Шляхи реалізації концепції "Сім'я і родинне виховання"

Підвищення педагогічної культури батьків

Правила для батька і матері

• 1. Не псуй здоров'я дитини.
• 2. Навчись бачити душу в очах дитини.
• 3. Ніколи не висміюй дитини, не злись і не кричи.
• 4. Будь терплячим, вимогливим і розважливим.
• 5. Завжди будь у доброму гуморі.
• 6. Будь завжди правдивим. Постійно підвищуй самооцінку дитини.
• 7. Домагайся довіри дитини і бережи її.
• 8. Бережи здоров'я дитини і своє власне. Пам'ятай: твоє здоров'я гарний приклад для дітей.
• 9. Будь помірним у похвалі і відмовся від покарань.
• 10. Відмовся від наказового тону. Прикуси язика, якщо у твоєму голосі з'являться нотки роздратування. І повторюй: "Він усього лише хлопчик (дівчинка) ... я вимагаю надто багато ..."

Особливості розвитку мовлення дітей раннього віку

• 1. На 10-15-й день життя малюк починає реагувати на голос. Після трьох-чотирьох тижнів він очима шукає того, хто лагідно звертається до нього.
• 2. З тримісячного віку дитина виявляє свій настрій "агуканням". "Агукання" – передумова гарного мовлення.
• 3. Після 7-8 місяців дитина починає лепетати, вимовляти окремі склади.
• 4. Близько 10 місяців дитина оволодіває окремими звуками і нескладними словами. Настає період для навчання мови, тому слова дорослих повинні мати зв'язок із певними предметами.
• 5. До кінця першого року дитина розуміє вже до 30-40 слів, до двох років її словник налічує близько 600 слів, а до чотирьох – понад 2000.
• 6. Найвідповідальніший час для оволодіння мовленням – перші п'ять років. Розмовляти з дитиною слід виразною образною мовою.
• 7. Батьки мають дбати про мовлення дитини з народження. Розрізняти і правильно вимовляти всі звуки – це велика пізнавальна робота. Слід пам'ятати, що мовні можливості дитини обмежені і вона неспроможна впоратись з надмірними вимогами.
• 8. Алалія (відсутність або обмеження мови у дітей з нормальним слухом), дислалія (порушення мови при вимові звуків), ринолалія (гугнява вимова), заїкання тощо затримують розвиток дитини і негативно позначаються на її характері: вона стає дратівливою, вередливою, замкнутою, відстає у навчанні. У таких випадках потрібна допомога логопеда.
• 9. Заїкання найчастіше буває у дітей віком Від двох до п'яти років. Воно виникає внаслідок мовного перевантаження, нервового напруження або після переляку. Заїкання виліковується.
• 10. Мова батьків – приклад для дітей. Діти сприймають і наслідують усе те, що роблять і про що говорять батьки й вихователі. З перших років життя дітей необхідно залучати до фізичної праці та підвищувати їхній інтелектуальний та духовний рівень. Слід пам'ятати, що до 5-річного віку дитина оволодіває нормами моральної і культурної поведінки на 80 %.

Примітка. Бажано, щоб біля дитини постійно було щось живе: рибка, пташка, хом'ячок, котеня, а також кімнатні рослини. Потрібно прищеплювати дитині любов до природи.

Мовні обов'язки батьків і дітей

• 1. Мова – запорука існування народу.
• 2. Розмовляй рідною мовою скрізь, де її розуміють. Не поступайся своїми мовними правами заради вигоди.
• 3. Ставлення до рідної мови має бути таким, як до рідної матері: її люблять за те, що вона – мати.
• 4. Сім'я – первинний осередок нації, її має живити культ рідної мови. Тому розмовляй у сім'ї мовою своєї нації. Не вмієш – учись.
• 5. У твоїй хаті, квартирі завжди мають бути українські книжки, журнали, газети, дитячі видання.
• 6. Не будь байдужим до найменших обмежень чи зневаги української мови.
• 7. Пам'ятай: найкращі вчителі мови для дітей – це мати і батько.
• 8. Вивчай інші мови, адже "хто не знає чужих мов, той нічого не відає про свою власну" (Й. В. Гете).
• 9. У наш час доволі поширені змішані шлюби. В ідеалі у таких родинах повинні звучати обидві мови, причому кожна – у своєму літературному варіанті.
• 10. Нашому поколінню випало складне і відповідальне завдання – відродження української мови, державності, нації. За нас цього ніхто не зробить. Це наш історичний обов'язок, виправдання нашого перебування на цьому світі.

За методичними матеріалами В. Іванииіина та Я. Радевича- Винницького "Мова і нація" (Дрогобич, 1990. – С. 29-31).

Робота з педагогічно занедбаними дітьми

Культура поведінки школяра