Основні положення трудового законодавства

Організація трудової діяльність секретаря-референта регулюється найважливішим джерелом трудового права – Конституцією України. Оскільки вона є основним законом, то має найвищу юридичну силу. Всі інші закони та інші акти державних органів видаються на основі і відповідно до Конституції згідно з ч. 2, ст. 8.

Конституція забороняє будь-які форми обмеження прав громадян за ознаками соціальної, расової, національної, мовної чи релігійної належності. Праця є вільною, причому кожен має право на працю в умовах, що відповідають вимогам безпеки та гігієни, на винагороду за працю без якої дискримінації і не нижче встановленого законом мінімального розміру оплати праці, а також право на захист від безробіття. У Конституції, яка прийнята 28 червня 1996 року встановлені права і обов'язки громадян, що регулюють їх трудові відносини.

Конституція закріплює право на відпочинок, на обмеження законом робочого часу, на вихідні та святкові дні, оплачувану щорічну відпустку, а також право на індивідуальні та колективні трудові спори.

Другим за юридичною силою нормативним актом у галузі праці є Кодекс законів про працю України (КЗпП). Це кодифікований закон. Йому властива чітка послідовність розміщення інститутів у вигляді 18 глав із 265 статей.

Глава І: Загальні положення.

Глава II: Колективний договір.

Глава III: Трудовий договір.

Глава ІІІ-А: Забезпечення зайнятості вивільнюваних працівників.

Глава IV: Робочий час.

Глава V: Час відпочинку.

Глава VI: Нормування праці.

Глава VII: Оплата праці.

Глава VIII: Гарантії і компенсації.

Глава IX: Гарантії при покладанні на працівників матеріальної відповідальності за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації.

Глава X: Трудова дисципліна.

Глава XI: Охорона праці.

Глава XII: Праця жінок.

Глава XIII: Праця молоді.

Глава XIV: Пільги для працівників, які поєднують роботу з навчанням.

Глава XV: Індивідуальні трудові спори.

Глава XVI: Професійні спілки. Участь працівника в управлінні підприємствами, установами, організаціями.

Глава XVI-А: Трудовий колектив.

Глава XVII: Державне соціальне страхування.

Глава XVIII: Нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю.

Цей документ регулює трудові відносини працівників, правові засади і гарантії здійснення громадянами права розпоряджатися своїми здібностями до праці в Україні, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини.

Всі права і свободи громадян України, закріплені в Конституції України, знайшли відображення в ст. 2 КЗпП, конкретизовані в ньому та інших законодавчих актах. Стаття 2 КЗпП конкретизує право на роботу, проголошене Конституцією України, визначаючи, що воно реалізується шляхом укладання трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації. При цьому вільний вибір професії, роду занять і роботи забезпечується державою. При укладанні трудового договору робота, яка буде виконуватися працівником, тобто трудова функція, визначається угодою між сторонами (ст. 21 КЗпП). Таким чином закріплюються принцип договірного характеру трудових відносин і визначеність трудової функції, яка виконуватиметься працівником.

Трудові відносини можуть припинятися лише на підставах, передбачених законом, зокрема ст. ст. 36–41 і 45 КЗпП. Цими статтями визначається принцип стабільності трудових відносин.