Повна версія

Головна arrow Педагогіка arrow Методика викладання у вищій школі

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

ВИДИ ТА ПРИЙОМИ АКТИВІЗАЦІЇ ПРОЦЕСУ НАВЧАННЯ У ВИЩІЙ ШКОЛІ

Використання сучасних освітніх технологій

На рубежі тисячоліть в Україні зароджується нова система вищої освіти, орієнтована на входження в світовий освітній простір. Цей процес супроводжується істотними змінами у педагогічній теорії та практиці навчально-виховного процесу ВНЗ.

Сьогодні відбувається заміна освітньої парадигми, пропонується новий зміст, підходи, педагогічний менталітет. У цих умовах викладачеві необхідно орієнтуватися в широкому спектрі сучасних інноваційних технологій, ідей і шкіл. Сьогодні бути педагогічно грамотним фахівцем неможливо без оволодіння освітніми технологіями.

Останнім часом поняття "педагогічна технологія" все більше поширюється в науці й освіті. Його варіанти "технологія навчання", "технології в навчанні", "технології в освіті" - широко використовуються у психолого-педагогічній практиці й мають різні трактування, залежно від того, як саме автори уявляють структуру та компоненти освітнього процесу.

Етимологія слова "технологія" означає "знання обробки матеріалу". Слово "технологія" прийшло до нас від греків, і якщо судити за складовими його коріння ("технос" - мистецтво, майстерність, "логос" - навчання), воно було розраховано на більш універсальне використання [3].

Технологічний процес завжди передбачає певну послідовність операцій з використанням необхідних засобів (матеріалів, інструментів) та умов. У процесуальному розумінні технологія відповідає на запитання: як зробити, із чого й у який спосіб. Іншими словами, у технології знаходять висвітлення методи, застосовувані у процесі зміни вихідного продукту (наприклад, сировини) з метою додання йому необхідного виду та якості.

Слід підкреслити, що використовувані методи реалізуються у чітко встановленій послідовності, що забезпечує досягнення головної мети технологічного процесу - одержання конкретної продукції.

У соціальній технології вихідним і кінцевим продуктом виступає людина, а основним змінам піддаються її фізичні, психічні або особистісні характеристики. Ось тут доречно відзначити, що цілий ряд педагогів-дослідників відкидають саму можливість існування поняття "педагогічна технологія". їхній основний аргумент полягає в тому, що у педагогічному процесі, як єдності навчання та виховання, немає чітко визначених цілей, а також необхідного інструментарію оцінки рівня їхнього досягнення.

Однак, уже на сьогоднішній день у психології розроблена ціла система методів діагностики особистісної сфери людини (вихованості), а у професіографії знаходить опис усе більша кількість спеціальностей, використовуваних у сучасному суспільстві, у тому числі й вимоги до особистісних властивостей і якостей майбутніх фахівців. Саме це й підтверджує правомірність існування та розробки поняття "педагогічна технологія".

М.В. Кларін педагогічну технологію визначає як системну сукупність і порядок функціонування всіх особистісних, інструментальних і методологічних засобів, що використовуються для досягнення педагогічних цілей [3, с. 20].

Освітні технології відображують загальну стратегію розвитку освіти, загального освітнього простору, їхнє призначення - прогнозування розвитку освіти, його конкретне проектування та планування, передбачення результатів, а також визначення стандартів, відповідних освітнім цілям.

Прикладами освітніх технологій можуть бути концепції освіти, освітні системи. На сучасному етапі зміст педагогічних технологій концентрується навколо гуманістичної концепції освіти.

Навчальна технологія - поняття близьке, але не тотожне поняттю "педагогічна технологія". Воно відбиває шлях освоєння конкретного навчального матеріалу в межах відповідного навчального предмета, теми, питання. Наприклад, це можуть бути предметне навчання, ігрова технологія, технологія проблемного навчання (на рівні методу), інформаційні технології, технологія використання опорних схем, конспектів, класичне лекційне навчання, навчання за допомогою аудіовізуальних технічних засобів, система "консультант", система "репетитор" (індивідуальне), дистанційне навчання, комп'ютерне навчання.

Слід зазначити, що технології навчання, виховання, управління пов'язані з педагогічними технологіями, освітніми технологіями загальною ідеєю відповідної освітньої концепції, педагогічними парадигмами, значеннєвим наповненням функцій.

Близьким поняттям до педагогічної технології є педагогічна техніка. Педагогічна техніка характеризує рівень майстерності педагога. Від того, як і якими прийомами навчання та виховання він володіє, залежить ступінь розвитку суб'єктів навчання (виховання).

Це означає, що поняття "педагогічна техніка", безумовно, пов'язане з поняттями "навчальна (виховна) технологія", "педагогічна технологія", "освітня технологія". Педагогічна технологія функціонує в ролі науки, що досліджує найбільш раціональні шляхи навчання; а також у якості системи принципів, прийомів і способів, застосовуваних у навчанні.

До важливих факторів, які визначають сутність використання інтенсивних освітніх технологій, належать:

  • • інтенсифікація навчання, що повинна сприяти ефективності професійної підготовки особистості;
  • • система новітніх засобів навчання, структура та зміст навчального матеріалу, організаційна структура, методи й засоби навчання, фактори педагогічного середовища;
  • • комплексний підхід до інтенсифікації процесу навчання, пов'язаний з проблемою оптимізації цього процесу як цілісної системи за допомогою сучасних інформаційно-комп'ютерних систем.

В інтенсивних освітніх технологіях украй важливим є напрям, який би спонукав студентів до раціональних пізнавальних дій. Останні належать до системи розумових дій, спрямованих на забезпечення майбутніх фахівців професійно-значущими знаннями, у тому числі:

  • • засвоєння навчального матеріалу за мінімальної кількості фактів, що повно та вичерпано розкривають його сутність;
  • • реальна можливість активно генерувати нові професійні знання на основі засвоєної інформації;
  • • концентрована розумова діяльність, що виключає будь-які перевантаження, використання потенційних можливостей логічного мислення та пам'яті;
  • • виникнення твердої впевненості в тому, що навчальний матеріал засвоєний.

Розкрити ці структури - означає встановити механізми, впливаючи на які, можна досягти найвищої ефективності в навчанні та вихованні студентів.

Проведений вище аналіз процесу навчання вказує на особливу роль дидактичних форм засвоєння знань. Сутність його полягає в наступному: не перериваючи цілісності процесу навчання, структурувати його так, щоб він поділявся природним шляхом на підпроцеси, кожний з яких повною мірою відповідав би осо- бистісним особливостям (розумовим, психічним і фізіологічним) конкретного студента. Таким чином, механізми реалізації властивостей самоорганізації та саморозвитки процесу навчання по суті розкриваються у вимогах відомого принципу дидактики - свідомості й активності студентів у процесі професійної підготовки, а умови активізації пізнавальної діяльності майбутніх фахівців пов'язані з умовами успішної реалізації фаз навчання. Такими умовами, що підтримують реалізацію інтенсивних освітніх технологій, є:

  • 1) формування в студентів навичок аналізу навчальної інформації;
  • 2) формування навичок самоврядування процесу навчання;
  • 3) формування мотивів діяльності;
  • 4) організація процесу навчання на основі його структурування.

До технологій професійної підготовки студентів належить технологія конкретного навчання. Істотною характеристикою такого навчання є послідовне моделювання всієї системи форм, методів і засобів навчання (традиційних і новітніх), предметного й соціального змісту засвоюваної студентами професійної діяльності за допомогою таких типів взаємозалежних моделей: імітаційної та соціальної. У сукупності вони являють собою динамічну модель переходу від навчальної діяльності до професійної.

Взаємодія у процесі навчання має форму спілкування між викладачами та студентами, а також студентів між собою, - це один із засобів трансляції інформації: воно визначається на високому рівні взаєморозуміння. Керована взаємодія суб'єктів навчання можлива в ході реалізації комунікативних технологій.

У зв'язку з посиленням ролі самостійної роботи студентів і проблемами управління нею викладачами, особливу актуальність здобувають комунікативні ситуації - основні аспекти прояву комунікативних технологій, учасниками яких виступають студент і викладач. Під час індивідуальних консультацій, пов'язаних з організацією самостійної роботи студентів і керівництвом нею, комунікативна ситуація виникає в зв'язку з тим, що студент об'єктивно має потребу в інструктуванні, а суб'єктивно відчуває потребу в одержанні інформації, поради, допомоги або порозуміння з боку викладача. Правильно організована комунікативна ситуація дозволяє обом її учасникам досягти запланованої освітньої мети.

Основною рисою інформаційних технологій є підвищена активність студента, що призводить до перебудови навчального процесу в напрямку самостійних форм навчання зі скороченням кількості лекцій і семінарів. Разом з тим, якщо при розробці нового лекційного курсу потрібно в середньому 8 годин підготовки на 1 годину лекцій, то на 1 годину розробки навчальної програми потрібно 250 годин підготовки. Таким чином, інформаційна технологія, попри усі її привабливості, стає економічно ефективною лише при високому рівні централізації та стандартизації розробки навчальних програм з великим тиражуванням, а також при відповідному рівні технічного забезпечення.

Відзнакою сучасного розвитку освіти є поява нових педагогічних технологій. Попри розмаїття підходів технології в освіті мають низку спільних ознак. Основними характеристиками педагогічної технології є:

  • • предметність - наявність того, що піддається зміні - ті чи інші якості особистості суб'єкта навчання;
  • • цілеспрямованість - орієнтація на досягнення нового стану предмета - рівень розвитку провідних якостей особистості майбутнього фахівця;
  • • функція, що змінює та впливає - сукупність методів, прийомів, форм навчання, які у певній інтеграції створюють необхідні умови для змін у структурі особистості студента;
  • • процесуальність - механізми й етапи реалізації педагогічних впливів у навчально-виховному процесі;
  • • структурність і цілісність - наявність визначеного взаємозв'язку компонент технології: етапів, методів, засобів, дій тощо;
  • • результативність - технологія забезпечує гарантований взаємозв'язок її компонент: етапів, методів, засобів, дій; й обов'язкове досягнення запроектованого результату [7, с. 48].
 
<<   ЗМІСТ   >>