Повна версія

Головна arrow Менеджмент arrow Проектний менеджмент

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

Оцінка вартості проекту

Оцінка вартості включає розробку приблизної оцінки вартості ресурсів, необхідних для виконання робіт проекту. Оцінка вартості проекту по суті є оцінкою усіх витрат, необхідних для успішної і повної реалізації проекту.

Планування витрат проекту має здійснюватися для:

  • • визначення економічної ефективності проекту порівнянням проектних затрат і доходів;
  • • забезпечення фінансування проекту;
  • • розподілу ресурсів проекту відповідно до обсягів і змісту робіт;
  • • оцінювання тривалості робіт, оскільки визначення затрат необхідне для оцінювання часу, і навпаки – оцінювання часу дає змогу підрахувати затрати;
  • • забезпечення контролю проекту (порівняння планових витрат із фактичними, визначення відхилень і прийняття відповідних коригувальних дій);
  • • підготовки участі компанії в тендерах (фірми, які беруть участь у тендерах з виконання проектів, мають підрахувати витрати з метою визначення ціни своєї пропозиції, та прогнозування своїх прибутків від виконання проекту).

Якщо проект виконується за контрактом, увага має бути приділена відмінності між оцінкою вартості та ціновою політикою. Оцінка вартості включає отримання оцінки ймовірних кількісних результатів – скільки коштуватиме для організації, що виконує проект, розробка конкретного продукту чи послуги. Цінова політика – це комерційне рішення, скільки коштів може заплатити організація-користувач проекту за виробництво нового продукту чи послуги; тут використовується як один з безлічі чинників і оцінка вартості.

Методи та засоби оцінки вартості

  • 1 Оцінка на основі аналогів. Оцінка на основі аналогів, або оцінка "зверху – вниз", означає використання фактичної вартості попередньої аналогічної роботи як оцінки вартості майбутньої роботи. Вона часто використовується для оцінки загальної вартості проекту, коли про нього є небагато детальної інформації (наприклад, на його ранніх фазах). Оцінка на основі аналогів є однією з форм висновку експерта. Оцінка на основі аналогів дешевша за інші методи. Вона найбільш надійна, коли (а) попередні проекти схожі не тільки за формою, а й за змістом, і коли (b) особи (група осіб), що виконують цю роботу, мають необхідний досвід.
  • 2 Параметричне моделювання. Параметричне моделювання включає використання властивостей (параметрів) математичної моделі для прогнозу вартості проекту. Моделі можуть бути простими (при зведенні житлового будинку квадратний метр житлової площі коштуватиме певну суму грошей) або складними (одна модель вартості розробки програмного забезпечення використовує 13 різних змінних чинників, по кожному з яких є 5-7 значень).

Як вартість, так і точність параметричних моделей варіюється у великих межах. Найбільш імовірно надійними вони будуть, коли (а) інформація з архіву, що використовується для розробки моделі, була достатньо точною, (b) використовувані в моделі параметри є такими, що чітко вимірюються кількісно, і коли (с) модель масштабується – працює однаково добре як для дуже великого проекту, так і для дуже малого.

3 Оцінка "знизу – вверх". Метод полягає в оцінці вартості окремих елементів робіт і подальшому підсумовуванні їх для отримання результату по проекту. Вартість і точність оцінки "знизу вверх" залежать від розміру окремих елементів робіт: чим дрібніші елементи робіт, тим вищі вартість і точність. Команда управління проектом має оцінити, що важливіше: підвищена точність або підвищена вартість.

Витрати, пов'язані з реалізацією проекту, можуть бути різними, тому їх визначають за низкою ознак.

За методом віднесення на проектні роботи розрізняють витрати:

  • прямі – витрати за робочими пакетами відповідно до структури робіт проекту (наприклад, заробітна плата виконавців роботи, оплата роботи субпідрядників);
  • непрямі – накладні витрати, пов'язані з процесом управління проектом та обслуговуванням виробництва продукту проекту (наприклад, заробітна плата адміністративного персоналу проекту, орендна плата за офіс, у якому працює проектна команда).

За залежністю від зміни обсягів проектних робіт витрати поділяють на:

  • постійні – витрати, величина яких залишається незмінною у разі зміни обсягу виконання проектних робіт (наприклад, витрати, пов'язані з управлінням, організацією та обслуговуванням проекту);
  • змінні – витрати, величина яких залежить від зміни обсягу виконання проектних робіт (наприклад, матеріальні витрати, витрати на оплату роботи консультантів у проекті).

За призначенням проектні витрати групують на:

  • інвестиційні – витрати на придбання основного і оборотного капіталу проекту (наприклад, витрати на придбання землі, купівлю або оренду технологій та обладнання);
  • поточні – витрати на випуск продукції проекту та виконання інших проектних робіт (наприклад, амортизаційні відрахування, витрати на оплату праці і соціальні нарахування).

За економічним змістом розрізняють такі елементи витрат:

  • трудові витрати – це витрати на оплату праці людей, залучених до виконання проекту. У грошовій формі вони обчислюються множенням кількості запланованих людино-годин на вартість однієї людино- години по кожному виду трудового ресурсу;
  • матеріальні витрати – це вартість матеріалів або сировини, закуплених для створення кінцевого продукту проекту. Наприклад, для проекту проведення навчання персоналу це будуть втрати на придбання навчальної літератури та канцелярського приладдя;
  • витрати на придбання, оренду або лізинг обладнання і придбання або оренду виробничих приміщень. Ці витрати враховують частину вартості устаткування (через амортизаційні відрахування) та приміщень у межах часу їх використання в проекті;
  • субконтракта – це витрати, які відображають вартість виконання частини проектних робіт зовнішніми організаціями. До них відносять оплату праці зовнішніх учасників та матеріалів, які постачаються зовнішніми підрядниками;
  • витрати на управління проектом – це виграти на здійснення процесів управління проектом. До них можуть відноситися трудові або матеріальні виграти, але які не прямо пов'язані з виконанням конкретних проектних робіт, а стосуються всього проекту. Наприклад, оплата праці менеджера проекту, витрати на утримання управлінських структур проекту (проектного офісу) та проектних інформаційних систем;
  • інші витрати – це витрати, які за своїм економічним змістом не увійшли до названих вище груп. До цієї категорії можуть відноситися різні наладні та адміністративні витрата, такі як транспортні, складські витрати, страхові або ліцензійні виплата по проекту [46].

Структура вартості проекту в розрізі статей витрат звичайно базується на структурі плану рахунків проекту, що представляє собою декомпозицію витрат від самого верхнього рівня вартості всього проекту до нижнього рівня вартості однієї одиниці ресурсів. Для конкретного проекту вибирається свій план рахунків або їх сімейство. Як базові варіанти можуть використовуватися бухгалтерські плани рахунків, плани рахунків управлінського обліку.

Виходячи зі структури життєвого циклу проекту, його вартість містить у собі наступні складові:

  • • вартість досліджень і розробок: проведення передінвестиційних досліджень, аналіз втрат і вигод, системний аналіз, детальне проектування і розробка дослідних зразків продукції, попередня оцінка продукції проекту, розробка проектної та іншої документації на продукцію;
  • • витрати на виробництво: виробництво, збирання і тестування продукції проекту, підтримка виробничих потужностей, матеріально-технічне забезпечення, навчання персоналу та ін.;
  • • витрати на будівництво: виробничі й адміністративні приміщення (будівництво нових або реконструкція старих);
  • • поточні витрати: заробітна плата, матеріали і напівфабрикати, транспортування, управління інформацією, контроль якості й ін.;
  • • зняття продукції з виробництва: витрати на переустаткування виробничих потужностей, утилізація залишків.

У залежності від етапу життєвого циклу проекту і цілей оцінки застосовують різні види і методи оцінки вартості проекту. Виходячи з цілей оцінок, різною буває і точність таких оцінок (табл. 4. ]).

Таблиця 4.1

Види оцінок вартості проекту [32]

Стадії проекту

Види оцінок

Ціль оцінок

Помилка, %

Концепція проекту

Попередня оцінка життєздатності/реалізованості проекту

Оцінка життєздатності /фінансової реалізованості проекту

25-40

Обґрунтування інвестицій

Факторна. Укрупнений розрахунок вартості /попередній кошторис

Зіставлення витрат, що плануються із бюджетними обмеженнями, основа для формування попереднього бюджету

20-30

Техніко- економічне обґрунтування

Наближений кошторисно-фінансовий розрахунок

Прийняття остаточного інвестиційного рішення, фінансування проекту. Проведення переговорів і тендерів, основа для формування уточненого бюджету.

15-20

Тендери, переговори та контракти

Розробка документації

Остаточна кошторисна документація

Основа для розрахунків і для управління вартістю проекту

3-5

Реалізація проекту Здача в експлуатацію Експлуатація

Фактична. За вже реалізованими роботами

Оцінка вартості вже виконаних робіт

0

Прогнозна. За майбутніми роботами

Оцінка вартості робіт, що повинні бути реалізовані

3-5

Завершення проекту

Фактична

Повна оцінка вартості проекту

0

Концептуальну оцінку вартості проекту використовують для первинного добору проектів. Вона ґрунтується на аналізі обмеженого обсягу робіт і дає рівень точності приблизно 75%. Якщо концептуальна оцінка виявляє перспективність проекту, то виділяються додаткові кошти для здійснення стадії його розробки. Оцінка доцільності проекту може бути проведена без деталізації даних, якщо вона базується на інформації про попередні проекти-аналоги, з однаковим обсягом робіт, то точність може бути підвищена до 90%.

Остаточна оцінка вартості проекту ґрунтується на значному обсязі даних, включаючи розроблені виробничі схеми проектних робіт відповідно до структури робіт проекту, деталізовані конструкторські креслення і технічні специфікації, умови плати за постачання обладнання та матеріалів тощо. Така оцінка дає рівень точності до 95%.

 
<<   ЗМІСТ   >>