Повна версія

Головна arrow Політекономія arrow Економічні теорії в системі наукових економічних знань

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

Економічні потреби: сутність, структура. Економічні блага

Потреба – це нужда в чому-небудь, об'єктивно необхідному для підтримки життєдіяльності і розвитку людини, колективу, нації, суспільства в цілому; внутрішній збудник активності. Засоби задоволення потреб називаються благами. Економічні потреби – це потреби в економічних благах [1, с. 44].

Задоволення економічних потреб виступає внутрішнім спонукальним мотивом виробництва, розподілу, обміну та споживання у рамках певної системи соціально-економічних відносин. "Потреби, – писав И. Шумпетер, – є одночасно і причиною і спрямовуючим началом економічної поведінки суб'єкта господарювання, являють собою його рушійні сили" [2, с. 69].

Найважливішою ознакою потреб, у тому числі економічних, є їхній динамічний мінливий характер. Загальні властивості усього різноманіття економічних потреб є основою їх класифікації [3, с. 46-47].

Для економічної науки важливим є питання про визначення системи потреб, тобто такої субординованої їх сукупності, яка являє собою стійку цілісність і гармонійно пов'язана із системою всього суспільного виробництва, невід'ємною частиною якого вона є сама.

У підході до питання про визначення системи потреб слід, перш за все, визначитись з методологічними принципами, що мають бути покладені в основу такого визначення. Серед таких принципів: 1) системність; 2) необхідність розгляду сукупності потреб з урахуванням їх генезису; 3) діалектичний зв'язок потреб з діяльністю людини [4, с. 56-57].

З огляду на означені вище методологічні принципи можна вважати прийнятною таку систему потреб, яка складається з елементів, що відповідають основним сферам людської діяльності. Це потреби економічні, соціальні, політичні і духовно-культурні. Кожен елемент цієї системи включає власну підсистему потреб. Скажімо, духовно-культурні потреби включають національні потреби, потреби культурні, релігійні і т.ін. Свою внутрішню будову мають й інші елементи цієї системи потреб. Проте найважливішим елементом цієї загальної системи потреб є економічні потреби. Саме їх задоволення стає передумовою задоволення соціальних, політичних і духовних потреб людини.

Як зазначалось, засоби задоволення потреб називаються благами.

Альфред Маршалл визначає благо як "бажану річ, що задовольняє людську потребу".

Ж.-Б. Сей визначає блага "як засоби, що ми маємо для задоволення наших потреб".

А. Шторх підкреслює, що "вирок, винесений нашим судженням щодо корисності предметів ... робить їх благами".

Властивість певного предмету, що дозволяє задовольняти певну потребу людини, ще не робить його благом. На цей факт особливу увагу звертає один з найвизначніших представників австрійської школи К. Менгер.

Поняття "благо" ширше, ніж поняття "товари та послуги", оскільки воно містить також задоволення тих потреб, які не завжди пов'язані з грошовими витратами. Блага, що споживаються шляхом простого привласнення, називаються вільними.

Блага, які споживаються шляхом купівлі продажу називаються економічними. Економічні потребице потреби в економічних благах.

Економічні блага поділяються на довгострокові (передбачають багаторазове використання – автомобіль, електроприлади, комп'ютер тощо), і недовгострокові (зникають в процесі разового використання -хліб, напої тощо).

Серед благ виділяють взаємозамінні (субститути) і взаємодовнюючі (комплементарні).

До субститутів відносяться не тільки багато споживчих товарів і виробничих ресурсів, а й послуги транспорту (поїзд, літак, автомобіль), сфери дозвілля (кіно-театр-цирк) тощо.

Комплементарні блага доповнюють одне одного і тим самим роблять можливим їх споживання. Вони наче супроводжують одне одного. Потреба в таких благах одночасно збільшується або зменшується. Прикладами комплементарних благ є стіл і стільці, автомобіль і бензин, ручка і папір. Економічні блага також можуть бути класифікованими і за іншими критеріями.

В сучасних умовах значно зростає кількість потреб, які задовольняються за допомогою різноманітних послуг – результатом яких є благо – корисний результат.

Існує певна категорія благ (товарів та послуг), які не можуть бути запропонованими споживачеві на ринку (національна оборона тощо), оскільки він не в змозі повністю оплатити їхнє споживання як індивідуальне. Такі блага називаються суспільними і надаються звичайно через суспільні інститути.

Наявність потреб є передумовою суспільного виробництва. Виробництво благ орієнтоване на задоволення наявних та зростаючих потреб і обмежене наявними економічними ресурсами, яким властива рідкість та обмеженість.

Примітки

  • 1. Економічна теорія: Політекономія: Підручник / За ред. В.Д. Базилевича. – К.: Знання-Прес, 2001. –С.44.
  • 2. Шумпетер Й. Теория экономического развития: Пер. с нем. – М.: Прогресс, 1982. – С. 69.
  • 3. Всебічне комплексне вивчення системи економічних потреб зумовлює необхідність їхньої класифікації, яка представлена в таблиці [1, с.46-47].

Таблиця

Класифікація потреб

Критерії класифікації

Види потреб

Потреби

За характером виникнення

Первинні (базові), пов'язані з самим існуванням людини Вторинні, виникнення та зміна яких зумовлені розвитком цивілізації

їжа, одяг, безпека, житло

Модний одяг, комфортне житло, інформація

За способами задоволення

Матеріальні

Нематеріальні

Потреби в матеріальних благах

Духовні потреби

За нагальністю задоволення

Першочергові

Другорядні

Предмети першої необхідності Предмети розкоші

За можливостями задоволення

Насичені, (вгамовні)

Ненасичені

(невгамовні)

Мають чітку межу і можливість повного задоволення

Не можуть бути задоволені повністю, не мають меж насичення

За участю у відтворю- вальному процесі

Виробничі

Невиробничі

Потреби у засобах виробництва

Потреби у споживчих благах

За суб'єктами вияву

Особисті

Колективні, групові Суспільні

Виникають і розвиваються у процесі життєдіяльності індивіда

Потреби групи людей, колективу

Потреби функціонування та розвитку суспільства в цілому

За кількісною визначеністю та мірою реалізації

Абсолютні

Дійсні

Платоспроможні

Фактичні

Перспективні потреби, які мають абстрактний характер і є орієнтиром економічного розвитку

Формуються залежно від досягнутого рівня виробництва і є суспільною нормою для певного періоду

Визначаються платоспроможним попитом

Задовольняються наявними товарами та послугами

У зазначеному підручнику (с.45) наведено моделі ієрархії людських потреб Ф. Герцберга, А. Маслоу, К. Алдерфера.

Як зазначають автори підручника, незважаючи на певні відмінності, всі три моделі виокремлюють потреби порівняно нижчого порядку (первинні) та потреби вищого порядку (вторинні). Згідно з наведеною ієрархією потреб вищі запити людини не виступають на перший план доти, доки не будуть задоволені найзагальніші. Задоволення первинних потреб породжує бажання задовольнити наступні за вагомістю (вторинні) потреби, які стають рушійною силою свідомої діяльності.

Моделі ієрархії людських потреб

Рис. Моделі ієрархії людських потреб

4. Системність вимагає розгляду сукупності потреб як певної підсистеми в складній системі суспільного виробництва. При цьому сама система потреб повинна являти собою внутрішню цілісність із своїми компонентами (підсистемами) і внутрішніми закономірностями розвитку. Генетичний підхід або принцип вимагає розгляду сукупності потреб як системи, яка у своїх внутрішніх зв'язках відображає процес їх історичного становлення. Важливим принципом розробки системи потреб є урахування їх зв'язку з діяльністю людини. Це дає змогу отримати певне стале підґрунтя для формування дійсно наукової системи потреб, адже вони нерозривно пов'язані з процесом суспільного виробництва (Щетинін А. І. Політична економія. Підручник. – К. : Центр учбової літератури, 2011. – 480 с.).

 
<<   ЗМІСТ   >>