Повна версія

Головна arrow Бухоблік та Аудит arrow Аудит

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

Методи аудиту фінансової звітності та критерії її оцінки

  • 4.1. Суть і зміст методичних прийомів
  • 4.2. Характеристика загальнонаукових прийомів аудиту
  • 4.3. Характеристика органолептичних (візуальних) прийомів аудиту
  • 4.4. Характеристика документальних прийомів аудиту
  • 4.5. Способи аудиту
  • 4.6. Практичні завдання та ситуації
  • 4.7. Тести для самоперевірки

Суть і зміст методичних прийомів

Метод (від грец. дослідження) – прийом дослідження, що визначає підхід до об'єктів, які вивчаються, тобто шлях наукового пізнання і встановлення істини. Методичні прийоми аудиту – це сукупність способів вивчення законності, доцільності й ефективності операцій, процесів, явищ (об'єктів аудиту) для оцінки діяльності підприємства та підтвердження достовірності відображення у фінансовій та інших видах звітності.

Для кожного об'єкта аудиту є специфічні джерела інформації: Закони України, нормативно-правові акти, інструктивні матеріали, акти ревізій фінансово-господарської діяльності підприємств, інвентаризаційні описи, первинні облікові документи і регістри бухгалтерського обліку, звітність, інша інформація, що стосується діяльності підприємства. За допомогою різних методів вивчаються різні джерела інформації з метою одержання достовірних відомостей щодо даних обліку і показників звітності господарюючого суб'єкта.

У практиці аудиту широко апробовані різні методи і прийоми. Вони застосовуються аудитором при проведенні перевірки і залежать від об'єктів дослідження, проте розглядаючи зміст поняття "методика аудиту", необхідно пам'ятати, що, як і в кожній галузі знань, в аудиті застосовуються відповідні загальнонаукові та специфічні методичні прийоми (рис. 4.1).

Методичні прийоми аудиту

Рис. 4.1. Методичні прийоми аудиту

Загальнонаукові методичні прийоми складають основу формування специфічних методів і прийомів аудиту. Вони ґрунтуються на методах філософії.

Аналіз (з грецької мови – розклад, розподілення) – прийом дослідження, який полягає у розчленуванні об'єктів аудиту на складові елементи з метою пізнання суті, розкриття законів функціонування і розвитку, вивчення їх ознак і властивостей. У процесі аналізу виявляють взаємозв'язки між показниками, вивчають причини, обумовлені їх зміною, визначають вплив окремих факторів на зміну показників господарської діяльності суб'єкта господарювання.

Синтез (з грецької мови – поєднання, об'єднання, з'єднання, складання) – прийом дослідження об'єкта аудиту, який полягає в його цілісності, єдності й взаємозв'язку структурних елементів. Цей метод створює можливість знаходити взаємозв'язки загального з частковим.

Індукція (від лат. inductio – наведення, спонукання) – вивчення аудитором частини характеристик об'єкта, при якому загальний висновок про об'єкт дослідження формують на основі вивчення не всіх ознак, а лише частини цієї сукупності, тобто способом формування висновків від окремого до загального (наприклад, загальну суму нестачі визначають за даними на кожну дату року – щомісячно).

Дедукція (від лат. deductio – виведення) – вивчення аудитором загальної характеристики об'єкта, а потім його складових частин (наприклад, обсяг псування овочів в загальному і встановлення вини кожної окремої матеріально- відповідальної особи). Дедуктивний метод в аудиті використовується при вивченні фінансово-господарської діяльності підприємства, оцінці ефективності систем управління, бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю.

До загальних методичних прийомів відносять також аналогію – вивчення одних об'єктів аудиту на основі подібності з іншими. Наприклад, за борошном виявлено нестачу, а за крупою гречаною – лишки. В цій ситуації аудитор може, користуючись методом аналогії, зробити висновок про неправомірність доказів щодо стягнення вартості нестачі борошна. Це саме може бути і за мінеральними добривами, кормами, якщо вони однотипні. Цей метод може використовуватися при підготовці планів та програм аудиту для виокремлення етапів аудиту та послідовності дослідження об'єктів підприємства-клієнта, використовуючи плани і програми аудиту клієнтів, для яких проводився аудит, ставилися аналогічні мета та завдання.

Моделювання – заміна об'єкту аудиту його аналогом, моделлю для того, щоб визначити варіанти майбутніх подій та оцінити можливі наслідки прийняття відповідних рішень в аудиті. Застосування такого методичного прийому дає можливість відтворити за допомогою моделі певні істотні властивості, структуру досліджуваного об'єкта, взаємозв'язки і відносини між його елементами (наприклад, при вивченні причини збитків вивчають інформацію про результати діяльності). В аудиті застосовують організаційні моделі – стандарти аудиту.

Абстрагування – на основі вивчення аудитором конкретних об'єктів виявляють закономірність за іншими об'єктами. Наприклад, недбайливе оформлення первинних документів як основна причина нестач тощо. Виділяючи суттєве, абстрагування приводить до поглиблення пізнання. Цей загальнонауковий методичний прийом відіграє провідну роль у процесі розробки наукової теорії предмета аудиту.

Конкретизація – це метод, протилежний абстрагуванню, і передбачає всебічне дослідження стану об'єктів аудиту в їх різнобічності. При цьому вивчається стан об'єктів за певних конкретних умов їх існування або існування певних подій, явищ чи процесів (наприклад, аудитор встановлює конкретних матеріально-відповідальних осіб і суму заподіяного ними збитку).

Системний аналіз – це вивчення об'єктів аудиту в сукупності усіх елементів і факторів, які зумовили даний факт (встановлення причин і зв'язків, що спричинили порушення). В аудиті системний аналіз передбачає оцінку стану об'єктів як системи з певними елементами, що визначає їх функціонування (аналіз системи бухгалтерського обліку, внутрішнього контролю, оцінка виробничої і фінансово-господарської діяльності підприємства тощо).

Функціонально-вартісний аналіз – включає вивчення аудитором об'єктів повної технологічної системи виробництва з вартісною оцінкою кожної складової частини від підготовки виробництва до реалізації продукції (наприклад, проектування та оцінювання економічної ефективності технологічних процесів тощо).

 
<<   ЗМІСТ   >>