Організація та умови функціонування системи моніторингу НС.

Державна система моніторингу ПНО: завдання, склад, умови функціонування.

Відповідно до Заходів щодо розвитку Урядової інформаційно- аналітичної системи з питань НС (УІАС) на 2003-2005 роки щодо створення інформаційної підсистеми моніторингу стану потенційно небезпечних об'єктів (ПНО), затверджених розпорядженням Кабінету Міністрів України від 29 серпня 2002 року № 502-р (502-2002 р.), наказом МНС України від 06.11.2003 р. № 425 було Затверджено Положення про моніторинг потенційно небезпечних об'єктів. Воно визначає загальні засади моніторингу ПНО та порядок його здійснення у межах завдань єдиної державної системи ЦЗ. Єдине інформаційне середовище для оперативного постачання даних такого моніторингу виконавцям з метою прогнозування ризиків виникнення та розвитку сценаріїв НС повинна забезпечити Урядова інформаційно-аналітична система з питань НС, створена для підтримки процесів підготовки, прийняття і контролю виконання управлінських рішень, пов'язаних з НС, на основі комплексної обробки оперативних, аналітичних, нормативно-довідкових, експертних та статистичних даних від різних джерел.

Мета моніторингу ПНО – отримання даних про їхній поточний стан та актуалізація інформації, що міститься у базі даних Державного реєстру потенційно небезпечних об'єктів для запобігання НС та мінімізації їх наслідків. Реєстр ПНО – це автоматизована інформаційно- довідкова система обліку та обробки інформації щодо ПНО. їхній моніторинг передбачає спостереження за якісними і кількісними параметрами стану ПНО, а також збирання, оброблення, передавання та збереження цієї інформації. До ПНО належать СГ, що створюють реальну загрозу виникнення НС; на яких використовуються, виготовляються, переробляються зберігаються або транспортуються небезпечні радіоактивні, пожежовибухові, хімічні речовини та біологічні препарати, об'єкти з видобування корисних копалин; гідротехнічні споруди тощо. Стан ПНО визначається якісними та кількісними параметрами, що характеризують техногенні та природні чинники потенційної небезпеки. До техногенних чинників потенційної небезпеки належать:

• – небезпечні продукти та речовини (хімічні, вибухові, займисті, радіаційні, біологічні тощо);
• – підвищені тиск та температура, які різко відрізняються від тиску та температури оточуючого середовища;
• – речовини з токсичними продуктами згоряння;
• – незадовільний стан обладнання, будов і споруд тощо.

Природними чинниками потенційної небезпеки є небезпечні природні явища (зсуви, обвали, просідання ґрунту, підтоплення тощо). Моніторинг ПНО передбачає спостереження за якісними і кількісними параметрами стану ПНО, збирання, оброблення, передавання та збереження інформації про стан ПНО, пожежовибухові, хімічні речовини та біологічні препарати, об'єкти з видобування корисних копалин; гідротехнічні споруди тощо.

Суб'єкт моніторингу ПНО юридична або фізична особа, яка здійснює визначені (Положенням) функції щодо моніторингу ПНО. Відповідальні особи ПНО – юридичні та фізичні особи, які є власниками ПНО, або за якими ці об'єкти закріплені на правах повного господарського відання, або оперативного управління чи перебувають у їх володінні чи користуванні.

До об'єктів моніторингу належать ПНО, зареєстровані у Реєстрі. Дія цього Положення розповсюджується на суб'єктів моніторингу ПНО, до яких включають:

• – Державну службу України з надзвичайних ситуацій;
• – центральні та місцеві органи виконавчої влади, установи і організації, яким підпорядковані ПНО;
• – Державний департамент страхового фонду документації (Департамент СФД) та підпорядковані йому установи;
• – уповноважені органи з питань ЦЗ населення Ради Міністрів АР Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій (уповноважені органи з питань ЦЗ);
• – відповідальних осіб ПНО.

Здійснення моніторингу ПНО забезпечує: інформаційна підсистема моніторингу стану потенційно небезпечних об'єктів (підсистема моніторингу ПНО), яка є складовою частиною Державного Реєстру ПНО. Підсистема моніторингу ПНО грунтується на таких принципах:

• – максимального використання існуючих організаційних структур суб'єктів моніторингу ПНО та ЄДС ЦЗ;
• – забезпечення діяльності узгодженості нормативно-правового та організаційного суб'єктів моніторингу;
• – сумісності технічного, інформаційного і програмного забезпечення суб'єктів моніторингу, що використовуються ними для виконання завдань моніторингу ПНО.

Моніторинг ПНО спрямовується на підвищення рівня знань про потенційну небезпеку об'єктів моніторингу та поліпшення і інформаційного обслуговування користувачів Реєстру і реалізується на підґрунті основної наступної нормативно-правової бази:

• 1. Положення про ЄДС ЦЗ, введене Кодексом цивільного захисту затвердженим Президентом України 2 жовтня 2012 року № 5403-VI.
• 2. Положення про Державний реєстр потенційно небезпечних об'єктів, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 29 серпня 2002 року № 1288 (1288-2002-п);
• 3. Положення про паспортизацію потенційно небезпечних об'єктів затверджене наказом МНС України від 18 грудня 2000 року № 338 (z0062-01) і зареєстроване в Міністерстві юстиції України 24 січня 2001 року за № 62/5253.