Повна версія

Головна arrow Товарознавство arrow Технології побічної продукції тваринництва

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

Характеристика супутньої і побічної продукції та відходів виробництва, як економічна доцільність безвідходних технологій у тваринництві

Супутню, попутну та побічну продукції за отриманням економічних вигід можна умовно поєднати у другорядну (вторинну) продукцію. Однак, у зв'язку з відмінністю їх одержання у виробничому процесі, вони повинні розглядатися як окремі об'єкти обліку.

Методичні рекомендації з бухгалтерського обліку біологічних активів [9] визначають супутню сільськогосподарську продукцію, як продукцію, одержану від біологічного активу або їх групи одночасно з основною, яка відповідає встановленим стандартам або технічним умовам і призначена для подальшої переробки або реалізації (у рослинництві – насіння льону і конопель; у тваринництві – приріст живої маси тварин основного стада, вовна від основного стада овець, віск у бджільництві тощо).

Технологічний процес, який пов'язаний з виходом двох та більше продуктів виробництва, характеризується витратами по відокремленню матеріальної складової вхідних сировинних ресурсів, яка бере участь у формуванні основної продукції, від матеріальної субстанції інших результатів виробництва. Ці результати можуть бути отримані на будь- яких стадіях виробничого процесу.

На думку Гуцайлюка З.В. [4] під супутньою продукцією слід вважати продукцію, яка виходить одночасно з основною на заключній операції технологічного процесу і за своїм значенням прирівнюється до основної.

Суттєве уточнення щодо моменту визначення спільно вироблених продуктів визначає Друрі К. [5]. Він вважає, що відмінність між спільно виробленими продуктами полягає у тому, що до досягнення певного моменту в процесі виробництва, який називається точкою розподілу, їх не можна ідентифікувати як різні. Після точки розподілу спільно вироблені продукти можуть бути реалізовані або піддані подальшій обробці.

В останньому випадку додаткові витрати на послідуючу обробку легко можна віднести на конкретний продукт, тобто супутню продукцію.

Сопко В.В. [10] супутню продукцію характеризує наявністю додаткових витрат понесених в єдиному технологічному процесі при виробництві основної продукції.

Додаткові витрати по доведенню супутньої продукції до стану прийнятного для споживання є одним із факторів у виділенні цієї продукції в окрему категорію. В момент відділення від матеріальної субстанції основної продукції, супутній продукт переробки являє собою напівфабрикат, який за допомогою здійснення додаткових технологічних операцій перетворюється у продукцію готову для вжитку.

Додаткові витрати, які пов'язані з виробництвом супутньої продукції, вказують на те, що підприємство має наміри виробляти цей продукт, має достатні технології, і, головне, відмова від цих витрат може привести до втрати підприємством можливих економічних вигід.

На відміну від супутньої, побічна продукція не потребує будь-якої додаткової доробки або додаткових витрат на її довершення.

У довідниках [3] побічні продукти визначені як продукти, що утворюються в результаті фізико-хімічної переробки сировини поряд з основною продукцією, але не є головною метою даного виробничого процесу; вони можуть бути використані як готова продукція без подальшої доробки. Побічні продукти, як правило, є товарними, тобто мають Держстандарт або технічні умови та встановлену ціну і виробництво їх планується.

Дане визначення потребує уточнення, оскільки з переходом до ринкових взаємовідносин встановлення тієї чи іншої ціни на продукцію є прерогативою ринку й формується залежно від попиту і пропозиції в певний час та в певному регіоні. Крім того, плануванню повинні підлягати всі результати процесу виробництва, як продукція, так і відходи.

Друрі К. [5], Хорнгрен Ч., Фостер Дж., Датар Ш. [11] під побічною розуміють таку продукцію, яка виробляється з іншими продуктами, але ціна реалізації якої істотно нижча, ніж у інших. Друри К. [5] вважає, що виробництво побічних продуктів зазвичай не впливає на рішення, виробляти або не виробляти основний продукт, і, як правило, мало впливає на ціни, що встановлюються на основні продукти.

Лебединський Ю.П. та ін. [6] вважають, що до побічного можна віднести продукт, який виходить одночасно у виробництві основної продукції, але має самостійне економічне значення, хоча для його отримання на даному підприємстві і не організовано спеціального виробничого процесу.

Отже, підприємства не ставлять собі за головну мету виробництво побічної продукції. Вона неминуче виникає в єдиному технологічному процесі разом з основною продукцією, що пов'язано з особливостями технологій та властивостями вхідної сировини. Віднесення її до складу готової продукції виражено суспільним попитом на цей продукт, який без додаткової доробки може служити об'єктом купівлі-продажу.

Бобков Л.В. [1] розглядає як ознаку віднесення продукції до категорії "побічної" наявність моновиробництва. Цієї ж думки дотримується інший автор, Гуцайлюк З.В. [4], який вважає, що отримані в процесі виробництва продукти слід вважати побічними лише в тих випадках, коли вони мають право на самостійне існування як основні, тобто якщо є підприємства, де ці продукти виготовляються як основні.

З цією думкою можна не погодитись, адже може й не існувати такого виробництва, метою якого є виробництво основної продукції, що для інших підприємств є побічною (прикладом може бути одержання шроту та жому в масложировому виробництві).

Трусов А.Д. характеризує побічну продукцію як супутню основну продукцію, яка виникає у виробничому процесі одночасно з основною (цільовою) з однієї вихідної сировини та відрізняється від неї за хімічними або фізичними властивостями та агрегатним станом.

Побічна продукція, зазвичай, відрізняється від основної своїми фізико-хімічними властивостями, а також за агрегатним станом від сировини на вході у технологічний процес та від основної продукції на його виході. Однак, що стосується віднесення побічної продукції до супутньої, а тим більш до основної, то це визначення потребує уточнення.

Використання побічної продукції не лише знижує собівартість основної продукції, але і дає додаткові джерела сировини підприємствам легкої промисловості, медицині для вироблення всіляких предметів та лікарських засобів.

Більш чіткою є характеристика побічної продукції, що визначена у Методичних рекомендаціях з бухгалтерського обліку біологічних активів [9], за якими це продукція, що одержується від одного біологічного активу або їх групи одночасно з основною, але має другорядне значення, а економічні вигоди від її використання є несуттєвими (у рослинництві – солома, гичка, бадилля; у тваринництві – гній, пташиний послід тощо).

Отже, можна визначити головні відмінності побічної продукції.

  • – від основної – менші економічні вигоди від її використання;
  • – від супутньої – відсутність додаткових витрат на доведення до стану прийнятного для споживання.

У деяких джерелах [1, 3, 7, 11] наряду з поняттям "супутня продукція" та "побічна продукція" розглядається поняття "попутна продукція", під якою розуміється такий продукт, який виходить спільно з основним при видобутку корисних копалин. Цей вид продукції як і побічна не потребує будь-якої додаткової доробки.

Головною відмінною рисою попутних продуктів є те, що ці продукти одержують не в результаті здійснення технологічного процесу, а як наслідок видобутку їх з надр землі. Формування корисних копалин як попутних продуктів зумовлено лише природними перетвореннями та не мають ніякого фізико-хімічного взаємозв'язку з видобутком основних корисних копалин [3].

Окрім виходу готової продукції (основної, супутньої, побічної), виробничий процес пов'язаний з одержанням певної кількості відходів. Відходи виникають наряду з виходом продукції, однак, на відміну від основної, побічної або супутньої, вони не завжди мають прямого суспільного призначення.

Зворотні відходи виробництва – це залишки сировини, матеріалів, напівфабрикатів та інших видів матеріальних цінностей, які утворилися у процесі виробництва продукції (робіт, послуг), втратили повністю або частково споживчі властивості початкового матеріалу (хімічні та фізичні), і через це використовуються з підвищеними витратами (зниженням виходу продукції) або зовсім не використовуються за прямим призначенням [8].

Для характеристики відходів застосування такої характеристики як "залишки" не є чіткою та доцільною, як з технічної так і економічної точки зору. Адже термін "залишки" вказує на те, що лишилося невитраченим або невикористаним. Відходи ж собою представляють самостійну категорію, як результат діяльності або процесів, що відрізняються своїми властивостями від первинних ресурсів. Тому для визначення відходів більш доречніше використовувати термін "лишки" або "рештки".

В словниках "лишки" визначаються як частина чого-небудь зайвого, що залишається як відходи, покидьки, рештки, вибірки і таке інше. В свою чергу "рештки" – це те, що збереглося, вціліло від остаточного зруйнування; те, що залишається після чого-небудь [7].

Відходи за своєю природою дуже схожі з побічною продукцією. Бобков Л.В. [1] основною відмінністю побічного продукту від використовуваних відходів виробництва вважає якісну завершеність та наявність (в ряді випадків) моновиробництва побічного продукту, в якому даний продукт виробляється як основний. На його думку, використовувані відходи виробництва не мають якісної завершеності та не виготовляються в умовах моновиробництва.

Не знайдеться жодного підприємства, яке ставило б собі за мету отримання відходів. Віднесення відходів виробничого процесу до окремої категорії зумовлено суспільною незацікавленістю, відсутністю попиту та технологічних можливостей їх переробки. Однак відходи несуть в собі деякі якісні властивості первинних ресурсів, що збереглися під час виробничого процесу. Вони можуть бути використані з певною користю для підприємства, а також класифікуються як кінцевий результат окремо взятого технологічного процесу.

На відміну від побічної продукції, яка являє собою вже перероблену сировину, тобто відрізняється від того матеріалу, який був на вході у виробничий процес, відходи – це рештки первинних ресурсів, які можуть бути повторно залучені у виробничий процес або потребують додаткових витрат на їх утилізацію або знешкодження іншими підприємствами.

За думкою Друрі К. [5] головною відмінністю відходів виробництва від побічних продуктів є те, що відходи не мають вартості, а іноді навіть мають від'ємну вартість, якщо їх ліквідація потребує витрат.

Вироблена продукція характеризує позитивний результат виробничого процесу, направлений на отримання доходу від її реалізації. Насамперед відходи – це негативний результат виробничого процесу, пов'язаний з недоліками технології або організації виробництва. Тобто, відходи – це невикористані технологічні можливості. Але відходи необхідно розглядати і з іншої сторони. Частина з них може бути повторно використана у виробничому процесі або реалізована іншим підприємствам у якості вторинної сировини. В цьому випадку відходи стають потенційними резервами доходів та наряду з продукцією збільшують економічні вигоди підприємства.

Узагальнюючи думки авторів, можна сформулювати основні характерні риси, притаманні результатам виробничого процесу (табл. 1).

З урахуванням зазначених критеріїв результатами виробничого процесу є:

Основна продукція – це кінцевий результат, головна мета виробничого процесу, що формує основний вид економічної діяльності, проносить підприємству найбільші економічні вигоди від її виробництва, та заради якої і був організований технологічний процес.

Супутня продукція – це продукція спільно вироблена з основною продукцією в єдиному технологічному циклі, що характеризується додатковими витратами по доведенню її до стану прийнятного для споживання, відповідає стандартам, технічним умовам або якісним характеристикам, передбаченими договором або нормативно-правовими актами, та має другорядне значення за отриманням економічних вигід від її виробництва.

1. Критерії визначення результатів виробничого процесу

Основна продукція

Супутня

продукція

Побічна

продукція

Відходи

виробництва

є головною метою виробничого процесу, характеризує основний вид економічної діяльності підприємства

не є головною метою виробничого процесу

негативний результат виробничого процесу

для виробництва основної продукції створене підприємство, організований основний технологічний процес

для доведення до стану прийнятного для споживання підприємство має достатні технологічні та економічні передумови

для отримання побічної продукції не організовано спеціального виробничого процесу

характеризуються недоліками технологій або

організації виробництва

готова продукція, що пройшла всі стадії обробки

для довершення потребує додаткових витрат

для довершення не потребує додаткової доробки

використання неможливе без додаткової обробки або потребують додаткових витрат на їх утилізацію або

знешкодження

продукти праці, у вигляді переробленої сировини

рештки первинної сировини

мають товарну завершеність, відповідають технічним та якісним характеристикам, передбаченим договором або іншим нормативно-правовим актом

нетоварний продукт процесу виробництва, що не відповідає вимогам встановленим для продукції

характеризуються суспільною значимістю – призначені для продажу споживачам або використовуються повторно на підприємстві у якості матеріально-сировинних ресурсів

не мають прямого суспільного призначення, але можуть служити джерелом вторинних матеріальних ресурсів

найбільші економічні вигоди від її виробництва

менші економічні вигоди від їх використання

економічні вигоди від її виробництва не суттєві або зовсім відсутні, за певних умов служитимуть потенційними резервами доходів

Побічна продукція – це продукція, яка неминуче виникає в єдиному технологічному процесі разом з основною продукцією, не потребує будь-якої додаткової доробки, має товарну завершеність, відповідає стандартам, технічним умовам або якісним характеристикам, передбаченими договором або нормативно-правовими актами, але відрізняється від основної продукції меншими економічними вигодами від її виробництва.

Відходи виробництваце кінцевий, негативний результат окремо взятого технологічного процесу, пов'язаний з недоліками технологій або організації виробництва, у вигляді решток (лишків) первинних матеріально- сировинних ресурсів, які в результаті виробничого процесу повністю або частково втратили властивості вхідної сировини, не мають товарної завершеності, але за наявності певних умов можуть служити джерелом отримання додаткових економічних вигід у майбутньому.

Отже, результатами комплексного виробництва є різні за економічним змістом та призначенням продукти: основна, супутня, побічна продукція, відходи виробництва. Зазначені результати процесу виробництва мають як спільні так і відмінні риси, що визначає їхнє право на самостійне існування як окремі об'єкти обліку. Запропоновані критерії визначення результатів процесу виробництва можуть бути використані підприємствами для ідентифікації результатів виробничого процесу з метою проведення їх вартісної оцінки та прогнозування майбутніх економічних вигід.

Додатковою продукцією конярства є шкіряно-хутрова сировина, кінський волос, кишки, шлунковий сік, сироватки і вакцини, гормональні препарати, а також гній.

Побічними продуктами, що отримують від кролів, є: шкура, вовна (фетрова, вовна-линька та гніздовий пух), лапи, вуха, хвіст, субпродукти, одно- і триденні кроленята, гній та ін. Використання побічної продукції кролівництва, не лише знижує собівартість основної продукції, але й дає підприємствам легкої промисловості додаткові джерела сировини для виробництва різноманітної продукції.

Крім основної продукції птахівництва – яєць, дієтичного м'яса, пера та пуху, від птахівничих господарств цілодобово у пропорційній кількості надходить так звана побічна продукція (вибракуваний добовий молодняк, відходи інкубації, забою, переробки птиці та яєць, перопухове виробництво) та відходи: пташиний послід, стічні води та нехарчові продукти м'ясопереробних цехів.

Всі вищевказані продукти, крім посліду, слугують сировиною для виробництва кормів тваринного походження (сухих і варених білкових). Найчастіше використовується технологія отримання сухих кормів.

При виробництві кормів тваринного походження з відходів птахівництва розрізняють дві категорії сировини:

  • 1 – нежировмісна сировина, в якій частка жиру не перевищує 16% сухої речовини;
  • 2 – жировмісна сировина, в якій частка жиру складає 16% і більше та з неї виготовляють не лише кормове борошно, а й витоплюють технічний жир.

Кормове борошно – концентрований білковий продукт тваринного походження, що характеризується високою засвоюваністю і містить всі незамінні амінокислоти, вітаміни, макро-і мікроелементи.

Кормове борошно виробляють в гранульованому і розсипному видах з дотриманням ветеринарно-санітарних правил. Порушення технологічних та санітарно-ветеринарних правил може призвести до випуску продукції з підвищеним бактеріальним обсіменінням, що є неприпустимим. Залежно від складу сировини борошно тваринного походження поділяють на м'ясо-кісткове, м'ясне, кров'яне, кісткове і пір'яне (отримується з гідролізованого пера). Для виготовлення кормового борошна можуть бути використані і трупи полеглої птиці, якщо вони допущені до переробки ветеринарно-санітарним наглядом.

Основою успішного бізнесу у бджільництві є отримання як основної її продукції (мед, віск), так і супутньої: обніжжя, маткове молочко, прополіс, отрута.

Побічна продукція тваринництва не калькулюється, а враховується з наступної оцінки. Вовна-линька, пух, перо-линька, волос-сирець, яйце міражне, м'ясо півників яєчних курей, забитих у добовому віці, роги, копита, шкури та утилізовані тушки забитих тварин від незаразних хвороб оцінюються за цінами можливої реалізації або використання. Вартість побічної продукції виключається із загальної суми витрат на утримання відповідного виду або технологічної групи тварин.

Вартість гною визначається за нормами його виходу від однієї голови худоби або птиці за рік з врахуванням нормативних (розрахункових) витрат на його прибирання та зберігання у конкретних умовах, а також вартість підстилки (солома, вапно, тирса, торф). До затрат, обумовлених отриманням гною, включають амортизаційні відрахування на технічні засоби з видалення гною з гноєсховищ, витрати на його зберігання та виймання з гноєнакопичувачів.

 
<<   ЗМІСТ   >>