Повна версія

Головна arrow Менеджмент arrow Проектний менеджмент

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

Прогнозування та планування – як основа формування проектів регіонального розвитку

Методологічні засади прогнозування та планування соціально-економічного розвитку

Прогнозування та програмування соціально-економічного розвитку є інструментарієм реалізації завдань та досягнення цілей економічної і соціальної політики держави та вагомими складовими механізму державного управління. Застосування цих інструментів на різних рівнях державного управління (країна – галузь – регіон) забезпечує створення єдиної взаємопов'язаної державної системи прогнозування та програмування соціально-економічного розвитку, яку складають макроекономічний (загальнонаціональний), регіональний та галузевий рівні.

Кожен із виділених рівнів має власні завдання, функції та повноваження, визначені чинним законодавством.

Державне прогнозування економічного і соціального розвитку є науково обґрунтованим передбаченням напрямів розвитку країни, окремих галузей економіки або окремих адміністративно-територіальних одиниць, можливого стану економіки та соціальної сфери в майбутньому, а також альтернативних шляхів і строків досягнення параметрів економічного і соціального розвитку. Прогноз економічного і соціального розвитку є засобом обґрунтування вибору тієї чи іншої стратегії та прийняття конкретних рішень органами законодавчої і виконавчої влади, органами місцевого самоврядування щодо регулювання соціально- економічних процесів.

Державне планування економічного і соціального розвитку України – це науково обґрунтоване формування взаємоузгодженої комплексної системи заходів органів законодавчої і виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, спрямованих на ефективне розв'язання проблем економічного і соціального розвитку, досягнення стабільного економічного зростання.

Головними відмінностями між прогнозуванням і плануванням є те, що прогноз є передбаченням майбутніх шляхів розвитку соціально- економічної системи і спрямовується на створення науково обґрунтованих передумов для прийняття управлінських рішень, натомість метою планування є вибір управлінських рішень та їх практична реалізація.

За змістом планування може бути директивним та індикативним.

Директивне планування – це процес прийняття рішень, які мають обов'язковий характер для об'єктів планування, вміщують комплекс заходів щодо забезпечення їх виконання. Здійснюється шляхом встановлення адресних завдань і розподілу необхідних для їх реалізації ресурсів серед виконавців плану. Притаманне переважно для командно-адміністративної економіки, де поширюється на всі сфери суспільного життя. В умовах ринкової економіки елементи директивного планування зберігаються в державному секторі. Директивними і контрольованими залишилися показники державного контракту і державного замовлення, державні ціни, ліміти централізованих капітальних вкладень тощо.

Індикативне планування є поширеною у всьому світі формою державного планування, є засобом реалізації соціально-економічної політики держави, основним методом її впливу на хід функціонування ринкової економіки. Воно є антиподом директивного планування, цей план не має обов'язкового до виконання характеру, хоча в ньому можу ть бути і обов'язкові завдання, зокрема це стосується заходів, що фінансуються з бюджету. В цілому індикативне планування має направляючий, рекомендаційний характер. Його основне завдання полягає не тільки в тому, щоб дати кількісну оцінку показників, що характеризують динаміку, структуру та ефективність економіки, а насамперед в тому, щоб забезпечити ув'язку та збалансованість всіх показників розвитку економіки. Тобто, індикативне плану вання має інформаційний, орієнтуючий характер. В якості індикаторів використовують показники, які характеризують структуру, динаміку, ефективність економіки, стан фінансів, грошовий обіг, зайнятість та якість життя населення.

За змістом планових рішень, на які розробляється план, розрізняють стратегічне та поточне (тактичне) планування.

Стратегічне планування – це процес здійснення сукупності систематизованих і взаємопов'язаних заходів щодо визначення довгострокової мети та пріоритетних напрямів розвитку окремих галузей економіки або територій. Суть стратегічного планування полягає у виборі головних пріоритетів та визначенні шляхів розвитку для досягнення довгострокової мети.

Поточне (тактичне) планування передбачає вирішення поточних проблем та оперативних завдань. У регіональному вимірі – це розробка програм економічного та соціального розвитку, направлених на виконання завдань стратегічного плану.

Учасниками державного прогнозування та розроблення програм економічного і соціального розвитку є органи державної влади, які розробляють, затверджують і здійснюють прогнозні та програмні документи економічного і соціального розвитку. До них належать Кабінет Міністрів України, центральні органи виконавчої влади, місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування.

Здійснення державою економічної стратегії і тактики у сфері господарювання спрямовується на створення економічних, організаційних та правових умов, за яких суб'єкти господарювання враховують у своїй діяльності показники прогнозних і програмних документів економічного і соціального розвитку.

Основні засади формування системи прогнозування та програмування в Україні визначаються Конституцією України, Законами України "Про державне прогнозування та розроблення програм економічного і соціального розвитку України", "Про державні цільові програми", постановами Кабінету Міністрів України від 26.04. 2003 р., № 621 "Про розроблення прогнозних і програмних документів економічного і соціального розвитку та складання проекту державного бюджету", від 16.11.2011 р. № 1189 "Про затвердження Порядку розроблення, моніторингу та оцінки результатів реалізації Державної стратегії регіонального розвитку" та № 1186 "Про затвердження Порядку розроблення, проведення моніторингу та оцінки регіональних стратегій розвитку", Концепцією вдосконалення системи прогнозних і програмних документів з питань соціально-економічного розвитку України, нормативними актами Міністерства економічного розвитку та торгівлі України, яке здійснює державне прогнозування економічного і соціального розвитку України та підготовку відповідних планів і програм, забезпечує координацію роботи органів виконавчої влади із зазначених питань, розробляє структуру прогнозних та програмних документів економічного і соціального розвитку, методичні рекомендації щодо їх підготовки, відповідає за впровадження сучасних методологічних підходів до прогнозування та розроблення планів і програм економічного і соціального розвитку; планування в Україні.

Законом України "Про державне прогнозування та розроблення програм соціально-економічного розвитку України" від 23.03.2000 року № 1602-ІІІ визначені правові, економічні та організаційні засади формування цілісної системи прогнозних і програмних документів економічного і соціального розвитку України, окремих галузей економіки та окремих адміністративно-територіальних одиниць як складової частини загальної системи державного регулювання економічного і соціального розвитку держави.

Законом встановлюється загальний порядок розроблення, затвердження та виконання зазначених прогнозних і програмних документів економічного і соціального розвитку, а також права та відповідальність учасників державного прогнозування та розроблення програм економічного і соціального розвитку України.

Основними принципами, на яких базується державне прогнозування та розроблення програм економічного і соціального розвитку України, відповідно до цього Закону, є:

принцип цілісності, який забезпечується розробленням взаємоузгоджених прогнозних і програмних документів економічного і соціального розвитку України, окремих галузей економіки та окремих адміністративно-територіальних одиниць на коротко- та середньостроковий періоди;

принцип об'єктивності, який полягає в тому, що прогнозні та програмні документи економічного і соціального розвитку України розробляються на основі даних органів державної статистики, уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики, інших центральних місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, а також звітних даних із офіційних видань Національного банку України;

принцип науковості, який забезпечується розробленням прогнозних і програмних документів економічного і соціального розвитку на науковій основі, постійним удосконаленням методології та використанням світового досвіду в галузі прогнозування та розроблення програм економічного і соціального розвитку;

принцип гласності, який полягає в тому, що прогнозні та програмні документи економічного і соціального розвитку є доступними для громадськості. Інформування про цілі, пріоритети та показники цих документів забезпечує суб'єктів підприємницької діяльності необхідними орієнтирами для планування власної виробничої діяльності;

принцип самостійності, який полягає в тому, що місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування в межах своїх повноважень відповідають за розроблення, затвердження та виконання прогнозних і програмних документів економічного і соціального розвитку відповідних адміністративно-територіальних одиниць. Прогнозування та розроблення програм економічного і соціального розвитку забезпечує координацію діяльності органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування;

принцип рівності. який полягає в дотриманні прав та врахуванні інтересів місцевого самоврядування та суб'єктів господарювання всіх форм власності;

принцип дотримання загальнодержавних інтересів, який полягає в тому, що органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування повинні здійснювати розроблення прогнозних і програмних документів економічного і соціального розвитку виходячи з необхідності забезпечення реалізації загальнодержавної соціально-економічної політики та економічної безпеки держави.

Прогнозні та програмні документи економічного і соціального розвитку розробляються на основі комплексного аналізу демографічної ситуації, стану використання природного, виробничого, науково- технічного та трудового потенціалу, конкурентоспроможності економіки, оцінки досягнутого рівня розвитку економіки і соціальної сфери та з урахуванням впливу зовнішніх політичних, економічних та інших факторів і очікуваних тенденцій зміни впливу цих факторів у перспективі.

Показники прогнозних і програмних документів економічного і соціального розвитку є орієнтиром для розроблення суб'єктами підприємницької діяльності власних прогнозів, планів, бізнес-планів та інших документів.

Процес прогнозування та планування є динамічним і потребує подальшого вдосконалення системи прогнозних і програмних документів з питань соціально-економічного розвитку, в першу чергу, шляхом запровадження стратегічного планування на всіх рівнях.

З цією метою необхідно законодавчо визначити єдині підходи та засади формування цілісної системи державного стратегічного планування розвитку країни, загальний порядок розроблення, схвалення, виконання, моніторингу, оцінки, контролю документів державного стратегічного планування, а також повноваження учасників такого планування.

 
<<   ЗМІСТ   >>