Повна версія

Головна arrow Агропромисловість arrow Інтенсивні технології в аквакультурі

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

Пошуки і методи запобігання негативному впливу марікультури на довкілля

Зростаючий попит на молюсків, креветок і риб разом з тим не дозволяє реалізувати потенційні можливості індустріальної марикультури. На думку багатьох фахівців, істотний вплив, що наноситься забрудненнями від марикультури в прибережних зонах, різко гальмує розвиток цієї нової індустрії. Тому виникла нова спеціалізація - екологічна інженерія і комплексна біотехнологія. Створені математичні моделі по підвищенню біопродукції морських господарств і зменшенню шкоди, що наноситься ними, довкіллю.

Ведуться пошуки способів зниження тиску забруднень від марикультури на природні екосистеми.

Але слід ще раз звернути увагу, як наголошувалося вище, на те, що є природне регулювання забруднень і саморегуляція життєдіяльності організмів в межах самих поселень на фермах. До певної міри це можна віднести і до природних популяцій, дотичних з марігосподарствами. Але, вочевидь, цей рівень самозахисту визначається мірою дії токсикантів і дозволяє лише частково уникнути їх пригноблюючого впливу.

Негативні наслідки культивування гідробіонтів ряд дослідників пропонує передбачити аби усувати різними прийомами. Зменшення шкоди можна добитися за рахунок ретельного і кращого вибору місць для морської аквакультури, використання стратегії живлення з контролем якості і кількості корму, розвитку рециркуляційних, вирощувальних систем, строгого контролю ветеринарної служби за здоров'ям риб, проведенням досліджень по зниженню тиску забруднень на генетичну структуру диких популяцій і самих культивованих організмів. До речі, останні заходи обмежені поки що створенням генетичних банків, виявленням патогенів і регулювальників генетичної основи організмів. Генетична програма створена в Європейському союзі, Канаді і США велику увагу приділяє об'єктам аквакультури.

Безперечний інтерес представляють експериментальні дослідження по зниженню негативної дії забруднень довкілля на екосистеми. Ці пропозиції можна розповсюдити і на марикультуру як компонент цього середовища. Пропонується вирощування швидкорослої неприкріпленої форми грацилярії, що активно поглинає азот, фосфор, важкі метали. Правда, при значному розвитку мідійних ферм грацилярія повністю витісняється. Деякі види бурих водоростей (саргаси, цистозира) також очищають прибережні води, оскільки володіють високою сорбційною здатністю. Потім вони можуть бути використані для здобуття різних технічних продуктів.

У полікультурних господарствах також можна понизити вплив фекальних мас на гребінцевих фермах шляхом використання детритофага-трепанга.

Позбавлення від надлишкової органіки, що накопичується в зоні марикультурних господарств, може йти і іншими дорогами: організація бікультурних господарств (молюски - риби-детритофаги; ламінарія - молюски), специфічних для кожного водоймища. Використання штучного апвелінгу - підйому глибинних вод, насичених органікою, дозволяє не лише знижувати її концентрації, але і збагачувати поверхневі води біогенними елементами. Нарешті, глибокий інтерес викликають оригінальні ідеї, що пропонують використовувати надлишкову океанічну органіку (наслідок діяльності марігосподарств), як субстрат для одержання найпростіших.

 
<<   ЗМІСТ   >>