Повна версія

Головна arrow Бухоблік та Аудит arrow Аудит

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

Глосарій термінів з аудиту

Адекватність контролю – відповідність контролю специфічним конкретним умовам та індивідуальному принципу з урахуванням планів і службових посад окремих керівників та їх особистих якостей, що необхідні для підвищення результативності й ефективності дій.

Акт – 1) документ, який має юридичну суму підтвердження виконання договору і є підставою для взаєморозрахунків; 2) документ, що містить результати документальної перевірки господарсько-фінансової діяльності.

Акт відмови від допуску до перевірки – акт, який складається посадовими особами податкового органу в разі відмови платника податків у допуску до перевірки. Підписується не менш як трьома особами.

Акт інвентаризації – документ, який складається при проведенні інвентаризації різних її об'єктів, фактичний стан і оцінку яких можна визначити шляхом перевірки або підтвердження сальдо рахунків обліку даних об'єктів.

Акт ревізії (перевірки) – службовий двосторонній документ, який підтверджує факт проведення комплексної фінансової чи тематичної ревізії (перевірки), що відображає її результати стосовно наслідків окремих фінансово- господарських операцій чи діяльності підприємства в цілому і є носієм доказової інформації про виявлені та систематизовані за економічною однорідністю недоліки в господарюванні, порушення законів, інших нормативно-правових актів.

Актив біологічний – тварина або рослина, яка в процесі біологічних перетворень здатна давати сільськогосподарську продукцію та/або додаткові біологічні активи, а також приносити в інший спосіб економічні вигоди.

Актив нематеріальний – об'єкти інтелектуальної, в тому числі промислової власності, а також інші аналогічні права, визнані у порядку, встановленому відповідним законодавством, об'єктом права власності платника податку; за ПКУ – право власності на результати інтелектуальної діяльності, у тому числі промислової власності, а також інші аналогічні права, визнані об'єктом права власності (інтелектуальної власності), право користування майном та майновими правами платника податку в установленому законодавством порядку, у тому числі набуті в установленому законодавством порядку права користування природними ресурсами, майном та майновими правами.

Активи – ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до отримання економічних вигод у майбутньому.

Активи біологічні довгострокові – усі біологічні активи, які не є поточними біологічними активами.

Активи біологічні додаткові – біологічні активи, одержані в процесі біологічних перетворень.

Активи біологічні поточні – біологічні активи, здатні давати сільськогосподарську продукцію та/або додаткові біологічні активи, приносити в інший спосіб економічні вигоди протягом періоду, що не перевищує 12 місяців, а також тварини на вирощуванні та відгодівлі.

Активи ліквідні – активи підприємства, які можуть бути швидко реалізовані (грошові кошти, банківські депозити, цінні папери, що мають стійкий попит, матеріальні оборотні кошти, які при даній ринковій кон'юнктурі можна легко реалізувати і перетворити на грошові кошти.

Активи матеріальні – за ПКУ – основні засоби та оборотні активи у будь-якому вигляді (включаючи електричну, теплову та іншу енергію, газ, воду), що не є коштами, цінними паперами, деривативами і нематеріальними активами.

Активи монетарні – грошові кошти та їх еквіваленти, а також дебіторська заборгованість у фіксованій сумі грошей.

Активи немонетарні – всі активи, крім грошових коштів, їх еквівалентів, дебіторської заборгованості у фіксованій сумі коштів.

Активи необоротні – всі активи, які не є оборотними, тобто використовуються підприємством протягом періоду, що перевищує один рік (або один операційний цикл, якщо він перевищує рік) (довгострокова дебіторська заборгованість, довгострокові фінансові інвестиції, основні засоби тощо).

Активи оборотні – грошові кошти та їх еквіваленти, які не обмежені у використанні, а також інші активи, призначені для реалізації або споживання протягом операційного циклу або протягом 12 місяців з дати балансу.

Акціонер – фізична або юридична особа – власник акцій підприємства, які дають йому право на одержання певного доходу та участь в управлінні справами.

Аналіз лабораторний – виявлення необхідних показників якості тих чи інших об'єктів аудиту шляхом відповідного (фізичного, хімічного або біологічного) аналізу в стаціонарних умовах (у лабораторії).

Аналіз стану інвентаризаційної роботи – система показників, яка характеризує виконання планів, якість та ефективність роботи з організації та проведення інвентаризації.

Анкетування – один з прийомів опитування.

Асистенти аудитора – за MCA – це працівники, які беруть участь в аудиторських перевірках, але самі не є аудиторами.

Аудит – це перевірка даних бухгалтерського обліку і показників фінансової звітності суб'єкта господарювання з метою висловлення незалежної думки аудитора про її достовірність в усіх суттєвих аспектах та відповідність вимогам законів України, положень (стандартів) бухгалтерського обліку або інших правил (внутрішніх положень суб'єктів господарювання) згідно із вимогами користувачів.

Аудит банку – визначення стану банку на основі перевірки правильності складання та підтвердження достовірності балансу, обліку прибутків та збитків, аналізу стану обліку, відповідність обліку та дій банку вимогам чинного законодавства, дотримання рівності прав акціонерів (учасників) при розподілі дивідендів, голосуванні, наданні прав на придбання акцій тощо та підготовка висновків для надання інформації керівництву, акціонерам (учасникам) банку та іншим користувачам.

Аудит внутрішній – це діяльність з оцінювання, яка організована в межах суб'єкта господарювання і яку виконує окремий відділ.

Аудит екологічний – це документально оформлений системний незалежний процес оцінювання об'єкта екологічного аудиту, що включає збирання і об'єктивну оцінку доказів для встановлення відповідності визначених видів діяльності, заходів, умов, системи управління навколишнім природним середовищем та інформації з цих питань вимогам законодавства України про охорону навколишнього природного середовища та іншим критеріям.

Аудит загальний – аудит підприємств та їх об'єднань незалежно від організаційно-правових форм і видів власності.

Аудит зовнішній – передбачає підтвердження правильності звітності, обліку, оцінки відповідності внутрішнього контролю політиці та меті діяльності підприємства. Проводиться аудиторськими фірмами (приватними аудиторами) на договірній основі.

Аудит ініціативний (добровільний) – проводиться аудиторською фірмою за домовленістю, незалежно від того, чи передбачена така перевірка законом.

Аудит кабінетний – комплекс заходів, спрямованих на упередження порушення платником податків податкового законодавства, які здійснюються за допомогою процедур аналізу показників поданої платником податкової звітності та інформації, яка надійшла з різних джерел і накопичена в базах даних державної податкової служби.

Аудит на відповідність – це оцінка дотримання на підприємстві або окремою посадовою особою вимог законодавства України.

Аудит обов'язковий – проводиться у випадках, передбачених законодавством, а також за рішенням суду, арбітражу або слідчих органів.

Аудит операційний – це аудит окремих видів діяльності підрозділів, процесів, операцій і підприємства загалом з метою виявлення їх ефективності та покращення діяльності.

Аудит страховий – це аудит страхових фірм і товариств взаємного страхування.

Аудит фінансовий – аудит достовірності даних форм річної фінансової звітності.

Аудит, заснований на вивченні системи внутрішнього контролю – аудит, заснований на оцінці та аналізі системи внутрішнього контролю, передбачає використання аудитором результатів роботи персоналу внутрішнього аудитора.

Аудит, заснований на ризику – оцінка ризику та поглиблена перевірка облікових даних по зонах з високим ризиком.

Аудитор – за українським законодавством – фізична особа, яка має сертифікат, що визначає кваліфікаційну придатність на заняття аудиторською діяльністю; за MCA – вживається для зазначення: особи чи осіб, які проводять аудит, як правило, партнер із завдання або інші члени аудиторської групи із завдання, чи залежна від обставин фірма. У разі, якщо MCA прямо передбачають, що вимога виконуватиметься або відповідальність покладається на партнера із завдання, вживають термін „партнер із завдання”, а не „аудитор”.

Аудитор внутрішній – посадова особа (співробітник) підприємства, яка має повноваження проводити перевірки, здійснювати контроль та інші заходи. А.в. працює у підрозділі підприємства – службі внутрішнього аудиту, або виконує свої обов'язки самостійно; за MCA – особи, обов'язком яких є виконання функцій внутрішнього аудиту. А.в. можуть працювати у структурному підрозділі внутрішнього аудиту або подібному підрозділі.

Аудитор головний – це аудитор, який несе відповідальність за складання висновку про фінансові звіти суб'єкта господарювання, коли ці фінансові звіти включають фінансову інформацію про один чи кілька компонентів, перевірених іншим аудитором.

Аудитор досвідчений – особа (незалежно від того, чи працює вона на фірмі чи є сторонньою для неї), яка має практичний досвід з аудиту та належне розуміння: а) процесів аудиту; б) MCA та застосовних законодавчих і нормативних вимог; в) бізнес-середовища, в якому функціонує суб'єкт господарювання; г) питань аудиту та фінансової звітності, що стосуються галузі суб'єкта господарювання.

Аудитор інший – будь-який аудитор (окрім головного аудитора), який несе відповідальність за складання звіту про фінансову інформацію компонента суб'єкта господарювання і цей звіт входить до складу фінансових звітів, перевірених головним аудитором. Іншими аудиторами можуть бути афілійовані фірми (незалежно від того, чи мають вони однакову назву), агентські фірми, а також незв'язані аудитори.

Аудитор новий – здійснює аудиторську перевірку за поточний період, але не проводив її за попередній період (проводить аудиторську перевірку у клієнта вперше).

Аудитор попередній – це аудитор, який раніше здійснював аудиторську перевірку суб'єкта господарювання і на зміну якому прийшов новий аудитор.

Аудитор постійний – це аудитор, який провів аудит, склав висновок про фінансову звітність за попередній період і продовжує виконувати функції аудитора в поточному періоді.

Аудиторська палата України (АПУ) – це незалежний, самостійний орган, метою якого є сприяння розвитку, вдосконалення та уніфікації аудиторської справи в Україні. АПУ є юридичною особою, має свою печатку, емблему, рахунки в банку.

Аутсорсінг – ведення бухгалтерського обліку на договірних засадах аудиторською фірмою.

Баланс – звіт про фінансовий стан підприємства, який відображає на певну дату його активи, зобов'язання і власний капітал.

Баланс бухгалтерський – спосіб узагальненого відображення в грошовій оцінці стану господарських засобів, власного капіталу, зобов'язань на певну дату у формі звітної таблиці для внутрішніх і зовнішніх користувачів з метою прийняття ними управлінських та інвестиційних рішень.

Баланс бухгалтерський вступний – 1) баланс, що формується на початок звітного періоду (початковий баланс); 2) баланс, що формується при створенні підприємства (засновницький баланс).

Баланс бухгалтерський річний (заключний) – баланс, що відображає стан засобів і капіталу підприємства на початок і кінець року. У ньому також відображають результати діяльності та реформацію балансу, тобто розподіл прибутку підприємства за звітний рік.

Баланс генеральний – баланс, який складають на підставі облікових записів і даних інвентаризації.

Бартер – господарська операція, яка передбачає проведення розрахунків за товари (роботи, послуги) у будь-якій формі, іншій, ніж грошова, включаючи будь-які види заліку та погашення взаємної заборгованості, в результаті яких не передбачається зарахування коштів на рахунки продавця для компенсації вартості таких товарів (робіт, послуг).

Безоплатно надані товари, роботи, послуги – за ПКУ: а) товари, що надаються згідно з договорами дарування, іншими договорами, за якими не передбачається грошова або інша компенсація вартості таких товарів чи їх повернення, або без укладення таких договорів; б) роботи (послуги), що виконуються (надаються) без висування вимоги щодо компенсації їх вартості; в) товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею;

Блага додаткові -за ПКУ – кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно- правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами Податкового кодексу України).

Бізнес-ризик – ризик, що є наслідком значущих умов, подій, обставин, діяльності або бездіяльності, які можуть негативно вплинути на здатність суб'єкта господарювання досягти своїх цілей та реалізувати стратегії, а також ризик, що є наслідком встановлення невідповідних цілей і стратегій.

Борг сумнівний – дебіторська заборгованість підприємства, що не погашена у встановлений термін і не забезпечена відповідними гарантіями.

Борг податковий – сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений податковим кодексом України строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Бухгалтер – фахівець, що забезпечує ведення бухгалтерського обліку.

Бухгалтер головний – посадова особа, яка підпорядковується керівнику підприємства і забезпечує дотримання єдиних методологічних правил бухгалтерського обліку, складання і подання у встановлені строки фінансової звітності, організовує контроль відображення в обліку господарських операцій підприємства тощо.

Бухгалтер практикуючий професійний – професійний бухгалтер, незалежно від класифікації обов'язків (наприклад, аудит, податкова сфера чи консультаційні послуги) у фірмі, що надає професійні послуги. Цей термін також використовують стосовно фірми професійних практикуючих бухгалтерів.

Бухгалтер професійний – особи, які надають професійні бухгалтерські послуги (зокрема, одноосібні професійні бухгалтери-практики чи бухгалтерські фірми), зайняті у промисловості, торгівлі, державному секторі чи освіті, і є учасниками організації – члена Міжнародної федерації бухгалтерів.

Бухгалтерія – обліковий апарат, що організовує і веде бухгалтерський облік на підприємстві.

Бюджетне відшкодування – відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у ПКУ.

Валюта балансу – сума (підсумок) бухгалтерського балансу. В.б. має бути однаковою як по активу, так і по пасиву балансу.

Валюта звітності – грошова одиниця України.

Вартість балансова – зазначена у бухгалтерському балансі оцінка основних фондів та оборотних засобів у грошовому вираженні.

Вартість балансова основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів – сума залишкової вартості таких засобів та активів, яка визначається як різниця між первісною вартістю з урахуванням переоцінки і сумою накопиченої амортизації.

Вартість залишкова – грошовий вираз вартості засобів праці, що залишилася не перенесеною на готову продукцію за станом на дату оцінки основних засобів.

Вартість ліквідаційна – сума коштів або вартість інших активів, яку підприємство очікує отримати в результаті реалізації (ліквідації) необоротних активів після закінчення строку їх корисного використання (експлуатації), за вирахуванням витрат, пов'язаних із їх продажем (ліквідацією).

Вартість первісна – історична (фактична) собівартість необоротних активів у сумі грошових коштів або справедливої вартості інших активів, сплачених (переданих), витрачених для придбання (створення) необоротних активів.

Вартість переоцінена – вартість необоротних активів після їх переоцінки.

Вартість реалізації – вартість грошових коштів або їх еквівалентів, яку можна було б отримати на поточний момент в результаті продажу активу в ході звичайної діяльності.

Вартість ринкова – вартість товару, послуг, цінних паперів, валюти, що формується в процесі вільного продажу на ринку.

Вартість справедлива – сума, за якою можна обміняти актив чи погасити заборгованість за операцією між проінформованими, зацікавленими і незалежними сторонами.

Вартість теперішня – дисконтована сума майбутніх платежів (за вирахуванням суми очікуваного відшкодування), яка, як очікується, буде необхідна для погашення зобов'язання в процесі звичайної діяльності підприємства.

Вартість, яка амортизується – первісна або переоцінена вартість необоротних активів за вирахуванням їх ліквідаційної вартості.

Вартість, яка амортизується, малоцінних необоротних матеріальних активів – первісна або переоцінена вартість малоцінних необоротних матеріальних активів.

Вартість, яка амортизується, основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів, яка амортизується – первісна або переоцінена вартість основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів за вирахуванням їх ліквідаційної вартості.

Ввезення товарів на митну територію України, вивезення товарів за межі митної території України – сукупність дій, пов'язаних із переміщенням товарів через митний кордон України у будь-який спосіб у відповідному напрямку, відповідно до Митного кодексу України.

Верифікація – 1) перевірка і підтвердження автентичності матеріалів, документів; 2) перевірка істинності теоретичних положень; 3) встановлення достовірності дослідним шляхом.

Вибірка аудиторська за MCA – це застосування аудиторських процедур до менш ніж 100% облікових записів (елементів вибірки) в межах залишку на рахунку або класу операцій так, що всі елементи мають шанс бути відібраними. Це дає змогу аудиторові одержати та оцінити аудиторський доказ стосовно деяких характеристик дібраних елементів, що необхідно для формулювання висновку стосовно генеральної сукупності, з якої здійснюється вибірка.

Вибірка статистична – будь-який підхід до здійснення вибірки, який має такі характерні риси: а) випадковий добір елементів вибірки; б) використання теорії ймовірностей для оцінювання результатів вибірки, у тому числі оцінювання ризику, пов'язаного з вибіркою. Підхід до здійснення вибірки, який не має характерних ознак а) та б) вважається нестатистичною вибіркою.

Виконання повторне – незалежне виконання аудитором процедур чи вживання заходів контролю, які спершу виконувались як частина процедур внутрішнього контролю суб'єкта господарювання.

Викривлення – неточність фінансової інформації, що може виникнути внаслідок помилок чи шахрайства; за MCA – розбіжність між сумою, класифікацією, поданням або розкриттям статті у фінансовому звіті та сумою, класифікацією, поданням або розкриттям інформації, які є обов'язковими для цієї статті відповідно до застосовної концептуальної основи фінансової звітності. В. можуть виникати внаслідок помилки або шахрайства. Якщо аудитор висловлює думку, чи фінансова звітність подана достовірно та справедливо інформацію, викривлення також включають коригування сум, класифікацій, подання або розкриття інформації, які, за судженням аудитора, є необхідними для того, щоб фінансова звітність була подана достовірно, в усіх суттєвих аспектах або для того, щоб вона достовірно відображала інформацію.

Викривлення допустиме – визначена аудитором грошова сума, стосовно якої аудитор прагне отримати належний рівень впевненості в тому, що фактичне викривлення у сукупності не перевищує грошову суму, яку він встановив.

Викривлення навмисні – здійснюються бухгалтерськими або іншими працівниками підприємства для отримання бажаних для них показників, зміни вихідних даних тощо, тобто зі злим умислом.

Викривлення ненавмисні – це помилки, допущені без злого умислу (можуть бути технічними або спричинених незнанням управлінським персоналом вимог нормативних документів).

Вимоги відповідні етичні – за MCA – етичні вимоги, які поширюються на аудиторську групу із завдання та відповідального за огляд контролю якості завдання і які зазвичай складаються з частин А та Б Кодексу етики Ради з Міжнародних стандартів етики професійних бухгалтерів (Кодекс РМСЕБ) і національних вимог, які є більш суворими.

Вимога податкова – за ПКУ – письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.

Виняток – за MCA – відповідь, яка засвідчує відмінність між інформацією, на яку був запит або яка міститься у записах суб'єкта господарювання, та інформацією, наданою стороною, що її підтверджує.

Висновок аудиторський – документ, що складений відповідно до стандартів аудиту та передбачає надання впевненості користувачам щодо відповідності фінансової звітності або іншої інформації концептуальним основам, які використовувалися при її складанні. Концептуальними основами можуть бути закони та інші нормативно-правові акти України, положення (стандарти) бухгалтерського обліку, внутрішні вимоги та положення суб'єктів господарювання, інші джерела.

Висновок аудиторський безумовно-позитивний – думка аудитора про дані бухгалтерського обліку та фінансових звітів у цілому, якщо аудитор дійшов висновку, що вони справедливо та достовірно відображають

інформацію відповідно до визначеної концептуальної основи фінансової звітності.

Висновок аудиторський модифікований – висновок, що містить додаткові пояснення, але у самому висновку про обмеження не йдеться; за MCA – аудиторський висновок вважається модифікованим, якщо до нього додасться пояснювальний параграф (пояснювальні параграфи) або якщо думка аудитора не є безумовно-позитивною.

Висновок аудиторський негативний думка аудитора про дані бухгалтерського обліку та фінансових звітів у цілому, якщо аудитор доходить висновку про наявність фундаментальної незгоди.

Висновок аудиторський спеціального призначення висновок, наданий у результаті незалежної аудиторської перевірки фінансової інформації (крім аудиторського висновку про фінансові звіти), такої як: а) фінансові звіти, складені відповідно до всеохоплюючої основи бухгалтерського обліку, іншої, ніж Міжнародні чи національні стандарти бухгалтерського обліку; б) конкретні рахунки, елементи рахунків або статті у фінансовому звіті; в) виконання контрактних угод; г) стислі фінансові звіти.

Висновок аудиторський умовно-позитивний – думка аудитора про дані бухгалтерського обліку та фінансових звітів у цілому, якщо аудитор доходить висновку, що не можна висловити безумовно-позитивну думку, за наявності нефундаментальних невпевненостей та незгод.

Витрати – за ПКУ – сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Витрати виробництва – виграти, що пов'язані з виготовленням продукції і організацією виробництва.

Відмова від видачі аудиторського висновку – надається тоді, коли аудитор доходить висновку про наявність фундаментальної невпевненості, тобто коли він не зміг отримати достатню кількість аудиторських доказів.

Відмова від висловлення думки – відбувається тоді, коли можливий вплив обмеження обсягу є настільки суттєвим і всеохопним, що аудитор не зміг отримати достатню кількість аудиторських доказів та, як наслідок, не може висловити думку про фінансові звіти.

Відновлення кількісно-сумового обліку – спосіб, суть якого полягає в тому, що за первинними документами в хронологічній послідовності відтворюється надходження та витрачання окремих запасів за артикулом, видом або типом, розміром. Результати відновлення кількісно-сумового обліку дають можливість аналізувати рух запасів за аналізований період.

Відповідальність аудитора – включає: 1) цивільно-правову відповідальність відповідно до договору та закону; 2) професійну відповідальність у вигляді попередження, зупинення чинності сертифіката на строк до одного року або анулювання сертифіката; 3) інші види відповідальності відповідно до закону.

Відповідальність матеріальна – відповідальність працівника, який знаходиться у трудових правовідносинах з підприємством, з приводу відшкодування завданої шкоди, причиною виникнення якої є його дія (бездіяльність). Буває: повна – відшкодування заподіяної з вини працівника шкоди у повному розмірі (вона не обмежена розміром заробітної плати); обмежена – відшкодування заподіяної шкоди у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше середньомісячної заробітної плати працівника.

Відповідальність юридична – відповідальність юридичних та фізичних осіб за дотримання законів та норм державного регулювання дій та взаємовідносин.

Відповідність – оцінка якості аудиторських свідчень, їх доречності щодо конкретного твердження та достовірності.

Впевненість достатня (в контексті завдань з надання впевненості, включаючи завдання з аудиту та контролю якості) – високий, але не абсолютний рівень впевненості.

Впевненість обґрунтована – аудитор передбачає високий (проте не абсолютний) рівень упевненості (безумовно висловленої в аудиторському висновку як обґрунтована впевненість) у тому, що інформація, яка є предметом аудиторської перевірки, не містить суттєвих викривлень.

Втрати від зменшення корисності – сума, на яку балансова (залишкова) вартість активу перевищує суму його очікуваного відшкодування.

Гонорар – винагорода, яка виплачується автору або його спадкоємцям за використання (видання, публічне виконання тощо) товарів науки, літератури, мистецтва.

Готівка – грошові знаки національної валюти України – банкноти і монети, у тому числі й обігові пам'ятні та ювілейні монети, які є дійсними платіжними засобами.

Група аудиторська із завдання для групи партнери, в тому числі партнер із завдання для групи, і штатні працівники, які визначають загальну стратегію аудиту групи, обмінюються інформацією з аудиторами компонентів, виконують роботу щодо процесу консолідації та оцінюють висновки, сформовані на підставі аудиторських доказів як основи для формулювання думки щодо фінансової звітності групи.

Група біологічних активів – сукупність подібних за характеристиками, призначенням та умовами вирощування тварин або рослин.

Група нематеріальних активів – сукупність однотипних за призначенням і умовами використання нематеріальних активів.

Група основних засобів – сукупність однотипних за технічними характеристиками, призначенням та умовами використання необоротних матеріальних активів.

Групування документів – один із елементів обробки документів, тобто підготовки їх до наступних записів в облікові регістри синтетичного і аналітичного обліку.

Давність позовна – термін, протягом якого особа, права якої порушено, може вимагати захисту через суд, арбітраж або третейський суд. Строк позовної давності починається з дня виникнення права на позов, тобто дня, коли особа дізналася про порушення свого права.

Дані фактичні – будь-яка інформація економічного, технічного або іншого характеру, що відображає реальний стан об'єкта на певний момент часу і підтверджена документально.

Дата аудиторського звіту – за MCA – дата, обрана аудитором для датування звіту щодо фінансової звітності до МСА700 „Формулювання думки та надання звіту щодо фінансової звітності”.

Дата балансу – дата, на яку складений баланс підприємства. Звичайно датою балансу є кінець останнього дня звітного періоду.

Дата затвердження фінансової звітності – за MCA – дата, коли всі звіти, що входять до складу фінансової звітності, включаючи відповідні примітки, були вже складені, а особи, наділені визнаними повноваженнями, підтвердили, що вони несуть відповідальність за цю фінансову звітність.

Дата звіту (стосовно контролю якості) – за MCA – дата, яку обрав фахівець-практик для датування звіту.

Дата інвентаризації – дата, на яку проводиться інвентаризація майна підприємства.

Дата оприлюднення фінансової звітності за MCA – дата, коли аудиторський звіт і перевірена аудитором фінансова звітність стали доступними третім сторонам.

Дата фінансової звітності – за MCA – дата, на яку припадає кінець останнього періоду, який охоплює фінансова звітність.

Дата операції – це дата відображення в бухгалтерському обліку операції в день її здійснення, тобто в день виникнення прав (активів) або зобов'язань (пасивів), незалежно від дати руху коштів за цією операцією.

Дебет – частина рахунку бухгалтерського обліку. В активних рахунках Д. означає збільшення, а в пасивних – зменшення вартісного вираження об'єкту обліку.

Дебітори – юридичні та фізичні особи, які внаслідок минулих подій заборгували підприємству певні суми грошових коштів, їх еквівалентів або інших активів.

Дивіденди – за ПКУ – платіж, що здійснюється юридичною особою – емітентом корпоративних прав чи інвестиційних сертифікатів на користь власника таких корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів та інших цінних паперів, що засвідчують право власності інвестора на частку (пай) у майні (активах) емітента, у зв'язку з розподілом частини його прибутку, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку.

Діяльність господарська – будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи; – за ПКУ – діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами;

Діяльність основна – операції, пов'язані з виробництвом або реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг), що є головною метою створення підприємства і забезпечують основну частину його доходу.

Договір (контракт) – згода двох або більше осіб (фізичних та/або юридичних) про встановлення, зміну і припинення цивільних прав і обов'язків (позика, купівля-продаж, підряд тощо). Д. може укладатися в усній або письмовій формі.

Договір засновницький – договір, що укладається між засновниками (учасниками) товариства, предметом якого є створення і діяльність того чи іншого господарського товариства.

Договір на проведення аудиту – основний документ, який свідчить про досягнення домовленості між клієнтом та виконавцем про проведення аудиторської перевірки, закріплює права, обов'язки і відповідальність сторін. Договір документально засвідчує, що сторони дійшли згоди з усіх моментів, обумовлених у ньому.

Доказ аудиторський – це інформація, отримана аудитором під час перевірки, на якій грунтується аудиторська думка; це інформація, отримана аудитором у процесі формування висновків, на яких базується аудиторська думка. До складу Д.а. входять первинні документи та облікові записи, які є основою для складання фінансових звітів, а також інформація з інших джерел; за MCA – інформація, яку використовує аудитор під час формування висновків, на яких базується аудиторська думка. До Д.а. належить інформація, що міститься в облікових записах, які є основою для фінансової звітності, та інша інформація.

Документ – 1) письмовий доказ, свідоцтво; 2) лист, що свідчить про наявність певного факту, з яким пов'язані юридичні наслідки; 3) у правознавстві – форма засвідчення юридичних фактів; 4) в інформатиці – вид інформації; 5) у процесуальному праві – вид джерела доказу; 6) в діловодстві – засіб фіксації в письмовій формі даних про факти, події, явища об'єктивної дійсності та розумової діяльності людини.

Документ безгрошовий – документ, яким оформлено рух грошових коштів (надходження або витрачання), в той час як вони або не надходили, або були витрачені за іншим призначенням або залишились без руху.

Документ безтоварний – документ, за яким оформлено рух матеріальних цінностей (надходження або витрачання), в той час як вони або не надійшли, або були витрачені за іншим призначенням, ніж зазначено в документі, або ж залишились без руху.

Документ бухгалтерський – письмове свідоцтво (доказ) факту здійснення господарської операції або права на її здійснення. Д.б. є письмовим підтвердженням права здійснення або дійсного проведення господарської операції, її завершеності та доцільності, який складається на бланках встановленої форми.

Документ внутрішній – документ, який складається для оформлення внутрішніх господарських операцій підприємства.

Документ галузевий – документ, який застосовується для ведення первинного обліку на підприємстві окремої галузі.

Документ доброякісний – документ, який за формою та змістом відповідає правилам, встановленим законодавством, вимогам положень про документи і записи в бухгалтерському обліку, а також наказу про облікову політику підприємства та забезпечує доказову суму відображених у ньому фактів.

Документ зведений – документ, який складається на підставі декількох первинних документів для отримання узагальнених даних.

Документ зовнішній – документ, який надходить від інших підприємств та відображає господарські відносини з іншими організаціями.

Документ іноземної держави, за яким здійснюється стягнення суми податкового боргу в міжнародних правовідносинах – за ПКУ – рішення компетентного органу іноземної держави про нарахування податкового боргу до бюджету такої держави, що на запит зазначеного компетентного органу відповідно до міжнародного договору України піддягає виконанню на території України.

Документ недоброякісний – документ, який не відповідає вимогам законодавства і не забезпечує доказової сили відображених у ньому фактів, відображає здійснену операцію у спотвореному вигляді.

Документ обліковий – оформлене у встановленому порядку письмове свідоцтво про завершений факт господарського життя, що надає йому юридичну силу та призначене для характеристики кожної господарської операції та її облікового оформлення.

Документ первинний (у бухгалтерському обліку) – документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Документ підроблений – документ, реквізити якого або зміст операції, що відображається не відповідають дійсності.

Документ розрахунковий – документ встановленої форми та змісту, що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у відповідності до чинного законодавства і зареєстрований у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну (касовий або товарний чек, розрахункова квитанція тощо).

Документ спеціалізований – типовий первинний документ, призначений для оформлення однорідних виробничих операцій і характерний для підприємств однієї галузі господарства або галузі промисловості.

Документ типовий – документ, який призначений для оформлення певної господарської операції на всіх підприємствах (організаціях, установах), незалежно від галузі народного господарства та відомчої підпорядкованості.

Документ транзитний внутрішній – документ контролю за доставкою товарів, що містить відомості про товари, які переміщуються між митницями в межах митної території України. Д.т.в. складається для контролю за переміщенням між митницями в межах митної території України товарів, щодо яких законодавство не вимагає здійснення попереднього контролю за доставкою. Д.т.в. не складається, якщо контроль за перевезенням товарів здійснюється з використанням іншого контрольного документа: попередньої вантажної митної декларації або попереднього повідомлення.

Документ уніфікований – документ, що використовується при оформленні однорідних господарських операцій.

Документ фальсифікований – документ, у якому містяться підчистки та інші підробки печатки, штампу, підписів посадових осіб або підробки в документах на отримання грошей.

Документація – 1) набір бланків документів, які призначаються для оформлення операцій, що відбуваються на підприємстві; 2) група документів (матеріальних носіїв інформації), що містять відомості про господарські операції, які є підставою для їх наступного відображення в облікових регістрах.

Документація аудитора – це матеріал та робочі документи, підготовлені аудитором і для нього, або ті, що їх отримує та зберігає аудитор у зв'язку з виконанням ним аудиторської перевірки; за MCA – запис виконаних аудиторських процедур, отриманих доречних аудиторських доказів і висновків, яких дійшов аудитор (іноді також вживають такі терміни, як "робочі документи" або "робоча документація").

Документація аудиторської перевірки робоча це сукупність уніфікованих документів, в яких у письмовому вигляді відображається інформація, одержана в результаті перевірки, а також рекомендації аудитора, що викладаються у відповідному висновку. До робочої документації можуть бути включені всі документи, які, на думку аудитора, містять інформацію, що є важливою при складанні аудиторського висновку.

Документи робочі – це записи, зроблені аудитором щодо планування робіт, характеру, часу та обсягу здійснюваних аудиторських процедур, результатів таких процедур, а також висновки, зроблені на підставі отриманих доказів. Д.р. можуть бути у формі даних, що зберігаються на папері, плівці, електронних та інших носіях інформації.

Документи установчі – статут для юридичної особи або установчий договір та статут, або лише установчий договір.

Документообіг – це організована система створення, перевірки та обробки первинних документів в бухгалтерському обліку від моменту їх створення до передачі в архів.

Дописка – вставка, приписки, переробки, які вносять з метою зміни початкового обсягу чи змісту операції.

Допомога за вагітністю та пологами – різновид соціальних виплат; є матеріальним забезпеченням, що компенсує застрахованій жінці втрату нею заробітної плати (доходу) за час перебування у відпустці за вагітністю та пологами. Підставою для призначення допомоги є листок непрацездатності.

Допомога матеріальна – суми, які виплачуються працівникам за рахунок прибутку за рішенням адміністрації підприємства до ювілейних дат, відпусток, а також за рішенням вищих органів у разі стихійного чи екологічного лиха тощо.

Дослідження – заплановані підприємством дослідження, які проводяться ним уперше з метою отримання і розуміння нових наукових та технічних знань.

Дослідження вибіркове атрибутивне – призначене для того, щоб з'ясувати, якій частині генеральної сукупності притаманні або не притаманні ті чи інші характеристики, які називаються атрибутивними.

Дослідження вибіркове варіаційне призначене для визначення абсолютного розміру помилки, що більш підходить для перевірок за сутністю.

Достатність (аудиторських доказів) – міра кількості аудиторських доказів. На потрібну кількість аудиторських доказів впливають аудиторська оцінка ризиків суттєвого викривлення та якість таких аудиторських доказів.

Дохід з джерелом їх походження з України – за ПКУ – будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді: а) процентів, дивідендів, роялті та будь-яких інших пасивних (інвестиційних) доходів, сплачених резидентами України; б) доходів від надання резидентам або нерезидентам в оренду (користування) майна, розташованого в Україні, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до розташованих в Україні портів; в) доходів від продажу рухомого та нерухомого майна, доходів від відчуження корпоративних прав, цінних паперів, у тому числі акцій українських емітентів; г) доходів, отриманих у вигляді внесків та премій на страхування і перестрахування ризиків на території України; ґ) доходів страховиків – резидентів від страхування ризиків страхувальників – резидентів за межами України; д) інших доходів від діяльності, у тому числі пов'язаних з повною або частковою переуступкою прав та обов'язків за угодами про розподіл продукції на митній території України або на територіях, що перебувають під контролем контролюючих органів (у зонах митного контролю, на спеціалізованих ліцензійних митних складах тощо); е) спадщини, подарунків, виграшів, призів; є) заробітної плати, інших виплат та винагород, виплачених відповідно до умов трудового та цивільно-правового договору; ж) доходів від зайняття підприємницькою та незалежною професійною діяльністю.

Дохід, отриманий з джерел за межами України – за ПКУ – будь-який дохід, отриманий резидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності за межами митної території України, включаючи проценти, дивіденди, роялті та будь-які інші види пасивних доходів, спадщину, подарунки, виграші, призи, доходи від виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими та трудовими договорами, від надання резидентам в оренду (користування) майна, розташованого за межами України, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до розташованих за межами України портів, доходи від продажу майна, розташованого за межами України, дохід від відчуження інвестиційних активів, у тому числі корпоративних прав, цінних паперів тощо; інші доходи від будь-яких видів діяльності за межами митної території України або територій, непідконтрольних контролюючим органам;

Дохід емісійний – за ПКУ – сума перевищення надходжень, отриманих емітентом від емісії (випуску) власних акцій (інших корпоративних прав) та інвестиційних сертифікатів, над номінальною вартістю таких акцій (інших корпоративних прав) та інвестиційних сертифікатів (під час їх первинного розміщення), або над ціною зворотного викупу під час наступних розміщень інвестиційних сертифікатів та акцій інвестиційних фондів.

Доходи – за ПКУ – загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Доходи пасивні – за ПКУ – доходи, отримані у вигляді процентів, дивідендів, страхових виплат і відшкодувань, а також роялті.

Думка аудитора – висновок аудитора містить чітке письмове висловлення думки аудитора про фінансові звіти в цілому. Безумовно-позитивна думка висловлюється, якщо аудитор доходить висновку, що фінансові звіти справедливо та достовірно відображають (або подають достовірно, в усіх суттєвих аспектах) інформацію відповідно до визначеної концептуальної основи фінансової звітності.

Думка модифікована – умовно-позитивна думка, негативна думка, негативна думка або відмова від висловлення думки.

Думка негативна – думка, яка висловлюється, якщо вплив незгоди з управлінським персоналом на фінансові звіти є настільки суттєвим і всеохопним, що аудитор доходить висновку, що висловлення умовно- позитивної думки про звітність не є адекватним для розкриття оманливого чи неповного характеру фінансових звітів.

Думка немодифікована – думка, висловлена аудитором, якщо він дійшов висновку про те, що фінансова звітність складена в усіх суттєвих аспектах відповідно до застосовної концептуальної основи фінансової звітності.

Думка умовно-позитивна – висловлюється, якщо аудитор доходить висновку, що фінансові звіти справедливо та достовірно відображають (або подають достовірно, в усіх суттєвих аспектах) інформацію відповідно до визначеної концептуальної основи фінансової звітності.

Заробітна плата – за ПКУ – основна та додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, які виплачуються (надаються) платнику податку у зв'язку з відносинами трудового найму згідно із законом.

Застава податкова – за ПКУ – спосіб забезпечення сплати платником податків грошового зобов'язання та пені, не сплачених таким платником у строк, визначений Податковим кодексом України.

Зберігання відповідальне – за ПКУ – господарська операція, що здійснюється платником податків і передбачає передачу згідно з договорами схову матеріальних цінностей на зберігання іншій фізичній чи юридичній особі без права використання у господарському обороті такої особи з подальшим поверненням таких матеріальних цінностей платнику податків без зміни якісних або кількісних характеристик.

Знижка податкова для фізичних осіб, які не е суб'єктами господарювання – документально підтверджена сума (вартість) витрат платника податку – резидента у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у резидентів – фізичних або юридичних осіб протягом звітного року, на яку дозволяється зменшення його загального річного оподатковуваного доходу, одержаного за наслідками такого звітного року у вигляді заробітної плати, у випадках, визначених ПКУ.

Зобов'язання платника податків грошове – за ПКУ – сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності;

Зобов'язання податкове – за ПКУ – сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Експертиза – 1) визначення якості сировини, матеріалів, готової продукції тощо, які можуть бути направлені аудитором на лабораторний аналіз. Метою такого аналізу є уточнення суттєвих характеристик об'єкта перевірки; 2) прийом експертних оцінок під час дослідження спеціальних питань, що мають взаємозв'язок із фінансовим контролем.

Експертиза при проведенні аудиту – дослідження фахівцем (експертом) будь-яких питань, рішення яких вимагає спеціальних знань в галузі науки, техніки, економіки, будівництва, листування, права тощо.

Експертиза судово-бухгалтерська – дослідження господарських операцій, відображених у бухгалтерських документах або облікових регістрах, яке проводить бухгалтер-експерт за ухвалою правоохоронних органів з наданням відповідей на питання, які виникають у процесі розслідування або судового розгляду цивільних або кримінальних справ. Буває: 1) досудова – призначається органами слідства при зборі доказів за справою в досудовому порядку, тобто на стадії проведення попереднього (досудового) розслідування справи; 2) судова – призначається судом під час судового розгляду справи, якщо існує необхідність у спеціальних знаннях експерта-бухгалтера; 3) індивідуальна – експертиза, при якій дослідження проводиться одним експертом; 4) комісійна – проводиться декількома експертами однієї спеціальності. Комісію експертів, як правило, призначає керівник експертної установи для швидкого проведення дослідження великої кількості об'єктів; 5) комплексна – експертиза, коли дослідження проводиться за участю декількох експертів, які є фахівцями у різних галузях знань. Така експертиза призначається не стільки при необхідності дослідження одного об'єкта, скільки для вирішення питання, дати відповідь на яке можливо, використовуючи лише різні, суміжні сфери знань і проводячи спільні дослідження; 6) основна – експертиза, яка повністю розв'язує поставлені перед нею слідчим (судом) питання за справою, яка розслідується або знаходиться на розгляді в суді; 7) додаткова – призначається для ліквідації прогалин у раніше проведеному дослідженні або висновку; 8) первинна – це експертиза, при проведенні якої об'єкт досліджується вперше; 9) повторна – призначається у зв'язку із сумнівами суду, прокурора, слідчого або особи, яка здійснює дізнання, в правильності або обґрунтованості раніше отриманого висновку судового експерта по тих же питаннях.

Елементи вибірки – це окремі елементи, що складають генеральну сукупність, наприклад: чеки, перелічені в бланку внеску депозиту, записи щодо кредиту у виписках з банківських рахунків; рахунки-фактури або залишки на рахунках дебіторів; грошові одиниці.

Етика внутрішнього аудитора професійна – необхідний мінімум правил поведінки внутрішнього аудитора, обов'язкових для дотримання у професійній діяльності; це норма поведінки, яка забезпечує моральний характер взаємовідносин між людьми, що ґрунтуються на професійній діяльності. Загальні вимоги до професійної етики стосуються і внутрішнього аудитора. До головних принципів етики внутрішнього аудитора відносяться: незалежність, об'єктивність, компетентність, конфіденційність, доброзичливість.

Етика професійна – комплекс принципів службової поведінки та ставлення до виконання фахових обов'язків, що відповідають вимогам міжнародних стандартів аудиту та визначаються інтересами суспільства, допомагають незалежним аудиторам у підтримці прозорості і реальності фінансової звітності, що подається її користувачам.

Ефективність – показник, який характеризує взаємозв'язок між витраченими ресурсами та досягнутими результатами.

Ефективність внутрішнього аудиту – співвідношення досягнутого аудитом результату та мети, яка була поставлена перед ним; досягнення результату з найменшими витратами часу, коштів та ресурсів.

Журнал бухгалтерський – книга для запису даних, фіксації документів і документообігу, ведення обліку.

Журнал господарських операцій – прошита інвентарна книга, яка заповнюється від руки. В Ж. г. о. послідовно відображаються усі господарські операції підприємства по нарахуванню, оприбуткуванню, оплаті, списанню майна, засобів, зобов'язань. На підставі його даних складається оборотно- сальдовий баланс.

Журнал-Головна – використовується на підприємствах, які мають незначну кількість синтетичних рахунків. Це один із спрощених варіантів меморіально-ордерної форми ведення обліку. За цією формою ведення обліку варіантом хронологічна реєстрація меморіальних ордерів поєднується із записами за синтетичними рахунками в одній книзі, яка мас назву "Журнал- Головна". На підставі згрупованих первинних, зведених (накопичувальних) документів складають меморіальні ордери. Меморіальні ордери з доданими до них документами є підставою для записів по рахунках синтетичного і аналітичного обліку. Синтетичний облік ведуть у книзі "Журнал-Головна", форма якої дозволяє поєднувати хронологічну і систематичну реєстрацію меморіальних ордерів, замінюючи таким чином реєстраційний журнал і Головну книгу. По закінченню кожного місяця в цій книзі підраховують обороти по рахунках і підсумок за стовпчиком „Сума оборотів по статтях”, який повинен відповідати сумі дебетових і кредитових оборотів по всіх рахунках. Одночасно виводять сальдо по рахунках, які використовують для складання бухгалтерського балансу.

Журнал-ордер – обліковий регістр, у якому зазначаються шифри та найменування кореспондуючих рахунків по операціях, які у ньому обліковуються. Використовується при журнально-ордерній формі обліку. Записи проводять по мірі надходження документів або за підсумками за місяць з накопичувальних відомостей за кредитовою ознакою (за кредитом даного рахунку у кореспонденції з рахунками, що дебетуються). Це досягається використанням шахової форми Ж.-о. Його відкривають на місяць. В кожному Ж.-о. відображається кредитовий оборот певного рахунку, а його дебетовий оборот – в інших Ж-о. Допоміжні (накопичувальні) відомості застосовуються у випадку, коли необхідні дані важко відобразити безпосередньо в Ж.-о. В кінці місяця підсумки з відомостей переносять до відповідного Ж.-о., а з нього – до Головної книги.

Забезпечення внутрішнього аудиту правове – сукупність нормативних актів та правил, що визначають статус, компетенцію служби внутрішнього аудиту та забезпечують сувору впорядкованість та ефективність його функціонування. До елементів правового забезпечення відносяться Положення про службу, посадові інструкції працівників підрозділів, розподіл обов'язків тощо.

Заборгованість дебіторська – сума заборгованості дебіторів підприємству на певну дату.

Заборгованість дебіторська безнадійна – поточна дебіторська заборгованість, щодо якої існує впевненість про її неповернення боржником або за якою минув строк позовної давності.

Завдання з аудиту перше – завдання з аудиту, в якому: а) фінансова звітність за попередній період не перевірялася аудитором; б) фінансова звітність за попередній період перевірялася попереднім аудитором.

Завдання з надання впевненості – завдання, за яким фахівець-практик надає висновок, призначений підвищити ступінь довіри визначених користувачів, інших ніж відповідальна сторона, щодо результату оцінки або визначення предмету перевірки за відповідними критеріями. Результатом оцінки або визначення предмета перевірки є інформація, отримана через застосування критеріїв до предмета перевірки. Відповідно до Міжнародної концептуальної основи завдань з надання впевненості фахівцю-практику дозволяється виконувати два їх типи: завдання з надання достатньої впевненості та завдання з надання обмеженої впевненості.

Завдання з надання достатньої впевненості – метою завдання з надання достатньої впевненості є зменшення ризику завдання з надання впевненості до прийнятно низького рівня за обставин завдання як основи для надання позитивної форми висновку фахівця-практика.

Завдання з надання обмеженої впевненості – метою завдання з надання обмеженої впевненості є зменшення ризику завдання з надання впевненості до рівня, який є прийнятним за обставин завдання, але більшим, ніж як у завданні з надання достатньої впевненості як основи для надання негативної форми висновку фахівця-практика.

Завдання з огляду – це сукупність здійснюваних аудитором процедур, на базі яких аудитору слід підтвердити відповідність фінансових звітів в усіх суттєвих аспектах вимогам міжнародних стандартів бухгалтерського обліку і/або національних стандартів бухгалтерського обліку, і/або інших основ фінансової звітності, призначених для підготовки фінансової звітності та зазначених у фінансових звітах. Такі завдання включають аналітичні процедури і запити та не передбачають здійснення оцінки систем внутрішнього контролю і бухгалтерського обліку клієнта, підтвердження та обчислення, а також інших методів і процедур, які зазвичай здійснюються аудитором для отримання достатніх аудиторських доказів під час аудиторської перевірки.

Завдання з підготовки інформації – це сукупність процедур, здійснюваних аудитором на замовлення клієнта, які передбачають збирання, класифікацію та узагальнення фінансової інформації, не пов'язані з висловленням незалежної думки. Іншими словами, це компіляція (перетворення) інформації з одного вигляду в інший, зручний та зрозумілий у використанні безпосереднім замовником; за MCA – завдання, при виконанні якого використовується бухгалтерський, а не аудиторський досвід для збору, класифікації та узагальнення фінансової інформації.

Завдання з погоджених процедур – у ньому аудитор зобов'язується виконати ті аудиторські процедури, які були погоджені аудитором, суб'єктом господарювання та будь-якими відповідними третіми сторонами, а також навести виявлені фактичні дані у висновку. Одержувачі цього висновку повинні сформулювати свої власні висновки на основі висновку аудитора. Передбачається, що висновок надаватиметься лише тим сторонам, з якими ці процедури погоджено, оскільки інші сторони, не обізнані з обґрунтуванням таких процедур, можуть неправильно розтлумачити їхні результати; за MCA – завдання, в якому аудитору доручається виконати процедури аудиторського характеру, які були узгоджені з аудитором, суб'єктом господарювання та будь- якими третіми сторонами, та надати звіт про отримані результати третій стороні, та навести виявлені фактичні дані у висновку. Одержувачі цього звіту формулюють свої власні висновки на основі звіту аудитора. Звіт надається лише тим сторонам, які домовилися про виконання цих процедур, оскільки інші сторони, не обізнані з обґрунтуванням таких процедур, можуть неправильно тлумачити результати.

Завдання оперативного контролю – проведення аудиту безпосередньо в процесі діяльності підприємства для попередження помилок та варіантів їх рішення.

Загальна стратегія аудиту – стратегія, яка встановлює обсяг, час і напрям аудиту та є основою розробки більш детального плану проведення аудиту.

Закриття бухгалтерських рахунків – здійснення записів, після яких рахунки бухгалтерського обліку не мають сальдо.

Залишки на початок періоду – залишки на рахунках, які існують на початок періоду. Вони ґрунтуються на залишках на рахунках на кінець попереднього періоду і відображають вплив операцій і подій попередніх періодів та облікових політик, що застосовувалися у попередньому періоді. Вони також включають розкриття інформації, такої як непередбачені події та прийняті зобов'язання, яка існувала на початок періоду, це ті залишки на рахунках, які наявні на початок періоду.

Залишок вхідний – залишки на балансових рахунках, котрі існують на початок кожного нового звітного періоду. Вхідний залишок нового звітного періоду, який розглядається аудитором, відповідає вихідному залишку попереднього періоду і є результатом: 1) операцій, які проведені в попередній період; 2) облікової політики, яка використовувалася в попередній період.

Заліки взаємних вимог – це одна із форм безготівкових розрахунків, яка застосовується з метою прискорення розрахунків і оборотності коштів.

Замовник – юридична або фізична особа, що звернулась із замовленням до аудитора.

Запаси – активи, які: утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності; перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва; утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також управління підприємством.

Запаси виробничі – об'єм запасів матеріальних ресурсів, що забезпечує безперервність виробничого процесу.

Запис бухгалтерський – форма реєстрації господарських операцій у бухгалтерському обліку. Буває: а) хронологічним – фіксація господарських операцій в порядку їх здійснення і оформлення в спеціальних журналах реєстрації; б) систематичним – реєстрація господарських операцій згідно їх змісту на рахунках бухгалтерського обліку за допомогою подвійного запису.

Запис зворотний – запис, який використовується для виправлення помилково виконаних проводок, при цьому неправильно вказані в кореспонденції рахунки міняються місцями, а нові обороти арифметично замінюють помилкові.

Запис подвійний – один із засобів реєстрації фактів господарського життя на рахунках бухгалтерського обліку при якому дані про господарські операції в одній і тій же грошовій величині реєструються на двох (декількох) рахунках бухгалтерського обліку, як правило, на дебеті одного і на кредиті іншого.

Запис простий – запис бухгалтерського обліку, що передбачає реєстрацію факту господарського життя по дебету або по кредиту рахунку.

Запис систематичний – реєстрація господарських операцій на рахунках бухгалтерського обліку, за допомогою якого господарські операції групуються за однорідними господарськими ознаками.

Запис складний – запис, при якому один рахунок дебетується, інші рахунки кредитуються, або декілька рахунків дебетується, один рахунок кредитується. При цьому сумарний оборот по дебету дорівнює сумарному обороту по кредиту рахунків.

Запис сторнувальний – передбачає не додавання, а віднімання зареєстрованих сум. Суми, які сторнуються, записуються червоним чорнилом, або беруться в круглі дужки, або обводяться прямокутником.

Запис хронологічний – реєстрація фактів господарського життя в хронологічному порядку, тобто в порядку їх здійснення за датами. Для З.x. призначений реєстраційний журнал, який застосовується при меморіально- ордерній формі обліку.

Запис шаховий – запис, при якому сума, записана один раз, буде відображатися по дебету і кредиту відповідних рахунків, що досягається шляхом побудови облікових регістрів за шаховим принципом. З.ш. широко використовується при журнально-ордерній формі обліку.

Записи облікові – початкові бухгалтерські записи та підтвердні записи (наприклад, чеки та записи щодо електронних переказів коштів; рахунки- фактури; контракти; Головна книга і допоміжні книги; журнальні записи та пилі коригування фінансової інформації, не відображені в офіційних журнальних записах; та такі записи, як робочі й електронні таблиці, що підтверджують розподіл витрат, обчислення, звірки й розкриття інформації)

Записи у реєстрах обліку невідповідні – ненавмисне або навмисне відображення фінансової інформації в системі рахунків у неповному обсязі, в оцінці, яка відрізняється від ухвалених норм.

Запит (підтвердження) – це метод, який має два аспекти: 1) надсилання запиту третім особам (дебіторам, кредиторам, банкам) або усний запит працівникам підприємства для отримання інформації, необхідної аудитору; 2) відповідь на запит, що підтверджує або не підтверджує ті дані, якими раніше володів аудитор; за MCA – запит, який передбачає пошук інформації (як фінансової, так і не фінансової) у обізнаних осіб у межах чи поза межами суб'єкта господарювання..

Запуск сировини і матеріалів у виробництво контрольний передбачає перевірку фактичного витрачання сировини і матеріалів у виробництві, виходу готової продукції, відходів виробництва, продуктивності обладнання, а також встановлення реальності розробки і застосування норм витрачання сировини та матеріалів, палива тощо. За допомогою цього прийому виявляють випадки необгрунтованого списання сировини і матеріалів на випуск продукції як за завищеними нормами, так і понад встановлені норми.

Засоби контрольно-ревізійної діяльності – інформаційно-законодавча база, яка забезпечує досягнення необхідного результату контрольно-ревізійної діяльності.

Засоби контролю IT загальні – політики і процедури, пов'язані із багатьма прикладними програмами та підтримують ефективне функціонування заходів контролю за прикладними програмами, забезпечують безперервне належне функціонування інформаційних систем. З.к.з., як правило, містять засоби контролю щодо: центру обробки даних і роботи мережі; придбання, заміни та технічного обслуговування системного програмного забезпечення; безпеки доступу; придбання, розробки та технічного обслуговування прикладних програм.

Засоби контролю при проведенні внутрішнього аудиту – складова частина системи внутрішнього аудиту; встановлюються керівництвом підприємства на окремих напрямках та ланках господарської діяльності для забезпечення ефективного та надійного управління.

Засоби оборотні – предмети праці, а також малоцінні та швидкозношувані предмети, готова продукція, грошові кошти, кошти в розрахунках (дебіторська заборгованість), незавершене виробництво.

Засоби основні – матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він перевищує один рік); – за ПКУ – матеріальні активи, у тому числі запаси корисних копалин наданих у користування ділянок надр (крім вартості землі, незавершених капітальних інвестицій, автомобільних доріг загального користування, бібліотечних і архівних фондів, матеріальних активів, вартість яких не перевищує 6000 гривень, невиробничих основних засобів і нематеріальних активів), що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку, вартість яких перевищує 6000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких з дати введення в експлуатацію становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік).

Застереження – пункт договору, що містить будь-які умови, згідно з якими регулюються відносини договірних сторін у разі настання непередбаченої заздалегідь, але цілком ймовірної події. 3. стосуються, як правило, зміни цін, валютного курсу, погодних умов, військових конфліктів та інших обставин.

Заходи контролю – політики та процедури, що допомагають забезпечити виконання розпоряджень управлінського персоналу. Заходи контролю є компонентом внутрішнього контролю.

Заходи контролю за доступом – процедури, призначені для обмеження доступу до онлайнових терміналів, програм і даних. Вони складаються з "розпізнавання користувача" та "санкціонування користувача". Розпізнавання користувача, як правило, ідентифікує користувача за допомогою засобів ідентифікації при вході в систему паролів, карток доступу або біометричних даних. "Санкціонування користувача" складається з правил доступу для визначення того, до яких з ресурсів комп'ютера кожен користувач має право доступу. Зокрема, такі процедури призначені для унеможливлення або виявлення: а) несанкціонованого доступу до онлайнових термінал, програм та даних; б) проведення несанкціонованої операції; в) несанкціонованих змін файлів даних; г) використання комп'ютерних програм несанкціонованим персоналом; д) використання несанкціонованих комп'ютерних програм.

Заходи контролю в комп'ютерних інформаційних системах загальні – запровадження системи повного контролю за застосуванням комп'ютерних інформаційних систем для забезпечення обґрунтованої впевненості у тому, що загальних цілей внутрішнього контролю досягнуто.

Заходи контролю за змінами програм процедури, призначені для унеможливлення або виявлення некоректних змін до комп'ютерних програм, доступ до яких здійснюється через онлайнові термінали. Доступ можна обмежити такими заходами контролю, як використання окремих операційних бібліотек, бібліотек розробки програм та застосування спеціалізованого програмного забезпечення бібліотеки програм. Важливо належним чином документувати й контролювати онлайнові зміни до програм, а також управляти ними.

Заходи контролю прикладних програм у комп'ютерних інформаційних системах – це конкретні заходи контролю за відповідними бухгалтерськими комп'ютерними прикладними програмами. Призначення контролю прикладних програм – запровадити конкретні заходи контролю за бухгалтерськими прикладними програмами для забезпечення обгрунтованої впевненості в тому, що всі операції санкціоновані, відображені та оброблені в повному обсязі, точно та своєчасно.

Заходи контролю якості – це політика та процедури, прийняті аудиторською фірмою для забезпечення обгрунтованої впевненості в тому, що аудиторські перевірки здійснюються згідно з метою та загальними принципами проведення аудиторської перевірки фінансових звітів.

Звіт авансовий – документ типової форми, який складається підзвітними особами. До 3.а прикладаються виправдовуючі документи на витрачання підзвітних сум (посвідчення про відрядження з відмітками про час і місце відрядження, квитки на проїзд, квитанції готелю, чеки, рахунки на придбання матеріалів тощо.

Звіт аудиторський – він не є офіційним аудиторським документом, а призначений виключно для клієнта і може бути оприлюднений тільки з його дозволу; зміст цього документа залежить від конкретних обставин і результатів дослідження господарських операцій, його форма у зв'язку з цим може бути довільною.

Звіт внутрішнього аудитора – підсумковий документ (документи) за підсумками роботи аудитора, який надається у письмовій формі та містить результати проведеного дослідження фінансово-господарської діяльності підприємства. Як правило, складається із таких частин: вступна, аналітична та підсумкова.

Звіт касира – документ, який касир підприємства передає в бухгалтерію. З.к. являє собою відривний листок Касової книги з додатком прибуткових і видаткових документів.

Звіт періодичний – звіт фіскальної пам'яті за будь-який період часу з початку експлуатації реєстратора розрахункових операцій.

Звіт про виконання – звіт, який містить порівняння запланованих і фактичних показників та розрахунок відхилень із зазначенням їх причин.

Звіт про власний капітал – звіт, який відображає зміни у складі власного капіталу підприємства протягом звітного періоду.

Звіт про рух грошових коштів – звіт, який відображає надходження і вибуття грошових коштів протягом звітного періоду в результаті операційної, інвестиційної та фінансової діяльності.

Звіт про фінансові результати – звіт про доходи, витрати, фінансові результати та сукупний дохід.

Звіт річний – 1) документ, який щорічно складається суб'єктом господарювання. Він включає фінансову звітність разом з аудиторським висновком по ній; 2) вид звітності, який всебічно характеризує діяльність підприємства за звітний рік. Він складається за затвердженими формами, зміст і склад яких залежить від особливостей діяльності підприємства; за MCA – документ, який видає суб'єкт господарювання, зазвичай щороку, та який містить його фінансову звітність разом з аудиторським звітом щодо неї.

Звітність – система підсумкових показників, що характеризують господарську та фінансову діяльність підприємства за певний період.

Звітність бухгалтерська – звітність, що складається на підставі даних бухгалтерського обліку для задоволення потреб певних користувачів.

Звітність внутрішня – встановлюється наказом про облікову політику підприємства і являє собою систему взаємопов'язаних економічних показників, які характеризують результати діяльності підрозділів за певний проміжок часу (годину, добу, декаду, місяць тощо).

Звітність податкова – сукупність податкових звітів, які включають декларації і розрахунки та подаються до податкових органів.

Звітність служби внутрішнього аудиту – документи, що адресовані керівництву та власникам підприємства, містять детальні відомості про хід аудиторської перевірки, встановлені відхилення у об'єктах аудиту, витрати часу та коштів на функціонування служби.

Звітність статистична – являє собою сукупність складних та затверджених форм звітів установ (підприємств, організацій), які вони зобов'язані у визначені строки подавати до регіональних статистичних органів.

Звітність управлінська – внутрішня звітність, форми і структура якої регламентовані на рівні підприємства та призначена для забезпечення інформацією внутрішніх користувачів (менеджерів) для прийняття ефективних управлінських рішень.

Звітність фінансова – бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період; за MCA – структурована подання історичної фінансової інформації, включаючи відповідні примітки, яке призначене повідомляти про економічні ресурси або зобов'язання суб'єкта господарювання на певний момент часу або про зміни у них за період часу відповідно до концептуальної основи фінансової звітності. Відповідні примітки складаються, як правило, зі стислого викладу суттєвих облікових політик та іншої пояснювальної інформації. Термін "З.ф." може означає, як правило, повний комплект фінансової звітності, визначений за вимогами застосовної концептуальної основи фінансової звітності, проте може також означати окремий фінансовий звіт.

Звітність фінансова групи фінансова звітність, що містить фінансову інформацію кількох компонентів. Стосується також зведеної фінансової звітності, що об'єднує фінансову інформацію, складену компонентами, які не мають материнського підприємства, але перебувають під спільним контролем.

Звітність фінансова загального призначення фінансова звітність, складена відповідно до концептуальної основи загального призначення.

Звітність фінансова консолідована – звітність, яка відображає фінансовий стан і результати діяльності юридичної особи та її дочірніх підприємств як єдиної економічної одиниці.

Звітність фінансова неправдива – звітність, яка містить навмисні викривлення, включаючи пропуск сум або розкриття інформації у фінансовій звітності, з метою введення в оману користувачів фінансової звітності.

Звітність фінансова порівняльна порівняльна інформація, яка містить суми та розкриття іншої інформації за попередній період для порівняння з фінансовою звітністю поточного періоду, проте якщо ця звітність перевірена аудитором, то на неї робиться посилання в аудиторській думці. Рівень інформації, що входить до складу цієї звітності, є зіставним із рівнем інформації у фінансовій звітності поточного періоду.

Звітність фінансова спеціального призначення фінансова звітність, складена відповідно до концептуальної основи спеціального призначення.

Звітність фінансова узагальнена (у контексті МСА810) історична фінансова інформація, отримана з фінансової звітності, що містить менше детальних даних порівняно з фінансовою звітністю, проте забезпечує структуроване відображення, яке узгоджується з інформацією у фінансовій звітності, економічних ресурсів суб'єкта господарювання або його зобов'язань у певний момент часу або зміни в цих проміжках часу. Термінологія, яку використовують для опису такої історичної фінансової інформації, в різних юрисдикціях може бути різною.

Зменшення корисності – втрата економічної вигоди в сумі перевищення залишкової вартості активу над сумою очікуваного відшкодування.

Знання бізнесу – це загальні знання аудитора з економіки і галузі діяльності, в якій функціонує суб'єкт господарювання, а також конкретні знання щодо його функціонування.

Значущість – відносна важливість питання в конкретному контексті. Оцінює фахівець-практик у тому контексті, в якому воно розглядається. Це може, наприклад, включати обґрунтовану можливість змінити або вплинути на рішення визначених користувачів звіту фахівця-практика; або, якщо контекстом є судження, чи повідомляти про питання тим, кого наділено найвищими повноваженнями, чи вважатимуть вони це питання важливим з огляду на свої обов'язки. 3. можна розглядати в контексті кількісних або якісних чинників, наприклад відносної величини, характеру та впливу на предмет перевірки і висловленої зацікавленості передбачуваних користувачів або одержувачів.

Знос необоротних активів – сума амортизації об'єкта необоротних активів із початку їх корисного використання.

Знос основних засобів моральний – знецінення основних засобів в цілому або їх частини під впливом технічного процесу. Може виявлятися в двох формах: а) знецінення відбувається в результаті появи аналогічних фондів, але більш дешевих; б) поява більш продуктивної і економічної техніки аналогічного призначення.

Знос основних засобів фізичний – втрата основними фондами споживчої вартості в результаті матеріального зношення їх елементів та під впливом природних явищ.

Зобов'язання – заборгованість підприємства, що виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, приведе до зменшення ресурсів підприємства.

Інвентар – сукупність різних речей, предметів господарського і виробничого призначення, що входять до складу майна і призначені для певної мети (роботи).

Інвентаризація – методичний прийом контролю, перевірка наявності матеріальних цінностей (основних і оборотних фондів), грошових коштів та зіставлення їх фактичної наявності з даними бухгалтерського обліку.

Інспектор – службова особа, що здійснює нагляд за правильністю чиїх- небудь дій, контролює дотримання яких-небудь правил.

Інспектор податковий – співробітник податкової адміністрації, на якого покладено функцію стягування податків.

Інспекція – метод, який полягає у встановленні правильності (підтвердженні) результатів інвентаризації, фактичного існування активів і зобов'язань підприємства, а також у перевірці облікових записів. Досить часто цей метод ще називають "фактичний контроль".

Інструкція посадова – внутрішній розпорядчий документ, який складається на певну посаду даного підприємства. В І.п. зафіксовані завдання, функції, обов'язки, права і відповідальність посадової особи при виконанні даної роботи.

Інформація додаткова – інформація, яку подають разом із фінансовою звітністю і яка не вимагається відповідно до застосовної концептуальної основи фінансової звітності, використаної для складання фінансової звітності; як правило, її подають або в додаткових таблицях, або в додаткових примітках.

Інформація інша – фінансова або нефінансова інформація (крім фінансової звітності й аудиторського звіту щодо неї), що включена за законом, нормативним актом або традицією до складу документа, який містить перевірену аудитором фінансову звітність та аудиторський звіт щодо неї.

Інформація з предмета перевірки – результат оцінки або визначення предмета перевірки. Саме щодо інформації з предмета перевірки фахівець- практик збирає достатні та відповідні докази, що забезпечать обґрунтовану основу для висловлення висновку в звіті з надання впевненості.

Інформація порівняльна – суми та розкриття інформації, які входять до складу фінансової звітності стосовно одного чи кількох попередніх періодів відповідно до застосовної концептуальної основи фінансової звітності.

Інформація суттєва – інформація, відсутність якої може вплинути на рішення користувачів фінансової звітності. Визначається відповідними Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку та керівництвом підприємства.

Інформація фінансова історична – інформація, виражена у фінансових показниках, стосовно конкретного суб'єкта господарювання, отримана на основі облікової системи цього суб'єкта господарювання, про економічні події, які відбувалися у минулих періодах, або про минулі економічні умови чи обставини на певний момент часу.

Інформація фінансова прогнозна – фінансова інформація, що ґрунтується на припущеннях про події, які можуть відбутися в майбутньому, та про можливі дії суб'єкта господарювання. Може мати форму прогнозу, перспективної оцінки або їх поєднання.

Інформація фінансова проміжна або звітність – фінансова інформація, можливо, в меншому обсязі, ніж повний комплект фінансової звітності, випущена на проміжні дати фінансового періоду (як правило, піврічна або квартальна).

Калькуляція – 1) обчислення в єдиному грошовому вимірнику результатів будь-якого господарського процесу; 2) обчислення собівартості одиниці продукції (робіт, послуг). Розрізняють: нормативну – складається за діючими на початок місяця нормами виробничих витрат; забезпечує щоденний контроль за відхиленнями фактичних витрат від встановлених норм; планову – складається на початку запланованого періоду, виходячи з планових норм витрат та інших планових показників за цей період; встановлює планові завдання по собівартості.

Капітал – 1) вартість, що в процесі виробництва створює додану вартість; 2) загальна вартість активів будь-якої особи за вирахуванням її зобов'язань (чиста вартість); 3) сукупні ресурси, що використовуються в підприємництві; 4) початкова сума коштів, призначених для здійснення підприємницької діяльності.

Капітал акціонерний – основний капітал акціонерного товариства, розмір якого регламентується Статутом. К.а. утворюється за рахунок випуску акцій.

Капітал вилучений – фактична собівартість акцій власної емісії, викуплених товариством у своїх акціонерів.

Капітал власний – частина в активах підприємства, що залишається після вирахування його зобов'язань.

Вкладений капітал – це капітал, внесений власниками підприємства (статутний капітал, пайовий капітал, додатковий капітал). Сума вкладеного капіталу може збільшуватись також унаслідок конвертування боргових зобов'язань підприємства в акції або частки (паї).

Накопичений капітал – це капітал, отриманий у процесі діяльності підприємства, який включає: капітал від переоцінки – інший додатковий капітал, сформований унаслідок дооцінки активів, яка здійснюється у випадках, передбачених чинним законодавством, і відповідно до положень бухгалтерського обліку; дарчий капітал – інший додатковий капітал, отриманий підприємством від інших осіб у вигляді безоплатно отриманих активів; резервний капітал – формується у розмірі 25 % статутного капіталу для покриття передбачених установчими документами зобов'язань і витрат у разі недостачі прибутку; нерозподілений прибуток – частина чистого прибутку, що не була розподілена між власниками.

Капітал зареєстрований – умовно постійний капітал, сума якого визначається в установчих документах (статутний капітал, пайовий капітал). За окремими видами підприємств існують законодавчо закріплені мінімальні розміри зареєстрованого капіталу.

Капітал незареєстрований – умовно змінний капітал, який включає додатковий капітал і нерозподілений прибуток. За критерієм персоніфікації зареєстрований капітал є персоніфікованим капіталом (визначені частки та їх власники), незареєстрований капітал є неперсоніфікованим (визначений лише в загальній вартості окремих його елементів та належний усім співвласникам підприємства).

Капітал пайовий – це сукупність коштів фізичних і юридичних осіб, добровільно розміщених у товаристві для проведення його господарсько- фінансової діяльності.

Капітал статутний – зафіксована в установчих документах загальна вартість активів, які є внеском власників (учасників) до капіталу підприємства. При зміні суми статутного капіталу потрібна перереєстрація підприємства в органах влади виробництва і реалізації продукції природних ресурсів, сировини і матеріалів, палива й енергії, основних фондів, трудових ресурсів і інших витрат. К.с. формується за рахунок внесків засновників та випуску акцій.

Кваліфікація ревізора – придатність ревізора до виконання контрольно- ревізійної роботи, яка визначається набутими знаннями, вміннями, досвідченістю та професійними навичками.

Книга Головна – 1) обліковий реєстр, призначений для синтетичного обліку при журнально-ордерній і меморіально-ордерній формах обліку. В ній відкриваються всі рахунки синтетичного обліку, що використовуються на підприємстві. Записи проводяться на підставі журналів-ордерів (меморіальних ордерів). Дані звіряються з даними регістрів аналітичного обліку; 2) книга, що відкривається на рік, для узагальнення даних із журналів-ордерів, взаємної перевірки правильності здійснення записів по окремих рахунках і для складання звітного балансу. В ній показують сальдо на початок періоду, обороти та сальдо кінцеве по кожному синтетичному рахунку. Обороти по кредиту кожного синтетичного рахунку відображаються одним записом, а по дебету – в кореспонденції з рахунками, що кредитуються. На кожен рахунок відводиться один або два аркуші (другий використовується як вкладний до основного).

Книга касова – регістр аналітичного обліку касових операцій, кожен лист якого заповнюється касиром у двох примірниках (другий примірник служить звітом касира).

Книга реєстраторів розрахункових операцій – книга встановленої форми, яка пронумерована, прошнурована, скріплена печаткою та підписом керівника органу ДПС (або його заступника), в якій здійснюються записи про реєстрацію та облік реєстраторів розрахункових операцій, довідок про опломбування, або накопичується за допомогою програмного забезпечення інформація про реєстрацію та облік реєстраторів розрахункових операцій, довідок про опломбування, яка щоденно переноситься на паперові носії у формі, яка передбачена для зазначеної вище книги.

Книга сальдова – обліковий регістр, який застосовується при сальдовому методі обліку товарно-матеріальних активів. К.с. відкривається на рік за кожним місцем зберігання активів (кожною матеріально відповідальною особою). Залишки матеріалів на 31.12 записують у бухгалтерії. В подальшому кількісні залишки матеріалів записуються завідувачем складом на підставі даних складського обліку. Вартість залишків запасів за обліковими цінами визначається в бухгалтерії і записується у К.с. Підсумкові ціни в К.с. повинні відповідати даним бухгалтерії. Замість книги можуть використовуватись сальдові відомості.

Книги бухгалтерські – вид облікових регістрів аналітичного (книги обліку основних засобів, книга обліку реалізації продукції, багатогранна книга тощо) і синтетичного (Головна книга, книга "Журнал-головна") обліку.

Книжки чекові – комплект бланків чеків, зброшурованих у книжки.

Книжки чекові лімітовані – комплект (по 10, 25, 50 аркушів) бланків розрахункових чеків, який видається банком платнику для розрахунків за одержані товари (послуги).

Кодекс – систематизований нормативний акт, що містить норми якої- небудь галузі права (кодекс законів про працю, цивільний кодекс тощо).

Кодекс професійної етики аудиторів України – система правил, що регламентують професійні дії аудиторів, правила надання аудиторських послуг, запроваджують фундаментальні принципи етики, які зобов'язаний дотримуватись аудитор.

Комісія інвентаризаційна – колективний орган, що формується з групи осіб, наділених певними повноваженнями щодо встановлення фактичної наявності та стану активів, фінансових зобов'язань підприємства, а також прийняття рішень за виявленими результатами.

Комісія ліквідаційна – орган, який здійснює ліквідацію підприємства.

Комісія ревізійна – орган внутрішнього контролю підприємства, який діє на підставі статуту та затвердженого положення про неї. На ревізійну комісію покладається проведення перевірок (ревізій) фінансово-господарської діяльності, складання висновків за річними звітами та балансами, здійснення контролю за виконанням рішень за результатами ревізій та перевірок. Ревізійні комісії утворюються при акціонерних товариствах, на великих компаніях та інших суб'єктах господарювання.

Комітет аудиторський – орган наглядової (спостережної) ради товариства. Завданням є здійснення контролю за фінансово-господарською діяльність товариства, надання пропозицій щодо обрання аудитора та контроль за його незалежністю, визначення напрямів необхідного аудиту. К.а. повинен співпрацювати з ревізійною комісією товариства, службою внутрішнього аудиту та зовнішнім аудитором.

Компетентність професійна – аудитор зобов'язаний постійно підтримувати професійні знання та навички на рівні, потрібному для надання клієнтові чи роботодавцеві компетентних професійних послуг, що базуються на знаннях сучасних тенденцій практики, законодавства та технологій. Професійний бухгалтер повинен діяти сумлінно.

Компетентність професійна – професійний бухгалтер зобов'язаний постійно підтримувати професійні знання та навички на рівні, потрібному для надання клієнтові чи роботодавцеві компетентних професійних послуг, що базуються на знаннях сучасних тенденцій практики, законодавства та технологій. Професійний бухгалтер повинен діяти сумлінно.

Компіляція – ведення бухгалтерського обліку та складання звітності юридичних осіб України за іншими, ніж в Україні, правилами.

Компонент – суб'єкт господарювання або вид господарської діяльності, про яку управлінський персонал групи або компонента складає фінансову інформацію, яку слід включати до складу фінансової звітності групи.

Консультація податкова – допомога контролюючого органу конкретному платнику податків стосовно практичного використання конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування, нарахування та сплати податків чи зборів, контроль за справлянням яких покладено на такий контролюючий орган.

Консультація податкова письмова узагальнююча – оприлюднення позиції контролюючого органу, що склалася за результатами узагальнення податкових консультацій, наданих платникам податків.

Контролінг – система управління процесом досягнення кінцевих цілей та результатів діяльності підприємства. Одна з форм внутрішнього контролю.

Контроль – 1) вирішальний вплив на фінансову, господарську і комерційну політику підприємства з метою одержання вигод від його діяльності; 2) систематичне спостереження і перевірка процесу функціонування відповідного об'єкту з метою встановлення його відхилень від заданих параметрів; 3) елемент управління економічними об'єктами і процесами, який

полягає у нагляді за ними з метою перевірки їх відповідності стану, передбаченому законами, юридичними нормами, актами, програмами, планами, договорами, проектами, угодами.

Контроль аудиторський – здійснюється аудиторськими фірмами або аудиторами за діяльністю господарюючих суб'єктів.

Контроль бухгалтерський – сукупність процедур, що дають змогу забезпечити збереження активів підприємства та достовірність звітності, які здійснюються службою бухгалтерського обліку на підставі даних, отриманих від функціональних підрозділів.

Контроль бюджетний – процес зіставлення фактичних результатів з бюджетними, аналізу відхилень та внесення необхідних корективів; заходи контролюючих державних органів з перевірки законності, доцільності та ефективності утворення, розподілу та використання грошових коштів держави і місцевих органів самоврядування.

Контроль в банку внутрішній – це сукупність процедур, які забезпечують достовірність та повнот) інформації, яка передається керівництву банку, дотримання внутрішніх та зовнішніх нормативних актів при здійсненні ним операцій, збереження його активів і клієнтів, оптимальне використання ресурсів, управління ризиками, забезпечення чіткого виконання розпоряджень органів управління в досягненні мети, яка поставлена в стратегічних та інших планах банку.

Контроль вибірковий – метод контролю якості, при якому рішення приймання великої партії ухвалюється за наслідками контролю невеликої кількості зразків, яку називають вибіркою з даної партії.

Контроль відомчий – проводиться міністерствами, органами державного управління за діяльністю підвідомчих їм підприємств, організацій і установ.

Контроль внутрішній за MCA – процес, розроблений, запроваджений і підтримуваний тими, кого наділено найвищими повноваженнями, управлінським персоналом, а також іншими працівниками для забезпечення достатньої впевненості щодо досягнення цілей суб'єкта господарювання стосовно достовірності фінансової звітності, ефективності та результативності діяльності, а також дотримання застосовних законів і нормативних актів. Термін "заходи контролю" стосуються будь-яких аспектів одного чи кількох компонентів К.в.

Контроль внутрішньогосподарський – являє собою організовану власниками підприємства та уповноваженими ними особами систему стеження, нагляду і перевірки ефективності використання майна підприємства, законності та доцільності господарських операцій, збереження матеріальних цінностей та грошових коштів, виявлення резервів, запобігання безгосподарності, втратам та крадіжкам. К.в. здійснюють керівники підприємств і організацій, спеціальні відділи та служби, фахівці в межах своєї компетенції. К.в. є функцією управління підприємством, одним з прийомів перевірки прийнятих рішень.

Контроль внутрішньосистемний – контроль, ЩО ЗДІЙСНЮЄТЬСЯ міністерствами, державними комітетами, концернами, асоціаціями, акціонерними виробничими об'єднаннями підприємств одної галузі відповідно до вимог чинного законодавства шляхом проведення комплексних ревізій або контрольних перевірок.

Контроль г осподарський – 1) система заходів, які забезпечують перевірку фінансово-господарської діяльності підприємства; 2) процес спостереження та перевірки виробничої та фінансової діяльності підприємств, який здійснюється відповідними суб'єктами управління, наділеними певними функціями контролю, з метою виявлення відхилень від встановлених параметрів цієї діяльності, усунення та попередження негативних явищ і тенденцій.

Контроль державний – здійснюється спеціалізованими органами державного апарату, діяльність яких поширюється на всі галузі народного господарства, підприємства, установи та організації незалежно від їх відомчої підпорядкованості.

Контроль державний внутрішній фінансовий – система здійснення внутрішнього контролю, проведення внутрішнього аудиту, інспектування, провадження діяльності з їх гармонізації з метою забезпечення якісного управління ресурсами держави на основі принципів законності, економічності, ефективності, результативності та прозорості.

Контроль документальний – перевірка, під час якої об'єкт перевірки і його відповідність регламентованому значенню визначаються на підставі даних, що містяться у документах.

Контроль економічний – сукупність економічних відносин, які виникають у системі взаємодії та управління продуктивними силами і виробничими процесами; це система органів державного і господарського управління, які здійснюють контроль за економічним і соціальним розвитком країни, формуванням і витрачанням Державного бюджету України відповідно до законодавчого регулювання, прийнятого Верховною Радою України та Конституції України.

Контроль казначейський внутрішньовідомчий – сукупність процедур, які забезпечують достовірність та повноту інформації, що передається керівництву Державного казначейства.

Контроль наступний – контроль, який проводиться після здійснення господарських операцій. Основним видом такого контролю є ревізія господарсько-фінансової діяльності.

Контроль податковий – це система активних дій, що здійснюється контролюючими органами для спостереження за функціонуванням будь-якого суб'єкта господарської діяльності у частині нарахування та сплати до бюджетів і державних цільових фондів податків, зборів, податкових платежів, а також з метою протидії податковим правопорушенням.

Контроль попередній – контроль, який проводиться до здійснення господарських операцій з метою попередження неекономічного, недоцільного

та протизаконного використання коштів, а також інших дій, які порушують чинне законодавство, наносять шкоду підприємству.

Контроль поточний – контроль, який проводиться в процесі здійснення господарських операцій для виявлення недоліків прийнятих рішень з метою застосування оперативних заходів щодо усунення негативних факторів.

Контроль спільний – розподіл контролю за господарською діяльністю відповідно до угоди про ведення спільної діяльності.

Конфіденційність – професійний бухгалтер повинен поважати конфіденційність інформації, отриманої в результаті професійних та ділових стосунків, і не розголошувати таку інформацію третім сторонам без належних і визначених повноважень, якщо немає юридичного чи професійного права для розголошення такої інформації. Він не повинен використовувати конфіденційну інформацію, отриману в результаті професійних та ділових стосунків, в особистих цілях чи в інтересах третіх сторін.

Конфіденційність внутрішнього аудитора – аудитор не повинен розкривати третім особам інформацію або факти, які отримані в ході роботи, крім випадків, коли це є його законним обов'язком або за згодою підприємства. Принцип професійної етики аудитора.

Користувачі фінансової звітності – фізичні або юридичні особи, які потребують інформації про діяльність підприємства для прийняття рішень.

Кошторис – 1) документований план надходження і витрачання грошових засобів для фінансування витрат підприємства (установи, організації); 2) фінансово-плановий акт, що визначає обсяг, цільове направлення та щоквартальний розподіл асигнувань, передбачених на утримання бюджетних установ та організацій.

Критерії – контрольні показники, що використовують для оцінки або визначення предмета перевірки, включаючи контрольні показники подання та розкриття інформації, якщо це доречно. К. можуть бути формальними або менш формальними. Можуть існувати різні критерії для одного й того самого предмета перевірки. Належні критерії потрібні для обґрунтовано послідовної оцінки чи визначення предмета перевірки в контексті професійного судження.

Критерії належні – критерії, які мають такі характеристики: а) доречність – доречні критерії сприяють висновкам, що допомагають визначеним користувачам у процесі прийняття рішень; б) повнота – критерії є достатньо повними, якщо не пропущені важливі чинники, які можуть впливати на висновки в контексті обставин завдання. Повні критерії містять, за потреби, контрольні показники для подання й розкриття інформації; в) достовірність – достовірні критерії уможливлюють обґрунтовану послідовну оцінку чи визначення предмета перевірки, включаючи, якщо це доречно, подання та розкриття інформації, якщо вони застосовуються за подібних обставин однаково кваліфікованими фахівцями-практиками; г) нейтральність – нейтральні критерії сприяють неупередженим висновкам; г) зрозумілість – зрозумілі критерії сприяють висновкам, що є чіткими, вичерпними та тлумачення яких не може значно відрізнятися.

Кредитор – за ПКУ – юридична або фізична особа, яка має підтверджені у встановленому порядку вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, у тому числі щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також контролюючі органи – щодо податків та зборів.

Лист-зобов'язання – документує і підтверджує згоду аудитора з призначенням, метою та обсягом аудиту, ступінь відповідальності аудитора перед клієнтом і форму будь-яких звітів та висновків; за MCA – письмові умови завдання у формі листа.

Лишки – факт господарської діяльності, зміст якого полягає у фактичній наявності більшої кількості активу, що перевіряється, в порівнянні з кількістю цього ж активу, що відображена в облікових документах.

Ліміт відпуску матеріалів у виробництво – система планового обмеження видачі матеріалів виробничим ділянкам на наступний період відповідно до встановлених виробничих завдань. Визначається на підставі форм первинної документації (лімітна картка, лімітна відомість, вимога). Сприяє контролю за витрачанням матеріалів та дотриманням норм їх виробничого споживання, ритмічній роботі цехів, економії матеріалів.

Ліміт залишку готівки в касі – гранична сума готівки, що може залишатися в касі підприємства на кінець робочого дня.

Маніпуляція обліковими записами – навмисне використання неправильних (некоректних) бухгалтерських проводок або сторнуючих записів з метою викривлення даних обліку і звітності.

Мета внутрішнього аудиту – висловлення обґрунтованої думки внутрішнього аудитора про об'єкт аудиту (фінансова звітність, порядок ведення бухгалтерського обліку, надійність функціонування системи внутрішнього контролю тощо).

Мета внутрішньогосподарського контролю – з'ясування відхилень у здійсненні діяльності, оцінка таких відхилень та своєчасне попередження власника про їх небезпеку. Завдяки побудові системи внутрішньогодарського контролю з'являється можливість збереження майна власника (збільшення капіталу підприємства) за рахунок ефективного використання матеріальних, нематеріальних, фінансових ресурсів та результатів діяльності підприємства.

Метод – спосіб організацій практичного і теоретичного пізнання, освоєння дійсності, зумовлений властивостями відповідно об'єкта.

Метод господарського контролю – сукупність способів і прийомів перевірки законності, достовірності та доцільності операцій господарюючого суб'єкту шляхом документального дослідження, визначення реального стану, порівняння і оцінки результатів перевірки.

Метод касовий для цілей оподаткування – за ПКУ – метод податкового обліку, за яким дата виникнення податкових зобов'язань визначається як дата зарахування (отримання) коштів на банківський рахунок (у касу) платника податку або дата отримання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) ним товарів (послуг), а дата виникнення права на податковий кредит визначається як дата списання коштів з банківського рахунку (видачі з каси) платника податку або дата надання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) йому товарів (послуг).

Методи аудиту – це спосіб дослідження систем, явищ, процесів фінансово- господарської діяльності клієнта аудитором, а також сукупність прийомів, за допомогою яких оцінюється стан об'єкта, що вивчається. В аудиті застосовуються загальнонаукові методичні прийоми дослідження: спостереження й експеримент, ідеалізація і формалізація, аналіз та синтез, індукція та дедукція, гіпотеза й аналогія, вимірювання та обчислення, опитування і порівняння тощо.

Методи аудиту комп'ютеризовані – програми аудиторських процедур з використанням комп'ютера; за MCA – прикладні програми аудиторських процедур з використанням комп'ютера як засобу аудиту (відомі також під назвою "комп'ютеризовані методи аудиту" (КМА).

Методи бухгалтерської експертизи – методами, які використовують експерти в процесі бухгалтерської експертизи є наступні: 1) бухгалтерський аналіз – використання контрольної функції бухгалтерського обліку, яка реалізується за допомогою елементів методу бухгалтерського обліку; 2) економіко-криміналістичний аналіз – використання прийомів і методів економічного аналізу для виявлення за економічними показниками господарського суб'єкту ознак здійснення злочину; 3) експертно-ревізійний аналіз – комплекс використання прийомів документальної і фактичної перевірки для виявлення та дослідження фактів протиправної діяльності.

Методика аудиту – це застосування сукупності способів і прийомів, які дають можливість провести аудит системно, в найбільш доцільній послідовності.

Методика внутрішнього аудиту – сукупність методичних та технічних прийомів, засобів та інструментів дослідження стану та поведінки об'єктів аудиту у відповідності з встановленими цілями.

Методика ревізії – сукупність прийомів і способів, які дають можливість провести ревізію системно та в найбільш доцільній послідовності.

Моніторинг (стосовно контролю якості) – процес, що включає постійний розгляд та оцінку системи контролю якості фірми, в тому числі періодичну перевірку обраних завершених завдань; призначений для надання фірмі обґрунтованої впевненості в тому, що її система контролю якості функціонує ефективно.

Моніторинг заходів контролю – забезпечується безперервною діяльністю з моніторингу (невід'ємна складова звичайної регулярної діяльності суб'єкта господарювання і включає регулярне управління та нагляд), окремими оцінками (внутрішні аудитори або персонал, який виконує подібні функції, проводить окремі оцінки) або є поєднанням першого та другого підходів; за MCA – процес, призначений оцінити ефективність діяльності з внутрішнього контролю в часі. Він охоплює вчасну оцінку структури і функціонування заходів контролю та вживання необхідних виправних заходів, модифікованих відповідно до змін в умовах. Є компонентом внутрішнього контролю.

Моніторинг заходів контролю з боку управлінського персоналу – включає перевірку його функціонування згідно визначених завдань і цілей, а також внесення належних змін до нього відповідно зміни обставин. Моніторинг заходів контролю є процесом оцінки якості процедур контролю за результатами їх реалізації.

Моніторинг при внутрішньому аудиті – систематичне зіставлення дійсного стану підприємства з бажаним (запланованим). Результати моніторингу використовуються для комплексної оцінки ефективності діяльності підприємства.

Наказ про облікову політику – внутрішній документ підприємства, яким оформляється обрана сукупність принципів, методів і процедур, що використовуються для складання та подання фінансової звітності.

Невідповідність – означає бездіяльність або такі дії (навмисні та ненавмисні) з боку суб'єкта господарювання, що його перевіряють, які суперечать чинному законодавству або нормативним актам; за MCA – інша інформація, що суперечить інформації, яка міститься у перевіреній аудитором фінансовій звітності. Суттєва Н. може викликати сумніви щодо аудиторських висновків, зроблених виходячи з раніше одержаних аудиторських доказів, та, можливо, щодо основи аудиторської думки про фінансову звітність.

Невизначеність – ситуація, результат якої залежить від майбутніх дій або подій, які суб'єкт господарювання безпосередньо не контролює, але які можуть вплинути на фінансову звітність.

Недолік внутрішнього контролю – недолік, який існує, якщо: а) контроль розроблений, упроваджений і функціонує так, що неможливо своєчасно попередити або виявити та виправити викривлення у фінансовій звітності; б) відсутній контроль, необхідний для своєчасного запобігання, виявлення та виправлення викривлень у фінансовій звітності.

Недоліки суттєві – це недоліки у внутрішньому контролі, які мають суттєвий вплив на фінансові звіти.

Недотримання вимог (у контексті MCA 250) – дії, або бездіяльність ((навмисні та ненавмисні) з боку суб'єкта господарювання, які суперечать чинному законодавству чи нормативним актам. Такі дії включають операції, які здійснює суб'єкт господарювання або від його імені чи за його дорученням ті, кого наділено найвищими повноваженнями, управлінський персонал та працівники суб'єкта господарювання. До них не належать особисті неправомірні дії (не пов'язані з діяльністю суб'єкта господарювання) тих, кого наділено найвищими повноваженнями, управлінського персоналу та працівників суб'єкта господарювання.

Незалежність – включає: а) незалежність думки – спрямованість думки, яка дає можливість висловити думку без будь-якого впливу, що може поставити під загрозу професійне судження, і діяти чесно, з об'єктивністю та з професійним скептицизмом; б) незалежність поведінки – уникнення фактів та обставин, настільки суттєвих, що розсудлива та поінформована третя сторона, зваживши всю відповідну інформацію, у тому числі вжиті застережні заходи, обгрунтовано дійшла б висновку, що чесність, об'єктивність чи професійний скептицизм фірми або члена групи з надання були поставлені під загрозу.

Незалежність внутрішнього аудитора – обумовлена його професійною діяльністю проведення експертної оцінки бухгалтерського обліку і звітності щодо правдивості відображення господарської діяльності суб'єкта підприємництва. Незалежність аудитора Грунтується на відсутності матеріальної зацікавленості аудитора у результатах діяльності суб'єкта, який перевіряється. Законодавством надано право аудитору виконувати роботу самостійно незалежно від волі замовника, його безпосереднього керівника, а лише спираючись на законодавство та нормативно-правові акти. Принцип професійної етики аудитора.

Норма відхилення допустима – визначена аудитором норма відхилення від установлених процедур внутрішнього контролю, за якою аудитор намагається отримати належний рівень впевненості в тому, що фактичний показник відхилення у генеральній сукупності не перевищує норму відхилення, яку він встановив.

Нормативи аудиту національні – документи нормативного характеру, які містили норми, умови і порядок проведення аудиторської діяльності в Україні. Затверджувалися Аудиторською палатою України і служили для забезпечення правових засад аудиторської діяльності, законодавчого врегулювання відповідальності аудиторів (аудиторських фірм) та замовників, процесу взаємовідносин між сторонами тощо. З 2003 р. втратили чинність у зв'язку з прийняттям Міжнародних стандартів аудиту.

Об'єкт аудиту – документально зафіксована інформація про наявність та рух засобів підприємства та джерел їх формування.

Об'єкти аудиторської діяльності – це окремі і взаємозв'язані економічні, організаційні, інформаційні та інші форми функціонування системи, що вивчається, стан яких може бути оцінено кількісно та якісно.

Об'єкти експертизи – протиправна діяльність у сфері економіки, яка відображена у актах ревізії, аудиторських висновках, бухгалтерських документах чи іншій обліково-економічній інформації.

Об'єктивність – професійний бухгалтер не повинен допускати упередженості, конфлікту інтересів або неналежного впливу з боку інших осіб на його професійні та ділові судження.

Об'єктивність внутрішнього аудитора – неупередженість аудитора при дослідженні питань, поставлених на вирішення аудиту замовником, складання висновків лише на основі результатів досліджень, які мають бути підтверджені системою доказів (первинних документів, норм і нормативів, облікових регістрів, інвентаризаційних описів, актів та ін.).

Обов'язки аудитора – належним чином надавати аудиторські послуги, перевіряти стан бухгалтерського обліку і звітності замовника, їх достовірність, повноту і відповідність чинному законодавству та встановленим нормам; повідомляти власників та уповноважених ними осіб, замовників про виявлені під час проведення аудиту недоліки бухгалтерського обліку і звітності; зберігати в таємниці інформацію отриману при проведенні аудиту та виконанні інших аудиторських послуг; не розголошувати відомостей, що є комерційною таємницею і не використовувати їх у своїх інтересах або в інтересах третіх осіб; відповідати перед замовником за порушення умов договору відповідно чинного законодавства України.

Обстеження – безпосереднє вивчення певних об'єктів підприємства, що перевіряються (грошові кошти, необоротні активи, запаси тощо) О. застосовують для виявлення стану діяльності підприємства в цілому чи на окремих ділянках на момент перевірки. О. є першим етапом перевірки безпосередньо на місці і дозволяє отримати загальну уяву про об'єкт (ділянку), що перевіряється, зібрати дані, необхідні для подальшої ревізії.

Обстеження при внутрішньому аудиті – безпосереднє вивчення аудитором певних об'єктів підприємства (необоротні активи, грошові кошти, ведення касових операцій, запаси, розрахунки з дебіторами та кредиторами/

Обсяг аудиту – означає процедури аудиту, які вважаються необхідними за відповідних обставин для досягнення мети аудиторської перевірки.

Обсяг огляду – процедури огляду, які вважають необхідними за певних обставин для досягнення мети огляду.

Обсяг ревізії – трудомісткість контрольно-ревізійних дій, яка вимірюється товарооборотом, обсягом виробництва, кількістю підприємств, справ (папок) документів тощо.

Обчислення повторне – процедура, яка передбачає перевірку математичної правильності документів або записів.

Огляд – метод аудиторської перевірки, який передбачає здійснення візуального обстеження приміщень (місць зберігання продукції, товарів, розміщення основних засобів, грошових коштів, спостереження за підрахунком ТМЦ працівниками підприємства); за MCA (стосовно контрою якості) – оцінка якості виконаної роботи та висновків, яких дійшли інші особи.

Огляд аналітичний – це аналіз найважливіших показників і тенденцій, включаючи дослідження коливань та взаємозв'язків, їх інтерпретація. Цей метод полягає в аналізі не тільки показників підприємства-клієнта, а й діяльності галузі, підприємств-конкурентів та визначення їх впливу на бізнес суб'єкта, звітність якого перевіряється.

Огляд контролю якості завдання – процес, призначений для забезпечення об'єктивної оцінки на дату звіту або раніше, значних суджень, які висловила аудиторська група із завдання, або висновків, яких вона дійшла під час формулювання звіту. Призначений для аудитів фінансової звітності зареєстрованих на біржі суб'єктів господарювання та інших завдань (якщо вони є), для яких фірма визначила необхідність огляду контролю якості завдання.

Операція з давальницькою сировиною – операція з переробки (обробки, збагачення чи використання) давальницької сировини (незалежно від кількості замовників і виконавців, а також етапів (операцій)) з метою одержання готової продукції за відповідну плату. До операцій з давальницькою сировиною належать операції, в яких сировина замовника на конкретному етапі її переробки становить не менш як 20 відсотків загальної вартості готової продукції.

Операція між незалежними сторонами – операція, яку здійснюють на таких умовах, коли, наприклад, зацікавлений покупець і зацікавлений продавець, які не є пов'язаними сторонами, діють незалежно один від одного та переслідують свої власні найкращі інтереси.

Опитування – метод, який використовується для отримання письмових та усних відповідей від керівництва та персоналу підприємства-клієнта. О. полягає в тому, що аудитор опитує поінформованих осіб про суть здійснених господарських інформацій або стан господарських засобів. Це допомагає визначити причини недоліків і винних посадових осіб.

Оприлюднення звітності – офіційне подання бухгалтерської звітності до органів Головної державної податкової адміністрації та інших установ (організацій), а також офіційна публікація звітів.

Особа самозайнята – платник податку, який є фізичною особою – підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Орган контролюючий – державний орган, який в межах своєї компетенції, визначеної законодавством, здійснює контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування податків, зборів, інших обов'язкових платежів та погашення податкових зобов'язань (податкового боргу).

Організація аудиту – впорядкована сукупність заходів, що забезпечує можливість висловлення думки аудитора щодо достовірності, повноти та відповідності фінансової звітності та даних бухгалтерського обліку чинному законодавству та встановленим нормам.

Організація внутрішнього аудиту – стійка, впорядкована сукупність органів здійснення внутрішнього аудиту. Залежно від адміністративного порядкування розрізняють лінійну-просту, лінійно-штабну та комбіновану структуру, відповідно побудови служби – централізовану та децентралізовану структуру.

Організація контролю – це комплекс заходів вищого органу управління, спрямований на забезпечення ефективного використання майна, отримання прибутку, зменшення витрат діяльності, попередження зловживань, марнотратства, розкрадання власності.

Організація обліку – цілеспрямована діяльність власників підприємства по створенню, наступному використанню та вдосконаленню системи бухгалтерського обліку з метою забезпечення інформацією внутрішніх та зовнішніх користувачів.

Особи посадові – фізичні особи, які працюють постійно чи тимчасово на підприємствах (установах, організаціях), які займають певні посади; уповноважені приймати важливі рішення і здійснювати дії юридичного значення.

Оцінка аудитора точкова чи діапазон аудитора сума або діапазон сум, що визначені відповідно на основі аудиторських доказів для використання під час оцінювання точкової оцінки управлінського персоналу.

Оцінка внутрішнього аудиту – встановлення відповідності проведеного аудиту визначеним нормам та принципам. Результативність внутрішнього аудиту оцінюється за такими головними позиціями: ступінь незалежності внутрішнього аудитора, чисельність, кваліфікація та досвід персоналу, масштаб, глибина, напрямки та строки проведення перевірок, ступінь впливу управлінського персоналу на роботу внутрішнього аудиту, стан організації та планування, якість звітності.

Оцінка облікова – приблизне значення грошової суми за відсутності точних засобів оцінки. Цей термін вживають щодо суми, яка визначена за справедливою вартістю, у випадках, якщо існує невизначеність попереднього оцінювання, а також до інших сум, які потребують оцінки. У разі, якщо MCA 540 розглядає лише О.о., що стосуються оцінювання за справедливою вартістю, вживають термін "облікові оцінки за справедливою вартістю".

Оцінка перспективна – майбутня фінансова інформація, складена на основі: а) гіпотетичних припущень про майбутні події та дії управлінського персоналу, які, як очікується, не обов'язково відбуватимуться; наприклад, якщо деякі суб'єкти господарювання розпочинають свою діяльність або розглядають можливість істотних змін характеру своєї діяльності; б) поєднання найкращої оцінки та гіпотетичних припущень.

Оцінка управлінського персоналу точкова сума, обрана управлінським персоналом, для визнання або розкриття у фінансовій звітності як облікова оцінка.

Параграф пояснювальний – аудиторський висновок може бути модифікований шляхом додавання пояснювального параграфа (параграфів) для зосередження уваги на будь-якій інформації, що впливає на фінансові звіти та включається у примітку до фінансових звітів, в якій цю інформацію розглянуто докладніше. Додавання такого пояснювального параграфа (параграфів) не впливає на думку аудитора. Аудитор може модифікувати свій висновок, використавши пояснювальний параграф (параграфи), щоб висвітлити інформацію, яка не впливає на фінансові звіти; за MCA – параграф, включений до аудиторського звіту, що стосується питання, яке в належний спосіб подане або розкрите у фінансовій звітності, та, за судженням аудитора, настільки важливе, що є фундаментальним для розуміння фінансової звітності користувачами.

Партнер – будь-яка особа, уповноважена приймати від імені фірми зобов'язання щодо виконання завдання з надання професійних послуг.

Партнер із завдання – партнер або інша особа у фірмі, яка несе відповідальність за завдання, його виконання та звіт, що надається від імені фірми, і яка, якщо це потрібно, має відповідні повноваження від професійної, юридичної або регуляторної організації.

Пеня – сума коштів у вигляді відсотків, нарахованих на суми грошових зобов'язань, не сплачених у встановлені законодавством строки.

Перевірка – 1) фактичне вивчення окремих питань діяльності підприємства або дій апарату управління на підставі заяв, сигналів, скарг або відповідно до плану роботи суб'єкта контролю; 2) встановлення законності, доцільності і ефективності господарських операцій, відображених в документах. Як правило, П. носить тематичний характер і може бути систематичною або періодичною, функціональною, суцільною або вибірковою, проводиться всіма суб'єктами контролю; за MCA – (як аудиторська процедура) – перевірка записів або документів (внутрішніх чи зовнішніх) у паперовій, електронній формах або відображених на інших носіях чи фізична перевірка активів.

Перевірка аналітична – вивчення виявлених відхилень з метою визначення причин виникнення їх наслідків і винних в цьому посадових осіб. При цьому від них одержують письмові пояснення щодо виявлених відхилень.

Перевірка арифметична – перевірка документів, яка здійснюється з метою визначення правильності підрахунків та виявлення зловживань, крадіжок, що приховані за неправильними арифметичними діями.

Перевірка аудиторська – перевірка фінансово-господарської діяльності підприємства, що здійснюється аудитором (групою аудиторів) і передбачає вивчення первинних документів, облікових регістрів, фінансової звітності.

Перевірка взаємна – прийом, при якому порівнюють різні за своїм найменуванням і характером документи, в яких відображають різні аспекти однієї і тієї ж або декількох взаємопов'язаних операцій.

Перевірка вибіркова – перевірка, яка полягає у тому, що ревізор за певного схемою відбирає частину документів для їх вивчення.

Перевірка документальна – це перевірка документів і записів, яка може бути арифметичною, формальною чи по суті.

Перевірка за змістом – перевірка законності операцій, які відображені в документах.

Перевірка зустрічна – перевірка достовірності, правильності та доцільності відображених у документах господарських операцій, яка здійснюється шляхом порівняння даних різних документів, які відносяться до однієї і тієї ж або різних, але взаємопов'язаних господарських операцій, а також знаходяться в різних підрозділах підприємства, що підлягає перевірці або на інших підприємствах.

Перевірка камеральна (невиїзна) – це перевірка, яка проводиться фахівцями галузевих відділів оподаткування у приміщенні податкового органу і зміст якої полягає у встановленні правильності обчислення сум податків, зборів, податкових платежів, заповнення відповідних форм звітності та перевірці їх взаємозв'язку.

Перевірка логічна – проводиться шляхом співставлення господарських операцій, які відображені у документі, з різними взаємопов'язаними показниками та фактами, з метою визначення того, чи була об'єктивна можливість здійснення такої операції.

Перевірка наскрізна – перевірка, яка передбачає простежування кількох операцій у системі бухгалтерського обліку.

Перевірка нормативно-правова – перевірка господарських операцій з точки зору їх відповідності різним нормативним актам, інструкціям, стандартам, законам; виявляє правильність застосування в документах цін, розцінок, розміру податків, відсотку накладних витрат, планових накопичень, норм природного убутку, витрат сировини і матеріалів, дотримання інших нормативів.

Перевірка по суті – полягає у вивченні господарських операцій щодо їх відповідності вимогам чинних законів, інструкцій, положень, стандартів. Сутність такої перевірки багато в чому залежить від типу операцій, що перевіряються: нарахування і виплата заробітної плати, застосування норм природного убутку, ставок оподаткування для розрахунку податків тощо.

Перевірка при внутрішньому аудиті – перегляд фінансово-господарської діяльності підприємства, що здійснюється аудитором та передбачає вивчення первинних документів, облікових регістрів, фінансової звітності.

Перевірка спеціальна – здійснюється із залученням спеціалістів з вузькою спеціалізацією. Використовується для виявлення різного виду відхилень від норм та з метою доказу фактів порушень та відхилень.

Перевірка фактична – передбачає перевірку кількісного і якісного стану об'єктів шляхом вивчення, огляду, обмірів, перерахунку, зважування, лабораторного аналізу і т.д.

Перевірка формальна – передбачає візуальну перевірку правильності записів всіх реквізитів, виявлення безпідставних виправлень, підчисток, приписувань в тексті та цифрах, в перевірці достовірності підписів посадових і матеріально відповідальних осіб.

Перевірки документальні (виїзні) – це перевірки, які проводяться за місцем знаходження платника податку і передбачають вивчення первинних документів, виявлення правильності і достовірності організації та ведення бухгалтерського обліку, своєчасності і повноти сплати податків, зборів, податкових платежів, а також правильності застосування існуючих пільг.

Перевірки комплексні – всебічні перевірки діяльності суб'єктів підприємницької діяльності щодо дотримання ними основ податкового та валютного законодавства, правильності розрахунків з бюджетами всіх рівнів, достовірності ведення бухгалтерського і податкового обліку та складання звітності.

Перевірки оперативні – це перевірки, які здійснюються щодо окремих положень чи вказівок і проводяться за окремими планами, затвердженими керівниками податкових органів.

Перевірки планові – перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єктів підприємницької діяльності, які передбачені в плані роботи контролюючого органу з обов'язковим повідомленням таких суб'єктів.

Перевірки позапланові – це перевірки, необхідність у проведенні яких може виникнути за поданням правоохоронних органів або за рішеннями, що приймаються Кабінетом міністрів України, і проводяться незалежно від кількості раніше проведених перевірок цього суб'єкта господарської діяльності.

Перевірки тематичні – це перевірки, які проводяться з окремих питань дотримання податкового і валютного законодавства України за окремими графиками.

Передумова, пов'язана з відповідальністю управлінського персоналу і за потреби тих, кого наділено найвищими повноваженнями, на основі якої проводиться аудит – передумова, яка полягає в тому, що управлінський персонал і за потреби ті, кого наділено найвищими повноваженнями, визнали і розуміють, що вони несуть відповідальність, яка є фундаментальною для проведення аудиту згідно MCA. Це відповідальність за: а) складання фінансової звітності відповідно до застосовної концептуальної основи складання фінансової звітності, включаючи в разі потреби її достовірне подання; б) внутрішній контроль, який управлінський персонал і в разі потреби ті, кого наділено найвищими повноваженнями, вважають необхідним для складання фінансової звітності, що не містить суттєвих викривлень внаслідок помилки або шахрайства; в) забезпечення аудитора: 1) доступом до всієї інформації, відомої управлінському персоналу, і за потреби тих, кого наділено найвищими повноваженнями, яка є важливою для складання фінансової звітності, такої як облікові записи, документація та ін.; 2) додатковою інформацією, яку може вимагати аудитор в управлінського персоналу і за потреби в тих, кого наділено найвищими повноваженнями, для цілей аудиту; 3) необмеженим доступом до працівників суб'єкта господарювання, від яких аудитор вважає потрібним одержати аудиторські докази. У випадку концептуальної основи достовірного подання пункт а, наведений вище, може бути перефразований як "за складання та достовірне подання фінансової звітності відповідно до концептуальної основи фінансової звітності" або "за складання фінансової звітності, яка відображає достовірну та справедливу інформацію відповідно до концептуальної основи фінансової звітності". "Передумова, пов'язана з відповідальністю управлінського персоналу і за потреби тих, кого наділено найвищими повноваженнями, на основі якої проводиться аудит", може мати назву "передумова".

Передумови для проведення аудиту застосування управлінським персоналом прийнятої концептуальної основи фінансової звітності при складанні фінансової звітності та згода управлінського персоналу і за потреби тих, кого наділено найвищими повноваженнями, на умови проведення аудиту.

Переоцінка – зміна оцінки, нова оцінка вартості товарів, основних засобів, майна, зміна вартості вкладів у зв'язку з матеріальним і моральним зносом, інфляцією, зміною цін.

Переоцінка основних засобів – зміна в обліку вартості основних засобів. П.о.з. проводиться за рішенням керівництва та оформляється наказом підприємства і залежить від коливань справедливої (реальної) вартості основних засобів (якщо їх справедлива вартість суттєво (більше ніж на 10%) відрізняється від балансової вартості).

Переоцінка товарно-матеріальних цінностей – зміна оцінки товарно- матеріальних цінностей у зв'язку із зміною оптових цін, сезонними змінами роздрібних цін, уцінкою товарів застарілих фасонів і моделей. Результатом може бути дооцінка або уцінка. Оформляється актом про переоцінку товарно- матеріальних цінностей.

Пересортиця – це результат взаємної заміни подібних запасів, допущений через порушення технологічного та організаційного порядку. В пересортицю можуть зараховуватись запаси одного виду, якщо інвентаризація проводиться на одну і ту ж дату, у однієї і тієї ж матеріально відповідальної особи.

Перетворення біологічні – процес якісних і кількісних змін біологічних активів.

Період звітний – період в діяльності підприємства, за підсумками якого складають документи фінансової звітності (місяць, квартал, рік).

Період звітний (податковий) – період, за який платник податку зобов'язаний проводити розрахунки податку та сплачувати його до бюджету.

Період, що ревізується – період діяльності підприємства, починаючи від закінчення попередньої ревізії до початку поточної.

Персонал – це всі партнери та фахівці, залучені до аудиторської діяльності фірми.

Персонал управлінський – керівні працівники та інші особи підприємства, які виконують управлінські функції. Директори і члени ревізійної комісії входять до складу управлінського персоналу лише тоді, коли вони виконують такі функції.

Підробка – злочин, що полягає у виготовленні фальшивого документу або в підробці законно складеного документу, тобто внесення до нього заздалегідь неправдивих даних.

Підтвердження зовнішнє – отримання й оцінювання аудиторського доказу, повідомленого безпосередньо третьою стороною у відповідь на запит про надання інформації з конкретного питання, яке впливає на твердження, зроблені управлінським персоналом у фінансових звітах; за MCA – аудиторські докази, отримані як пряма письмова відповідь аудитору від третьої сторони (сторони, яка підтверджує) у паперовій формі або на електронних чи інших носіях інформації.

Питання, пов'язані з охороною довкілля – це: а) ініціативи, спрямовані на запобігання, зменшення або усунення шкоди, завданої довкіллю, або для вживання заходів, спрямованих на збереження відновлюваних і не відновлюваних природних ресурсів (такі ініціативи можуть вимагатися законодавством і нормативними актами з охорони довкілля або контрактами; їх можуть здійснювати добровільно); б) наслідки порушення законодавства та нормативних актів з охорони довкілля; в) наслідки екологічної шкоди, завданої іншим сторонам або природним ресурсам; г) наслідки відповідальності за дії інших осіб, установленої законом (наприклад, відповідальності за шкоду, завдану попередніми власниками).

План аудиту – документ організаційно-методологічного характеру, який містить основні стадії процесу аудиту, що розміщені в логічній послідовності, із зазначенням видів запланованих робіт, періоду їх проведення, відповідальних виконавців тощо та з врахуванням особливостей бізнесу клієнта, організації обліку і системи внутрішнього контролю, визначених ризиків і порогу суттєвості, нагляду за діяльністю асистентів аудитора, експертів та інших фахівців, які не є аудиторами тощо.

План внутрішнього аудиту – документ організаційно-правового характеру, який містить основні етапи і процедури внутрішнього аудиту, розміщені у логічної послідовності, із зазначенням запланованих робіт, термінів їх проведення, відповідних виконавців та інших питань. Аудитор повинен оформити план у документальному вигляді та підготувати аудиторську програму, необхідну для виконання плану аудиту. Плани бувають: загальними, робочими, поточними, індивідуальними тощо. До складу планів відноситься також програма проведенні аудиту.

План – графік документальних виїзних перевірок – перелік платників податків, що підлягають плановій перевірці контролюючими органами у відповідний період календарного року.

План документообігу – система заходів з документального оформлення господарських операцій і руху документів.

План інвентаризації – внутрішній документ, що встановлює порядок і строки проведення інвентаризації.

План інвентаризації при внутрішньому аудиті – внутрішній документ підприємства, що встановлює порядок і строки проведення інвентаризацій. При його складанні виходять із загальних положень про інвентаризацію.

План рахунків обліку – систематизований перелік рахунків бухгалтерського обліку, що використовуються для реєстрації господарських операцій.

План рахунків робочий – перелік рахунків, необхідних для ведення бухгалтерського обліку на конкретному підприємстві.

План ревізії – документ, в якому зазначається перелік контрольно- ревізійних робіт, які необхідно виконати, кількість часу, спосіб ревізії, дату початку і закінчення конкретної роботи та її виконавці.

Планування аудиту – це визначення головної стратегії, конкретних методів та термінів проведення аудиту, яке допомагає розподілити та контролювати роботу. П.а. включає розробку загальної стратегії та детального підходу щодо очікуваного характеру, часу та обсягу аудиту.

Планування внутрішнього аудиту – розробка загальної стратегії та детального підходу щодо очікуваного характеру, часу та обсягів заходів, спрямованих на ефективне та своєчасне проведення внутрішнього аудиту. Метою планування внутрішнього аудиту є зосередження уваги на найважливіших напрямках перевірки.

Платник податків великий – за ПКУ – юридична особа, у якої обсяг доходу від усіх видів діяльності за останні чотири послідовні податкові (звітні) квартали перевищує п'ятсот мільйонів гривень або загальна сума сплачених до Державного бюджету України податків за платежами, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, за такий самий період перевищує дванадцять мільйонів гривень.

Платоспроможність – спроможність держави, юридичної або фізичної особи своєчасно і повністю здійснювати свої платіжні зобов'язання, які витікають з торгових, кредитних або інших операцій грошового характеру. П. визначається за допомогою системи норм і коефіцієнтів, які враховують фактичні і потенційні фінансові ресурси учасника платіжного обороту, співвідношення його поточних грошових надходжень і платежів.

Поведінка професійна – професійний бухгалтер повинен дотримуватися відповідних законів та нормативних актів та утримуватись від будь-яких дій, які можуть дискредитувати професію.

Повідомлення попереднє – документ попереднього контролю за доставкою товарів, що містить відомості про намір підприємства ввезти на митну територію України товари, щодо яких законодавством не встановлено посиленого контролю за їх доставкою або пільгового порядку оподаткування при митному оформленні. П.п. складається на бланку уніфікованого адміністративного документа МД-2 (МД-3). Відрізнити П.п. від вантажної митної декларації або попередньої вантажної декларації можна за даними, що містяться у графі "Тип декларації". У першому підрозділі цієї графи проставляється літерний код ІМ, другий не заповнюється, у третьому проставляється літерний код попереднього повідомлення.

Події подальші – події, що відбуваються у період між датою фінансової звітності та датою аудиторського звіту, і факти, які стають відмовити аудитору після дати аудиторського звіту.

Подія – момент часу, який відповідає початку або завершенню конкретної операції.

Подія після дати балансу – подія, яка відбувається між датою балансу і датою затвердження керівництвом фінансової звітності, підготовленої до оприлюднення, яка вплинула або може вплинути на фінансовий стан, результати діяльності та рух коштів підприємства.

Подія після дати балансу – подія, яка відбувається між датою балансу і датою затвердження керівництвом фінансової звітності, підготовленої до оприлюднення, яка вплинула або може вплинути на фінансовий стан, результати діяльності та рух коштів підприємства.

Позов – вимога позивача до відповідача, висунута в суді.

Політика облікова – система способів і прийомів організації та ведення обліку на конкретному підприємстві, закріплена відповідним внутрішнім нормативним актом на невизначений термін.

Помилка – ненавмисне викривлення фінансової інформації внаслідок арифметичних або логічних помилок в облікових записах і розрахунках, неповноти обліку, неправильного подання в обліку фактів господарської діяльності, складу майна, вимог і зобов'язань, а також невідповідне відображення операцій в обліку; максимальна сума відхилень у бухгалтерському документообігу, яка приймається аудиторами.

Помилка максимальна припустима – максимальне значення помилки в сукупності даних, котра стає суттєвою за умови прийняття рішення про ефективність вибіркової перевірки. Під час застосування тестів внутрішнього контролю підприємства під допустимою помилкою розуміють максимальний розмір відхилення від контрольної процедури. За умови незалежних процедур перевірки припустима помилка – це максимальна сума відхилень у бухгалтерському документообігу, яка приймається аудиторами.

Помилка очікувана – розмір помилки, передбачений аудитором у загальній сукупності.

Послуги супутні – послуги, які включають узгоджені процедури та підготовку інформації.

Похибка аномальна – похибка, що виникає внаслідок окремої події, яка повторюється лише в особливих випадках, і тому не є репрезентативною похибкою для генеральної сукупності.

Похибка допустима – максимальна похибка в генеральній сукупності, яку аудитор погодився прийняти.

Похибка очікувана – похибка, що її очікує аудитор у генеральній сукупності.

Пояснення матеріально відповідальних і посадових осіб письмові – потрібні для виявлення причин допущених порушень і винних осіб. Сприяють допоміжному з'ясуванню обставин і умов порушень та недоліків, реальності господарських операцій і достовірності фактів зловживань.

Практика аудиту національна – сукупність рекомендацій з аудиту, які не мають статусу стандартів, визначені регулювальним органом на національному рівні і, як правило, застосовуються аудиторами при проведенні аудиторської перевірки або наданні супутніх послуг.

Предмет аудиту – це процеси і явища, які зафіксовані у документах і пов'язані з господарською діяльністю підприємства.

Предмет внутрішнього аудиту – вивчення спеціальними прийомами, методами документально зафіксованих господарських операцій підприємства, з точки зору їх законності, достовірності, доцільності та економічної ефективності. У більш широкому розумінні – документальні дані підприємства, що вивчаються внутрішнім аудитором за допомогою спеціальних способів та прийомів.

Предмет судово-бухгалтерської експертизи – явища та процеси, які відображені або підлягають відображенню в бухгалтерському обліку, межі дослідження яких визначаються для експерта-бухгалтера питаннями слідчого, прокурора чи суду.

Привласнення активів незаконне – дії, які стосуються крадіжки активів суб'єкта господарювання та часто здійснюються найманими працівниками у відносно невеликих і несуттєвих розмірах. Однак у П.а.н. може брати участь також управлінський персонал, для якого, як правило, легше замаскувати або приховати незаконне привласнення такими способами, що їх важко виявити.

Прийоми аудиторської перевірки – дають змогу реалізувати, втілити на практиці специфічні методи аудиту і є такими: фактична перевірка, документальна перевірка; статистичне дослідження; формальна перевірка, по суті, арифметична та спеціальна перевірки; анкетування, тестування, підрахунок, прийоми економіко-математичних методів тощо.

Прийоми контролю фактичні – інвентаризація, контрольний запуск сировини та матеріалів у виробництво, експертиза (лабораторний аналіз), контрольний обмір, контрольне придбання, отримання письмових пояснень і довідок.

Примітки до фінансової звітності – сукупність показників і пояснень, які забезпечують деталізацію і обґрунтованість статей фінансової звітності, а також інша інформація, розкриття якої передбачено відповідними національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку або міжнародними стандартами фінансової звітності.

Принцип – 1) основні вихідні положення будь-якої теорії, основні правила діяльності, які створюються у процесі систематизації знань, але на відміну від законів у природі не існують; 2) укорінені, загальноприйняті найпоширеніші правила господарських дій і властивості економічних процесів.

Принципи бухгалтерського обліку правила, якими слід керуватися при вимірюванні, оцінці та реєстрації господарських операцій і при відображенні їх результатів у фінансовій звітності.

Припущення актуарні – демографічні та фінансові припущення, що використовуються для обчислення теперішньої вартості зобов'язання за програмою з визначеною виплатою.

Прогноз – очікувана фінансова інформація, складена на основі припущень щодо майбутніх подій, які відбудуться за очікуванням управлінського персоналу, та дій, які має намір здійснити управлінський персонал на дату складання такої інформації (припущення про найкращу оцінку).

Програма аудиторської перевірки – документ, що містить детальний перелік аудиторських процедур та термін їх виконання.

Програма аудиту – визначає характер, час проведення та обсяг запланованих аудиторських процедур, необхідних для виконання загального плану аудиту. П.а. являє собою ряд інструкцій для асистентів, які беруть участь в аудиторських перевірках, а також є засобом контролю належного виконання роботи.

Програма внутрішнього аудиту – частина робочих документів аудитора, яка розробляє та розвиває загальний план аудиту; містить детальний опис дій, які аудитор передбачає здійснити в процесі аудиту.

Процедури аналітичні – це аналіз важливих відносних показників і їх порівняння разом із підсумковим дослідженням відхилень та взаємозв'язків, які суперечать іншій інформації або мають відхилення від очікуваних величин; це процедури, які складаються з аналізу важливих коефіцієнтів та тенденцій і подальшого вивчення результатів відхилень та взаємозв'язків, які суперечать іншій відповідній інформації або відхиляються від передбачуваних сум; за MCA – оцінки фінансової інформації, зроблені на основі аналізу можливих взаємозв'язків між фінансовими та не фінансовими даними. П.а. охоплюють також вивчення ідентифікованих відхилень та взаємозв'язків, які іншій суттєвій інформації або суттєво відхиляються від очікуваних величин.

Процедури внутрішнього аудиту – певний порядок та послідовність дій аудитора для отримання необхідних аудиторських доказів на конкретному об'єкті внутрішнього аудиту.

Процедури контролю – це політика і процедури, встановлені управлінським персоналом на додаток до середовища контролю для досягнення конкретних цілей суб'єкта господарювання.

Процедури огляду – процедури, які вважаються необхідними для досягнення мети завдання з огляду, насамперед, запити персоналу суб'єкта господарювання та аналітичні процедури, що застосовуються до фінансових даних.

Процедури оцінки ризиків – аудиторські процедури, які виконують для отримання розуміння суб'єкта господарювання та його середовища, в тому числі внутрішнього контролю суб'єкта господарювання, визначення й оцінки ризиків суттєвого викривлення внаслідок шахрайства або помилки на рівні фінансової звітності та тверджень.

Процедури по суті – це перевірки, виконані для отримання аудиторських доказів із метою виявлення суттєвих викривлень у фінансових звітах. Включають: а) тести деталей (класів операцій, залишків на рахунках та розкриття інформації); б) аналітичні процедури по суті.

Процедури при проведенні внутрішнього аудиту аналітичні – процедури, що складаються з аналізу коефіцієнтів та тенденцій і подальшого вивчення результатів відхилень та взаємозв'язків.

Процес аудиторський – низка послідовних етапів (стадій), що включає в себе підготовку до перевірки, складання програми та плану, організацію аудиторської роботи на об'єкті, виконання необхідних процедур та підготовку підсумкових документів.

Процес обліковий – проведення облікових робіт в певній послідовності, за окремими стадіями, що тісно пов'язані між собою і представляють собою єдину систему. Основними стадіями П.о. є: виявлення, вимірювання, первинна реєстрація явищ, що обліковуються, обробка первинної інформації, отримання облікових показників з необхідною деталізацією і групуванням з одночасною перевіркою правильності цих показників.

Процес оцінки ризиків суб'єкта господарювання – компонент внутрішнього контролю, що є процесом ідентифікації бізнес-ризиків, які мають відношення до цілей фінансової звітності, та прийняття рішень, спрямованих на врегулювання цих ризиків і результатів таких дій.

Процес ревізійний – ряд послідовних етапів (стадій) перевірки.

Ревізія – це метод господарського контролю діяльності підприємства і його підрозділів за певний період часу з метою встановлення законності, доцільності та ефективності здійснених господарських операцій, забезпечення збереженості майна, правильності і достовірності обліку та звітності. Р. може бути: по відношенню до підприємства – внутрішня та зовнішня; за колом питань, що належить вивчити – комплексна і некомплексна; по відношенню до обов'язків суб'єктів контролю – обов'язкова та статутна; за відомчою належністю – відомча, позавідомча, змішана; за порядком проведення – первинна, повторна, додаткова; за способами проведення – суцільна, вибіркова, комбінована; за глибиною перевірки – наскрізна, ненаскрізна та централізована; за кількістю учасників – колективна та індивідуальна; за обсягом дослідження – тематична, повна і часткова; за порядком призначення – планова та позапланова.

Ревізія (перевірка) планова виїзна – вважається ревізія (перевірка) фінансової діяльності, стану збереження коштів і матеріальних цінностей, достовірності обліку і звітності, а також ревізії (перевірки) повноти оприбуткування, правильності витрачання і збереження валютних коштів у міністерствах та інших органах виконавчої влади, в державних фондах, у бюджетних установах, а також на підприємствах, в установах і організаціях, які отримують кошти з бюджету та з державних валютних фондів, яка передбачена у плані роботи органу державної контрольно-ревізійної служби і проводиться за місцезнаходженням такої юридичної особи чи за місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така планова виїзна ревізія (перевірка).

Ревізія вибіркова – передбачає вивчення лише певної частини документів, що відбирається на підставі науково – обґрунтованої схеми за той чи інший період часу (квартал, місяць, окремі дні).

Ревізія відомча – ревізія, що проводиться на підпорядкованих підприємствах за розпорядженням керівника вищого органу штатними і позаштатними ревізорами та іншими посадовими особами.

Ревізія внутрішня – здійснюється органами внутрішнього контролю (головним бухгалтером підприємства, ревізійною комісією тощо).

Ревізія додаткова – призначається для доповнення або уточнення окремих питань, а також для виявлення нових обставин, не викритих попередніми ревізіями. Вони також призначаються, якщо виникає необхідність перевірити той чи інший факт, не повністю висвітлений в акті ревізії, на вимогу начальника контрольно-ревізійного відділу або в інших випадках.

Ревізія змішана – ревізія, що проводиться спільно органами відомчого та позавідомчого контролю.

Ревізія зовнішня – здійснюється суб'єктами контролю, які не входять до складу структурного підрозділу підприємства, що ревізується.

Ревізія індивідуальна – ревізія, що проводиться на конкретному підприємстві лише одним ревізором – спеціалістом в сфері бухгалтерського обліку.

Ревізія колективна – проводиться на підприємстві бригадою осіб за фахом.

Ревізія комбінована – ревізія, в ході якої одна частина документів та інформації вивчається суцільно, а інша – вибірковим способом. Наприклад, при комбінованій ревізії діяльності підприємства більшість ділянок перевіряється вибірковим способом (виробництво, реалізація тощо), а касові операції – суцільним.

Ревізія комплексна – один з найбільш глибоких, об'єктивних та повних видів ревізії всіх або окремих сторін діяльності підприємства. Для неї характерні: а) спрямованість на всебічну перевірку діяльності підприємства, яка дозволяє виявити безгосподарність, втрати та внутрішньогосподарські резерви; б) участь не тільки відомчих спеціалістів, але й позавідомчих контролерів (співробітників банку, Міністерства фінансів України); в) не тільки пошук порушень, але й надання всебічної допомоги підприємству, яке ревізується в їх усуненні, розробка заходів по забезпеченню збереження майна; г) скорочення невиробничих витрат робочого часу контролерів різних органів, усуненні дублювання в їх роботі, надання більш об'єктивної інформації про діяльність підприємства, підсилення дієвості заходів винагороди і покарання, які застосовуються.

Ревізія наскрізна – ревізія, яка проводиться одночасно на декількох підприємствах, що входять до складу однієї організації (асоціації, об'єднання). Вона дає можливість більш глибоко і всебічно перевірити роботу суб'єктів господарювання з розгалуженою структурою керівництва, встановити доцільність існування окремих ланок тощо.

Ревізія некомплексна – здійснюється, як правило, одним ревізором, коло питань обмежене, оскільки кваліфікація ревізора не дає можливості дослідити питання технології, якості сировини та продукції, використання техніки тощо.

Ревізія ненаскрізна – ревізія, яка обмежується перевіркою одного підприємства будь-якої господарської системи (асоціації, об'єднання) без підвідомчих йому ланок.

Ревізія обов'язкова – ревізія, що проводиться не менше одного разу на рік вищестоящою організацією на підвідомчих підприємствах.

Ревізія первинна – здійснюється за певний період на конкретному підприємстві даним складом ревізорів вперше за встановленим завданням, яке передбачене планом ревізії.

Ревізія планова – затверджується в річних і квартальних планах контролюючого органу і проводиться на підприємствах не рідше одного разу на три роки. Право на проведення такої ревізії надається тільки в тому випадку, якщо суб'єкту підприємницької діяльності не пізніше, ніж за 10 календарних днів до дня проведення ревізії, було направлене письмове повідомлення із зазначенням дати її проведення.

Ревізія повна – охоплює всі сторони діяльності господарюючого суб'єкта, що ревізується, всіх ділянок його роботи та видів здійснених операцій.

Ревізія повторна – проводиться у зв'язку з низькою якістю первинної ревізії, необ'єктивним, неправильним або некваліфікованим висвітленням результатів в акті ревізії за вимогою судово-слідчих органів та з деяких інших причин. їх, як правило, здійснює новий склад ревізорів.

Ревізія позавідомча – ревізія, що призначається і проводиться суб'єктами контролю інших міністерств та відомств, наприклад, органами Міністерства фінансів України, Національним банком України, слідчими та іншими органами, контрольно-ревізійним управлінням, податковою адміністрацією тощо.

Ревізія позапланова – проводиться в особливих випадках на вимогу суду, прокуратури, інших органів контролю або управління з різних причин: надходження сигналів або повідомлень про порушення законодавства, зловживання посадових осіб та інші недоліки в роботі підприємства, тобто виникає необхідність в терміновій перевірці, що не передбачена планом.

Ревізія статутна – ревізія, що проводиться на підприємствах відповідно до їх статуту.

Ревізія суцільна – ревізія, при якій перевіряються всі документи і регістри бухгалтерського обліку, в яких відображені факти господарювання за весь період, що ревізується.

Ревізія тематична – проводиться контролюючими органами з окремих та спеціальних питань (тем) з охопленням більш або менш значної кількості підприємств. Основне завдання – отримання поглибленого матеріалу, що характеризує стан галузі, яка вивчається.

Ревізія централізована – ревізія, яка проводиться контрольно-ревізійним управлінням з метою вивчення певного кола питань в галузі або декількох галузях економіки в окремому регіоні.

Ревізія часткова – перевіряються тільки окремі види діяльності підприємства або окремі види господарських операцій. Тобто вона охоплює одну або декілька сторін діяльності підприємства (наприклад, виробництво, споживання, збут тощо), певні види операцій (касові, розрахункові тощо), або зберігання і правильність використання будь-яких видів сировини, товарів, підзвітних сум, готівки тощо. Саме такі ревізії у більшості випадках проводяться податковими органами та органами попереднього слідства.

Ревізор – службова особа, яка уповноважена власником (органом управління) виконувати контрольні функції з перевірки фінансово- господарської діяльності підприємства незалежно від форми власності.

Регістр бухгалтерського обліку – документ, який призначений для систематизації та нагромадження інформації, яка міститься в прийнятих на облік первинних документах, для відображення на рахунках бухгалтерського обліку та в бухгалтерській звітності. Як правило, використовують два види Р.б.о.: журнали-ордери і допоміжні відомості.

Регістр обліковий – 1) документ для реєстрації і групування даних бухгалтерського обліку про наявність засобів та операцій з ними; 2) упорядкований носій інформації, узагальненої на рахунках бухгалтерського обліку, пристосований до реєстрації даних з первинних документів або отриманий в результаті механізованої обробки документів, що є юридичним документом і підтверджує правильність відображення інформації в системі бухгалтерського обліку.

Регістри облікові синтетичні – це регістри, призначені для синтетичного обліку економічно однорідних груп засобів, джерел, господарських процесів (наприклад, Головна книга).

Регістри облікові хронологічні – це регістри, в яких записи здійснюються в календарній послідовності проведення та оформлення господарський операцій.

Результат фінансовий від звичайної діяльності – визначається як різниця між прибутком від звичайної діяльності до оподаткування та сумою податку на прибуток.

Результат фінансовий від звичайної діяльності до оподаткування – це алгебраїчна сума прибутку (збитку) від операційної діяльності, фінансових й інших доходів, фінансових та інших витрат.

Результат фінансовий від операційної діяльності – це алгебраїчна сума валового прибутку (збитку), іншого операційного доходу, адміністративних витрат, витрат на збут та інших операційних витрат.

Репрезентативність аудиторської вибірки – властивість вибірки, яка дає аудитору можливість зробити правильні висновки про властивості всієї сукупності, що перевіряється.

Ризик – кількісно визначений розмір потенційних фінансових або інших збитків.

Ризик аудиторський – ризик видачі висновку про достовірність фінансової звітності при наявності в ній суттєвих помилок і пропусків; ризик того, що аудитор висловить невідповідну аудиторську думку в разі, якщо фінансові звіти містять суттєво викривлену інформацію. Р.а. має три компоненти: властивий ризик, ризик контролю та ризик не виявлення; за MCA – ризик того, що аудитор висловить невідповідну аудиторську думку в разі, якщо фінансова звітність суттєво викривлена. Р.а. є функцією ризиків суттєвого викривлення та ризику не виявлення.

Ризик вибірки – ризик того, що висновок аудитора, зроблений на основі вибірки, відрізнятиметься від висновку, який можна було б зробити, застосувавши до всієї генеральної сукупності такі самі аудиторські процедури. Р.в. може призвести до двох видів хибних висновків: а) у разі тесту заходів контролю – що заходи контролю ефективніші, ніж є насправді, або в разі тесту деталей – що суттєве викривлення не існує, коли фактично воно є. Аудитор, насамперед, повинен звернути увагу на цей тип хибного висновку, оскільки такий висновок впливає на результативність аудиту і може з більшою ймовірністю призвести до висловлення неналежної аудиторської думки; б) у разі тесту заходів контролю – що заходи контролю менш ефективні, ніж є насправді, або в разі тесту деталей – що суттєве викривлення існує, якщо фактично його немає. Такий тип помилкового висновку впливає на ефективність аудиту, оскільки в такому випадку виникає потреба у виконанні додаткової роботи для визначення того, що початкові висновки були неправильними.

Ризик внутрішній (властивий) – вразливість залишку на певному бухгалтерському рахунку або за певною категорією операцій щодо суттєвих перекручень або вразливість щодо перекручень цих показників у комплексі з перекрученнями за іншими рахунками чи операціями, з припущенням, що до них не застосовувалися заходи внутрішнього контролю підприємства.

Ризик завдання з надання впевненості – ризик того, що фахівець- практик надасть невідповідний висновок, якщо інформація з предмета перевірки суттєво викривлена.

Ризик значний – ідентифікований та оцінений ризик суттєвого викривлення, що за судженням аудитора, потребує спеціального розгляду аудитором.

Ризик екологічний – за певних обставин чинники, доречні для оцінки властивого ризику з метою розробки загального плану аудиту, можуть охоплювати ризик суттєвого викривлення фінансової звітності через екологічні питання.

Ризик контролю – це ризик того, що не можна буде своєчасно запобігти можливим викривленням залишку на рахунку (або класу операцій), які можуть бути суттєвими окремо або разом з викривленням залишку на інших рахунках (або класів операцій), або їх не можна своєчасно виявити та виправити за допомогою систем бухгалтерського обліку та внутрішнього контролю.

Ризик невиявлення – це ризик того, що аудиторські процедури по суті не виявлять викривлення залишку на рахунку (або класу операцій), які можуть бути суттєвими окремо або разом з викривленням залишків на інших рахунках (або класів операцій); за MCA – ризик того, що процедури, виконані аудитором для зменшення аудиторського ризику до прийнятно низького рівня, не дадуть змоги виявити викривлення, що існує, та яке може бути суттєвим окремо або в сукупності з іншими викривленнями.

Ризик неефективності вибіркової перевірки – ймовірність того, що аудиторський висновок, підготовлений на засадах вибіркового дослідження, може відрізнятися від висновку, котрий було б зроблено, коли б аудитор зробив таку перевірку шляхом суцільної перевірки з використанням тих самих аналітичних процедур.

Ризик, не пов'язаний з вибіркою – ризик, що виникає внаслідок дії факторів, які призводять до того, що аудитор доходить помилкових висновків з будь-якої причини, не пов'язаної з обсягом вибірки. Наприклад, більшість аудиторських свідчень є за своїм характером скоріше переконливими, ніж остаточними; аудитор може застосувати невідповідні процедури; дати неправильне тлумачення доказів та не розпізнати помилку; ризик, що виникає внаслідок ймовірності того, що висновки аудитора, зроблені на основі вибірки, можуть відрізнятися від висновків, які зробив би аудитор, якби застосував ту саму аудиторську процедуру до всієї генеральної сукупності; за MCA – ризик того, що аудитор дійде помилкового висновку з будь-якої причини, не пов'язаної з ризиком вибірки.

Ризик, пов'язаний з вибіркою – виникає внаслідок імовірності того, що висновки аудитора, зроблені на основі вибірки, можуть відрізнятися від висновків, які зробив би аудитор, якби застосував ту саму аудиторську процедуру до всієї генеральної сукупності.

Ризик, пов'язаний із невідповідністю функціонування системи внутрішнього контролю – це ризик неефективності внутрішнього контролю. Системи бухгалтерського обліку та внутрішнього контролю не завжди можуть функціонувати настільки ефективно, щоб своєчасно запобігати помилкам або викривати їх та виправляти.

Ризик суттєвого викривлення – ризик того, що фінансова звітність містить суттєве викривлення до початку аудиту. Складається з двох компонентів, як визначено нижче, на рівні тверджень: а) властивий ризик – чутливість тверджень щодо класу операції, залишку на рахунку або розкриття інформації до викривлення, яке може бути суттєвим окремо або в сукупності з іншими викривленнями, не враховуючи будь-які відповідні заходи контролю; б) ризик контролю – ризик того, що потенційне викривлення у твердженні стосовно класу операцій, залишку на рахунку або розкриття інформації, яке може бути суттєвим окремо або в сукупності з іншими викривленнями, не буде попереджено або своєчасно виявлено та виправлено за допомогою внутрішнього контролю суб'єкта господарювання.

Результат облікової оцінки – фактична грошова сума, що є наслідком завершення основної операції (основних операцій), події (подій) або умови (умов), які розглядаються в обліковій оцінці.

Рівень суттєвості – це найбільше значення помилки бухгалтерської звітності, починаючи з якої її кваліфікований користувач з великим ступенем ймовірності робить неправильні висновки та приймає неправильні економічні рішення.

Рівень суттєвості робочий – сума або суми, визначені аудитором на рівні, нижчому від суттєвості для фінансової звітності в цілому, щоб знизити до прийнятно низького рівня ймовірність того, що сукупність невиправлених або невиявлених викривлень перевищить рівень суттєвості для фінансової звітності в цілому. Якщо це доцільно, Р.с.р. також стосується суми або сум, визначених аудитором на рівні, нижчому від суттєвості для окремих класів операцій, залишків на рахунках та для розкриття інформації.

Роз'яснення в ревізії – внесення зацікавленими особами ясності до факту, який перевіряється.

Розслідування службове – перевірка дотримання робітниками підприємства службових обов'язків, а також нормативно-правових актів, що регулюють службові відносини. Розслідування проводиться спеціальною комісією, яка створюється наказом керівника підприємства у випадках виявлення розкрадань, недостач, втрат і псування матеріальних цінностей, виготовленню бракованої продукції та в інших випадках.

Санація – система фінансових, кредитних та інших специфічних заходів, спрямованих на поліпшення фінансового стану підприємства з метою запобігання його банкрутства або підвищення конкурентноздатності.

Санкції штрафні – це захід примусового впливу, що застосовується до порушників порядку при здійсненні фінансово-господарської діяльності лише за наявності вини. Порядок їх застосування регламентується законодавством України. Санкції накладаються відповідними органами після визначення розмірів і термінів порушення. їхнє виконання є законодавчо обов'язковим; – за ПКУ- плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Санкція – матеріальна відповідальність сторони (сторін) за порушення термінів постачання, неповідомлення про відвантаження продукції, некомплектність, наявність дефектів, затримку технічної документації, порушення платіжних зобов'язань та інші форми невиконання або неналежного виконання зобов'язань, яка встановлюється у формі сплати штрафу або відшкодування збитків.

Свідчення аудиторські – інформація, яку відбирає аудитор з метою складання висновків, на яких ґрунтується його кваліфікований висновок про бухгалтерську (фінансову) звітність.

Свідчення випадкове – це відомості, отримані від будь-якого працівника підприємства, що аудіюється, тобто від так званих третіх осіб, про стан об'єктів контролю. Така інформація без перевірки методами документального і фактичного контролю не прийнятна. Аудитор повинен використовувати тільки прийнятні свідчення, які забезпечують високу якість аудиторського висновку щодо передбаченого в договорі на аудит об'єкта контролю.

Свідчення непряме – відомості, які не мають безпосереднього відношення до питання, що розглядається.

Свідчення пряме – підтверджується первинними документами і звітами, актами інвентаризації господарських засобів і розрахунків, актами ревізії та перевірок, записами в облікових реєстрах і даними звітності.

Свідчення усне – прийнятне, наприклад, тоді, коли посадова особа сама дає інформацію про вчинені нею порушення. Це дає аудиторові змогу в найкоротший термін перевірити інформацію, яка надійшла, і зробити пропозиції щодо корегування записів в обліку і виправлення звітності.

Середовище IT – політики та процедури, які впроваджує суб'єкт господарювання, а також інфраструктура IT (апаратне забезпечення, операційні системи тощо) і прикладне програмне забезпечення, які він використовує для супроводження бізнес-операцій та успішної реалізації стратегії бізнесу.

Середовище контролю – заходи і записи, які характеризують важливість чинної системи внутрішнього контролю для підприємства. Охоплює загальне ставлення, обізнаність та дії директорів і управлінського персоналу щодо системи внутрішнього контролю та її важливості для суб'єкта господарювання; за MCA – охоплює функції тих, кого наділено найвищими повноваженнями, та управлінського персоналу, а також ставлення, обізнаність та дії тих, кого наділено найвищими повноваженнями, і управлінського персоналу, які стосуються системи внутрішнього контролю та її важливості для суб'єкта господарювання. С.к. є компонентом внутрішнього контролю.

Сертифікат аудитора – посвідчення, яке видається Аудиторською палатою України та засвідчує кваліфікаційну придатність фахівця на здійснення аудиторської діяльності.

Сертифікація аудиторів – визначення кваліфікаційної придатності на заняття аудиторською діяльністю.

Сировина давальницька – за ПКУ – сировина, матеріали, напівфабрикати, комплектуючі вироби, енергоносії, що є власністю одного суб'єкта господарювання (замовника) і передаються іншому суб'єкту господарювання (виробнику) для виробництва готової продукції, з подальшим переданням або поверненням такої продукції або її частини їх власникові або за його дорученням іншій особі.

Система бухгалтерського обліку – це послідовність завдань та записів суб'єкта господарювання, за допомогою якої відображають операції і яка є засобом ведення обліку. За допомогою таких систем визначають, збирають, аналізують, обчислюють, класифікують, записують, підсумовують та відображають у звітності господарські операції та інші події.

Система внутрішнього контролю (СВК) – політика і процедури внутрішнього контролю, ухвалені управлінським персоналом суб'єкта господарювання з метою господарської діяльності (в тому числі дотримання політики управлінського персоналу), збереження активів, запобігання шахрайству та помилкам, а також виявлення їх, забезпечення точності і повноти облікових записів, своєчасної підготовки достовірної фінансової інформації. С.в.к. охоплює й інші питання, безпосередньо пов'язані з функціями облікової системи.

Скептицизм професійний – ставлення, що поєднує допитливість, уважність до обставин, які можуть вказувати на можливе викривлення внаслідок помилки або шахрайства, та критичну оцінку аудиторських доказів.

Служба внутрішнього аудиту на підприємстві – підрозділ підприємства, підпорядкований, як правило, керівнику підприємства, завданням якого є проведення внутрішнього аудиту.

Спілка аудиторів України (САУ) – громадська організація, яка об'єднує аудиторів України, регулює їх професійну діяльність, розробляє правила професійної етики. Мета діяльності САУ – об'єднання зусиль аудиторів для захисту їх законних прав, інтересів та сприяти розвитку аудиторської діяльності в Україні.

Спостереження – метод аудиторської перевірки, який передбачає здійснення візуального нагляду за діями посадових осіб підприємства-клієнта, контроль виконання ними функціональних обов'язків; метод емпіричного дослідження, який полягає у цілеспрямованому вивченні предмету, що ґрунтується, в основному, на даних органів почуття (відчуття, сприйняття і уявлення). Наприклад, спостереження аудитора за здійсненням інвентаризації персоналом суб'єкта господарювання або за виконанням процедур внутрішнього контролю, що не залишає "аудиторського сліду".

Стандарт – 1) еталон, модель, що приймається за вихідну для зіставлення з нею інших подібних товарів (виробів, предметів); 2) нормативно-технічний документ, що встановлює одиниці величин, терміни та їхні означення, вимоги до виробництва продукції, реалізації товарів, що забезпечують безпеку людей і збереження матеріально-технічних засобів і цінностей.

Стандарт бухгалтерський – це стандартні вимоги до методів і процедур ведення бухгалтерського обліку.

Стандарти аудиту – це загальні вимоги щодо проведення аудиту, яких повинні дотримуватись аудитори під час виконання ними своїх професійних обов'язків, тобто здійснюючи аудит фінансової звітності.

Стандарти аудиту міжнародні – прийняті Міжнародною федерацією бухгалтерів стандарти, які містять основні принципи та необхідні процедури, а також відповідне керівництво у формі пояснень.

Стандарти аудиту національні – сукупність стандартів з аудиту, визначених законом чи нормативними актами або регулювальним органом на національному рівні, застосування яких є обов'язковим і яких слід дотримуватися при проведенні аудиторської перевірки або наданні супутніх послуг.

Стандарти бухгалтерського обліку міжнародні – розробляються комітетом з МСБО з метою досягнення єдності у принципах бухгалтерського обліку, що їх використовують підприємства для складання фінансової звітності в різних країнах світу.

Стандарти внутрішнього аудиту – прийняті правила проведення аудиту, вимог яких повинен дотримуватись аудитор стосовно мети, методики, техніки, процедур, підсумкового документу та якості роботи.

Стандарти професійні – Міжнародні стандарти аудиту (MCA) та відповідні етичні вимоги.

Стандарти фінансової звітності міжнародні – Міжнародні стандарти фінансової звітності, оприлюднені Радою з Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку.

Стаття бухгалтерського балансу – показники (рядки) активу і пасиву балансу, що характеризують окремі види господарських засобів і джерел їх утворення. Однорідні С. об'єднуються в розділи бухгалтерського балансу.

Сторно – спосіб виправлення помилок у бухгалтерському обліку.

Сторона відповідальна за MCA – особа (або особи), які: а) у завданні з надання безпосереднього висновку несе відповідальність за предмет перевірки або б) у завданні, що базується на твердженні, несе відповідальність за інформацію з предмета перевірки (твердження) та може нести відповідальність за предмет перевірки. С.в. може бути (а може й не бути) стороною, що наймає практика (замовником).

Сторони пов'язані – підприємства, стосунки між якими обумовлюють можливість однієї сторони контролювати іншу або здійснювати суттєвий вплив на прийняття фінансових і операційних рішень іншою стороною.

Стратифікація – це процес розподілу генеральної сукупності на субсукупності, кожна з яких являє собою групу елементів вибірки, що мають подібні ознаки (часто грошова вартість).

Суб'єкт аудиторської діяльності – аудитори-підприємці та аудиторські фірми, які внесені до Реєстру суб'єктів аудиторської діяльності.

Суб'єкт банкрутства – боржник, неспроможність якого виконати свої грошові зобов'язання встановлена арбітражним судом.

Суб'єкт господарювання, зареєстрований на біржі – суб'єкт господарювання, акції, акціонерний капітал чи боргові цінні папери якого котируються або зареєстровані на визнаній фондовій біржі або операції з якими здійснюються за нормативними актами визнаної фондової біржі чи іншого аналогічного органу.

Суб'єкт ревізії – органи управління або влади, які уповноважені вести профілактику, попередження і виявлення господарських порушень у діяльності підвідомчих ланок.

Сукупність генеральна – набір інформації, стосовно якої аудитор хотів би зробити аудиторську вибірку; за MCA – вся множина даних, із якої здійснюють вибірку і за якою аудитор має намір зробити висновки.

Суперечність суттєва – буває, коли інформація суперечить тій інформації, що міститься у перевірених фінансових звітах. С.с. може породжувати сумнів щодо аудиторських висновків, зроблених аудитором згідно з аудиторськими доказами, одержаними раніше, а також можливо, щодо підстави для формування думки аудитора про фінансові звіти.

Суттєвість – це гранично допустимий розмір помилок у фінансовій звітності клієнта, якими аудитор може знехтувати в процесі перевірки, оскільки вони не впливають на достовірність в усіх суттєвих аспектах, а також на рішення користувачів такою фінансовою звітністю.

Твердження – це подані управлінським персоналом відомості (явні чи неявні), що містяться у фінансових звітах. Т. можуть поділятись на такі категорії: існування, права і зобов'язання, наявність, повнота, оцінка вартості, вимірювання, подання і розкриття інформації; за MCA – явні або інші твердження, надані управлінським персоналом, що містяться у фінансовій звітності, які використовує аудитор для розгляду потенційних викривлень різного типу, які можуть мати місце.

Тест – застосування процедур до деяких або всіх елементів генеральної сукупності.

Тести аудиторські – процедури та методи дослідження об'єктів внутрішнього аудиту в залежності від встановлених цілей. Вони можуть бути незалежними тестами та тестами на відповідність. Тести використовуються, щоб отримати аудиторські докази щодо ефективності організації системи обліку та внутрішнього контролю (чи належно вони організовані, щоб запобігти суттєвим викривленням, виявленню та виправленню їх) і функціонування внутрішнього контролю протягом звітного періоду.

Тести контролю – це тести, що проводяться з метою отримання аудиторських доказів щодо відповідності та ефективності функціонування систем бухгалтерського обліку та внутрішнього контролю.

Тести наскрізні – тести, які мають на меті підтвердити факти здійснення контрольних процедур під час виконання певних господарських операцій. Вони полягають у дослідженні наявності процедур контролю від початку здійснення операцій до їх відображення у облікових реєстрах і звітності.

Тести узгодженості – це тести, під час яких перевіряється здатність системи внутрішнього контролю вчасно попередити, виявити і виправити можливі відхилення (помилки). Ці види тестів відрізняються між собою метою, об'єктами, прийомами, а також значенням негативного результату тестування.

Ті, кого наділено найвищими повноваженнями – особа (особи) чи організація (організації) (наприклад, установа, що виконує функції довіреної особи), які відповідають за нагляд за стратегією суб'єкта господарювання і зобов'язаннями, пов'язаними із підзвітністю суб'єкта господарювання. Така відповідальність охоплює також нагляд за процесом складання фінансової звітності. Для деяких суб'єктів господарювання в деяких юрисдикціях до складу тих, кого наділено найвищими повноваженнями, можуть входити члени ради керуючих суб'єкта господарювання в приватному чи державному секторі або власник-менеджер.

Тривалість ревізії – кількість днів, що відводяться на проведення ревізії із зазначенням термінів її початку та завершення.

Убуток природній – це втрати, зумовлені фізико-хімічними властивостями запасів, які виникають при їх постачанні, транспортуванні, зберіганні, реалізації.

Узагальнення – формулювання висновків за окремими статтями (показниками) та в цілому за звітністю підприємства на підставі систематизації зібраних аудиторських доказів.

Управління – поняття, що описує роль особи (осіб) або організації (організацій), які несуть відповідальність за нагляд за стратегією суб'єкта господарювання, зобов'язання, пов'язані з підзвітністю суб'єкта господарювання.

Установа аудиторська вища – громадський орган з відповідною назвою, призначенням і структурою, яка на підставі закону виконує найвищі громадські аудиторські функції в країні.

Факт господарський – 1) випадок, дія, які є підставою для складання будь-якого висновку або слугує перевіркою будь-якого припущення; 2) те, що об'єктивно існує.

Фальсифікація бухгалтерських документів і записів – оформлення очевидно неправильних або фальсифікованих документів бухгалтерського обліку і записів у реєстрах бухгалтерського обліку.

Фірма – підприємство, організація, компанія, що володіє правом юридичної особи та переслідує комерційні цілі; за MCA – одноосібний фахівець-практик, партнерство, корпорація або інша організація професійних бухгалтерів.

Фірма аудиторська за українським законодавством – юридична особа, створена відповідно до законодавства, яка здійснює виключно аудиторську діяльність; за MCA – це фірма чи інший суб'єкт господарювання, яка надає аудиторські послуги (якщо треба, із залученням партнерів) або приватний аудитор-практик.

Форма бухгалтерського обліку спрощена – форма обліку, яка базується на єдиних методологічних принципах і призначена для використання малими підприємствами. Може вестися: за простою формою бухгалтерського обліку – без використання регістрів обліку майна малого підприємства; за формою обліку з використанням регістрів обліку майна малого підприємства. При використанні цієї форми ведення бухгалтерського обліку використовуються книги обліку господарських операцій, в яких відображають залишки на бухгалтерських рахунках і реєструють у хронологічній послідовності всі господарські операції, здійснені на підприємстві.

Форма обліку – сукупність облікових реєстрів, які характеризуються певного послідовністю і способами записів в них, для відображення інформації про наявність об'єктів бухгалтерського обліку, що відображає всі етапи облікової реєстрації під первинних документів до складання звітності.

Форма обліку журнально-ордерна – така форма обліку, яка ґрунтується на застосуванні журналів-ордерів, в яких систематизуються та збираються дані первинних документів, необхідні для синтетичного та аналітичного обліку. Записи до журналів здійснюються за кредитом одною (або декількох) синтетичних рахунків в дебет багатьох рахунків синтетичного обліку. Крім журналів, ця форма ведення бухгалтерського обліку передбачає складання відомостей, Головної книги, таблиць аналітичних даних, аркушів-розшифровок, реєстру депонованої заробітної плати, бухгалтерських довідок (за здійснення відповідних операцій). Відомості, аркуші-розшифровки призначені для аналітичного обліку об'єктів, попереднього накопичення, групування та узагальнення облікових даних, що містяться у прийнятих до обліку документах.

Форма обліку комп'ютерна – ведення бухгалтерського обліку на комп'ютері з використанням відповідного комплексу програм. Практичне її застосування залежить від набору технічних засобів і вибору організаційних форм їх використання. Особливістю цієї форми обліку є те, що вона не існує без конкретної комп'ютерної програми. Облікові регістри різних комп'ютерних програм не однакові.

Форма обліку меморіально-ордерна – така форма, за якою облік ведеться у меморіальних ордерах. Передбачає складання проводок на кожен документ окремою довідкою у меморіальних ордерах. Для здійснення операцій з однаковою кореспонденцією рахунків відкриваються окремі відомості, за якими в кінці місяця визначаються підсумки та складаються підсумкові меморіальні ордери. Ця форма надає широкі можливості для розподілу праці, але вимагає багаторазового переписування даних із одного регістру в інший.

Формування облікової політики – вибір принципів, методів, процедур та способів організації та ведення бухгалтерського обліку з числа затверджених законодавчими та нормативними актами відповідно до особливостей господарської діяльності конкретного підприємства.

Хабар у великому розмірі – такий хабар, який у двісті і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Хабар у особливо великому розмірі – такий хабар, який у п'ятсот і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Ціна ринкова – за ПКУ – ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати на добровільній основі, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності – однорідних) товарів (робіт, послуг) у порівняних економічних (комерційних) умовах.

Цикл обліковий – послідовність дій від фіксації подій до підготовки звітів і закриття рахунків.

Чинники ризику шахрайства – події чи умови, які свідчать про мотив або тиск щодо скоєння шахрайства, або дають можливість скоїти шахрайство.

Шахрайство – це навмисно неправильне відображення і подання даних обліку та звітності службовими особами і керівництвом підприємства. Ш. полягає у маніпуляціях обліковими записами і фальсифікації первинних документів, реєстрів обліку та звітності; навмисних змінах записів в обліку, які викривляють суть фінансових і господарських операцій; неправильній оцінці активів і методів їх списання; пропусканні або приховуванні записів чи документів; невідображенні операцій; незаконному отриманні в особисту власність грошово-матеріальних цінностей; невідповідних записах в обліку.

 
<<   ЗМІСТ   >>