Повна версія

Головна arrow Товарознавство arrow Технології побічної продукції тваринництва

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

Ветеринарно-санітарні вимоги до обробки тваринницької сировини

Ветеринарно-санітарні заходи із заготівлі, транспортування, зберігання та переробки сировини тваринного походження ґрунтуються на:

  • – охороні здоров'я людей та тварин від хвороб, загальних для людини та тварини;
  • – попередженні розповсюдження інфекційних захворювань серед тварин.

Отримання стандартної шкіряної, хутрової та будь-якої іншої сировини тваринного походження може бути забезпечено лише при точному дотриманні відповідних правил.

Небезпечною для людини і тварин може бути усіляка тваринна сировина, яка містить хвороботворну мікрофлору, особливо стійку при зберіганні і консервуванні. Саме тому всі ветеринарно-санітарні заходи, в першу чергу, повинні бути натравлені на виключення можливості надходження до заготівельних організацій не благополучної за інфекційними хворобами сировини та попередження доброякісної сировини від уражень.

Ветеринарно-санітарному нагляду підлягають шкіряна і шубно- хутрова сировина, вовна (брудна і мита), щетина, волос, роги, ратиці, кістки, кишкова та сичужна сировина, а також різні відходи, які отримані при обробці тваринної сировини. Нагляд здійснюють ветеринарні фахівці підприємств або представники державної ветеринарної служби.

Представники ветеринарно-санітарної служби обстежують та вивчають стан місць заготівлі, зберігання, обробки та умови транспортування тваринницької сировини; контролюють правильність і ефективність проведення комплексних ветеринарно-санітарних заходів на всіх заготівельних об'єктах; стягують порушників до адміністративної та кримінальної відповідальності за порушення встановлених вимог. В разі перевезення сировини тваринного походження із місць неблагополучних по заразним хворобам з дозволу ветеринарних органів, нагляд здійснюють керуючись відповідними інструкціями по боротьбі з цими захворюваннями.

Суворо забороняється заготівля і вивезення всіх видів сировини тваринного походження за такими інфекційними хворобами: чума, сибірська виразка, ящур, емфізематозний карбункул, віспа великої рогатої худоби, інфекційна анемія, сап і інфекційний енцефаломіеліт коней, рожа свиней, брадзот овець, туляремія і чума гризунів, чума птахів.

Шкури, отримані від загиблих тварин, незалежно від виду захворювання (заразною або незаразною), обов'язково досліджують на сибірську виразку в установленому порядку.

Усіляка сировина, яка в процесі заготівлі, зберігання, перевезення або переробки стикалась із інфекційною сировиною або хворими тваринами вважається неблагополучною і підлягає тим же заходам, що і сировина, яка отримана від хворих тварин.

Шкіряна сировина, отримана від здорових тварин, може стати заразною і небезпечною, якщо в штабель потрапить хоча б одна шкура, уражена сибірською язвою. Ще більшу загрозу така шкура становить в процесі обробки, сортування або консервування, коли створюються благополучні умови для інфікування сировини від здорових тварин. Так, в процесі відмочування шкіряної сировини або миття волосу відбувається виділення в розчин не лише засмічень, але і разом з ними збудників хвороб. В результаті створюються сприятливі умови для розмноження цих збудників і широкого їх розповсюдження з промивними і стічними водами.

При золінні і дублені шкіряної сировини основна маса мікрофлори гине, але бактерії, які утворюють спори, в тому числі збудники сибірської виразки, залишаються життєздатними. Тому виконання ветеринарно-санітарних заходів є законом для всіх підприємств, які мають відношення до сировини тваринного походження.

Заготівля і вивезення вовни з місць неблагополучних за туляремією, допускається, якщо вівці перед стриженням були повністю звільнені від кліщів, а вовна була знезаражена або витримувалась не менше чотирьох місяців в умовах, виключаючи повторне зараження. Шкурки гризунів дозволяється вивозити лише після витримки протягом двох місяців.

Заготівельники тваринницької сировини повинні працювати у відповідному спеціальному одязі, дотримуватись особистої гігієни, мати маршрутні листи з візою головного ветеринарного лікаря району на право збору і проведення заготівлі сировини в даній місцевості. Маршрутні листи зберігаються разом з ветеринарними свідоцтвами. У квитанції на заготівельну сировину вказується місце заготівлі (район, населений пункт), прізвище, ім'я та по-батькові здавальника, його адреса, а для шкіряної та хутрової сировини, крім того, метод консервування. До кожної заготовленої шкури прищеплюють бирку із штампом районної заготівельної контори і номером закупівельної квитанції. На складі отриману шкіряну та хутрову сировину складають в спеціально відведеному приміщенні, в окремі штабелі (за заготовлювачами та партіями сировини).

Зніманню і заготівлі підлягають шкури із всієї худоби, забитої на м'ясо, а також із тварин від примусового забою або загиблих від хвороб, нещасних випадків, стихійних лих. Це робиться в кожному окремому випадку з дозволу ветеринарного лікаря. Шкури з загиблих тва-

рин знімають на ветеринарно-санітарних пунктах, в місцях утилізації або на сховищах худоби. В окремих випадках, лише з дозволу ветеринарного лікаря, дозволяється знімання шкури з тварини на місцях її загибелі за умови точного дотримання ветеринарно-санітарних правил.

Порядок знімання шкур з трупів тварин, загиблих від заразних хвороб, визначає ветеринарний лікар у відповідності з діючими інструкціями у боротьбі з даною хворобою. Забороняється знімання шкур з трупів загиблих тварин при ботулізмі, бродзоті овець, сказу та ін.

Утилізація або знищення трупів тварин, які загинули від незаразних хвороб, без зняття шкури забороняється. Ці шкури консервуються у тому ж самому порядку, що і отримані від здорової худоби, однак, окремо від них.

В комплексі ветеринарно-санітарних заходів найважливішим є проведення якісної дезінфекції сировини тваринного походження, метою якої є знищення мікрофлори, яка спричинює інфекційні захворювання.

 
<<   ЗМІСТ   >>