Методика превентивного визначення вихідних даних планування.

Підхід до превентивного визначення величин чинників негативного впливу НС для подальшого планування першочергових заходів запобігання та мінімізації їхніх наслідків на найбільш небезпечних СГ та АТО. Це особливо важливо для тих регіонів, де зосереджено значний потенціал небезпечних виробництв і СГ з поєднанням із сучасною складною соціально-політичною обстановкою і недостатнім фінансуванням.

Комплексна оцінка техногенної та природної безпеки СГ (АТО) здійснюється методом системного аналізу через визначення інтегральних показників ризику. Це дозволяє заздалегідь визначити характеристики можливих небезпек НС СГ, АТО, провести їхнє ранжування, порівняльний аналіз, спланувати та реалізувати певні заходи щодо їхнього зниження в першу чергу для найбільш потенційно небезпечних ланок господарювання держави. Кількісна порівняльна оцінка техногенної та природної безпеки СГ (АТО) необхідна для управління безпекою населення шляхом надання рекомендацій щодо спрямування оптимальної кількості об'єктових, місцевих, регіональних та державних матеріальних і фінансових ресурсів на запобігання НС, зниження ризиків їхнього виникнення, розробки програм, щодо підвищення безпеки працівників СГ та населення АТО в найбільш небезпечних місцях.

Методика надає можливість працювати з неповною інформацією, разом із широким колом кількісних характеристик техногенної та природної безпеки, враховувати якісні сторони проблеми, тобто показники, котрі не мають безпосередньої числової оцінки, дозволяє обчислювати вагомі коефіцієнти окремих показників, які впливають на безпеку, забезпечує динамічну співвідношення оцінок. Вона реалізується за трьома етапами. На першому – відбуваються системний аналіз та структуризація проблем техногенної та природної безпеки. На другому етапі – визначення комплексних показників потенційної небезпеки СГ (АТО) щодо виникнення техногенних та природних НС и на третьому – розрахунок інтегральних показників безпеки на основі комплексних показників потенційної небезпеки СГ, індивідуального ризику смерті та матеріального збитку.

Для визначення небезпеки СГ (АТО) в першу чергу розглядаються показники, пов'язані з техногенною, природною та соціально-політичною безпекою. На засадах проведеного аналізу системи будується її ієрархічна модель, визначається множина елементів кожного рівня ієрархії, встановлюються зв'язки і залежності між ними. Ієрархічна модель техногенної безпеки СГ (АТО) складається з чотирьох основних рівнів (рис. 4.3).

Перший рівень ієрархії визначає загальну безпеку АТО (СГ) щодо виникнення НС. Другий рівень містить макрообмеження: техногенні, природні, соціально-політичні НС. На другому рівні визначається який з перелічених ризиків більшої мірі визначає рівень безпеки, тобто відбиває ідентифікацію небезпек. Третій рівень висвітлює загрози виникнення НС. На третьому рівні визначається яка із загроз є більш вагомою щодо відповідного типу макрообмежень. Четвертий рівень включає характеристики ризиків загроз. На четвертому рівні визначається яка з них більше впливає на реалізацію загрози. Ієрархія може будуватися з вершини, тобто з першого рівня, чи з четвертого – початкових подій, ідентифікованих заздалегідь.

Визначення загроз виникнення НС здійснюється з урахуванням Державного класифікатора надзвичайних ситуацій (ДК 019-2001).

Рис. 4.3. Ієрархічна модель гіпотетичного СГ (АТО)

Для оцінки рівня техногенних небезпек СГ (АТО) необхідні наступні вихідні данні:

• – площа СГ (SСГ), котра визначається за відповідною документацією з метою визначення просторових розмірів об'єкту (чим більше розміри СГ, тим менше ймовірність того, що ситуація може вийти, за межі проммайданчика);
• – площа АТО (Sato)• на території якої розташовано СГ (визначається за табличними даними з метою з'ясування розмірів АТО, котрі позитивно чи негативно впливають на дію вражаючих чинників НС), менша площа в більшому ступені впливає на вагомість наслідків;
• – чисельність виробничого персоналу (N), яка визначає можливу кількість постраждалих чи загиблих при НС об'єктового рівня;
• – чисельність населення АТО, де знаходиться СГ (NАТО), тобто можлива кількість населення, яке може потрапити в зону дії вражаючих чинників НС;
• – кількість ПНО, розташованих на території СГ (nПНО), яка свідчить про більшу, або меншу небезпеку виникнення НС (чисельність можливих НС техногенного походження знаходиться у безпосередній залежності від кількості ПНО, які знаходяться на території СГ;
• – середнє річна кількість НС (NНС), тобто частота виникнення аварій (катастроф), стихійних лих на СГ;
• – середнє річна кількість персоналу СГ, постраждалого при НС (Nпер), підтверджує повторюваність впливу вражаючих чинників НС на персонал СГ;
• – середнє річна кількість населення АТО, постраждалого при НС, пов'язаних з природними, техногенними та соціально-політичними небезпеками (Nнас), враховується як показник чисельності населення в зонах небезпеки (дії вражаючих чинників) для кожного виду НС;
• – площа зони ураження (Sур), показник просторових розмірів впливу вражаючих чинників для кожного виду НС;
• – сума збитків від НС (Zпр), показує прогнозовані матеріальні та фінансові втрати від впливу вражаючих чинників і витрати матеріальних і фінансових ресурсів під час локалізації та ліквідації НС.

На підставі вищезазначених даних визначаються додаткові відносні показники у відсотках (%), а саме:

– відносна величина постраждалої території (Ps), яка розраховується за формулами:

або

– відносний показник постраждалого населення (РN), тобто розрахункова чисельність населення, яке може постраждати внаслідок НС відносно до загальної кількості населення:

За визначеною множиною цих показників, ґрунтуючись на офіційних джерелах інформації та відповідних розрахунках формується база даних, за допомогою яких можна дослідити зміни показників, у вигляді відповідних таблиць.

За таблицею визначаються максимальні, або мінімальні величини показників вихідних даних, в залежності від того, як останні впливають на безпеку СГ та АТО. Для визначення значущості та пріоритету вихідних даних застосовується індекс d. Його найбільше значення – d = 1. Отже, всі інші показники вибраного значення будуть < 1. Індекс d розраховується для кожного окремого показника. Тобто, індекси значущості та пріоритету складають розрахункову базу для визначення сумарної прогностичної оцінки техногенно-природної небезпеки СГ. Кінцевим результатом розрахунків, виконаних за допомогою вихідних даних, є визначення порівняльного коефіцієнту небезпеки (Nнб), показника сумарної прогностичної оцінки техногенно-природної небезпеки, тобто ступеня небезпеки відповідного СГ. Він розраховується, як сума індексів значущості та пріоритету за кожним з показників ОЕ за формулою:

Підсумкове складання порівняльного коефіцієнту небезпеки дозволяє здійснити у першому наближені ранжування СГ за ступенем їхньої небезпеки Чим більше Κнб, тим більша небезпека впливу вражаючих чинників НС на персонал ПНО та населення, що мешкає поблизу.

Основні методи отримання вихідної інформації про СГ містять використання: стандартизованих опитувальник аркушів, складання й аналіз діаграм організаційної структури підприємств, складання й аналіз карт технологічних потоків виробничих процесів, розгляд і аналіз первинних документів управлінської і фінансової звітності, аналіз даних щоквартальних і річних фінансових звітів, інспекційні відвідування виробничих підрозділів, консультації фахівців у даній технічній галу зі, експертизи документації спеціалізованими консалтинговими фірмами. Основна мета такої роботи – встановити взаємозв'язки між окремими даними, що знаходяться в різних джерелах. Низку особливостей має виявлення фінансових і комерційних ризиків підприємства. Основне значення в даному випадку здобуває аналіз фінансової документації підприємства. Для цього використовують специфічні опитувальні аркуші. Існують два типи опитувальник аркушів. Універсальний (стандартизований) опитувальний аркуш містить позиції загального характеру і придатний для більшості типів виробництв. В цьому полягає перевага, і недолік такої форми опитування. Перевага в тім, що пропонується деяка універсальна форма, яка охоплює більшість сторін діяльності підприємства. Однак ніякий універсальний запитальник не в змозі передбачити всі можливі види збитку для конкретної галузі чи підприємства. Спеціалізовані опитувальні аркуші розробляються звичайно для конкретних видів діяльності з урахуванням їх особливостей і деталізації окремих положень. Застосовують також метод структурних діаграм призначений для аналізу особливостей структури підприємства і ризиків, що випливають з цього. Дані, отримані таким шляхом, корисні для оцінки насамперед внутрішніх підприємницьких ризиків, пов'язаних з якістю менеджменту, організацією збуту і реклами і т.д., а також комерційних ризиків. Карти потоків, чи потокові діаграми, графічно відбивають окремі технологічні процеси виробництва та їхній взаємозв'язок. Ці карти корисні для виявлення основних елементів виробничого процесу, від яких залежить його надійність і стійкість. Такі елементи називають вузловими, оскільки порушення їхнього режиму функціонування та вихід з ладу припиняють весь виробничий процес або приводять до виникнення критичних з точки зору аварійності ситуацій. Процес, зафіксований у конкретній карті, може охоплювати якийсь один вид діяльності організації, усі внутрішні виробничі процеси чи окремий технологічний ланцюжок. Для отримання додаткової інформації і перевірки на місцях її вірогідності та повноти можуть організовуватися інспекційні поїздки на СГ. Ефективність інспекції прямо залежить від кваліфікації співробітників, її здійснюючих. Якщо співробітники мають досить високу кваліфікацію і великий досвід роботи, то вони відзначать ті важливі нюанси, котрі можуть бути упущені респондентами опитувальник аркушів і інших фахівців, що працюють на відповідних СГ чи здійснюють визначені технологічні операції. Пряма інспекція дозволяє також виявити й уточнити окремі аспекти плану керування ризиком, оцінити можливі витрати на превентивні заходи даного підприємства і надати рекомендації зі зниження рівня ризику виникнення НС на ньому.

Робота з фінансовою та управлінською документацією СГ має важливе значення оскільки в документах фіксуються всі інциденти, що відбулися, які призвели до збитків, а також події, котрі мають відношення до збільшення чи зменшення ризику виникнення НС на ньому. Збитки підприємства, що виникають внаслідок настання непередбачених подій, спочатку фіксуються в актах, а потім знаходять своє відображення в бухгалтерській звітності. Відбиття в документах аварій, які відбулися на СГ здійснюється наступним чином. Спочатку складається акт розслідування аварії. Потім підготовляється так називана дефекаційна відомість на відновлення об'єкта, на підставі якої розраховується величина збитку і визначається обсяг необхідних робіт. Далі, відповідно до обсягів робіт складається кошторис, де вказуються всі збитки від аварії (вартість втрачених основних і оборотних фондів, витрати матеріалів, запчастин, вартість робочої сили і т.д.). Ці дані потім фіксуються в різних формах бухгалтерської звітності.

Таким чином використання даного методу дозволяє визначити ступінь небезпеки відповідного СГ на обмежених територіях. А це у свою чергу сприяє обґрунтуванню управлінських рішень щодо планування, розробки та реалізації превентивних заходів спрямованих на запобігання НС на конкретному суб'єкті господарювання.