плюс витрати майбутніх періодів (ВМП) дорівнюють або є менше суми чистого оборотного капіталу (ЧОК):

Якщо ця умова не виконується, то мас місце тенденція погіршення фінансового стану.

4) Кризовий фінансовий стан. Підприємство знаходиться на межі банкрутства. Для таких підприємств характерна майже повна відсутність прибутку протягом тривалого періоду часу. Як правило, такі підприємства мають низьку ліквідність. Додаткове вкладення коштів у такі підприємства дає низьку віддачу:

На підставі розрахованих та наведених у табл. 12.1 даних визначається тип фінансової стійкості.

Таблиця 12.1

Показники для оцінки фінансової стійкості

№

Найменування

показника

Умовні

позначення

Джерело

інформації

(Ф1)

На початок 1- го періоду

На кінець

1-го, початок

2-го періоду

На кінець 2-го, початок 2-ого періоду

На кінець 3-го періоду

1

Запаси і витрати

3ап

Сума ряд. 100 ...140

2

Власний оборотний капітал

ЧОК

А2-П4

3

Короткострокові кредити банку

КК

Ряд. 500

4

Сума ряд. 2. 3

5

Тимчасово вільні джерела коштів

Дтм

Ряд.

340 + 430

6

Сума ряд. 4, 5

7

Фінансовий стан

8

Запаси сировини

С

Ряд. 100

9

Г отова продукція

ГП

Ряд. 130

10

Сума ряд. 8. 9

11

Короткострокові позикові кошти

КПК

Ряд. 620

12

Незавершене

виробництво

НЗВ

Ряд. 120

13

Витрати майбутніх періодів

ВМП

Ряд. 270

14

Сума ряд. 12,13

15

Вид фінансової нестійкості

Розрахунок типу фінансової стійкості проводиться у рядках 1 ... 6 табл. 12.1 за формулами (1), (5), (3) та (6). Якщо у якомусь періоді для підприємства властивий нестійкий фінансовий стан, то розрахунки продовжуються у рядках 8 ... 15 табл. 12.1 за допомогою формул (4) і (5) для визначення виду фінансової нестійкості.

<<		ЗМІСТ		>>