Повна версія

Головна arrow Агропромисловість arrow Інтенсивні технології в аквакультурі

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

Рибогосподарська меліорація.

Рибопродуктивність водоймищ, як і родючість сільськогосподарських угідь, не залишається постійною. Вона змінюється в часі і залежить від гідрохімічного і термічних режимів водоймища, його замуленості, щільності і характеру розміщення вищої м'якої і жорсткої водної рослинності, а також від водного режиму, що визначає рівень води у водоймищах і його коливання. Багато в чому вона залежить і від експлуатації водоймищ і форми організації рибного господарства. Для забезпечення високої і стійкої рибопродуктивності водоймищ здійснюють рибогосподарську меліорацію.

Слово меліорація означає поліпшення і походить від латинського кореня меліор, відповідного російському слову кращий. Звідси система заходів, направлених на поліпшення у водоймищі фізичних, хімічних і гідробіологічних умов як для розвитку в нім цінної іхтіофауни, так і в цілях найбільш досконалої його експлуатації в рибному господарстві, отримала назву рибогосподарська меліорація.

Виділяють два основні завдання рибогосподарської меліорації. Це поліпшення умов природного розмноження і нагулу цінних видів риб у водоймищах і поліпшення умов лову риби.

Всі заходи, направлені на поліпшення рибогосподарських якостей водоймища (біологічних і експлуатаційних), отримали назву меліоративних. По характеру і тривалості дії на водоймище меліоративні заходи підрозділяються на корінні і поточні.

Корінні меліоративні заходи приводять до глибоких змін режиму водоймища. Вони вимагають великих витрат і діють протягом тривалого періоду часу. Поточні меліоративні заходи позитивно діють на водоймище протягом короткого відрізку часу, тому їх систематично повторюють.

Різноманіття природних чинників зовнішнього середовища, що обумовлюють рибопродуктивність водоймищ, породжує різноманітність можливостей дії на водоймище шляхом проведення різних видів меліоративних робіт.

Всі процеси, які приводять до погіршення режиму гідробіології водоймища, створюють несприятливі умови для нагулу в ньому промислових риб. Вони можуть бути результатом незадовільного гідрологічного режиму; замулювання; заростання водною рослинністю; забруднення стічними водами, скорочення біогенного стоку.

Погіршення гідрологічного режиму водоймища відбувається під впливом кліматичних і антропогенних чинників. Так, рівень води в багатьох водоймищах залежить від величини річкового стоку, що поступає в них. У зв'язку з цим в маловодні роки і при великому об'ємі безповоротного споживання річкового стоку, використовуваного на зрошування сільськогосподарських угідь, на потреби різних галузей промисловості і комунального господарства, спостерігається падіння рівня води у внутрішніх морях і багатьох озерах Наслідком цього є скорочення площі водоймища, його осолонювання і незадовільний газовий режим Це змінює екосистему водоймища і різко відбивається на погіршенні умов існування іхтіофауни. Ареал проживання риби в такому водоймищі зменшується Взимку в ньому можливі замори риби. Подібні явища спостерігаються також в озерах з атмосферним живленням в посушливих районах. В таких водоймищах відбуваються сезонні коливання рівня води, бо навесні вони наповнюються водою в результаті стоку талих вод, а влітку усихають із-за втрат води від випаровування. Поліпшення гідрологічного режиму в таких морях і озерах забезпечується шляхом додаткового водного живлення з інших водоймищ і обмеження безповоротного водоспоживання.

Водоймищами-донорами можуть бути річки з великою витратою води або гірські озера.

Меліоративні роботи, пов'язані з перекиданням вод, зазвичай вимагають значних капіталовкладень. У зв'язку з цим при проектуванні даного заходу доцільно передбачати комплексне використання вод, що перекидаються, тобто не тільки на потреби рибного господарства, але і деяких інших галузей народного господарства (сільського господарства, водного транспорту, енергетики). Це дає можливість значно підвищити економічну ефективність проектованого перекидання вод.

Гідрологічний режим внутрішнього моря і озер, притока річкових вод в яких різко зменшилася, можна також поліпшити будівництвом гідровузлів з регулюючим водним режимом, відчленовуванням сильно осолонених і мілководих непродуктивних їх ділянок. Останні заходи дозволяють зменшити втрати води на випаровування.

Гідрологічний режим стічного озера може бути покращений за рахунок створення підпору води в ньому дамбою. Завдяки цьому досягається збільшення водної маси, що запобігає його усиханню, обмілінню і загибелі риби в ньому.

Будівництво ГЕС і створення водосховищ на річках зменшило природний біогенний стік, що поступає в озера. Рибопродуктивність таких озер знизилася. Для відновлення і підвищення рибопродуктивності озера удобрюють, застосовуючи органічні і мінеральні добрива.

Рибоводна меліорація водойм - це комплекс біотехнічних та організаційно-господарських заходів, спрямованих на поліпшення гідрологічних і гідробіологічних якостей ставів (озер) для найбільш ефективного їх використання, підвищення виходу рибної продукції. Меліорацію здійснюють, як в самому ставі, так і на територіях, що його оточують.

Рибоводна меліорація поділяється на рибоводно-технічну, яка включає заходи щодо боротьби із заростанням водойм вищою водяною рослинністю та їх замулюванням, поліпшення умов водопостачання та аерації води; та агрорибоводну, що пов'язана із проведенням таких заходів: вапнування, літування ставів та рибосівозміна.

Роботи з поліпшення гідрологічних і гідрохімічних умов водойми зводяться до боротьби із заморами риб та охороні молоді при використанні води з озер і ставків для поливу.

Заморні явища у водоймі (озері, ставі) настають в результаті втрати водою кисню, що обумовлено процесами розкладання нагромаджених органічних речовин у водоймі, або поглинанням його (у нічний час) бурхливо розвиненою водяною рослинністю. Літом частіше всього замори виникають у вранішні години. Зимові замори пов'язані з обмеженням доступу кисню у водойму.

Замори зазвичай викликають масову загибель риб як в озерах, так і в ставах рибоводних господарств, тому для її попередження проводять аерацію води. Відбувається вона різними прийомами в залежності від гідрологічного режиму водойми, часу проведення аерації і причин, що викликали це явище. Розрізнять технічну (механічна), біологічну та хімічну аерацію води.

Механічне аерування водойм здійснюється за допомогою спеціальних пристосувань - аераторів, які за принципом роботи поділяються на розбризкуючі (аераційні плоскі і ступіньчасті столики, вертушки, колеса з лопастями та ін.); перемішуючі воду (перемішують воду за допомогою гвинтів і гребних коліс); нагнітаючі на водойму повітря (являють собою компресори, що подають у воду стиснуте повітря через дрібні отвори в шлангові, що прокладений по дну водойми).

У рибоводній практиці для аерації води в зимовий час здавна користуються простими ополонками під льодом става.

Поряд з ополонками також розчищають поверхню льоду від снігу, оскільки дослідженнями показано, що світлопроникність прозорого льоду, вільного від снігового покриву, значно вища в порівнянні з світлопроникністю чистої води. До того ж спектральний склад світла, що пройшов через лід, не змінюється, тоді як вода поглинає ультрафіолетові і фіолетові промені. Дослідженнями також зазначено, що при температурі близько 00С і достатньому освітленні асиміляційна діяльність м' якої водяної рослинності і таких представників фітопланктону, як діатомеї, а із зелених - сцеведесмус, педіаструм,

спірогіра, улотрікс, вольвокс та інших мешканців води та мулу не припиняється і збагачує воду киснем.

Біологічна аерація води, що заснована на посиленому розвитку фітопланктону, досягається шляхом своєчасного застосування мінеральних добрив.

Одним із способів меліорації є вапнування водойми негашаним вапном - хімічний спосіб аерації. Воно використовується для нейтралізації середовища з кислого в нейтральне або слабо лужне, в якості добрив для дезинфекції ставів і в якості профілактичних засобів у боротьбі з хворобами риб. Змінюючи рН середовища до нейтрального або слабкокислого, вапно здатне сприяти посиленому розвитку гідробіонтів і прискорювати мінералізацію органічних речовин.

Регулярне вапнування сприяє тимчасовому освітленню води завдяки осадженню сестону, частковому пригніченню фітопланктону і бактеріопланктону. Крім того, регулярне вапнування запобігає виникненню інфекційних і паразитарних хвороб риб.

Аерація води за допомогою її розбризкування застосовується взимку і влітку на ставках з регульованим витоком води. Розбризкування води можна здійснювати також дощовими установками і насосами.

Метод аерації шляхом продування води в окремих випадках дає позитивний результат, причому результативність його тим вище, чим менше в воді розчинених речовин і чим більшу дезинфікаційну силу він має на хвороботворних мікроорганізмів.

Наявність кисню у воді в основному залежить від наявності в них м'якої водяної рослинності, зелених водоростей і фітопланктону. Ці рослини в своєму розвитку, в процесі фотосинтезу використовують мінеральні солі і вуглекислий газ, що знаходяться у воді (мулі), і виділяють кисень, який, розчиняючись у воді, підтримує кисневий режим ставу (озера).

 
<<   ЗМІСТ   >>