Основні стратегії регіонального інноваційного розвитку

Основні стратегії регіонального інноваційного розвитку є слідуючими (рис. 7.4.):

Рис. 7.4. Стратегії регіонального розвитку

I. Сценарій наздоганяючого регіонального розвитку при мінімальних ризиках і потребах регіональних суб'єктів та бюджетів:

• – активізація робіт по обмеженому колу технології, які зорієнтовані на стабільний внутрішній попит (в тому числі через бюджетні закупівлі);
• – створення інноваційної системи, яка націлена на імпорт технологій та їх адаптацію.

II. Сценарій локального лідерства.

Створення потужної регіональної інноваційної системи. Політика активного формування нових ринків високотехнологічних продуктів та послуг:

• – розробка та реалізація проривних регіональних інноваційних проектів, які забезпечують реалізацію технологічних заділів та створення нових ринків;
• – реалізація інноваційних проектів регіональних інтегрованих корпоративних структур великого бізнесу;
• – створення інститутів науково-дослідних розробок для забезпечення роботи сектору високих технологій у відповідності з потребами бізнесу;
• – створення регіональної інфраструктури (території), що включає всі фази інноваційного розвитку (за природою "силіконової долини" в США).

Організаційні форми забезпечення інноваційного розвитку регіону

До організаційних форм забезпечення інноваційного розвитку відносяться: технопарки, технополіси, регіональні науково-промислові комплекси, інноваційні центри – інкубатори, консультативні фірми, венчурні фірми, науково-технічна кооперація, стратегічні альянси тощо.

Вони вирішують проблеми принципово нового інноваційного розвитку, пов'язаного з формуванням нових технологічних укладів. Це нові форми управління циклом "наука – техніка – виробництво".

У процесах управління, освоєння і дифузії промислових інновацій визначну роль відіграють галузеві асоціації. Неабияку роль в активізації наукового етапу інноваційного циклу відіграють дослідницькі асоціації, які мають у своєму складі підрозділи з фундаментальних досліджень проблемно-пошукового характеру. Розширюють свою діяльність консультативно-наукові організації різного типу. Існує також ціла низка малих спеціалізованих венчурних фірм, які обслуговують усі стадії формування та реалізації програмно-цільових НДДКР. Останнім часом спостерігається тенденція до інтеграції держави і приватного корпоративного сектору у виконанні великих науково-технічних програм, як національних, так і міжнародних.

В табл. 7.2. наведені основні організаційні форми інноваційної діяльності.

Таблиця 7.2.

Основні організаційні форми інноваційної діяльності.

Ці форми забезпечують розвиток інноваційних процесів, упорядковують цей складний і ризиковий процес, стимулюють його і регулюють на різних ієрархічних рівнях управління – на підприємстві, в регіоні, та країні [9].

Технопарк представляє собою науково-виробничий територіальний комплекс, до складу якого входять дослідні інститути, лабораторії, експериментальні заводи з передовою технологією, створювані на заздалегідь підготовлених територіях навколо великих університетів з розвиненою інфраструктурою, до якої належать: лабораторні корпуси, виробничі приміщення багатоцільового призначення, інформаційно- обчислювальні центри колективного користування, системи транспортних та інших комунікацій, магазини, житлово-побутові приміщення, сервісні та виставкові комплекси.

Концепція створення технопарку – наукового, дослідницького, технологічного – уперше була реалізована в Каліфорнії (США) в 50-х роках.

Дійсний вибух наукових і технопарків у США почався пізніше, із середини 80-х років, коли Конгрес США надав університетам право комерційного використання результатів деяких досліджень, виконаних за допомогою федеральних грантів. Це дало можливість університетам одержати додаткові джерела доходів за рахунок комерційного використання цих досліджень у роботах із приватними компаніями.

На цьому етапі американська практика показала, що комерціалізація технологій найбільше успішно йде через створення університетських дочірніх (так званих Spin-off) інноваційних компаній, оскільки такі фірми більше орієнтовані на доведення продукту до комерційного виду й дифузію цього продукту на ринку.

На сьогоднішній день у США функціонує більше 140 наукових і технологічних парків. З 25 найбільших університетів США 23 мають наукові парки, у яких створені сотні компаній і багато тисяч робочих місць. І, крім того, більшість парків США мають технологічні бізнеси- інкубатори, які не тільки створюють нові підприємства, але є фактично ініціатором, економічним двигуном розвитку регіонів свого розташування.