Повна версія

Головна arrow Бухоблік та Аудит arrow Аудит

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

Теоретичні засади аудиторської діяльності

Сутність і загальна характеристика аудиту та його види

  • 1.1. Виникнення та розвиток аудиту в світі та Україні
  • 1.2. Поняття, зміст аудиторської діяльності та функції аудиту
  • 1.3. Види і класифікація аудиту
  • 1.4. Предмет, об'єкти та суб'єкти аудиту
  • 1.5. Ринок аудиторських послуг
  • 1.6. Практичні завдання та ситуації
  • 1.7. Тести для самоперевірки

Виникнення та розвиток аудиту в світі та Україні

В економічній літературі висловлюються різні думки відносно історії виникнення аудиту в світі. Слово "аудит" походить від латинського "audio", що означає – "слухати", відповідно "auditor" – "той, хто слухає".

Існує думка, підкріплена історичними фактами, що вперше в історії людської цивілізації аудит як вид фінансового контролю виник у Китаї в 700 р. до н.е., де вже тоді існувала посада Генерального аудитора, який був гарантом чесності державних службовців, які мали доступ до державних грошей. Крім цього, є історичні свідчення того, що в третьому тисячолітті до нашої ери аудит існував у таких рабовласницьких державах як Єгипет, Афіни, Вавилон, Рим, Греція та інших. Це проявилось у тому, що проводились переписи майна, складались і перевірялись кошториси витрат, контролювались надходження доходів у казну, подавались і вислуховувались звіти про наслідки господарювання тощо. Так, у Стародавньому Єгипті (близько 2600 р. до н.е.) існували чиновники, які поєднували функції обліку та контролю. В Римській імперії функції контролю здійснювали спеціальні службовці, так звані куратори. Водночас з ними діяли прокуратори – намісники провінцій, фінансові чиновники із забезпечення державних доходів.

У ті далекі часи грамотних людей було мало і тому аудитором вважали особу, яка повинна була вислуховувати звіти посадових осіб. У людей була щира віра у те, що усна форма звіту краща за письмову, оскільки будь-який документ можна підробити, а сказати неправду в той час, коли на тебе дивляться пильні очі аудитора практично неможливо або значно складніше.

За часів правління І та II династій (3400 – 2980 pp. до н.е.) через кожних два роки проводилась інвентаризація рухомого і нерухомого майна, а вже за часів правління IV династії періодична інвентаризація була замінена перманентною. Пізніше почали складати кошториси витрат та контролювати їх дотримання суб'єктами господарювання.

Афіни мали спеціальних чиновників і контролерів, до обов'язків яких належало складання звітів про доходи і витрати держави та їх контроль.

У Вавилонському царстві законодавче регулювання обліку було підпорядковане здійсненню контролю за діяльністю суб'єктів господарювання для повноти і своєчасності сплати податків. Відповідно до законів Хаммурапі (2200 – 2150 pp. до н.е.) передбачалося: купцям – ведення самостійного обліку; храмам – державне рахівництво. Передавання грошей без розписки вважалось недійсним.

В Італії аудит поширився після падіння Римської імперії. Купці Флоренції, Генуї та Венеції використовували працю аудиторів для перевірки платоспроможності капітанів торгових кораблів, які перевозили товари в інші країни Європи. В ті часи контроль здійснювався з метою попередження помилок в облікових книгах.

У Стародавній Греції особлива увага приділялась контролю збереження власності, зокрема майна. Нестача цінностей покривалась матеріально- відповідальною особою або її поручителями. Якщо ж нестача кваліфікувалась як розкрадання, то її відшкодування відбувалось у 10-кратному розмірі.

Таким чином, з часів рабовласництва і феодального ладу та розвитку державності, створення цивілізованих устроїв і способів господарювання, а також у зв'язку з відокремленням власника від процесу управління коштами та майном виникає потреба в аудиті як незалежної форми контролю.

Період середньовіччя характеризується удосконаленням обліку і контролю господарської діяльності, що є наслідком розвитку суспільно-економічних відносин. З'являються спеціальні трактати про контроль обліку і звітності. Виникла потреба гарантування достовірності звітності, внаслідок чого в Англії з'явився інститут контролерів. Перша згадка про аудиторів належить до 1299 р. В 1324 р. Едуард Другий призначив трьох державних аудиторів, які мали запитувати, слухати і перевіряти всі рахунки, які ведуться у провінціях.

Між 1250 та 1350 pp. одночасно в кількох містах Італії зародилась подвійна бухгалтерія. Основні її принципи у своєму трактаті про рахунки і записи, опублікованому у 1494 р., узагальнив Лука Пачолі (1445 – 1515 pp.).

До 20 століття основна функція обліку була суто контрольною, оскільки контроль став головним знаряддям збереження приватної власності. Пізніше бухгалтерський облік почав виступати як засіб економічного контролю. На перше місце виходить функція управління господарськими процесами. Внаслідок розвитку економічних відносин, удосконалення управління виробництвом контроль виділяється у самостійну функцію управління діяльністю власників капіталу.

В англомовних країнах першоджерелом прадавніх облікових документів про аудит є архів скарбниці Англії та Шотландії, датований 1130 р. До 17 століття проіснувала практика "слухання звітів". Вона зародилась ще у давнину, коли у містах аудит проводився публічно, у присутності правлячих посадових осіб і громадян, у формі слухання аудиторських звітів. Тоді аудитори міст почали додавати до своїх звітів примітку "Вислухано аудиторами, що підписалися нижче".

Наприкінці 17 століття у Шотландії було ухвалено перший закон про заборону посадовим особам бути міськими аудиторами, тим самим було запроваджено сучасне поняття незалежності аудитора.

Виникнення необхідності аудиту пов'язують з часом, коли вперше з'явився розподіл інтересів між тими, хто безпосередньо займався управлінням підприємствами (менеджерами) та тими, хто вкладав гроші в їх діяльність.

Поштовхом для виникнення аудиту стала ринкова економіка. Її становлення супроводжувалось масовим розоренням величезної кількості ні в чому невинних людей. За висловом одного з відомих юристів того часу – Рудольфа фон Ієрінга, акціонерні товариства зробили більше зубожілих людей, ніж всі війни, разом узяті.

Різко зростала кількість великих підприємств, яким були потрібні значні кошти для свого фінансування, а також кількість управлінців, яких наймали власники підприємств. В результаті відбулось розмежування функцій між власниками і підприємцями, внаслідок чого виникла необхідність захисту інтересів власників, в основному акціонерів, які не брали участі у щоденному процесі прийняття рішень.

Для запобігання зловживанням з боку підприємців власник був змушений звернутися до перевірки фінансової звітності незалежними аудиторами. У Великобританії групою бухгалтерів було створено професійне об'єднання, метою якого була перевірка фінансових звітів. Ця подія стала початком розвитку незалежного аудиту.

За історичними джерелами можна стверджувати, що аудит як незалежний фінансовий контроль має багатовіковий період розвитку. Великобританія започаткувала регулювання обов'язковості проведення аудиторських перевірок, прийнявши у 1844 р. серію законів про компанії, які зобов'язували керівництво акціонерних підприємств запрошувати щорічно незалежного аудитора для перевірки і підтвердження річних фінансових звітів, які надаються акціонерам. Згодом аналогічні закони було прийнято у Франції (1867 р.) та США (1887 р.). Таким чином, аудит як самостійна професія сформулювалась лише у другій половині 19 ст. З того часу в усіх країнах світу з ринковою економікою існує громадський інститут аудиту із своєю правовою та організаційною інфраструктурою.

Умовно можна виділити п'ять періодів становлення аудиту (табл. 1.1). На відміну від країн Європи та США, в яких аудиторська діяльність набула інтенсивного розвитку, в Україні така діяльність почала своє існування з кінця 80-х – початку 90-х років минулого століття. Перетворення в економіці, що відбулися наприкінці 20 століття, сприяли розвитку аудиту в Україні.

На початку свого становлення в нашій країні аудит мав практичне спрямування. Відтак, аудиторам-практикам часто не вистачало теоретичних і наукових знань з питань методології та організації аудиту.

Таблиця 1.1

Періоди виникнення аудиторської діяльності у міжнародній практиці

Період

Характеристика

Перший

1844

В Англії вийшов ряд законів, що передбачають перевірку незалежними бухгалтерами бухгалтерських рахунків і звітів перед акціонерами, потім були прийняті закони про обов'язковий аудит і в інших країнах, наприклад, у Франції – у 1867 р.

Другий

1850-1905

3 розвитком фондового ринку, формуванням професії "бухгалтер" виникла професія "аудитор". США виступили центром формування трансатлантичних аудиторських фірм, які згодом увійшли до "великої п'ятірки"

Третій

1905-1933

Характеризується масовим створенням гігантських концернів, повним розривом інтересів власників та найманих працівників – керуючих, виникненням бухгалтерської науки і зміною методології аудиту. Акцент був зроблений на дослідженні ефективності внутрішнього контролю, застосуванні статистичних вибірок

Четвертий

1933-1940

Характеризується посиленням вимог до якості аудиту, впливу Нью-Йоркської біржі та її вимог обов'язковості аудиту звітності. З'явився метод "тестування" в аудиті, що дозволяє виявляти навмисні помилки в обліку

П'ятий

1940-по

теперішній

час

Розпочався з Другої світової війни і триває за єдиними професійними стандартами

У 1987 – 1989 pp. були створені спеціальні ревізійні групи та консалтингова фірма "Інаудит" у Москві (в Києві – її дочірнє підприємство "Інаудит-Україна"), яка в основному здійснювала контроль підприємств, створених з участю іноземного капіталу. Персонал першої вітчизняної аудиторської фірми "Інаудит – Україна" в основному складався з колишніх держслужбовців контрольно-ревізійного управління Міністерства фінансів України. Не дивлячись на фактичне існування, певний час аудит в Україні юридично не визнавався.

У 1989 р. із виникненням в Україні спільних підприємств іноземними інвесторами було поставлене питання про аудиторське підтвердження результатів їх фінансово-господарської діяльності.

Особливістю становлення аудиту в Україні, як одного із видів фінансового контролю, було те, що перехід до ринку об'єктивно сприяв демонтажу, розпаду минулої системи організації обліку і контролю. Поряд із ліквідацією багатьох міністерств і відомств, руйнуванням системи розробки галузевих методичних вказівок з ведення бухгалтерського обліку в підвідомчих підприємствах, а також системи контролю правильності його ведення, перестала існувати і система офіційних пояснень нормативних актів, зворотний зв'язок з підприємствами органів, відповідальних за розробку нормативних документів.

Основними рисами початкового періоду розвитку вітчизняного аудиту були відсутність конкуренції на ринку аудиторської діяльності у зв'язку з невеликою кількістю суб'єктів аудиторської діяльності, а також інтенсивна розробка і впровадження основних нормативно-правових актів з регулювання аудиторської діяльності.

Загалом, формування вітчизняної аудиторської практики було започатковано із прийняттям 22 квітня 1993 р. Закону України “Про аудиторську діяльність”. Ним було визначено основні регуляторні засади здійснення аудиторської діяльності через створення Аудиторської палати України як незалежного органу. Однак, перші нормативні документи, якими визначались методологічні засади проведення аудиту, були прийняті Аудиторською палатою України лише в 1995 – 1997 pp. Таким чином, початкова аудиторська практика базувалась на методиці контрольно-ревізійної роботи.

У різних країнах спеціалістів із аудиту називають по-різному: у СІЛА – громадськими бухгалтерами; в Англії та англосаксонських країнах – ревізорами або присяжними бухгалтерами; Німеччині – контролерами господарства, контролерами книг; країнах СНД – аудиторами, економістами з обліку й аудиту. Усі вони, незалежно від найменування, здійснюють незалежний фінансовий контроль соціальних і економічних програм на стадії їх проектування та виконання; перевіряють діяльність суб'єктів господарювання, відображення її в обліку та звітності згідно із вимогами користувачів, висловлюють незалежну думку про результати перевірки, а також надають консультативні послуги з питань маркетингу, менеджменту, бухгалтерського обліку, звітності тощо.

Загалом, виникнення та розвиток аудиту в системі фінансово- господарського контролю, як незалежної його форми, пов'язані з урізноманітненням форм власності капіталу в різних суспільно-економічних формаціях та необхідністю його раціонального використання.

 
<<   ЗМІСТ   >>