Повна версія

Головна arrow Бухоблік та Аудит arrow Аудит

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

Способи аудиту

Методика аудиту дає можливість визначити реальний якісний та кількісний стан об'єктів, що вивчаються, виявити відхилення від базового або нормативного стану й оцінити ці відхилення за критеріями доцільності та законності. Аудитор може провести тестування всієї сукупності інформації, яка надана клієнтом для перевірки, тобто здійснити суцільну перевірку або перевірити лише певну частину із всього масиву інформації – така перевірка буде називатись вибірковою. У процесі аудиту немає необхідності збирати буквально все. Збір інформації припиняється після того, як надано відповідь на всі запитання, поставлені клієнтом, а також досягнуто поставленої мети та виконано усі завдання. Подальше збирання інформації призводить до затягування строків аудиту, непотрібного витрачання коштів.

Суцільну перевірку необхідно здійснювати за підсукупностями, у яких є:

  • – елементи з найбільшою вартістю сальдо рахунку або класу операцій;
  • – елементи з найбільш високою ймовірністю існування помилок, відхилень або неточностей.

Вибіркове дослідження застосовується, якщо є можливість перевірити менше ніж 100 % сукупності даних (інформації). Вибірковий спосіб перевірки дає змогу аудитору значно зменшити обсяг роботи, а отже, час і вартість аудиторської перевірки. Окрім того, суцільна перевірка даних бухгалтерського обліку і показників фінансової звітності крупних і середніх підприємств фізично є неможливою.

Питання про аудиторську вибірку тісно пов'язане з такими поняттями, як аудиторські докази, процедури їх збору, оцінка системи бухгалтерського обліку та системи внутрішнього контролю замовника.

Відповідно до MCA 530 "Аудиторська вибірка" аудиторська вибірка – це застосування аудиторських процедур до менш ніж 100% елементів в межах сукупності, яка стосується аудиту, так, щоб усі одиниці вибірки мали можливість бути відібраними для того, щоб забезпечити аудитора обгрунтованими аудиторськими доказами, на основі яких будуть зроблені висновки про всю сукупність в цілому. При цьому аудитор повинен бути впевненим у тому, що його висновки, зроблені за результатами вибіркового обстеження, відповідають реальному стану господарюючого суб'єкта, що перевіряється, та можуть бути використані ним для оцінки достовірності фінансової звітності згідно із вимогами користувачів. Це означає, що кількісна і якісна оцінка аудитором суттєвості виявлених при вибірковій перевірці помилок і похибок буде фундаментальною під час формування думки аудитора щодо перевіреної звітності. Отже, на етапі планування аудитору слід встановити критерії оцінки суттєвості тих помилок і відхилень, які можуть бути виявлені в результаті вибіркової перевірки, оскільки вони також впливають на визначення обсягу аудиторської вибірки.

Вибіркова перевірка може бути двох видів: на відповідність і по суті. Перевірка на відповідність передбачає використання атрибутивного (якісного) методу, який встановлює порушення норм внутрішнього контролю. Прикладом може бути перевірка такого елемента внутрішнього контролю, як санкціонування операцій (наприклад, дозвіл керівництва підприємства на оплату рахунків-фактур на купівлю запасів). Вибіркова перевірка передбачає використання варіаційного (монетарного методу) дослідження з метою перевірки по суті. Такий підхід передбачає дослідження певної кількості одиниць генеральної сукупності та визначення величини стандартного відхилення.

Організація вибірки передбачає визначення генеральної сукупності вибірки, одиниць, методів відбору та одиниць обстеження, а також розміру вибірки.

Генеральна сукупність – весь набір даних, з яких проводиться вибірка, та про яку аудитор повинен висловити думку або надати відповідні висновки. При складанні аудиторської вибірки необхідно врахувати цілі аудиторської процедури та характеристики сукупності, з якої буде здійснюватися відбір (п. 6 MCA 530 "Аудиторська вибірка"). Наприклад, якщо метою аудиту є висловлення аудитором незалежної професійної думки щодо правильності відображення у звітності підприємства інформації про розрахунки з постачальниками і підрядниками, то генеральною сукупністю даних може бути перелік усіх постачальників і підрядників.

Одиниці вибірки – окремі об'єкти, які складають сукупність (наприклад, рахунки-фактури або сальдо за рахунками окремих постачальників і підрядників, кредиторів, дебіторів тощо.)

Визначаючи розмір вибірки, необхідно дотримуватися таких правил (рис. 4.2).

Правила визначення обсягу вибірки

Рис. 4.2. Правила визначення обсягу вибірки

Визначаючи розмір аудиторської вибірки, завжди необхідно пам'ятати про існування пов'язаного з цим так званого ризику неправильного визначення розміру вибірки. Цей ризик має два аспекти: ризик неправильного відхилення та ризик неправильного прийняття (табл. 4.1).

Таблиця 4.1

Характеристика ризику неправильного визначення розміру вибірки

Ризик

Сутність

Результат

Неправильного

відхилення

аудитор не покладається на процедури внутрішнього контролю, оскільки вважає їх неефективними

необхідні додаткові аудиторські процедури, які б довели, що фінансова звітність подана правильно. Цей аспект ризику впливає на ефективність окремих аудиторських процедур, однак не аудиту в цілому

Неправильного

прийняття

у результаті проведення аудиторської вибірки аудитор вирішить покластися на процедури внутрішнього контролю, які не забезпечують виявлення і виправлення помилок, що виникають у процесі обробки інформації та підготовки фінансової звітності

впливає на ефективність аудиту в цілому

При організації вибірки, особливо коли генеральна сукупність достатньо велика, необхідно застосовувати метод стратифікації. Стратифікація – це процес розподілу сукупності на підсукупності, кожна з яких є групою одиниць вибірки, що мають подібні характеристики (часто – грошова цінність). Цей метод дозоляє аудитору зосередити свої контрольні процедури на ті дані, які містять найвищий ризик помилки.

Вибіркова перевірка повинна бути репрезентативною, тобто такою, що відображає всі основні властивості генеральної сукупності, яка досліджується. В аудиторській практиці використовується групування елементів за однаковими ознаками, наприклад виокремлюють рахунки на приблизно однакову суму і, відповідно, вибірка складається зі створеної підгрупи.

Аудитор, який має досвід роботи і добру теоретичну підготовку, може безпомилково визначити, до яких пір слід вивчати документи та операції за встановленим фактом відхилення, на якій стадії збору, перевірки та аналізу інформації можна зупинитися. Таким чином, межі аудиту встановлюються договором або іншим документом замовника та набутим аудиторським досвідом.

Аудитор повинен визначитись, яку сукупність даних він буде перевіряти, елементи найбільшої вартості, кількість елементів для перевірки і способи відбору, тобто здійснюється процес планування вибіркової перевірки. Плануючи процес аудиторської вибірки, його розбивають на такі етапи: визначення напрямів, сукупності й одиниці вибірки, установлення обмежень, визначення розміру вибірки й методів виконання плану аудиторської вибірки, оцінка результатів вибіркової перевірки (рис. 4.3).

Процес планування вибіркової перевірки

Рис. 4.3. Процес планування вибіркової перевірки

Існує два способи відбору елементів вибірки – систематичний, безсистемний. За систематичного методу відбору потрібно підрахувати інтервал вибірки, вибрати початок відліку та всі відповідні елементи популяції. Наприклад, сукупність складається із 500 елементів, потрібний розмір вибірки – 50. Тоді інтервал вибірки буде 10 (500 : 50). При цьому необхідно вибрати точку відліку. Наприклад, точкою відліку буде номер документа – 1. Тоді одиницями вибірки будуть документи за номерами 1,11 (1+10), 21, 31, і т.д.

Безсистемний відбір – це відбір елементів без застосування будь-якого загальноприйнятого методу відбору. Це найпростіший метод вибірки, однак недоліком є те, що кожен аудитор має свої критерії оцінки досліджуваних елементів, тому деякі з них можуть ввійти до вибіркової сукупності з більшою ймовірністю, ніж інші.

MCA 530 "Аудиторська вибірка" пропонує до використання аудитору статистичну та нестатистичну вибірки.

Статистична вибірка – підхід до вибірки, якому характерні такі ознаки:

  • а) випадковий відбір елементів вибірки;
  • б) використання теорії ймовірності при оцінюванні результатів вибірки, включаючи оцінювання ризику вибірки.

Підхід до вибіркового методу, який не має таких ознак вважається нестатистичною вибіркою. Відбір елементів може бути довільним, він не базується на математичних прийомах.

Перевага статистичної вибірки полягає у тому, що її використання дає можливість визначити мінімальний розмір вибірки, необхідний для досягнення мети та завдань аудиту.

Елементи вибірки можуть відбиратись із застосуванням комп'ютерного генератора випадкових чисел або таблиць випадкових чисел.

Оцінка результатів вибірки є важливою частиною процесу аудиторської перевірки. Оцінюючи результати аудитори можуть зробити різні висновки: результати аудиторської вибірки задовольнять, оскільки отримано достатню кількість аудиторських доказів; в протилежному випадку – збільшують обсяг вибірки.

Ризик вибірки – це ризик, який виникає внаслідок ймовірності того, що аудиторський висновок, зроблений на основі вибірки, відрізнятиметься від висновку, який можна було б зробити, якщо до всієї генеральної сукупності були застосовані такі самі аудиторські процедури.

Ризик, не пов'язаний з вибіркою – ризик того, що аудитор зробить помилковий висновок через будь-яку причину, не пов'язану з ризиком вибірки (наприклад, використання неналежних процедур аудиту або неправильне тлумачення отриманих аудиторських доказів та нездатність (неможливість) встановити помилку).

Обсяги аудиту визначаються повнотою вивчення документів, що відносяться до поставленого клієнтом завдання. Кожна господарська операція, процес знаходять підтвердження у багатьох документах. Тому аудитору потрібні Грунтовні знання практики обліку, окрім того, він повинен мати добре розвинене логічне мислення.

Аудиторська практика свідчить про те, що більшості аудиторів не завжди вдається робити правильні висновки з фактів, які перевіряються. Причина – в досвіді аудитора, в способі та знанні логічних форм мислення, в його професійній майстерності, загальноосвітньому рівні, володінні способами та прийомами аудиту.

 
<<   ЗМІСТ   >>