Організація моніторингу на локальному (об'єктовому) рівні.

Забезпечення моніторингу на СГ відбувається відповідно до Наказу МНС України № 288 від 15.05.2006 "Про затвердження Правил улаштування, експлуатації та технічного обслуговування систем раннього виявлення надзвичайних ситуацій та оповіщення людей у випадку їх виникнення". Ці Правила влаштування, експлуатації та технічного обслуговування систем раннього виявлення НС та оповіщення людей у разі їхнього виникнення визначають вимоги щодо обладнання ПНО автоматичними системами раннього виявлення загроз НС та тих НС, які сталися, а також системами оповіщення про НС працюючого персоналу та населення, яке перебуває в зонах можливого ураження небезпечними чинниками. Правила розповсюджуються на ПНО під час їх будівництва, розширення, реконструкції, технічного переоснащення, капітального ремонту, зміні функціонального призначення, а також на об'єкти, що експлуатуються. Вимоги Правил є обов'язковими для виконання всіма підприємствами, установами, організаціями незалежно від виду їх діяльності та форми власності, приміщення та інші об'єкти яких підлягають обладнанню системами виявлення загрози виникнення техногенних НС та оповіщення людей, а також тими, які здійснюють проектування, експлуатацію, технічне обслуговування вищевказаних систем та нагляд за їх утриманням. У якості прикладу на (рис. 2.6.) наведено комплекс систем раннього виявлення НС та оповіщення людей у разі їх виникнення. Сутність його полягає в сукупності систем на основі використання автоматизованих та комп'ютерних засобів призначених для раннього розпізнавання аварійних ситуацій з метою отримання максимальної кількості часу для:

• – оповіщання персоналу підприємства про майбутню загрозу їхнього життя;
• – оповіщання населення НС;
• – система виявлення НС;
• – система оповіщення керівного складу та працюючого персоналу об'єкта підвищеної небезпеки про загрозу чи виникнення НС;
• – система оповіщення відповідальних осіб територіальних органів ДСНС та органів виконавчої влади;
• – пульти централізованого моніторингу та спостереження;
• – система оповіщення населення, що мешкає або знаходиться в прогнозованих зонах ураження небезпечними чинниками ПНО.

Рис. 2.6. Комплекс систем раннього виявлення НС та оповіщення у разі їх виникнення

Комплекс повністю контролює працездатність техногенного об'єкта в різних його станах, а саме:

• – нормальні умови роботи (експлуатації);
• – порушення нормальних умов роботи до критичної ситуації;
• – проектна аварійна ситуація;
• – гіпотетична аварія.

Комплекс інформує щодо порушення технологічного режиму на рівнях:

• – початковий рівень (відхилення від норми 30%) – оператор (диспетчер) – первинне реагування на ситуацію;
• – до критичний рівень (відхилення від норми 30%...70%) – рівень, коли необхідно прийняти певні дії – диспетчер, керівництво об'єкту;
• – критичний рівень;
• – рівень, коли процеси набувають незворотного характеру – на цій стадії йде інформація до територіальних органів ДСНС та виклик аварійно-рятувальних формувань;
• – аварія – інформування ДСНС для вжиття всіх заходів для ліквідації і локалізації її в межах виробничої дільниці.

В загальної структурі моніторингу НС, ДСНС здійснює спостереження і контроль за станом готовності до дій у НС підсистем Єдиної державної системи цивільного захисту та їх ланок. Економічний ефект від моніторингу НС отримується завдяки скороченню часу на підготовку до робіт з реагування та ліквідації їх наслідків, а також за рахунок отримання об'єктивних даних для планування заходів ЦЗ.

Ієрархічна побудова моніторингу надає змогу оцінити всі складові біосфери, виявити і проаналізувати характерні зміни кожного функціонального рівня та виробити рекомендації для управління станом досліджуваного об'єкта.

Найбільш універсальним підходом до визначення структури системи моніторингу антропогенних змін є його розділення на блоки: "Спостереження", "Оцінка фактичного стану", "Прогноз стану", "Оцінка стану, що прогнозується" (рис. 2.7.). Слід зауважити, що сама система моніторингу не включає діяльність по управлінню якістю середовища, але, в ідеалі, є джерелом інформації необхідної для прийняття деяких значимих рішень в сфері регулювання якості середовища.

Рис. 2.7. Блок-схема системи моніторингу

Прямий зв'язок Зворотній зв'язок

Блок "Спостереження" та "Прогноз стану" пов'язані між собою, оскільки прогноз стану навколишнього середовища можливий лише при наявності достатньо репрезентативної інформації про фактичний стан останнього (прямий зв'язок).

Побудова прогнозу, з одного боку, сприяє отриманню знань про закономірності змін стану природного середовища, наявність схеми та можливостей чисельного розрахунку цього стану, з іншого – спрямованість прогнозу в значному ступені повинна визначати структуру та склад спостерігаючої мережі (зворотній зв'язок).

Дані, що характеризують стан природного середовища, отримані в результаті спостережень чи прогнозу, повинні оцінюватися в залежності від того, в якій області людської діяльності вони використовуються (за допомогою спеціально обраних або вироблених критеріїв). Оцінка сприяє, з одного боку, визначенню шкоди від впливу, з іншого – вибору оптимальних умов для людської діяльності, визначенню існуючих природних резервів. При таких оцінках розраховуються можливі значення допустимих навантажень на навколишнє природне середовище.

Інформаційні системи моніторингу антропогенних змін, є складовою частиною системи управління, взаємодії людини з оточуючим середовищем (системи управління стану навколишнього середовища), оскільки інформація про існуючий стан природного середовища та тенденції її зміни повинні бути покладено в основу розробки заходів з охорони природного середовища і прийматися до уваги при плануванні розвитку економіки. Результати оцінки існуючого та прогнозованого стану біосфери в свою чергу дають можливість уточнити вимоги до підсистем спостереження (це і складає наукове обгрунтування моніторингу, обґрунтування складу, структури мережі та методів спостереження).

Слід відмітити, що, оскільки оцінка фактичного та прогнозованого стану природного середовища є складовою частиною моніториніу, то деякі автори ідентифікують цю частину моніторингу з елементом управління станом природного середовища.