Режими функціонування системи ЦЗ СГ у НС.

Системи управління СГ з попередження НС і дій у надзвичайних ситуаціях, які є складовими Єдиної державної системи цивільного захисту, функціонують в наступних режимах:

• – повсякденної діяльності;
• – підвищеної готовності;
• – надзвичайної ситуації;
• – в особливих режимах, а саме (надзвичайного та воєнного станів (в даному підручнику розглядатися не будуть).

Режим повсякденної діяльності характеризується відсутністю інформації про явні ознаки загрози виникнення НС. Задача системи управління вцих умовах полягає у протиаварійному випереджаючому плануванні. Його основними цілями є:

• – збір інформації для прогнозування можливих масштабів НС;
• – накопичення ресурсів, необхідних для її ліквідації, розробка сценаріїв дій у випадку виникнення НС, що дозволяють ефективно реагувати на передбачувані проблеми;
• – паспортизація і категорування СГ, ОЕ, цехів, ділянок, технологій і т.д.

У даному режимі визначаються і створюються законодавчі, нормативні й економічні механізми, спрямовані на мінімізацію ризику і збитків СГ від НС.

Превентивний план повинен бути достатньо гнучким, щоб на його основі в разі потреби можна було побудувати конкретну програму дій, яка включала би термінові заходи для проведення аварійно- рятувальних та інших невідкладних робіт. Цінність такого плану в момент виникнення НС полягає в тому, що він сприятиме скороченню часу збору інформації і прийняття необхідних оперативних рішень.

Режим підвищеної готовності характеризується наявністю інформації про ознаки загрози виникнення НС на СГ. Задачами системи в цьому режимі є розробка і здійснення планів заходів щодо попередження або зменшення масштабів НС на основі заздалегідь підготовлених сценаріїв її розвитку і відповідних дій. Система управління повинна виявляти моменти виникнення й ознаки розвитку НС, а також швидко реагувати на обстановку, що змінюється. Без необхідної інформації неможливо організувати системи раннього попередження.

Час, коли накопичені дані свідчать про те, що погіршення ситуації стає незворотним і необхідне вжиття контрзаходів, є моментом початку розвитку НС. Це найбільш відповідальний, небезпечний і критичний момент, насамперед, для осіб, які першими повинні зреагувати на виникнення НС.

На жаль, численні приклади показують, що навіть достовірної і чіткої інформації нерідко виявляється недостатньо для того, щоб керівництво СГ терміново відреагувало на виниклу НС, удавшись до оперативних і ефективних відповідних дій. Основними причинами запізнювання відповідних дій можна визначити такі.

По-перше, інерційність інформаційної системи. Необхідний час для спостереження, обробки його результатів і передання отриманої інформації керівництву. Керівникам також потрібно час на обмін інформацією один з одним і вироблення загальної позиції. По-друге, необхідність перевірки і підтвердження вірогідності інформації про виникнення НС. Типова помилка багатьох керівників полягає в тому, що навіть при абсолютно достовірній інформації вони сумніваються в реальності виникнення НС, ратують за те, щоб ще трохи почекати і подивитися, чи не зникне загроза сама по собі. Переконливим прикладом, що підтверджує це положення, є ситуація, що склалася на Чорнобильській АЕС після вибуху реактора на четвертому енергоблоці: шматки радіоактивного графіту на території Чорнобиля не стали достатнім доказом трагедії, що виникла, навіть для фахівців-ядерників. По-третє, психологічні особливості людини. Запізнювання адекватної реакції на НС викликане неприйняттям незвичного, тому що більшість причетних до НС, звикли довіряти минулому досвіду і відкидати незвичайне, нове, вважаючи його неймовірним. Щоб цілком використовувати наявні можливості, необхідно підвищувати готовність керівників СГ до роботи в умовах високого ступеня невизначеності. Важливою професійною навичкою стає уміння враховувати довгострокові прогнози, незважаючи на їхню розпливчастість і неповноту.

Режим надзвичайної ситуації встановлюється при виникненні і під час ліквідації НС. Задачі системи управління в цьому режимі: оперативні дії із захисту об'єктів різного типу (будівель, споруд, цехів, ділянок, посівів, худоби та ін.) від вражаючих факторів, проведення аварійно- рятувальних та інших невідкладних робіт. Практика свідчить, що найбільш складним є початковий період виникнення НС. Відсутність достовірної інформації про ситуацію служить живильним середовищем для виникнення і поширення різних слухів, полярних оцінок. Останні на превелику силу піддаються корегуванню- достовірна компетентна інформація не сприймається. Зміна думок і настанов, що склалися в початковий період, досягається лише систематичними цілеспрямованими зусиллями, оскільки є необхідність у подоланні сформованих упереджень. Тому дуже важливо в початковий період НС по змозі ввести людей у курс справи, надати необхідну інформацію, зайняти якоюсь корисною справою, допомогти перебороти природне хвилювання і пробудити впевненість у собі. З метою формування адекватного уявлення про ситуацію й умови роботи керівникам слід практикувати відкрите обговорення конкретних проблем.

При відновленні особового складу працюючих в умовах НС весь цей процес потрібно повторювати.