Показники аналітичної оцінки ймовірності банкрутства підприємств

В умовах ринку характерним є нерівномірний розвиток господарюючих суб'єктів. Коливання їхніх обсягів виробництва та збуту може призвести до значного спаду виробництва, яке характеризується як кризова ситуація. Ця ситуація за відсутності відповідних профілактичних заходів може призвести до значного розбалансування економіки підприємства й неспроможності забезпечити необхідне фінансування його виробничого процесу, що кваліфікується як банкрутство підприємства. Під банкрутством розуміється пов'язана з недостатністю активів у ліквідній формі неспроможність юридичної особи – суб'єкта підприємницької діяльності – задовольнити в установлений для цього термін застосовувані до нього з боку кредиторів вимоги та виконати зобов'язання перед бюджетом. Подолати цей етап можна шляхом розробки спеціальних заходів або ж зупинення діяльності даного підприємства і його ліквідації.

Банкрутство – це неможливість для діючих юридичних осіб виконувати після установленого часу взяті на себе зобов'язання перед кредиторами, особливо грошові. Ситуація може ускладнюватися і тому, що неплатоспроможність прогресує на тлі загальної нестабільності.

Суб'єктом банкрутства є боржник, неспроможність якого виконати свої грошові зобов'язання установлена арбітражним судом. Боржник – це суб'єкт підприємницької діяльності, неспроможний виконати свої зобов'язання перед кредиторами, в тому числі зобов'язання зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), протягом трьох місяців після настання установленого терміну їхньої сплати.

Зі складу суб'єктів банкрутства вилучаються: казенні підприємства; підприємства, що є об'єктами права комунальної власності, якщо на пленарному засіданні відповідної ради органів місцевого самоврядування прийняте рішення про це: підприємства, що є об'єктами права державної власності, які не підлягають приватизації, до виключення їх в установленому порядку з переліку таких об'єктів.

Основні причини банкрутства можна поділити на зовнішні і внутрішні.

Зовнішні – недосконалість законодавчої системи; високий рівень інфляції; кризові явища в інвестиційній політиці; необґрунтованість економічної політики уряду; політична нестабільність суспільства; неефективне використання іноземних інвестицій.

Внутрішні – недосконалість системи стратегічного планування; недотепне використання форм, методів управління; недосконалість системи ціноутворення; недостатній рівень організації виробництва; низький технічний рівень виробництва; прорахунки в організації праці; збільшення кредиторської і дебіторської заборгованості та їх несвоєчасне погашення; виробництво неконкурентоспроможної продукції.

До підприємства, яке визнане банкрутом, застосовується:

• – реорганізація виробничо-фінансової діяльності;
• – ліквідація з розпродажем майна;
• – мирова угода між кредиторами та власниками підприємств.

Конкретні шляхи виходу підприємства з кризової фінансової ситуації залежать від причин його неспроможності. Оскільки більшість підприємств збанкрутілі з різних причин (неефективної державної політики та ін.), то одним зі шляхів фінансового оздоровлення підприємств повинна бути державна підтримка неспроможних суб'єктів господарювання. Але через наявність дефіциту державного бюджету розраховувати на цю допомогу можуть не всі підприємства.

Черговість задоволення претензій збанкрутілого об'єкта:

• – покриваються витрати, пов'язані з веденням справ у суді;
• – витрати, понесені ліквідаційною комісією з причини отримання і заощадження майнових активів;
• – зобов'язання перед працівниками підприємства (крім акцій і внесків в "Статутний капітал");
• – розрахунки з державними, місцевими бюджетами, страховими фондами;
• – кредиторам, в яких не було застав;
• – вимоги членів трудового колективу (акції);
• – вільні засоби (позабюджетний фонд).

Для оцінки ймовірності банкрутства можуть використовуватися багатофакторні моделі прогнозування кризових явищ діяльності. У цих моделях використовуються дані за фінансовими показниками, що характеризують результат від реалізації продукції, послуг (звіт про фінансові результати) і дані балансового обліку взаємозв'язку активів і джерел їх формування (баланс).

Під банкрутством підприємства розуміють неможливість виконання ним своїх фінансових зобов'язань. Зобов'язання підприємства можна класифікувати так:

• – зобов'язання перед фіскальною системою щодо податків, пені та штрафів, зобов'язання перед бюджетом і позабюджетними цільовими фондами, тобто ті зобов'язання, які необхідно оплачувати в установленому законом порядку;
• – зобов'язання перед фінансово-кредитною системою (банки, інші фінансові організації), що випливають із укладеної кредитної угоди – повернення кредитів, позик, сплата відсотків за користування ними;
• – зобов'язання перед кредиторами за поставлену сировину, матеріали, товари або послуги згідно з укладеною угодою;
• – внутрішні зобов'язання перед акціонерами і власними працівниками щодо оплати праці, виплати дивідендів, виплат за трудовими угодами, виконання умов колективного договору тощо.

Незадовільна структура балансу – це такий стан майна і зобов'язань боржника, коли за рахунок свого майна він неспроможний забезпечити своєчасне виконання зобов'язань перед кредиторами у зв'язку з недостатнім рівнем ліквідності такого майна. Щоб так не сталося, загальна вартість майна повинна як мінімум дорівнювати загальній сумі зобов'язань боржника або перевищувати її.

Одним із перших сигналів банкрутства є неплатоспроможність підприємства. Неплатоспроможність підприємства, з фінансового погляду, означає, що підприємство:

• – поглинає ресурси або засоби кредиторів (постачальників, банків, власних працівників, акціонерів), їх товари, гроші та послуги;
• – формує недоплати з податків та інших обов'язкових платежів.

Банкрутство є наслідком розвитку кризового фінансового стану, коли підприємство проходить шлях від епізодичної до стійкої (хронічної) неплатоспроможності.

Передумовою банкрутства є тривалий нестабільний стан фінансів підприємства, неефективне їх використання.

Оцінка ймовірності банкрутства проводиться за даними експрес- діагностики фінансового стану. Фінансовий аналіз має широкий арсенал засобів для прогнозування можливого банкрутства підприємства і дає можливість заздалегідь обгрунтувати та реалізувати заходи щодо забезпечення виходу підприємства з кризової ситуації.

Аналіз і оцінка структури балансу підприємства проводяться на основі коефіцієнта ліквідності і коефіцієнта забезпеченості власними і оборотними коштами. Структура балансу підприємства вважається незадовільною, а підприємство неплатоспроможним за наявності одного з таких показників:

• – коефіцієнт покриття (ліквідності) на кінець звітного періоду є меншим за 1;
• – коефіцієнт співвідношення залучених та власних коштів є меншим за 0,1.

Проте, потрібно наголосити на тому, що визнання підприємства

неплатоспроможним зовсім не означає його негайної ліквідації. Це тільки попередня фіксація стану фінансової нестійкості, а відповідно – потреби забезпечення оперативного контролю за фінансовим станом підприємства і своєчасного вжиття заходів для виведення його з кризи.

За незадовільної структури балансу для перевірки реальної можливості відновлення платоспроможності підприємства розраховують коефіцієнт відновлення платоспроможності строком на 6 місяців за такою формулою:

де – значення коефіцієнта покриття на кінець і початок звітного періоду;

– нормативне значення коефіцієнта покриття;

6 – період відновлення платоспроможності в місяцях;

Т – звітний період у місяцях.

Якщо коефіцієнт відновлення менший за 1, то це свідчить про те, що підприємство в найближчі 6 місяців не має реальної можливості відновити платоспроможність. Якщо значення коефіцієнта відновлення є більшим за 1, то це означає наявність у підприємства реальної можливості відновити свою платоспроможність протягом 6 місяців і що можна відкласти рішення про визнання структури балансу незадовільною.

На нинішньому етапі розвитку української економіки виявлення несприятливих тенденцій розвитку підприємства, прогноз банкрутства набувають першорядного значення. Разом з тим, методик, що дозволяють з достатньою мірою достовірності прогнозувати несприятливий результат, практично немає. Більш того, немає єдиного джерела, яке б описувало більшість відомих методик.

На практиці при прогнозуванні й оцінці ймовірності банкрутства підприємств у СЗІ використовують багато методів, але надані у табл. 12.2 методи є найбільш поширенні у використанні.

Таблиця 12.2

Підходи до оцінки ймовірності банкрутства підприємств у сфері зв'язку та інформатизації

Вказані методики дають можливість визначити ймовірність наближення лише стадії кризи (банкрутства) підприємств і не дозволяють прогнозувати настання фази зростання та інших фаз їхнього життєвого циклу.