Повна версія

Головна arrow Педагогіка arrow Методика викладання у вищій школі

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

Активізація процесу навчання за допомогою проведення ділових ігор

Докорінні зміни, що відбуваються в економіці, висувають нові вимоги до рівня підготовки фахівців з вищою освітою. Крім фундаментальних знань від фахівців вимагають уміння швидко орієнтуватися в мінливих ситуаціях, знаходити альтернативні рішення, оцінювати ефективність їхньої реалізації, передбачати можливі ризики.

Одним зі шляхів вирішення поставленої проблеми є широке використання в навчальному процесі ділових ігор, які повинні розроблятися й використовуватися за нормами, перспективними напрямами економічних досліджень і практики.

У процесі навчання застосовуються всілякі модифікації ділових ігор: імітаційні (імітуються події, конкретна діяльність), операційні та рольові ігри.

Сценарій імітаційної гри, крім сюжету подій, містить різні структури та призначення процесів і об'єктів, що імітуються. Операційні ігри допомагають відпрацьовувати конкретні специфічні операції. Наприклад, розв'язання ситуаційних завдань, проведення зборів тощо. Рольові ігри сприяють відпрацьовуванню тактики поведінки, дій, виконання функцій і обов'язків конкретної особистості. Для проведення рольової гри розробляється модель ситуації, розподіляються ролі, порядок дій.

Ділові ігри являють собою інструмент вироблення складних колективних рішень. Можливість стиснути реальний час у рамки ігрового експерименту дозволяє неодноразово програти одну професійну ситуацію й визначити наслідки кожного з реалізованих рішень. Результатом такого програвання є розвиток у студентів навичок інтуїтивного передбачення, як ходу розвитку ситуації під впливом різних факторів, так і можливих наслідків від кожного обраного ними рішення. Таким чином, у ході гри відбувається нагромадження досвіду поведінки в різних господарських ситуаціях, здобувається нове знання, що має як теоретичну основу, так і практичну спрямованість, Цінністю знання, що здобувається в ході гри, є його "активність", тобто швидке включення у процес вибору й ухвалення професійного рішення.

Розробка ділових ігор складається з декількох етапів:

  • • постановка цілей і завдань гри, написання сценарію з визначенням дієвих осіб (учасників);
  • • добір практичного матеріалу;
  • • розробка загальних й індивідуальних вихідних даних і завдань учасникам гри;
  • • визначення критеріїв оцінки результатів.

Незважаючи на загальні принципи побудови ділових навчальних ігор, порядок їхнього проведення й оснащення різний, оскільки залежить від цілей і напрямку діяльності учасників гри.

Широке застосування ділових ігор має як позитивну, так і негативну сторони. Позитивна полягає в тому, що підтверджуються можливості ділових ігор як інструмента формування особистості професіонала, досягається мета активізації навчального процесу. Негативні наслідки виникають у тих випадках, коли розроблював ділової гри не спирається на психолого-педагогічні або науково-методичні основи й бере від гри тільки її зовнішню форму, а викладач (часто він і є розроблював) використовує цей інструмент, не намагаючись розібратися з яким педагогічним явищем має справу.

Сутність ділової гри, її місце в навчальному процесі, цілі використання не можна з'ясувати, розглядаючи її поза понятійними рамками педагогіки та психології, навчально-виховного процесу як єдиного цілого. Орієнтуючись на розуміння ділової гри як, наприклад, галузі імітаційного моделювання або групової вправи щодо вироблення послідовності розв'язання в штучно створених умовах, викладач не зможе обґрунтувати розумність свого звернення саме до гри, а не до семінарського або лабораторно-практичного заняття.

Ділова гра - це "важка артилерія", і застосовувати її доцільно лише для досягнення таких цілей, які не можуть бути реалізовані більш простими, звичними та надійними способами.

Необхідно відзначити, що в нашій країні й за рубежем відсутня загальноприйнята концепція ділової гри, єдина або хоча б поділювана більшістю дослідників і практиків технологія її опису й розробки. Кожен розроблював і користувач створює своє уявлення про гру або некритично запозичує її в інших. Це призводить до розмаїття розробленого педагогічного інструментарію,

створює труднощі його тиражування, спричиняє неможливість відтворення ділових ігор іншими викладачами, проблеми при їхньому використанні.

Розробка ділової гри, безумовно, творчий акт, що несе в собі відбиток особистості автора. Однак це не означає, що можна обійтися без адекватних психолого-педагогічних уявлень про ділову гру аі відповідну методику конструювання й опису. Наявність такої методики дозволить позбавити розроблювачів від непотрібної витрати зусиль на вироблення власного підходу й вивільнить час і зусилля на дійсно творчу роботу.

З позицій навчання ділова гра є формою відтворення предметного та соціального змісту професійної діяльності, моделювання систем відносин, характерних для даного виду праці. Проведення ділової гри являє собою розгортання особливої, ігрової діяльності учасників на імітаційній моделі, що відтворює умови та динаміку виробництва. Ділова гра дозволяє задати в навчанні предметний і соціальний контексти майбутньої професійної діяльності й тим самим змоделювати більш адекватні у порівнянні з традиційним навчанням умови формування особистості фахівця. Таким чином, ділова гра є модельним заміщенням двох реальностей - процесів виробництва та процесів діяльності в ньому людей.

У діловій грі той, хто навчається, виконує квазі-професійну діяльність, що несе в собі риси як навчальної, так і майбутньої професійної діяльності. Засвоєння знань, формування вмінь, навичок здійснюються через канву професійної праці в її предметному та соціальному аспектах. Ці знання засвоюються не про запас, не для майбутнього застосування, не абстрактно, а в реальному для учасника процесі інформаційного забезпечення його ігрових дій, у динаміці розвитку сюжету ділової гри, у формуванні цілісного образу професійної ситуації. Крім того, у діловій грі в умовах спільної роботи кожен студент здобуває навички соціальної взаємодії, ціннісні орієнтації й установки, властиві фахівцеві. Очевидно, що в досягненні таких цілей навчання та виховання ділова гра має найбільші можливості.

Ділова гра "Промисловий вузол: формування, будівництво, ефективність"

Мета гри: набуття практичного досвіду в галузі якісного й кількісного аналізу просторового розміщення складної виробничої системи.

Бюджет часу ділової гри - 6 годин. Гру проводять у одній академічній групі студентів, розбивши їх на 2-3 команди по 8-10 осіб.

Ідея гри: імітація реальної практики прийняття та техніко- економічного обґрунтування рішень щодо розміщення промислових підприємств, включаючи вибір місцеположення, формування промислового вузла й розрахунки його ефективності.

Учасники гри: заступник директора підприємства з економіки, начальник відділу праці й заробітної плати, начальник сектора технічного нормування, керівник лабораторії НОП, начальник цеху, начальник бюро організації праці цеху, співробітники зазначених структур (сектора, лабораторії та бюро), економіст цеху, змінні майстри цеху.

Вихідна інформація: показники з виробництва продукції, кадрів, балансу робочого часу, структура простоїв, відомості про рух кадрів, динаміка виконання норм виробітку бригадами цеху.

На першому етапі провідна роль належить координатору гри, який не тільки пояснює студентам суть, мету, завдання та регламент гри, але й знайомить їх з порядком ухвалення відповідних рішень у реальній господарській практиці.

На другому етапі команди учасників гри самостійно, на основі представленої інформації здійснюють вибір конкретних пунктів розміщення підприємства, заздалегідь виділивши з них ті, які доцільно об'єднати у промисловий вузол. Це може бути галузевий ПВ, коли можлива кооперація основного та допоміжного виробництв, або міжгалузевий ПВ, коли ефект досягається за рахунок комплексного використання початкової сировини та відходів виробництва, додатково необхідно досліджувати можливість корисного використання вторинних енергоресурсів.

На третьому етапі команди студентів самостійно виконують конкретні розрахунки з техніко-економічного обґрунтування групового розміщення підприємств у ПВ.

Підбиття підсумків ділової гри проводиться у формі завершальної наради, на якій представники команд виступають з доповідями.

Основним критерієм при виявленні команди-переможця є сумарний соціально-економічний ефект від формування та будівництва ПВ, отриманий у результаті техніко-економічних розрахунків. При підведенні підсумків викладач повинен прагнути до того, щоб були об'єктивно оцінені не тільки робота команд, але й дії кожного учасника, бажано також, щоб на завершальній нараді студенти проаналізували ділову гру, виказали пропозиції по її вдосконаленню.

Розвиток особистості фахівця в діловій грі здійснюється в результаті підпорядкування двом типам норм: компетентних предметних дій і соціальних відносин колективу. У цих умовах дії здобувають значення вчинків, що формують соціальні риси, характер фахівця. Досягнення дидактичних і виховних цілей поєднано в єдиному потоці, соціальному за своєю природою, активності студентів, реалізованої у формі ігрової діяльності. Мотивація, інтерес та емоційний статус учасників ділової гри обумовлюються широкими можливостями для цілепокладання й цілездійснення, діалогічного спілкування та взаємодії на проблемно представленому матеріалі ділової гри й для формування професійного творчого мислення.

 
<<   ЗМІСТ   >>