Вміст розчиненого у воді кисню.

Вода з поверхневих джерел завжди в тій чи іншій мірі насичена киснем, рівень якого в першу чергу залежить від температури. Існує чітко виражена залежність між рівнем розчиненого у воді кисню і білковим, жировим і вуглеводним обміном у риб. Порогова концентрація кисню з віком знижується.

Прийнято вважати, що оптимальний рівень кисню для риб відповідає нормальному насиченню води киснем при оптимальній температурі. Отже, для лососевих риб оптимальний рівень кисню для живлення і росту (при температурі 16-19⁰С складає 9,4-10,0 мг/л, для осетрових риб (при 20-26⁰С) - 8,3-9,2 мг/л, для коропових риб (при 2530⁰С) - 7,1-8,4 мг/л. У рибоводній практиці можливі значні відхилення концентрації кисню щодо оптимуму. Вони відбуваються зазвичай у бік зниження рівня кисню щодо оптимуму і рідко - у бік підвищення. У райдужної форелі зниження рівня кисню за межі 7 мг/л викликає відповідне зниження інтенсивності живлення, обміну і росту. У коропа ця величина складає 5 мг/л. Між нормальним насиченням води киснем і рівнем, при якому наступає зменшення обміну, знаходиться зона кисневої адаптації риб. За межами цієї зони відбувається різке падіння інтенсивності споживання кисню. На рибоводних підприємствах індустріального типу необхідно враховувати залежність росту риби від температури води і концентрації кисню. У міру підвищення температури води в межах оптимальної величини або дещо більше, різниця між основним обміном (підтримка життєдіяльності риби) і загальним обміном (що включає приріст риби) також зростає, що є позитивним чинником з економічної точки зору. Різниця в споживанні кисню при загальному і основному обміні є резервом для росту. Цей резерв може бути реалізований повністю в умовах оптимальної температури води при концентрації кисню в межах кисневої зони адаптації.