Постійні, змінні та загальні (валові) витрати фірми

На рисунку відображено залежність постійних, змінних та загальних витрат. На осі абсцис відображаються витрати С, на осі ординат – обсяг випуску продукції Q.

Рис. 1. Постійні, змінні та загальні витрати фірми

FC (Fixed Costs) – постійні витрати. Вони мають місце навіть у тому випадку, коли підприємство нічого не виробляє, тобто їх величина не залежить від обсягу виробництва.

Види постійних витрат: амортизаційні відрахування, орендна плата, витрати на капітальний ремонт, відсоток кредиту на купівлю обладнання, виплати податків, страхові внески, адміністративні витрати.

VC (Variable Costs) – змінні витрати. Вони залежать від випуску продукції та змінюються залежно від збільшення або зменшення обсягу виробництва. Види змінних витрат: оплата праці, витрати на сировину, витрати на паливно-мастильні матеріали, витрати на енергоносії.

При досягненні оптимального випуску продукції спостерігається відносна економія змінних витрат. Але при подальшому розширенні виробництва відбувається нове зростання змінних витрат, тому що збільшення випуску потребує більш швидкого зростання витрат порівняно зі зростанням виробництва.

ТС (Total Costs) – загальні (повні, валові, сукупні) витрати. Це сума постійних і змінних витрат. Графік загальних витрат повторяє конфігурацію змінних витрат, підняту над початком координат на величину постійних витрат, тобто загальні витрати дорівнюють сумі по вертикалі постійних і змінних витрат.

Загальні витрати (ТС) є функцією від випуску продукції Q:

TC=f (Q)

ТС = FC+ VC

Середні витрати фірми

На рисунку на осі абсцис відображаються витрати С, на осі ординат – обсяг випуску продукції Q.

Рис. Середні та граничні витрати підприємства

Будь-яке підприємство має знати, які в нього витрати на одиницю продукції в середньому. Виділяють середні постійні, середні змінні і середні загальні витрати.

AFC (Average Fixed Variable Costs) – середні постійні витрати. Це постійні витрати на одиницю продукції. Визначаються шляхом ділення постійних витрат (FC) на відповідний загальний обсяг виробництва підприємства. тобто AFC = FC / Q.

AVC (Average Variable Costs) – середні змінні витрати. Визначаються шляхом ділення змінних витрат (VC) на відповідний (загальний) обсяг виробництва підприємства, тобто AVC = VC/Q.

АТС (Average Total Costs) – середні загальні витрати. Визначаються шляхом ділення загальних витрат (ТС) на відповідний (загальний) обсяг виробництва підприємства, тобто АТС =TC/Q.

Оскільки загальні витрати – це сума постійних і змінних витрат (TC=FC+VC), величина середніх загальних витрат визначається як сума середніх постійних і середніх змінних витрат:

АТС = TC/Q= (FC+VQ/Q = AFC+AVC

Граничні витрати фірми

Кожну фірму цікавить питання: “Якщо збільшити обсяг виробництва, то що відбудеться з витратами? Чи буде при цьому зростати дохід ?”

На першу частину питання (що відбудеться з витратами ?) може дати відповідь дослідження показника граничних витрат.

Граничні витрати – (МС – Marginal Cost) – це додаткові витрати, які пов'язані з виробництвом додаткової одиниці продукту:

МС = АТС / AQ,

де МС – граничні витрати, ΔТС – приріст валових (загальних) витрат; ТС – приріст випуску продукції.

Обсяг граничних витрат не залежить від постійних витрат, тому що FC не залежить від того, виробляється додаткова продукція чи ні. Тому МС залежить від того, як змінюються змінні витрати.

Розглянемо таблицю, у якій зроблено розрахунок граничних витрат.

Таблиця

Розрахунок граничних витрат

Як видно з таблиці, обсяг граничних витрат спочатку зменшується, але потім, по мірі збільшення змінних витрат (VC), починає зростати (див. рис.). Крива граничних витрат МС у короткостроковому періоді має U-подібну форму і характеризує величину приросту змінних витрат для випуску додаткової одиниці продукції.

Рис. Крива граничних витрат

Виторг та прибуток фірми

Виторг– це сума грошей, яка надходить від продажу фірмою певної кількості товарів.

Мікроекономіка виділяє три види виторгу: загальний (TR), середній (AR), граничний (MR).

Загальний виторг– це добуток ціни та кількості проданого продукту: TR =AR×Q. Оскільки AR = Р, то TR = P×Q.

Середній виторг– це сума грошей, яку отримує продавець за продану одиницю продукції: AR =Р, де Р– ціна продукту, AR– середній виторг.

Граничний виторг– це зміна загального виторгу підприємства, що походить із продажу однієї додаткової одиниці його продукту. MR– це додатковий виторг, отриманий виробником унаслідок зниження ціни і продажу додаткової одиниці продукції.

Граничний виторг обчислюється за формулою:

MR =ΔTR / ΔQ,

де TR – зміна загального виторгу; ΔQ – зміна кількості проданої продукції. За сумою виторгу фірми визначають масштаби її комерційної діяльності.

Термін “прибуток” використовують для позначення різниці між виторгом фірми та її витратами. В економічній науці та господарській практиці розрізняють економічний прибуток, бухгалтерський прибуток і нормальний прибуток.

Економічний прибуток – це різниця між загальним виторгом і загальними витратами фірми– явними і неявними: ЕР = TR – ТС, де ЕР – економічний прибуток; TR – загальний виторг; ТС = EC + ІС, де ЕС– явні витрати; ІС – неявні витрати.

Бухгалтерський прибуток – це різниця між загальним виторгом і явними витратами фірми. Такий прибуток називають ще розрахунковим, бо під час його обчислення враховують лише грошові платежі, які фіксуються у бухгалтерській звітності фірми: АСР = TR – ЕС, де АСР – бухгалтерський прибуток; TR загальний виторг; ЕС – явні витрати.

Нормальний прибуток – це той мінімальний дохід, який має заробити підприємець, щоб залишитися у своєму бізнесі. Це плата за виконання підприємницьких функцій.

Прибуток – це основний показник ефективності роботи фірми. Для максимізації прибутку фірми її керівництво може використовувати дані про виторг і витрати. Максимізує прибуток такий обсяг продукції, за якого TR : ТС є найбільшим, або MR : МС = 1.