Повна версія

Головна arrow Банківська справа arrow Фінансова діяльність і корпоративна стратегія комерційних банків. Корпоративні основи здійснення фінансової діяльності в умовах комерційних банків

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

Формування, контрольної системи фінансування еколого-економічного діяльності підприємств

Подальший поточний контроль за цільовим використанням екологічних кредитів пов'язаний із застосовуваними методами кредитування. Мова йде про це способи видачі і погашення екологічного кредиту відповідно до принципів кредитування, що визначають характер зв'язку руху кредиту з процесом кругообігу фондів позичальника. В міжнародній банківській практиці існує:

  • – метод індивідуального виділення кредиту (позика видається на задоволення певної цільової потреби в засобах на конкретний термін). Цей метод є основним при кредитуванні нових клієнтів, що не мають кредитної історії, що ще склалася, в даному банку. Як правило, ця форма фінансування є безумовним контрактом, тобто з моменту укладення кредитного договору на банк накладаються певні зобов'язання по термінах.
  • – метод відкриття кредитної лінії, тобто кредитування здійснюється в межах наперед встановленого банком для позичальника ліміту кредитування, який використовується їм у міру потреби шляхом оплати що пред'являються до нього платіжних документів протягом певного періоду. Протягом терміну кредитної лінії клієнт може у будь-який момент отримати позику без додаткових переговорів з банком і яких-небудь оформлень. Розрізняють відновлювану і невідновлювану кредитну лінію. У разі відкриття невідновлюваної кредитної лінії після видачі позики і її погашення відношення між банком і клієнтом закінчуються. При відновлюваній кредитній лінії (револьверної) кредит надається і погашається в межах встановленого ліміту заборгованості автоматично. Кредитна лінія може бути також цільовою, якщо вона відкривається клієнту банком для оплати ряду поставок певних товарів в рамках одного контракту, що реалізується протягом року або іншого періоду.

Метод кредитування обумовлює форму, вид позикового рахунку, що використовується для видачі і погашення кредиту залежно від потреб клієнта і інтересів банку. У кожному конкретному випадку клієнту можуть бути відкриті: звичайні (прості) позикові рахунки; спеціальний позиковий рахунок; контокорентний (розрахунково-позиковий) рахунок. Розглянемо особливості кожного виду позикового рахунку. Звичайні (прості) позикові рахунки використовуються в банківській практиці переважно для видачі разових позик. Погашення заборгованості по цих рахунках здійснюється в злагоджені з позичальником терміни на підставі термінових зобов'язань-доручень. Підприємству може бути відкрито відразу декілька простих позикових рахунків, якщо воно одночасне користується кредитом під декілька об'єктів і, отже, позики видаються на різних умовах, на різні терміни і під неоднакові відсотки. Такий відособлений облік позик має значення для здійснення банківського контролю за своєчасним їх погашенням позичальником але не для контролю за нецільовим використанням екологічних кредитів.

Спеціальний позиковий рахунок відкривається, як правило, позичальникам, що випробовують постійну потребу в банківському кредиті, коли до кредиту має справу велика частина платіжного обороту госпорганів. Специфіка видачі кредитів по цьому рахунку полягає в тому, що видача позик кожного разу документально не оформляється, а проводиться на основі заяви-зобов'язання, яка надається банку позичальником. При відкритті спеціального позикового рахунку позики видаються в міру необхідності шляхом оплати розрахункових документів, а їх погашення відбувається шляхом оплати напряму виручки безпосередньо на спеціальний позиковий рахунок, минувши розрахунковий. Розрахунковий рахунок виконує тут роль допоміжного рахунку, оскільки по ньому скоюється обмежений круг зв'язаних операцій, головним чином, з розподілом прибутку і виплатою зарплати. Для цього періодично із спеціального рахунку на розрахунковий рахунок клієнта перераховується що міститься у виручці планова частка нематеріальних витрат і прибутку. Клієнту в банку може бути відкритий тільки один спеціальний позиковий рахунок, по якому видаються позики під багато об'єктів. Разом з тим це робить складним контроль за цільовим використанням екокредитів.

Шляхом використовування єдиного розрахунково-позикового (активно-пасивного) рахунку, званого в банківській практиці контокорентним, відбувається кредитування першокласних платіже- і кредитоспроможних позичальників. Цей рахунок є вищою формою довір'я банку клієнту. По дебету цього рахунку йдуть всі платежі клієнта, пов'язані з його продуктивною діяльністю і розподілом прибутку, а в кредит зараховується виручка і всі інші надходження на користь підприємства. Кредитове сальдо рахунку свідчить про наявність у підприємства в обороті в даний момент власних засобів, а дебетове сальдо – про залучення в оборот банківського кредиту, за який стягується відсоток. Контокорентний рахунок не виключає оформлення клієнтом в банку інших видів банківського кредиту (в основному середньо- і довгострокових), які надаються з простих позикових рахунків, а

зараховуються або в кредит контокорентного рахунку, або прямують безпосередньо на оплату рахунків постачальників.

Таким чином, поточний контроль за нецільовим використанням екологічних кредитів у даному випадку також не є результативним. Таким чином, діючий методичний підхід, що заснований на документальному порівнянні результатів використання коштів екологічних кредитів, що надані підприємствам, удосконалюється диагностикою можливостей щодо нецільового використання екокредитів. Це виключає надання екологічних кредитів підприємствам, котрі використовуватимуть їх не за призначенням. Формування контрольної системи фінансування еколого-економічної діяльності підприємств здійснюється за такими етапами (рис. 8.2.).

Функціонування системи контролю фінансування еколого- економічної діяльності підприємств забезпечують три підсистеми: кредитно-позикову, інвестиційну (зовнішньокорпоративну) і внутрішньо- корпоративну. Кожна з цих підсистем відповідальна за моніторинг і усунення негативного впливу ризику нецільового використання коштів, що спрямовані на реалізацію екологічних заходів (табл. 8.3).

Об'єктами контролю кредитно-позикової контрольної підсистеми, відповідно до виділеного ризику, будуть фінансово-економічний стан підприємства і можливість його зміни в майбутньому. Для забезпечення формування повного набору інструментів контролю пропонується виділення інструментів попереджуючого і регулюючого характеру окремо для конкретного екологічного заходу.

Інструменти попереджуючого характеру використовуються для диагностування можливостей нецільового використання підприємствами коштів, які спрямовані на реалізацію екологічних заходів. Інструменти регулюючого характеру застосовуються для оперативного та поточного контролю використання вже наданих коштів в процесі еколого- економічної діяльності.

Аналогічно кредитно-позиковій підсистемі були виділені ризики інвестиційної підсистеми, об'єкти і інструменти контролю. Об'єктом даної системи контролю є зміна ринкових умов, що веде до зниження ефективності еколого-економічної діяльності. Комплекс інструментів контролю пов'язаний із постійним моніторингом економічної віддачі від використання коштів, що вкладені в еколого-економічну діяльність підприємств.

Внутрішньокорпоративна підсистема контролю, обумовлена операційним ризиком підприємств. Як об'єкт контролю даної підсистеми виділений процес розподілу чистого прибутку підприємств та використання його частини на реалізацію екологічних заходів.

Етапи формування контрольної системи фінансування еколого-економічної діяльності підприємств

Рис. 8.2. Етапи формування контрольної системи фінансування еколого-економічної діяльності підприємств

Інструменти регулюючого контролю об'єктів внутрішньокорпоративної підсистеми контролю передбачають поточну перевірку виконання затвердженого порядку цільового використання чистого прибутку.

Таким чином, реалізація контрольної системи дозволяє сконцентрувати фінансові ресурси в умовах підприємств, які потрібні для організації еколого-економічної діяльності, гарантувати цільове використання коштів та обгрунтувати напрями стратегії фінансування екологічних заходів.

 
<<   ЗМІСТ   >>