Основні характеристики економічної культури на підприємстві

Поняття культури підприємства також тісно пов'язане з економічною культурою. Економічна культура визначається як сукупність неформальних процедур, що превалюють на підприємствах, чи як переважна філософія щодо того, що найкраще дозволить досягти організаційних цілей. Культура формується на основі домінуючих постулатів віри й етичних стандартів.

Економічна культура – сукупність прогресивних гуманістичних матеріально-духовних досягнень людей у різних сферах соціально-економічної діяльності. Економічна культура охоплює соціальні цінності й норми, що функціонують в економіці, але властиві соціальним інститутам політиці, праву, ідеологи, науці, сім'ї, моралі, релігії. Рівень економічної культури залежить від типу економічної системи, якості життя, прогресу технологічного та суспільного способів виробництва. У свою чергу, він активно впливає на них.

Відповідно до поділу виробництва розрізняють такі типи економічної культури, як:

• 1. Матеріальний тип економічної культури – охоплює сукупність речей, виробничих процесів, відносин людини і природи, різноманітні об'єкти власності, різні види економічних відносин між людьми в усіх сферах суспільного відтворення.
• 2. Духовний тип економічної культури – охоплює сукупність економічних знань, виробничого досвіду і навичок, економічне мислення.

Складовими економічної культури є культура в межах окремих економічних підсистем – продуктивних сил, організаційно-економічних та техніко-економічних відносин, економічної власності та господарського механізму.

Основними елементами економічної культури є:

• – техніко-технологічна культура – дотримання вимог експлуатації техніки та її ефективне використання, утримання засобів пращ в якісному стані, дотримання технологічної дисципліни тощо;
• – інформаційна економічна культура – передбачає ґрунтовні знання ефективного використання інформації, зокрема вміння знаходити необхідні джерела інформації, обробляти їх, комп'ютерну грамотність та ін.;
• – культура основної продуктивної сили – людини-працівника означає гармонійне поєднання в ній фізичних, розумових та організаторських здібностей, високий рівень освіти та кваліфікації, наявність розвинутих потреб у вільній і творчій праці, поліпшенні умов праці, постійному зростанні матеріальних, соціальних і духовних потреб тощо;
• – культура управлінської праці – система відповідних знань різних наук (психології, права, економіки, соціології та ін.), світогляд, морально-етичні норми та їх дотримання, вміння володіти собою та ін.

Економічна культура спирається на такі соціальні цінності, як справедливість, рівність, повага, престиж, солідарність, зі ода, злагода, порядок тощо. Економічна культура – це також продукти діяльності соціальних інститутів, які належать до економічної сфери, і продукти функціонування соціальних груп, що входять до соціальної сфери. Цінності і норми культури поділяють на особистісні й інституційні. До особистісних відносять вид занять, роботу, посаду, становище в колективі, соціальні блага, можливість зробити кар'єру, удосконалитися професійно, наблизитися до керівництва, посісти вигідне місце, володіти власністю, приймати рішення тощо. З цими функціональними цінностями пов'язані соціальні якості суб'єктів. Так, для професійно зорієнтованих людей характерна висока цінність праці, її зміст, а люди з пріоритетом споживацьких цінностей надають перевагу заробітку. Економічна соціологія враховує не лише те, що люди здатні створювати і зберігати культуру, а й те що вони можуть знищувати і забувати спадщину інституційний аспект.

Взаємозв'язок інституційного та особистісного аспектів надає економічній культурі відповідної цілісності.