Повна версія

Головна arrow БЖД arrow Цивільний захист

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

Види, зміст та предмет моніторингу.

Оскільки моніторинг життєвого середовища є комплексною системою спостережень, оцінки та прогнозу змін природного середовища, ресурсів, рослинного та тваринного світу, яка дозволяє виділити зміни їхнього стану та процеси, що відбуваються під впливом техногенної та антропогенної діяльності при його реалізації передбачається послідовна реалізація двох задач:

  • – забезпечення постійної оцінки "комфортності" умов життєвого середовища людини та біологічних об'єктів, а також стану і функціональної цілісності природних систем;
  • – створення умов для визначення корегуючих дій в тих випадках, коли цільові показники критеріїв оцінки якості середовища не досягаються.

Залежно від призначення здійснюють загальний, кризовий, фоновий, стандартний та прискорений моніторинг життєвого середовища. Загальний моніторинг містить постійні спостереження, що здійснюються в комплексній мережі на оптимальних за кількістю та розміщенням пунктах за довгостроковими програмами, які дають змогу на основі оцінки, аналізу та прогнозування стану життєвого середовища ухвалювати відповідні управлінські рішення на всіх рівнях.

Кризовий моніторинг довкілля – це інтенсивні спостереження, що відбуваються за спеціальними програмами для здійснення контролю за природними об'єктами і джерелами техногенного впливу, розташованими в районах екологічної напруженості, у зонах аварій та небезпечних природних явищ, з метою забезпечення оперативного реагування на кризові та НС, аналізу та оцінки ризиків, як кількісної характеристики небезпеки для населення і довкілля, прогнозування можливих негативних наслідків і прийняття рішень щодо їх ліквідації та створення нормальних умов для життя, діяльності і господарювання населення.

Фоновий моніторинг складається з багаторічних комплексних досліджень, які здійснюються:

  • – у спеціально визначених природоохоронних зонах з метою вивчення закономірностей їхнього розвитку та оцінки і прогнозування зміни стану екосистем;
  • – у зонах, віддалених від СГ для визначення середньостатистичного (фонового) рівня забруднення природного середовища певних територій в умовах антропогенного навантаження;
  • – для наукового обґрунтування проектів будівництва і реконструкції СГ та оптимізації їхнього функціонування.

Стандартний моніторинг система регулярних спостережень і контролю за розвитком явищ і процесів, які відбуваються у життєвому середовищі та факторами, що обумовлюють їхнє формування і розвиток, здійснимих за єдиною програмою, певними нормативними документами.

Прискорений моніторинг – вживається у випадку досягнення одним або декількома спостережуваними параметрами граничних значень, які приводять до НП, його особливістю є частіші виміри в часі.

Дані, що характеризують стан природного середовища, отримані в результаті спостережень чи прогнозу, оцінюють в залежності від того, в якій області людської діяльності вони використовуються (за допомогою спеціально обраних або вироблених критеріїв). Під оцінкою мають на увазі, з одного боку, визначення шкоди від впливу, з іншого – вибір оптимальних умов для людської діяльності, визначення існуючих природних резервів. При такого роду оцінках розраховуються можливі значення допустимих навантажень на навколишнє природне середовище. Моніторинг містить: спостереження, оцінку і прогноз зовнішніх цілей, виявлення джерел впливів, причин змін об'єкту моніторингу. Предмет моніторингу складають: життєве середовище людини, процедури функціонування системи "людина-техніка-життєве середовище", взаємодії та небезпечні ситуації в системі ЛТС. Об'єктами моніторингу є природні, техногенні або природно-техногенні явища, інфраструктура, життєве середовище людини або їхні частини, в межах яких за визначеною програмою здійснюються регулярні спостереження з метою контролю за станом, аналізу процесів, що відбуваються для своєчасного прогнозування та оцінки їх можливих змін. Інфраструктура – комплекс галузей господарства (інженерно-технічних споруд), що обслуговують і створюють умови для розташування та функціонування виробництв (чи окремих підприємств), а також для розміщення і мешкання населення. Це транспорт, зв'язок, споруди шосейних магістралей, каналів водоймищ, мостів, морських, річкових портів, летовищ, складів, енергетичне господарство, водогінна та водовідвідна мережа, розвиток загальної і професійної освіти, науки, сфери обслуговування, охорони здоров'я тощо.

Суб'єктами, що відповідають за виконання моніторингу на території України є: ДСНС, МОЗ, Мінагрополітики, Держкомлісгосп, Мінприроди, Держводгосп, Держкомзем, Держжитлокомунгосп, їх органи на місцях, а також підприємства, установи та організації, що належать до сфери їх управління за загальнодержавною і регіональними (місцевими) програмами реалізації відповідних заходів захисту населення та територій від НС техногенного та природного характеру.

Для реалізації завдань моніторингу необхідна наявність комплексу даних, які обгрунтовують прийняття рішень щодо забезпечення безпеки життя і діяльності населення, що мешкає та працює на територіях, які підпадають під вплив небезпечних і шкідливих факторів АКСЛ. Причому, йдеться не про окремі спостереження, або точніше спостереження за окремими факторами, об'єктами, природними явищами, а про їхній комплекс, оскільки тільки інформація про відповідні параметри може надати правдиву картину подій, що відбуваються, умов розвитку і як наслідок забезпечити прийняття адекватних заходів щодо попередження їхнього виникнення. Об'єктом дослідження під час здійснення комплексного моніторингу довкілля є багатокомпонентні складні природно-антропогенні динамічні системи різних рівнів (глобальні, регіональні, імпактні, об'єктові) та їх окремі складові, що функціонують у часі і просторі, об'єднуючі між собою у взаємодії всю сукупність живої та неживої природи. Будь-які зміни в елементах цих систем можуть призводити до певних змін і порушень інших їхніх елементів, а в разі досягнення критичних рівнів можуть виникати порушення загальної стійкості цих систем.

 
<<   ЗМІСТ   >>