Головна Економіка Економічна діагностика

<<		ЗМІСТ		>>

Діагностика культури підприємства у сфері зв'язку та інформатизації

Культура підприємства дає можливість визначати взаємини підприємства з навколишнім ринковим середовищем. Кожен працівник діє відповідно до власного сприйняття культури підприємства, але вона більшою мірою впливає на перспективи і поведінку співробітників, ніж це здається на перший погляд. У зв'язку з цим слід зауважити, що будь-яку корпоративну культуру слід час від часу коригувати. Проте перш ніж змінити культуру, необхідно зрозуміти її недоліки. Культура є основною характеристикою членів цивілізації: вона визначає якість життя групи людей. Культура не з'являється зненацька, вона еволюціонує у міру того, як люди здобувають нові знання й уміння.

Склад суспільства визначає міжособистісні відносини його членів, а також класову структуру на підприємстві від голови правління до працівника. Культура у суспільстві також визначає склад уряду, закони і звичаї, яких повинні дотримуватися його члени. Найчастіше культура в суспільстві "диктує" спосіб управління підприємством.

Суттєвим зовнішнім фактором, що впливає на обраний підприємством вид підприємницької діяльності, є так звана "резидент-культура", обумовлена географічним положенням. "Резидент-культура" охоплює віросповідання, склад суспільства і місцеві звичаї у реальному житті поза робочими місцями. Резидент-культура і корпоративна культура підприємства можуть значно відрізнятися, але при цьому нормально співіснувати. Проте, корпоративна культура підприємства, яка впливає на поведінку його співробітників, більшою мірою буде впливати на резидент-культуру.

Усередині будь-якої культури є "субкультура", яку формують люди повного культурного середовища (національні меншини та ін.), що мають відмінні від інших риси. У культурі підприємства субкультури набувають вигляду утворень груп за інтересами, навіть окремих відділів усередині підприємства (іноді філій, представництв). Це прийнятно, поки субкультура не порушує норм загальної культури підприємництва. Коли характеристики субкультури значно відрізняють її від базової культури, вона стає самостійною. Ця ситуація може суттєво вплинути на здійснювану господарську діяльність і стати вирішальною у сфері підвищення ефективності функціонування підприємства на ринку.

Без ефективних засобів контролю культури дуже складно керувати підприємством, адже зміна культури підприємства визначає межі підприємництва.

Для діагностики культури підприємства важливо установити рівень її ефективності у певний період, щоб мати можливість описати стан, до якого потрібно прагнути. Такий аналіз є не точним, а дуже умовним, оскільки він базується на неупередженому ставленні працівників, яких інтерв'юють анкетним способом, до іміджу підприємства. Оцінити ефективність культури підприємства можна за допомогою вивчення всіх аспектів діяльності підприємства на ринку, а саме:

– скарг споживачів послуг (продукції, робіт) зв'язку та інформатизації;
– скарг працівників підприємства та структурних підрозділів (філії, дирекції);
– інших скарг (наприклад, порушення зобов'язань владними структурами);
– не якість надання послуг (виконаних робіт) зв'язку та інформатизації;
– помилковості прийняття управлінських рішень;
– ефективності функціонування підприємства у СЗІ;
– граничного (критичного) значення рівня доходів підприємства;
– оборотності капіталу;
– порушень виробничих і торговельних правил;
– збоїв з надання послуг (виконаних робіт) зв'язку та інформатизації тощо.

Дослідження культури використовується для визначення орієнтирів щодо перспектив функціонування підприємства на ринку. Таке дослідження базується на сприйнятті співробітниками культури підприємства в контексті процесу управління і підприємництва в цілому. Воно також використовується для визначення емерджентності субкультур у межах здійснюваної підприємницької діяльності.

Дослідження може здійснюватися у вигляді анкетного опитування чи особистого інтерв'ювання працівників підприємства. Ефективнішим з точки зору отримання повномасштабної інформації є анкетування персоналу. У свою чергу, інтерв'ювання теж має значний ефект, оскільки стимулює процес участі. Здійснення дослідження передбачає визначення вибірки. При цьому слід пам'ятати, що достовірну інформацію можна отримати, якщо ім'я респондента не розголошується, а відповіді залишаються конфіденційними. Проте для коректності аналізу культури підприємства важливо знати тип працівників, які беруть участь в інтерв'юванні, а також від діл, де вони працюють.

Для забезпечення об'єктивності дослідження складається з двох складових розділів:

– культура підприємства очима працівника;
– культура підприємства з позицій підприємства.

Обидва розділи містять ідентичні питання для аналізу. Після оцінки досліджуваних параметрів обидва розділи зіставляються і порівнюються. Якщо спостерігаються суттєві розбіжності між відомчим поглядом і поглядом працівників, то високою є ймовірність існування субкультури.

Такий аналіз дає можливість здійснити оцінку конкретного виду діяльності чи підприємницької діяльності в цілому. Під час аналізу дуже важливо, щоб висновки чи припущення за результатами попередніх досліджень не впливали на отримані оцінки. Постійний збір даних дає можливість відстежувати ефективність корпоративної культури та впроваджувати її дієві принципи на практиці.

На практиці використовують також різні підходи при діагностиці рівня розвитку культури підприємств. Дані підходи, а також їхні переваги та недоліки наведені у табл. 14.2.

Таблиця 14.2

Переваги та недоліки підходів до діагностики рівня культури підприємств

Методи оцінки		Переваги	Недоліки
1		2	3
Еталонний метод		– дозволяє визначити ступінь досяжності показників об'єкта дослідження до еталонного	– складність в установленні стандартизованого еталону
Метод експертних оцінок		– можливість застосування в умовах обмеженості інформації; – можливість обліку специфічних особливостей конкретної ситуації; – можливість індивідуального підбору коефіцієнтів в залежності від цілей аналізу; – простота розрахунку та доступність методу для широкого кола користувачів	– суб'єктивний характер оцінки; – обмеженість кола компетентних експертів; – робота висококваліфікованих експертів потребує високої оплати.
Головною перевагою зазначених методів є простота їх застосування. При цьому існує аргумент, який повністю виключає застосування такого підходу – неможливість визначення напрямів розвитку корпоративної культури.
Система абсолютних та відносних показників		– дозволяє здійснити оцінку на основі реальних даних відповідно	– застосування відносних чи абсолютних показників дозволяє визначити лише ті зв'язки, які визначаються між відповідними групами показників
Діаграми та графічне подання абсолютних значень		– наочність подання оцінки корпоративної культури	– потребує великої кількості статистичних даних
Головною перевагою використання визначених методів, незважаючи на їх недоліки, є наочність надання оцінки
Регресійний аналіз	– дозволяє аналізувати відповідні часові ряди показників та визначати ступінь їх взаємного впливу у різних аспектах можливого взаємозв'язку			– дозволяє оцінити лише те перішній стан об'єкта дослід ження виключаючи при цьому прогнозну оцінки
Кластерний аналіз	– розбиття вихідної сукупності об'єктів на порівняно незначну кількість областей групування (кластерів) так, щоб елементи одного кластера були максимально подібними між собою; – визначення природного розшарування вихідних об'єктів на чітко виражені кластери, які розташовані на деякій відстані один від одного, і які розпадаються на так само віддалені одна від одної частини			– дозволяє оцінити лише відносні даних
Головною перевагою застосування статистичного методу є точність та обгрунтованість отриманих даних. Разом з тим можна виділити і ряд недоліків застосування такого методу, зокрема, відсутність єдиного підходу до визначення інтегрального показника оцінки рівня корпоративної культури та високу трудомісткість

Окрема увага при діагностики рівня розвитку культури підприємства відводиться порівняльному аналізу, який має велике практичне значення, особливо для виявлення сильних і слабких сторін підприємства відносно конкурентів. Особливість даного підходу полягає у необхідності вдалого вибору бази порівняння (зіставності показників), що значною мірою визначатиме ефективність проведення дослідження. В даному контексті можна використати процедуру рейтингування, яка базується на ретельному вивченні досвіду найпотужнішого та найуспішнішого в галузі конкурента, а також на проведенні порівняльного аналізу та розроблення на базі отриманих результатів власної стратегії розвитку підприємства.

<<		ЗМІСТ		>>