Повна версія

Головна arrow Екологія arrow Екологія людини

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ

КОРОТКИЙ ТЕРМІНОЛОГІЧНИЙ CЛОВНИК

Абіогенний процес - процес, не пов'язаний із життям (наприклад, випаровування води під дією нагрівання Сонцем).

Абіотичні чинники - сукупність умов (явища й об'єкти неживої природи), які своїми особливостями безпосередньо або побічно впливають на стан і розвиток живих організмів: температура, хімічний склад, вологість повітря і грунту, світло, опади, радіоактивне випромінювання тощо.

Абсорбована доза - кількість енергії або речовини, поглинених одиницею маси тіла під дією іонізуючого випромінювання. Одиниці вимірювання А.д. - в СІ - грей (Gy), позасистемна - рад (rad).

Абсцес (лат. abscessus - гнійник, нарив) обмежене скупчення гною в тканинах або органах унаслідок їх запалення з розплавленням тканини й утворенням порожнини. Розвивається гостро, з болем, підвищенням температури, порушенням функції органа; потребує хірургічного лікування.

Аварія - несподіване, сильне пошкодження об'єкта (наприклад, в технологічній установці), пов'язане з припиненням його діяльності, яке викликає або здатне викликати нанесення збитку здоров'ю людей, будівлям, спорудам, підприємствам або навколишньому середовищу, включаючи власність. Під час А. можуть відбуватися викиди хімічних речовин, в т.ч. токсичних, вибухи і пожежі.

Авітамінози (від а - заперечний префікс і вітаміни) - група різних за клінічними проявами захворювань, що розвиваються внаслідок різкої недостатності вітамінів в організмі (бері-бері, пелагра, цинга й ін.).

Автотрофність людства - освоєння людством енергії безпосередньо від Сонця, без використання або навіть за відсутності інших організмів. В.І.Вернадський передбачав можливість перетворення людини як істоти соціально-гетеротрофної на істоту автотрофну.

Агломерат (від лат. agglomero - приєдную, нагромаджую) - поєднання дрібних частинок (пилу, порошку) у великі агрегати за рахунок адгезії або спеціальної технологічної обробки, наприклад спікання.

Адаптаційний синдром (загальний адаптивний синдром) - сукупність захисних реакцій організму людини або тварини (переважно ендокринної системи) при стресі. У А.с. розрізняють стадії тривоги (мобілізація захисних сил), резистентності (пристосування до складної ситуації), виснаження (при сильному і тривалому стресі, може закінчитися смертю). Концепції А.с. і стресу висунуті Г.Сельє.

Адаптація (від лат. adaptatio - пристосування) - в біології - сукупність морфофізіологічних, поведінкових, популяційних та інших особ

ливостей біологічного виду, яка забезпечує можливість специфічного способу життя особин у певних умовах зовнішнього середовища. А. називають і сам процес вироблення пристосувань. У фізіології і медицині означає також процес звикання.

Аденовіруси (від грец. aden - залоза і віруси) - сімейство ДНК- вмісних вірусів, що викликають у людини і тварин аденовірусні хвороби.

Аденовірусні хвороби - гострі інфекційні захворювання людей і тварин, що їх викликають аденовіруси. Перебігають у формі гострих респіраторних захворювань або з переважною поразкою слизових оболонок очей, кишечнику.

Аденоїди (від грец. aden - залоза і eidos - вигляд) - розростання глоткової мигдалини; частіше трапляються у дітей 4-8 років; ускладнюють носове дихання, нерідко знижують слух.

Аденокарцинома (від грец. aden - залоза і кагкіпоша - пухлина) - злоякісна пухлина з епітелію залозистих органів (молочної залози, слизової оболонки шлунка та ін.).

Аденома (від грец. aden - залоза і ...ома) - доброякісна пухлина молочної, щитовидної та інших залоз, а також залоз слизових оболонок, наприклад, шлунка; зберігає будову початкової тканини залози.

Адинамія (грец. adynamia - безсилля) - зниження рухової активності, різке знесилення при голодуванні, тривалих виснажливих хворобах.

Адсорбуючі засоби - тонко подрібнені, нерозчинні у воді порошки; застосовуються при захворюваннях шкіри у формі присипок і всередину при отруєннях і деяких шлунково-кишкових захворюваннях.

Акінезія (від а - заперечний префікс і грец. kinesis - рух) - відсутність активних рухів унаслідок паралічів, болів, нерухомості суглобів та інших причин.

Акліматизація (від лат. ad - до, для і клімат) - пристосування живих організмів до нових умов існування, до нових біоценозів. А. буває природною (міграції тварин, перенесення насіння рослин тваринами в нові місця і т.п.) і штучною (після інтродукції тварин і рослин). Акліматизовані організми можуть у нових умовах давати життєздатне потомс- тво. Стосовно людини А. - пристосування до нових кліматичних умов.

Алелопатія (від грец. allelon - взаємно і ...патія) - взаємний вплив рослин (уповільнення зростання, цвітіння і т.д.) в результаті виділення ними в навколишнє середовище різних органічних речовин (антибіотиків, фітонцидів та ін.).

Алергія - стан підвищеної чутливості, є відповідною реакцією організму на чужорідну речовину. А. викликається алергенами. Алергени поділяються на харчові і ті, що вдихаються з повітрям. До останніх належить пилок рослин, пух, епідерма і шерсть тварин, промисловий пил та інших макро- і мікрочастинки. Харчовими алергенами можуть бути:

білки курячих яєць, молоко, риба, свиняче м'ясо, омари, креветки, какао, горіхи, мигдаль, помідори, цибуля, полуниця, суниця, цитрусові, зародки цвілевих грибків, наявні в сирах, на фруктах, овочах, у продуктах переробки овочів і фруктів, залишки антибіотиків, а також мікроелементи, що потрапляють із їжею: хром, нікель, кобальт, речовини стирол, фенол і поліхлорвініл.

Аліментарні захворювання людини і тварин - пов'язані з неправильним - нерегулярним, неповноцінним або незбалансованим харчуванням (напр., дистрофія аліментарна, квашиоркор) або зі вживанням недоброякісної їжі (харчові отруєння).

Анемія (від грец. ап - заперечний префікс і Ііаіта - кров) (недокрів'я) - група захворювань, що характеризуються зменшенням кількості еритроцитів і (або) гемоглобіну в крові, що призводить до гіпоксії. Причини: крововтрати (гострі і хронічні постгеморагічні А.), підвищене кроворуйнування (гемолітична А.) або порушене кровотворення (при нестачі в організмі заліза - залізо дефіцитні А. вагітних, хлороз та ін.; деяких вітамінів -перніціозна А. та ін.; при токсичному ураженні кісткового мозку і т.д.). Деякі А. належать до спадкових захворювань (наприклад, серпоподібноклітинна А.). Прояви А.: слабкість, запаморочення, задишка, серцебиття, блідість шкірних покривів тощо.

Антисептичні засоби - антисептики, хімічні речовини, що мають протимікробну дію. Застосовують для запобігання руйнуванню мікроорганізмами різних неметалічних матеріалів (деревина, текстильні вироби, шкіра, пластмаса та ін.). Для захисту деревини і виробів із неї використовують А.з.: водорозчинні (фтористий і кремнефтористий натрій, мідний купорос та ін.); маслянисті (креозотове й антраценове масла, сланцеве масло тощо); пасти (бітумні та ін.).

Антитіла -глобулярні білки (імуноглобуліни) плазми крові людини і теплокровних тварин, що мають здатність специфічно зв'язуватися з антигенами. Взаємодіючи з мікроорганізмами, перешкоджають їхньому розмноженню або нейтралізують токсичні речовини, що виділяються ними. При деяких патологічних станах в організмі з'являються А. до власних антигенів, що викликає пошкодження різних органів. Реакції А. з антигеном застосовують для діагностики різних хвороб, ідентифікації мікроорганізмів і деяких речовин.

Антропогенне забруднення - забруднення, що виникає в результаті життєдіяльності людини.

Асиміляція (від лат. аввішіїайо - уподібнення) - 1) перетворення в організмі їжі під впливом ферментів на енергоємні сполуки, з яких будуються його клітини організму і накопичується енергія (яка переважає в структурі АТФ). Інше найменування - анаболізм. Протилежне - ди

симіляція; 2) втрата народом своїх національних рис у разі возз'єднання з ін. народом і прийняття його мови, культури, звичаїв.

Біологічно активна речовина - будь-яка речовина, що стимулює або пригнічує процеси життєдіяльності, в т.ч. регенерацію і зростання організмів. До них належать фітогормони, стероїдні (тваринні) гормони і ряд інших речовин, таких, як етилен С2Н4, вуглекислий газ СО2, синтетичні інгібітори (уповільнювачі) росту, цвітіння і т.п., гербіциди та ін.

Біоритми (грец. bios - життя, rhythmos - чергування, послідовність) - ритміко-циклічні (добові, сезонні та ін.) коливання характеру й інтенсивності тих або інших біологічних процесів або явищ, які забезпечують можливість пристосування організмів до циклічних змін навколишнього середовища. У людини є значне число біоритмів, пов'язаних як із природною (середовигцною) ритмікою, так і з внутрішнім станом організму. Періоди ритмічних коливань в організмі від 0,03 с до 3 с відповідають ритмам електроецефалограми. Ковтальні рухи мають період 4 с, дихальні -6 с. Періодичність імпульсів, що поширюються по рухових нервових волокнах, - 0,02 с, біострумів м'яза - 0,005 с. Робота судинної системи печінки, що перекачує кров органів черевної порожнини в загальне венозне русло (портальний ритм), має період 30-40 с. Голодна моторика шлунка повторюється через 40-60 хв. Менструальний ритм іноді називають місячним через схожість із місячною періодикою. Крім того, розрізняють добовий (сонячний), сезонний, річний та інші ритми.

Біосфера - (грецьк. "біос" - життя, "сфера" - оболонка) - оболонка Землі, в якій існує життя.

Відтворення населення - у вузькому значенні - процес зміни поколінь У результаті природного руху (народження і смерті), в широкому - постійне відновлення населення на основі природного руху, міграції, переходів людей з одних соціальних груп в інші.

Вітаміни (від лат. vita - життя) - низькомолекулярні органічні сполуки різної хімічної природи, необхідні в незначних кількостях для нормального обміну речовин і життєдіяльності живих організмів. Багато В. - попередники коферментів, у складі яких вони беруть участь у різних ферментативних реакціях.

Глобальна безпека - будь-яка діяльність людини, що виключає шкідливий вплив на довкілля. Недосяжний ідеал, який може правити за напрям спільних зусиль.

Глобальне забруднення - забруднення, що порушує природні фі- зико-хімічні, біологічні показники всієї біосфери, і виявляється в будь- якій точці поверхні нашої планети.

Гомеостаз (від гомео... і грец. stasis - нерухомість, стан) - відносна динамічна постійність складу і властивостей внутрішнього середовища

і стійкість основних фізіологічних функцій організму. Поняття Г. застосовують і до біоценозу (збереження постійності видового складу і числа особин), в генетиці і навіть кібернетиці. Гранично допустима концентрація (ГДК) - прийнятий законом санітарно-гігієнічний норматив кількості шкідливої речовини у середовищі. Приймається, що вона практично не повинна діяти на організм та викликати несприятливі наслідки в нащадків. Безпечних для організму концентрацій канцерогенів або рівнів іонізуючої радіації практично не існує, тому, що будь-яке перевищення природного фону вже є небезпечним для живих організмів. Це яскраво демонструють генетичні відхилення ланцюга поколінь в зв'язку з виникненням несприятливих мутацій.

Демографічний вибух - різке прискорення темпів зростання населення. У країнах Азії, Африки і Латинської Америки в 50-60-х рр. XX ст. зумовлений зниженням смертності, особливо дитячої, при збереженні високої народжуваності. "Демографічний вибух" загострив проблеми соціального й економічного розвитку цих країн. Вирішальна дія темпів зростання населення країн (у них проживає понад 70 % населення світу), що розвиваються, на збільшення чисельності населення земної кулі перетворила "Демографічний вибух" у цих країнах на світову проблему, а соціально-економічні проблеми їхнього розвитку набули характеру глобальних проблем.

Дихання - сукупність процесів, що забезпечують надходження в організм кисню і видалення вуглекислого газу (зовнішнє Д.), а також використання кисню клітинами і тканинами для окислення органічних речовин зі звільненням енергії, необхідної для їхньої життєдіяльності (т.з. клітинне, або тканинне Д.).

Доза випромінювання - енергія іонізуючого випромінювання, поглинута речовиною, розрахована на одиницю її маси; характеристика радіаційної небезпеки.

Доза токсична - фізична величина, що характеризує токсичність отрут і шкідливих речовин, а також кількість (масу) отрути або шкідливої речовини, поглинених живим організмом, а також та, що складає одиницю маси цього організму, будучи мірою ступеня його ураження. Величина Д.т. пов'язана безпосередньо з видом отрути або токсичної речовини, а також зі шляхами ураження. У випадку ураження людей через дихальні шляхи використовують поняття доза інгаляційна.

Допустима залишкова кількість (ДЗК) речовини - максимальна кількість речовини, яка, надходячи в організм упродовж усього життя, не викликає ніяких порушень у здоров'ї дітей і дорослих людей.

Екологія людини - наука, що розглядає біосферу, як екологічну нішу людства, вивчає природні, соціальні та економічні умови як фак

тори середовища мешкання людини, які забезпечують їй нормальний розвиток і розмноження.

Епідемія (грец. срісістіа) - масове поширення інфекційного захворювання людини в будь-якій місцевості, країні, що значно перевищує звичайний рівень захворюваності.

Здоров'я - об'єктивний стан і суб'єктивне відчуття повного фізичного, психологічного (психічного) і соціального комфорту. Це функціональний стан організму людини, що забезпечує тривалість життя, фізичну і розумову працездатність, самопочуття і функцію відтворення здорового потомства.

Зона комфорту - оптимальне для організму людини поєднання температури, вологості, швидкості руху повітря і дії променистого тепла (наприклад, у стані спокою або при виконанні легкої фізичної роботи: температура взимку 18-22 °С, влітку 23-25 °С; швидкість руху повітря взимку 0,15, влітку 0,2-0,4 м/с; відносна вологість 40-60 %).

Зона санітарно-захисна - територія навколо підприємства, де забороняється мешкання людей і не допускається розміщення спортивних споруд, парків, дитячих садків, шкіл, лікувально-профілактичних і оздоровчих установ. На території З.с.-з. концентрація шкідливих речовин не може перевищувати 0,3 ГДК для робочої зони.

Зони санітарної охорони - територія навколо джерел водопостачання і водопровідних споруд із режимом, що виключає (обмежувальним) можливість забруднення води.

Імунітет (звільнення, позбавлення) - здатність живих істот протистояти дії ушкоджувальних агентів, зберігаючи свою цілісність і біологічну індивідуальність; захисна реакція організму. Спадковий І. зумовлений природженими особливостями організму (фагоцитоз, захисні властивості шкіри і слизових оболонок тощо). У хребетних тварин і людини є також здатність до надбання активного І. у відповідь на інфекцію або введення вакцин. Ця здатність зумовлена функціями клітин імунної системи (імуноцитами), центральне місце серед яких займають лімфоцити (плазматичні клітини, що походять від них, виробляють антитіла). Надбаний пасивний І. розвивається при передачі антитіл дитині з молоком матері або при штучному введенні антитіл.

Канцероген - фактор, здатний викликати розвиток злоякісних новоутворень, або сприяти їх виникненню з нормальної тканини.

Клінічна смерть - термінальний стан, за якого відсутні видимі ознаки життя (серцева діяльність, дихання), згасають функції центральної нервової системи, але зберігаються обмінні процеси в тканинах. Триває кілька хвилин, змінюється біологічною смертю, за якої відновлення життєвих функцій неможливе.

Кліщі - група членистоногих, клас павукоподібних. Звичайно виділяють 3 види: акариформні, паразитоформні, К,- сінокосці. Довжина 0,05-30 мм. Близько 20 тис. видів, в Україні і Росії 3-4 тис. видів. Більшість мешкає на суші, деякі - водяні. Шкідники рослин і с.-г. продуктів, паразити тварин і людини, переносники збудників інфекційних захворювань (енцефаліту, лихоманок, тифів, туляремії, чуми).

Коеволюція - паралельний, спільний розвиток людства і природи (скоріше - адаптація).

Колі-інфекція -кишкове гостре інфекційне захворювання переважно дітей раннього віку, що викликається хвороботворною кишковою паличкою. Перебігає у формі ентериту, ентероколіту. Передається збудником, як при дизентерії.

Колі-титр - мінімальна кількість матеріалу (води, ґрунту та ін.), в якому міститься одна кишкова паличка; показник фекального забруднення досліджуваного середовища.

Кругообіг речовин антропогенний - складний процес забезпечення життя суспільства за рахунок речовин та енергії, вилучених з природи. Цей кругообіг поки що в цілому екологічно недосконалий (на відміну від біотичного кругообігу), бо починається з захоплення природного ресурсу і закінчується утворенням величезного обсягу шкідливих відходів (основна частка яких не здатна до природного саморуйнування для вихідних елементів); він розімкнений у більшості своїх ланок, а тому не має "кругообігу життя", властивого біосфері взагалі, і може бути названий кругообігом лише умовно. Він втручається до структури природного кругообігу речовин, руху води, переміщення ґрунту і породи. Замкненість антропогенного кругообігу може бути забезпечена тільки врівноваженням процесу синтезу органічної речовини процесом розкладання її на вихідні мінеральні елементи, тобто шляхом повної утилізації промислових та побутових відходів (в ланцюгу "сировина - виробництво - продукт праці - сировина"), що потребує свідомого контролю і регулювання з боку людини в системі "виробництво - природні ресурси".

Ксенобіотики (від грец. xenos - чужий і bios - життя) - чужорідні для організмів сполуки (промислові забруднення, пестициди, препарати побутової хімії, лікарські засоби і т.п.). Потрапляючи в навколишнє середовище в значних кількостях, К. можуть впливати на генетичний апарат організмів, викликати їхню загибель, порушувати рівновагу природних процесів у біосфері. Вивчення перетворень К. в організмах, шляхів їх детоксикації і деградації (за допомогою мікроорганізмів та ін.) важливе для організації санітарно-гігієнічних заходів, заходів з охорони природи.

ЛД;о - летальна доза хімічних речовин, що викликає при введенні в організм загибель 50 % тварин. Значення ЛД50 виражають також у Оміліграм-молекулах на кілограм (мМ/кг) міліграм-атомах на кілограм (мА/кг). Для переведення мг/кг в мМг/кг треба початкове значення ЛД50 розділити на молекулярну масу. Для переведення мг/кг в мА/кг треба вихідне значення ЛД50 розділити на молекулярну масу і помножити на число атомів нормованого елемента, що входить до молекули речовини.

Метаболіти - проміжні продукти обміну речовин у живих клітинах. Багато з них чинить регулювальний вплив на біохімічні і фізіологічні процеси в організмі.

Метал важкий - метал з густиною 8 г/см3 і більше. До них належать: свинець, мідь, цинк, нікель, кадмій, кобальт, сурма, олово, хром, вісмут, ртуть. Майже всі вони високотоксичні, антропогенне їх розсіювання в біосфері призводить до отруєння або загрози отруєння живих організмів.

Мутаген - будь-який фактор (хімічна речовина, фізичний агент, тощо), що зумовлює мутацію.

Населений пункт - населене місце (поселення), первинна одиниця розселення людей у межах однієї забудованої земельної ділянки (місто, селище міського типу, село та ін.). Обов'язкова ознака Н.п. - постійність використання його як житла з року в рік (хоча б сезонно).

Норма забруднення - ГДК речовин, які надходять або вже є в навколишньому середовищі, що допускаються нормативними актами.

Норма санітарно - гігієнічна - якісно-кількісний показник шкідливого і небезпечного агента або дії, забезпечення якого гарантує безпечні або оптимальні умови існування людини.

Онтогенез (від грец. on, род. в. ontos - існуюче і ...генез) (індивідуальний розвиток організму) - сукупність перетворень, що зазнаються організмом від зародження до кінця життя. Термін уведений німецьким біологом Е.Геккелем (1866).

Отруєння - група захворювань, зумовлених дією на організм отрут різного походження. Можуть бути гострими, хронічними; виробничими, харчовими, лікарськими та ін.

Середовище життя людини - сукупність природного середовища, квазіприродного середовища ("другої" природи), середовища населених місць (інфраструктури), внутрішньоквартирного середовища (житла), соціально-психологічного і соціально-економічного, тобто комплекс природних, природно-антропогенних і соціально-економічних чинників, що впливають на людину.

Сталий розвиток - (стійкий, англ. sustainable development) - еколо- го-економічно збалансований, тривкий, безперервно підтримуваний ро-

збиток людства. Розвиток, який задовольняє сьогоденні потреби не за рахунок прийдешніх поколінь.

Урбанізація - процес збільшення кількості міст і зростання числа міських жителів.

Фітонциди (від грец. phyton - рослина і лат. caedo - вбиваю) - утворювані рослинами біологічно активні речовини, що вбивають або пригнічують ріст і розвиток мікроорганізмів; виконують важливу роль в імунітеті рослин й у взаємостосунках організмів у біоценозах. Препарати цибулі, часнику, хріну та інших рослин, що містять Ф., застосовують у медицині.

 
<<   ЗМІСТ