Повна версія

Головна arrow Банківська справа arrow Фінансова діяльність і корпоративна стратегія комерційних банків. Корпоративні основи здійснення фінансової діяльності в умовах комерційних банків

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

Рекомендації по організації страхування депозитних вкладів

Залучення коштів юридичних і фізичних осіб, операції по депозитних рахунках є одним з основних видів діяльності для банків. В той же час банкрутство банків приводить до втрати вкладниками своїх грошей. Гарантія збереження банківського внеску в таких випадках може бути забезпечена за допомогою механізму депозитного страхування.

Страхування депозитів – вид майнового страхування, здійснюваний західними банками, по якому вкладникам гарантується повернення їх внесків у випадку банкротства комерційного банку. Проте, як відомо, система обов'язкового страхування депозитів фізичних осіб в Україні тільки починає формуватися. Офіційний проект страхування депозитів, як правило, здійснюється на підставі Закону України "Про фонд гарантування вкладів фізичних осіб".

Побудова системи страхування банківських депозитів на мій погляд повинна базуватися на наступних основних положеннях:

  • – Створювана в Україні система страхування депозитів має бути законодавчо оформлена. Нормативна база дозволить уникнути неопределенностей при виплаті страхового відшкодування, при цьому в процесі її створення украй важливо звернутися до світового досвіду функціонування інститутів гарантування внесків.
  • – Страхування депозитів має бути обов'язковим для всіх комерційних банків, незалежно від їх фінансового положення. Це дозволить вирішити основну задачу системи страхування – створення населенню твердих гарантій в надійності приміщення коштів в комерційні банки, а для комерційних банків – рівні стартові умови в конкуренції за залучення внесків. Обов'язкова форма участі забезпечить розподіл ризику по всій банківській системі. У багатьох зарубіжних країнах усвідомили негативні наслідки банкрутств банків, що не вступили в систему депозитного страхування, для національної банківської системи. Так, створена в США в роки Великої депресії Федеральна корпорація страхування депозитів об'єднує 98 % американських банків, в яких знаходиться 99,5 % всіх активів. Упевненість переважної більшості американських вкладників в тому, що вони у будь-якому випадку застраховані від втрат своїх внесків, стала вирішальним чинником стійкості банківської системи США. Обов'язкова форма страхування депозитів, зокрема, застосовується в Канаді, Великобританії, Нідерландах, Японії і інших. Таким чином, є вагомі аргументи на користь застосування принципу примусової участі в системі страхування депозитів. При цьому надалі для нашої країни не унеможливлюється створення добровільних фондів страхування внесків, що, безумовно, тільки сприятиме зміцненню всієї системи гарантування в цілому.
  • – Фонд страхування банківських депозитів повинен мати державне управління, оскільки в умовах глибокої фінансової кризи саме державі відводиться першорядна роль у фінансовому оздоровленні економіки. Сумісне управління страховим фондом можливо лише в перспективі, тому питання про страховий фонд як незалежну від держави організацію, на наш погляд, передчасне.
  • – Членство в Державному фонді страхування депозитів повинне стати необхідною вимогою отримання ліцензії від НБУ на право залучення коштів фізичних осіб. Порядок захисту індивідуальних вкладників, що діє в даний час, має ряд серйозних проблем. Одна з найбільш важливих полягає в тому, що вкладники Ощадбанку отримують державні гарантії, тоді як вкладники приватних комерційних банків можуть мати захист лише в рамках створення добровільного фонду. Ці фонди в українських умовах не набули широкого поширення. Інша проблема полягає в тому, що державні гарантії Ощадбанку фактично створюють йому значні переваги при конкуренції з учасниками ринку приватних внесків.
  • – Об'єктами страхування в першочерговому порядку (через нестачу джерел фінансування) повинні стати депозити фізичних осіб, а в перспективі і депозити юридичних осіб. Також в об'єкти страхування мають бути включені валютні депозити резидентів, що перешкоджало б відтоку валютних ресурсів за межу України.
  • – За настання страхового випадку повинен вважатися факт відгуку у банку ліцензії на здійснення банківських операцій.
  • – Визначення ставок страхових платежів має бути диференційованим залежно від ступеня ризику конкретного банку. Тому необхідна розробка системи оцінки страхового ризику для проведення диференціації страхових внесків, що сплачуються банками з різним фінансовим положенням. В міру необхідності внески по страхуванню депозитів можуть переглядатися залежно від потреби для компенсації можливих втрат.

Більшість країн зараз використовують різні системи страхування депозитів. Але не слід забувати про витоки його виникнення. Батьківщиною системи страхування депозитів є США, де гарантом збереження внесків виступає Федеральна корпорація страхування депозитів (FDIC). Багатющий досвід функціонування FDIC може надати неоціниму послугу для подальшого удосконалення національної системи страхування депозитів в особі Фонду гарантування внесків фізичних осіб. Украй необхідно для застосування в Україні і дуже повчально впровадження позитивного досвіду США у сфері страхування депозитів.

Історія розвитку системи гарантування внесків починає свій звіт від встановлення в США державного (в межах штату) страхування депозитів в Нью-Йорку в 1829 р.

Велика Депресія 1929-1933 pp. привела до фінансового хаосу в Америці і банкрутству більше 9 000 банків.

Створення в 1933 г FDIC стало одним їх чинників, що дозволили переламати ситуацію із спалахами масового вилучення внесків з банківської системи США. Федеральна корпорація страхування депозитів до 1950 р. страхувала внески до 2500 доларів. Зараз розмір відшкодування складає до 100 тис. доларів на одного вкладника (фізична або юридична особа).

Окрім відшкодування внесків, пріоритетними напрямами діяльності FDIC є:

  • – профілактика банкрутств за рахунок фінансової підтримки нестійких кредитно-фінансових структур;
  • – реструктуризація дебіторської і кредиторської заборгованості;

реструктуризація дебіторської і кредиторської заборгованості шляхом повного або часткового її перекладу в інші банки;

  • – ліквідація банків з відшкодуванням по внесках звичайно в тижневий термін з передачею всіх позовних прав вкладників FDIC;
  • – перевірка банків-нерезидентів, які не є членами ФРС;
  • – участь в контролі і управлінні загальною ситуацією у сфері грошово-кредитного звернення;
  • – самостійне рішення питань встановлення індивідуальних ставок страхування для конкретних банків;
  • – встановлення відносин з членами позиково-ощадних асоціацій.

Зараз FDIC є незалежним федеральним агентством, підзвітним Конгресу.

Згодом американський варіант системи страхування депозитів узяли на озброєння інші країни. Зараз система страхування депозитів існує більш ніж у 70 країнах мира.

Слід відзначити, що універсального механізму захисту депозитів поки немає. Проведений в 2000 р. МВФ спільно зі Світовим банком аналіз національних систем страхування депозитів показав їх велику різноманітність. Відновлення платоспроможності банківської системи після кризи вимагає державного втручання, прикладом є ухвалене рішення про рекапіталізацію FDIC в 1991 р. Конгресом США, в рамках якої Корпорація одержала бюджетні кошти на суму 70 млрд. доларів.

Насьогодні в банківській сфері чітко виділена проблема відсутності системи страхування депозитів в Україні, яка вирішується впродовж багатьох років. Таке положення справ зв'язане, перш за все, з проблемою знаходження джерел коштів для створення страхового фонду, зацікавленістю банків у відрахуванні страхових виплат, наділом фонду функцією контролю за діяльністю банків.

Після кризи банки в цілому сталі помітно краще відноситися до гарантування внесків, але реальна привабливість гарантій для банків є спірною. Аналіз процентної політики найбільших українських банків показує, що ефект державних гарантій сильно виражений тільки на ринку гривневих внесків. Так, наприклад, додатковий прибуток Ощадбанку, завдяки наявності гарантій гривневих внесків з боку держави, склав в 2000 році близько 3 млрд. грн. В той же час потенційний виграш комерційних банків від включення їх в системи гарантування внесків у національній валюті складає 1,2% середньорічного залишку депозитів, що складає за даними на початок 2001 року близько 370 млн. грн. Проте сам факт непомірної концентрації заощаджень в одному державному банку доводиться до достатньо красномовний і служить доказом недовіри до інших комерційних банків, що украй шкідливо для банківської системи.

Крім того, нині чинні вітчизняні страхові компанії не беруться страхувати банківські внески, оскільки, не дивлячись на низку криз, у фінансовому плані банківська система у фінансовому плані як і раніше перевершує страхову.

При цьому, як відомо, зростання ролі комерційних банків в акумуляції заощаджень населення є свого роду ключем до пожвавлення інвестиційного процесу в економіці. Врешті-решт, розвиток ринкової економіки неможливий без всестороннього збільшення ролі банків в економічному житті найширших верств населення.

Гарантування внесків вітчизняних комерційних банків з'явилося б дієвим методом хоч би часткового вирішення даної проблеми. В цілях захисту інтересів вкладників практично у всіх розвинених країнах створені системи страхування банківських депозитів. Таким страхуванням є комплекс намірів, що забезпечують страховий захист внесків у разі банкрутства комерційного банку. Страховий принцип при цьому виражається головним чином в створенні страхового фонду, встановленні страхових зборів з банків відповідно до актуарних розрахунків, виплаті страхового відшкодування при настанні страхового випадку.

Впровадження системи депозитного страхування в Україні повинне включати комплекс намірів по виробленню концепції системи, ухваленню відповідних законодавчих і нормативних актів, а також організаційному забезпеченню ухвалених рішень.

Далі більш докладно зупинимось на характеристиці Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, який діє на підставі Закону України "Про фонд гарантування вкладів фізичних осіб" від 20.09.2001 року № 2740-3.

Фонд гарантування вкладів фізичних осіб функціонує як державна спеціалізована організація.

Головним завданням Фонда є забезпечення захисту прав фізичних осіб – вкладників комерційних банків України шляхом повернення за рахунок коштів Фонда утрат по вкладах.

Згідно Закону України "О фонді гарантування вкладів фізичних осіб" фонд гарантує кожному вкладнику банка-учасника Фонда возмещения коштів по його вкладах, включая відсотки, в розмірі вкладов на день наявності недоступу вкладів, але не більш 25 000 гривень по вкладах в кожному із таких банків. Вклади до 1 гривні не возміщаються.

Функції Фонду обмежуються тільки відшкодуванням депозитів фізичним особам при банкрутстві банків. А зараз є пропозиції розширити джерела формування доходів Фонду за рахунок консолідованого прибутку НБУ, упровадити прогресивну шкалу компенсації внесків, а також диференціювати внески банків залежно від термінів і об'ємів привернутих коштів. Робляться перші кроки по впровадженню додаткового страхування внесків страховими компаніями. Система повинна ставити в рівні умови великі і дрібні кредитні організації, комерційні і державні банки. При цьому не повинно гарантуватися по всіх типах депозитів при настанні страхового випадку, а лише його певної частини. Не варто також забувати, що мета гарантування депозитів – не тільки захист інтересів вкладника, але і запобігання банківським банкрутствам.

Фонд гарантування внесків фізичних осіб в даний час виконує важливу функцію – гарантує кожному вкладнику банку повернення вкладених засобів у разі неможливості виконання банком своїх зобов'язань. Участь у Фонді є обов'язковою для всіх банків, які внесені в Державний реєстр банків і мають банківську ліцензію. Відповідно, вкладники всіх зареєстрованих в Україні банків можуть розраховувати на повернення своїх засобів (проте не більше 15 000 гривень по всіх внесках в одному банку). Правда, про таку можливість знають не всі клієнти банків. За підрахункам, лише близько 10% клієнтів, розміщуючи свої внески в банку, цікавляться, чи є цей банк учасником Фонду. Оскільки ст. 5 Закону України "Про Фонд гарантування внесків фізичних осіб" – "заборонено використовувати інформацію, яка стосується гарантування внесків, в рекламі з метою сприяння збільшенню загальної суми внесків", банки чітко виконують дану умову (природно, не йдеться про обов'язкову інформацію, яка розміщується у відділеннях банку). В результаті про існування Фонду і гарантії, що надаються їм, знають дуже небагато.

Рівень обізнаності наших громадян з питань гарантування повернення їх засобів у разі виникнення фінансових проблем банку дуже низький. Тому говорити про помітне збільшення розміру внесків лише завдяки існуванню такого держінституту, як Фонд гарантування внесків фізичних осіб, не потрібно.

Введення на першому етапі побудови страхової системи єдиних ставок для всіх банків з можливістю перегляду їх в часі у разі підвищених ризикових операцій конкретного банку не є доцільним, не дивлячись на трудність оцінки страхового ризику при диференційованому підході. В даний час, а в найближчому майбутньому навряд чи ситуація кардинально зміниться, спостерігаються не тільки сильна відмінність у фінансовому положенні комерційних банків, але і різка нестійкість фінансового положення банків і в часі. Тому єдині ставки не дадуть позитивного ефекту і не досягнуть цілей, поставлених системою страхування банківських депозитів. Такий намір на мою думку лише ще раз підштовхне банки до надання недостовірній і неповної інформації про своє фінансове положення. Проблема невірогідності фінансової звітності, що надається банками, є наріжним каменем для ефективного вирішення будь-якого завдання в рамках фінансового оздоровлення банківської системи і тому її посилювання неприпустимо.

Підставою для розрахунку сплачуваних до страхового фонду внесків має бути сума депозитів банку. Світовий досвід свідчить, що най- раціональніший – диференційований принцип визначення ставки платежів, залежно від ступеня ризику діяльності банку і його фінансового стану. За ступенем обхвату об'єкту страхування на наш погляд найбільш раціональним став би вибір обмеженої системи депозитного страхування, тобто при банкрутстві банку страховий фонд відшкодовує внески лише в межах певної суми. Оптимальним може бути варіант, при якому межа, до якої здійснюється виплата відшкодування, встановлювалася пропорційно мінімальним розмірам оплати праці. Відзначимо, що часткова гарантія депозитів виправдана вже тим, що спонукає вкладників більш усвідомлено підходити до вибору банку і, кінець кінцем, компенсує недостатню конкуренцію і недостатньо ефективне управління банківськими ризиками. Нарешті, надмірно щедрі гарантії держави в умовах бюджетних проблем здатні викликати недовіру до самої системи страхування внесків, її фінансової стабільності.

При розгляді пропонованих проектів майбутньої системи гарантування внесків слід брати до уваги досвід країн, де системи страхування внесків, що діють, виправдали себе як одного із способів підтримки стабільності банківської системи. В той же час повного мірою мають бути враховані і національні особливості, характерні для української банківської системи. Безумовно, на перших етапах створення системи депозитного страхування в Україні навряд чи вдасться уникнути проблем, зокрема викликаних недосконалістю нормативної бази. Проте, не дивлячись на можливі помилки, труднощі в знаходженні джерел первинного капіталу фонду страхування депозитів і слабку мотивацію для вступу комерційних банків до системи страхування, ухвалення основних принципів формування системи захисту депозитів громадян повинне надати сприятливу дію на власників грошових коштів – зросте ступінь довіри до національної банківської системи, збільшаться об'єми коштів, що привертаються в банки.

Та все ж головним чинником, що визначає вид системи захисту депозитів, є економічний рівень розвитку країни: ступінь розвиненості грошово-кредитної системи, частка державної власності в банківському секторі, а також можливість виникнення банківської кризи, що є важливим стимулом для введення ефективнішого механізму захисту депозитів.

За великим рахунком, введення загального гарантування внесків громадян приведе до перерозподілу частини коштів з Ощадбанку в комерційні банки. При цьому найважливішим чинником перерозподілу коштів між банками, природно, буде процентна політика банків. Введення гарантій приведе до зниження процентних ставок по депозитах в комерційних банках, а високими процентні ставки залишаться тільки в найбільш ризикованих і агресивних банках, що потребують додаткових коштів, стимулювання яких ніяк не входить до числа завдань створення подібної системи в Україні.

Переваги і недоліки основоположних компонентів пропонованої системи депозитного страхування можна коротко представити у вигляді таблиці 6.5.

Таблиця 6.5.

Порівняльний аналіз основоположних компонентів системи депозитного страхування (СДС)

Вид СДС

Короткий зміст

Переваги

Недоліки

Обов'язкове

Всі банки беруть участь в СДС в обов'язковому і встановленому законом порядку

Повнота обхвату забезпечує рівні гарантії клієнтам різних банків, що створює в цьому сенсі рівні стартові можливості в міжбанківській конкуренції

Послаблює мотивацію клієнтів у виборі найнадійніших банків, збільшуються витрати всіх банків, які вони закладатимуть в ціну своїх послуг

Обмежене

Об'єм покриття обмежений, орієнтовано на захист дрібних вкладників

Захищає в основному населення, одночасно зберігаючи ринкову мотивацію у крупних депозиторів

Важко реалізувати в період сильної інфляції (визначити порядок розрахунку бази мінімального покриття); унеможливлює повного вирішення банком проблеми страхування депозитів

Державне

Засновниками СДС є органи державного управління і регулювання

Високий статус СДС, можливість функціонування як не прибутковій організації, дотримання контролю поточної діяльності

Вірогідне недостатньо ефективне вкладення коштів фонду СДС (межа державного сектора в принципі)

Диференціація по ризикованності операцій банку

Встановлюється шкала платежів, величина яких визначається для кожного банку індивідуально залежно від виконання ним економічних нормативів

Більш обгрунтовано з погляду співвідношення рівня ризику, що приймається банком і розміром відрахувань до фонду СДС

Труднощі в оцінці ризиків, значущість яких МІНЯЄТЬСЯ 3 часом, відсутність досвіду збору і обробки балансів на базі середньомісячних даних

Обов'язкове – всі банки беруть участь в СДС в обов'язковому і встановленому законом порядку. Повнота охвату забезпечує рівні гарантії клієнтам різних банків, що створює в цьому сенсі рівні стартові можливості в міжбанківській конкуренції Послаблює мотивацію клієн

тів у виборі найнадійніших банків, збільшуються витрати всіх банків, які вони, очевидно, закладатимуть в ціну своїх послуг.

Обмежене – об'єм покриття обмежений, орієнтовано на захист дрібних вкладників. Захищає в основному населення, одночасно зберігаючи ринкову мотивацію у крупних депозиторів. Важко реалізувати в період сильної інфляції (визначити порядок розрахунку бази мінімального покриття); унеможливлює повного вирішення банком проблеми страхування депозитів

Державне – засновниками СДС є органи державного управління і регулювання. Високий статус СДС, можливість функціонування як не прибутковій організації, дотримання контролю поточної діяльності. Вірогідне недостатньо ефективне вкладення засобів фонду СДС (межа державного сектора в принципі).

Диференціація по ризикованій операцій банку. Встановлюється шкала платежів, величина яких визначається для кожного банку індивідуально залежно від виконання ним економічних нормативів або інших показників ліквідності і ризикованої діяльності. Більш обгрунтовано з погляду співвідношення рівня риски, що приймається банком і розміром відрахувань до фонду СДС. Труднощі в оцінці рисок, значущість яких міняється з часом, відсутність досвіду збору і обробки балансів на базі середньомісячних даних.

Разом з цим слід зазначити, що, враховуючи, що при введенні гарантування внесків навряд чи відбудеться різке збільшення залишків на рахунках громадян в банках, а потенційне зниження процентних ставок може опинитися менше страхових виплат. Тому для самих банків реальна привабливість таких гарантій зовсім не така велика.

Сучасні прийоми і методи страхування роботи банків, використання гарантій, поручительств не завжди можуть бути реалізовані в повному об'ємі, у зв'язку з чим виникає питання необхідності серйозного вивчення передового зарубіжного досвіду і впровадження його в банківську практику.

На закінчення даного питання треба сказати, що надійність комерційних банків є одним з вирішальних елементів їх діяльності, а одному з важливих мерів по забезпеченню надійності є страхування депозитів, яке застосовується у всіх країнах з високорозвинутими банківськими системами. Найважливішими функціями організації по страхуванню депозитів повинні стати не тільки компенсації втрат вкладників, але також регулювання діяльності банків і контроль за операціями, пов'язаними з депозитними внесками, в межах компетенції, визначеної спільно з Національним Банком України.

Важливе значення для стимулювання внесків має гарантування банком цілості переданих йому коштів. Цього можна досягнути шляхом страхування депозитів. В Україні діє механізм що певною мірою регулює основні моменти цієї проблеми. Так, згідно з положенням НБУ "Про порядок формування банківською системою України обов'язкових резервів", резервування коштів, залучених від фізичних осіб, має здійснюватися комерційними банками шляхом вкладання 11% залучених коштів в державні цінні папери. Цей захід спрямований на забезпечення гарантії захисту вкладів населення у разі погіршення фінансового стану комерційного банку, а також постає одним із шляхів сприяння активізації залучення коштів від фізичних осіб. Створення резерву у вигляді цінних паперів вигідно для комерційного банку тому, що він має гарантований доход від придбання цінних паперів.

Далі розглянемо детально участь страхових компаній в даному і актуальному питанні натепер як страхування депозитів.

Історія із згорілими заощадженнями радянського періоду дотепер розбурхує спогади багатьох наших співвітчизників. Тому сьогодні, відкриваючи депозит в тому або іншому банку, українці особливу увагу звертають не тільки на репутацію установи, але і на інші можливості захистити свої внески.

Одним з документів, які покликані були гарантувати безпеку депозитних внесків, можна назвати Директиву ЄС 94/19/ЄС щодо схем гарантування депозитів. Даний документ встановлює мінімальну суму відшкодування депозитних внесків в еквіваленті EUR 20 тис.

Виходячи з норм вітчизняного законодавства, страхові компанії цілком можуть освоїти поле послуг із страхування депозитних внесків. Принаймні, Закон "Про страхування" передбачає страхування фінансових ризиків як один з видів добровільного страхування. Саме до фінансових ризиків можна віднести і страхування депозитів. Але похвастати подібним продуктом вітчизняні страховики ще не можуть. Це означає, що і ризики, пов'язані з вкладенням заощаджень в банки (особливо крупних сум), залишаються справою самих вкладників. Експерти представляють майбутнє ринку послуг із страхування депозитів з двох точок зору: як перспективний бізнес і, навпаки, як необгрунтовані амбіції.

Світова практика страхування депозитних внесків доводить затребуваність такого виду послуг громадянами. Гарантії ж збереження заощаджень в Україні підкріплені в основному на рівні функціонування

Фонду гарантування внесків фізичних осіб. Страхові компанії не поспішають поки обробляти поле такого роду послуг. Подібна нерішучість пов'язана в першу чергу з високим ризиком самих страховиків і високими планками (у тому числі і розміром страхового фонду), які вони повинні подолати при бажанні страхувати депозити фізичних осіб. Одночасно розвиток ринку страхових послуг вже сьогодні дає підстави припускати, що в майбутньому можна буде застрахувати свої заощадження, що знаходяться на рахунку в тому або іншому банку.

Для удосконалення депозитної політики були запропоновані наступні заходи, а саме:

  • – диверсифікувати вклади;
  • – упровадити наступні методики нарахування і виплати процентів – як складні відсотки, прогресивно зростаючої ставки, а також депозити з виплатою відсотків авансом.
  • – удосконалювати роботу маркетингового і рекламного відділів – а саме створення постійно діючої служби тєлемаркетінгу;
  • – сприяння в створенні і в подальшому активне використання страхування депозитних вкладів.
 
<<   ЗМІСТ   >>