Повна версія

Головна arrow Бухоблік та Аудит arrow Аудит

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

Оцінка системи внутрішнього контролю та внутрішнього аудиту

  • 6.1. Суть, об'єкти і суб'єкти внутрішнього контролю та аудиту
  • 6.2. Аудиторська оцінка стану внутрішнього контролю
  • 6.3. Оцінка стану внутрішнього аудиту
  • 6.4. Практичні завдання та ситуації
  • 6.5. Тести для самоперевірки

Суть, об'єкти і суб'єкти внутрішнього контролю та аудиту

Господарювання в нових економічних відносинах, пов'язаних із зміною форм власності, характеризується високою невизначеністю і нестабільністю внутрішнього та зовнішнього середовища підприємства. Зміни умов, що відбуваються, викликають необхідність удосконалити систему управління, а також і сферу контролю як функції управління.

Контроль повинен не лише виявляти і виправляти, забезпечувати дотримання законності дій і процесів на підприємстві. Головна його мета – гарантувати цілеспрямовану діяльність і економічне значення підприємства як суб'єкта господарювання.

Мета і завдання внутрішнього контролю визначаються на рівні підприємств, виходячи їх організаційної структури, конкретних об'єктів, структури виробничої діяльності та галузевих особливостей. Причому, завдання формуються для досягнення мети. Якщо вона не досягнута, необхідно переглянути або уточнити завдання, а також з'ясувати умови їх виконання. Відтак, між метою й завданнями контролю та метою й завданнями управління завжди існуватиме тісний зв'язок (рис. 6.1).

У практиці господарювання України поняття внутрішнього аудиту і досі залишається новим, в той час як за кордоном його служби в підприємствах усіх сфер діяльності функціонують ще з часів XIX ст. Історично внутрішній аудит виник у зв'язку із тим, що власник і керівництво підприємством повинні забезпечити ефективність функціонування його підрозділу і тому мають потребу в інформації про наявність, рівень використання та збереженість активів. Вони повинні знати, наскільки ефективно витрачаються фінансові ресурси, як здійснюються виробництво і збут продукції, чи своєчасно виконуються розпорядження керівництва підлеглими, в яких ланках існують непродуктивні витрати. Необхідність внутрішнього контролю у великих підприємствах підтверджується незадоволенням сподівань їх акціонерів та вкладників отримати певні дивіденди.

Система внутрішнього контролю – це всі внутрішні правила та процедури контролю, запроваджені керівництвом для забезпечення стабільного й ефективного функціонування підприємства, дотримання внутрішньої господарської політики, збереження та раціонального використання активів, точності і повноти бухгалтерських записів, своєчасної підготовки фінансової інформації, запобігання фальсифікаціям.

Взаємозв'язок мети управління та внутрішнього контролю

Рис. 6.1. Взаємозв'язок мети управління та внутрішнього контролю

Система внутрішнього контролю виходить за межі бухгалтерського обліку і містить:

  • а) середовище контролю, де відбуваються операції, заходи і записи, які характеризують важливість чинної системи внутрішнього контролю для підприємства. До факторів середовища контролю належать:
    • • діяльність керівництва (власників) клієнта;
    • • політика та методи керівництва;
    • • організаційна структура підприємства і методи розподілу функцій управління та відповідальності;
    • • управлінські методи контролю, у тому числі кадрова політика і практика, а також порядок розподілу обов'язків;
  • б) специфічні заходи контролю передбачають:
    • • періодичне зіставлення, аналіз і перевірку рахунків;
    • • перевірку арифметичної точності записів;
    • • контроль за дотриманням умов функціонування комп'ютерних інформаційних систем, зокрема контроль за періодичними змінами комп'ютерних програм, доступом до бази інформаційних даних;
    • • ведення і перевірку контрольних рахунків і облікових реєстрів рахунків;
    • • порядок проходження та затвердження документів (графік документообігу);
    • • зіставлення внутрішніх правил із вимогами законодавчих актів та зовнішніми джерелами інформації:
    • • порівняння загальної суми грошових коштів, вартості цінних паперів, товарно-матеріальних запасів із записами в облікових реєстрах;
    • • порівняння й аналіз фінансових результатів діяльності підприємства з показниками фінансового плану (прогнозу).

Під час перевірки аудитор досліджує тільки ту методику бухгалтерського обліку, яка входить до звітності. Знання системи бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю разом з оцінкою невідповідності його функціонування дадуть можливість аудитору: з'ясувати для себе види істотних викривлень у фінансових звітах; визначити фактори, що впливають на ризик істотних помилок; запланувати аудиторські процедури.

Удосконалюючи процедури перевірки, аудитор враховує свою оцінку ризику невідповідності внутрішнього контролю (разом з оцінкою властивого ризику), щоб визначити характер і обсяг тестів для підтвердження статей фінансової звітності.

Потреба у внутрішньому аудиті зумовлена також тим, що верхня ланка управління не займається безпосередньо контролем повсякденної діяльності структурних підрозділів підприємства, в зв'язку з чим існує потреба в інформації, що формується на більш низькому рівні. У нормативних документах України термін "внутрішній аудит" розглядається як складова частина системи управління в органах Державної казначейської служби України та у банках. Він означає діяльність служби внутрішнього аудиту або внутрішнього аудитора, який є штатним працівником підприємства. Згідно MCA 610 "Використання роботи внутрішніх аудиторів" внутрішній аудит – це діяльність з оцінювання, яка організована в межах суб'єкта господарювання і яку виконує окремий відділ.

Внутрішній аудит – незалежна експертна діяльність служби внутрішнього аудиту фінансової установи, яка полягає в проведенні перевірок та здійсненні оцінки, як правило, таких елементів:

  • – системи внутрішнього контролю фінансової установи;
  • – фінансової та господарської інформації;
  • – економічності та продуктивності діяльності фінансової установи;
  • – дотримання законів, нормативних актів та інших зовнішніх вимог.

Завдання внутрішнього аудиту, необхідність його існування на кожному підприємстві вирішуються власником самостійно.

Головним завданням внутрішнього аудиту є спостереження за бухгалтерським обліком і внутрішнім контролем, перевірка фінансової і господарської інформації. До складу завдань внутрішнього аудиту додатково слід віднести (рис. 6.2).

Предметом внутрішнього аудиту є експертна оцінка адекватності та ефективності функціонування систем внутрішнього контролю і бухгалтерського обліку підприємства.

Методом внутрішнього аудиту є науково – обгрунтована оцінка операцій, процесів, фактів фінансово-господарської діяльності підприємства, системний підхід у вивченні питань функціонування систем бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю суб'єкта господарювання.

Функції внутрішнього аудиту полягають у поліпшенні контролю всередині підприємства та виконанні захисної ролі, пов'язаної зі зберіганням активів, отриманням точної інформації про наявність майна власника.

Завдання внутрішнього аудиту

Рис. 6.2. Завдання внутрішнього аудиту

Суб'єкти внутрішнього аудиту призначаються власниками економічного суб'єкта і можуть існувати як аудиторські комітети, ревізійні комісії, групи контролю або традиційні структури – служба внутрішнього аудиту.

Служба внутрішнього аудиту, як правило, відповідає перед керівництвом підприємства за постійне спостереження та контроль за функціонуванням систем бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю. Фахівці служби внутрішнього аудиту надають рекомендації з удосконалення цих систем; проводять експертизи фінансової і оперативної інформації, огляду коштів, контролюють виконання всіма підрозділами підприємства його внутрішньої політики щодо здійснення діяльності. Обов'язки внутрішнього аудитора охоплюють перевірку дотримання адміністративного порядку, виконання наказів, розпоряджень; організацію інвентаризації товарно-матеріальних цінностей; участь у зіставленні витрат з досягнутими результатами; аналіз інформації управлінського характеру; розробку заходів щодо вдосконалення організаційної структури підприємства.

Комітет з аудиту розглядається як важливий елемент структури корпоративного управління. Його діяльність здійснюється за трьома напрямами: управління ризиками, фінансова звітність, внутрішній і зовнішній аудит. Відповідно до цих напрямів функціями комітету є:

  • – розробка рекомендацій щодо вибору незалежної аудиторської організації;
  • – контроль за здійсненням фінансово-господарських операцій товариства;
  • – контроль за фінансово-господарською діяльністю товариства і виконанням фінансово-господарського плану;
  • – співробітництво з ревізійною комісією і аудитором (аудиторською фірмою) товариства;
  • – оцінка процедур внутрішнього контролю;
  • – розробка процедур внутрішнього контролю і управління ризиками.

В окремих підприємствах функції внутрішнього аудиту доручають виконувати фінансовим відділам чи відділам контролінгу. Вони можуть створювати у своєму складі окремі підрозділи. Часто виділяють такі посади: внутрішній аудитор департаменту фінансів, внутрішній аудитор департаменту економіки та фінансів, аудитор департаменту контролінгу тощо.

Внутрішній аудитор на відміну від зовнішнього підконтрольний власнику у більшій мірі. Відповідно, у власника при вирішенні окремих завдань (наприклад, оптимізації оподаткування) більша довіра до внутрішнього аудитора, ніж до зовнішнього. Власник прагне впевненості у тому, що конфіденційна інформація не буде розголошена. Саме у цьому аспекті зростає роль внутрішнього аудитора.

Об'єкти внутрішнього аудиту визначаються особливостями економічного суб'єкта і вимог його керівництва. Основні об'єкти наведені на рис. 6.3.

Принципами внутрішнього аудиту є незалежність, об'єктивність, конфіденційність, відповідальність.

Об'єкти внутрішнього аудиту

Рис. 6.3. Об'єкти внутрішнього аудиту

Принцип незалежності та об'єктивності вимагає від внутрішніх аудиторів неупередженого та об'єктивного викладу своїх суджень, дотримуючись відповідного рівня професійного скептицизму.

Відповідальність передбачає готовність аудитора виконувати свої обов'язки з відповідним рівнем професійної майстерності та компетентності. Внутрішній аудитор несе відповідальність за особисті дії та неадекватну діяльність служби внутрішнього аудиту.

Принцип конфіденційності забороняє аудитору використовувати інформацію, отриману для виконання поставлених завдань, у власних інтересах або в інтересах третіх осіб. Служба внутрішнього аудиту повинна забезпечити схоронність записів, розрахунків, документів, отриманих в ході аудиту, або будь-яку іншу інформацію на різноманітних носіях.

Внутрішній аудит має багато спільного із зовнішнім аудитом. Однак він не може повністю замінити останнього через цілий ряд факторів, основним з яких є фактор незалежності. Відповідно до MCA 610 "Використання роботи внутрішніх аудиторів", незважаючи на ступінь самостійності та об'єктивності внутрішнього аудитора, він не може досягнути такого ступеня незалежності, якого вимагають від зовнішнього аудитора при висловленні ним думки щодо фінансових звітів.

Одним із етичних принципів внутрішнього аудитора є доброзичливість – прояв поваги до замовника аудиторських послуг та колег у професійному спілкуванні, до думки інших фахівців та урахування її в процесі дослідження; позитивне ставлення до критичних зауважень із приводу виконаної роботи та перевірки її якості, внесення (за необхідності) змін і доповнень.

 
<<   ЗМІСТ   >>