Сольовий склад води.

Залежно від вмісту розчинених у воді солей водоймища ділять на прісні, солонуватоводні, морські і пересолені, або гіпергалинні.

Солоність прісних водоймищ коливається в межах 0,001-0,5 %о. Водоймища, солоність яких не перевищує 0,05 %%, називають агалинними, тобто без солей. До них відносяться сфагнові болота, талі і карстові води. Солоність звичайних прісних водоймищ складає 0,05-0,5 %о. Солоність рівнинних водоймищ складає 0,1 %.

У солонуватоводних басейнах солоність води коливається в широких межах - від 0,5 до 30,0 %о. Розрізняють олігогалинні водоймища (0,5-4,0 %), мезогалинні (5-18 %) і полігалинні (18-30 %). До солонуватоводних відносяться естуарії, лагуни, лимани, обширні області в морях поблизу впадання крупних річок, багато внутрішніх морів. Солонуваті води характеризуються непостійністю сольового режиму, на відміну від прісних і морських вод.

Середня солоність морських басейнів Світового океану складає 32-38 %о. Умови проживання в морських водоймищах характеризуються постійністю всіх основних фізико-хімічних чинників (температура, сольовий і газовий склад). Загальна солоність морських водоймищ може бути вище або нижче середньої, проте співвідношення солей залишається постійним.

Гіпергалинні водоймища з солоністю більш 40 % діляться на морські і материкові. Залежно від хімічного складу води розрізняють карбонатні, сульфатні і хлоридні гіпергалинні водоймища.

Вельми важливу роль в життєдіяльності організму грає сольовий склад води. Від кількості і співвідношення, розчинених у воді мінеральних солей залежить розвиток одноклітинних водоростей, що є кормом для безхребетних тварин і риб. Зміна сольового складу у водоймищі може негативно вплинути на умови живлення риб.

Розчинені у воді солі проникають в організм риб головним чином, через зябра. Наявність у воді певних мінеральних солей сприяє підвищенню темпу росту риб. Наприклад, при підвищенні концентрації солей фосфору у воді до 10 мг/л відбувається значне прискорення росту молоді російського осетра. Подальше підвищення концентрації фосфору у воді не впливає на ріст і розвиток молоді.

Для певного виду існує свій постійний сольовий склад, до якого вони пристосувалися в процесі еволюції. Одні види риб здатні жити тільки в морській воді, інші - тільки в прісній. Існує також проміжна група, яка пристосувалася жити і в прісній і морській воді.

По відношенню до солоності риб розділяють на дві групи: евригалинні і стеногалинні. Евригалинні види здатні витримувати великі коливання солоності. Стеногалинні види не витримують навіть незначних змін солоності води. Більшість риб, яких розводять в штучних умовах є евригалинними.

Лососі порівняно легко переходять від життя в прісній воді, до життя в типово морський. Личинки і молодь осетрових риб також володіють евригалинністю. Вони здатні витримувати солоність води до 10 %о без адаптації, а при поступовій - 13-16 %₀. Дорослі осетрові можуть жити у воді з солоністю вище 16 %о. Напівпрохідні коропові (лящ, сазан, судак) на стадії ембріонального і раннього постембріонального розвитку здатні переносити солоність води в 5 %%, молодь - до 12-14 %о.