Повна версія

Головна arrow Агропромисловість arrow Інтенсивні технології в аквакультурі

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

Технології штучного вирощування креветок, омарів та інших ракоподібних

Технологія вирощування креветок.

У 1987 році у світі нараховувалося 6048 прісноводних креветочних господарств, загальною площею господарств 11770 га. Вивчення життєвого циклу і особливостей біології креветок роду М. rosenbergii розпочато в Тайланді в 60-х роках, товарне розведення з 1965 року.

Гігантська прісновода креветка (Macrobrachium rosenbergii) - відноситься до відділу Decapoda, підряду Natantia - плаваючі креветки, сімейства Palaemonoidae Rafmesque, 1815, роду Macrobrahium (рис. 3.11.1.).

Гігантська прісноводна креветка – Macrobrachium rosenbergii

Рис. 3.11.1. Гігантська прісноводна креветка – Macrobrachium rosenbergii

Велика частина креветок - морські мешканці. У прісних водах зустрічаються, в основному, представники двох родин: Palaemonidae і Atyidae. Промислове значення має лише один рід Macrobrachium, види якого досягають досить значних розмірів - від 50 до більше 300 мм. Прісноводі креветки роду Macrobrachium широко поширені в тропічних і субтропічних регіонах світу. З приблизно 150 видів даного роду найперспективнішими об'єктами аквакультури є М. rosenbergii і М. nipponicus. В цілому, промислово добувають і культивують шість видів креветок роду.

Ареал гігантської прісноводої креветки охоплює багато країн Західної Пацифіки від Північно-західної Індії до В'єтнаму, включаючи Малайзію, Індонезію, Північну Австралію, Філіппіни і Нову. Особливо багато чисельний вид в низовинах Південно-Східної Азії (В'єтнам, Таїланд, Південний Китай).

Окрім свого природного ареалу, гігантська прісновода креветка акліматизована і успішно культивується на, в Ізраїлі, Мексиці, Єгипті.

Всі популяції М. rosenbergii розділяють на західну і східну групи, які відрізняються за рядом ознак: стійкості молоді до солоності і високої температури; швидкості росту; особливостями личинкового розвитку. У східній групі виділяють австралійську і північно-східну частини. Для першої популяцій креветок характерний короткий личинковий розвиток. Значно відрізняються від інших креветки філіппінської популяції. Проте, не дивлячись на відмінності, креветки всіх популяцій М. rosenbergii вільно схрещуються між собою, даючи життєстійке потомство. Можлива також внутрівидова гібридизація, яка дає великий простір для виведення схрещених форм із заданими властивостями.

Основне житло гігантської прісноводої креветки (як і більшості видів роду Macrobrachium) - пониззя річок, естуарії. Дорослі особини зазвичай мешкають на дні річок, мігруючи для ікрометання в солоновату і солону воду (10-30 %о) пригирлових ділянок. Личинковий період проходит в естуаріях. Личинки найбільш стенобіонтні, біонтність молоді дещо ширше, дорослі особини - еврибіонтні. Оптимальні умови, в основному, однакові для всіх стадій: температура води - 28-3 00С, освітленість - близько 4000 лк, насичення води киснем - близько 70 %, рН - 7-8, вміст нітритів - не більше 0,1 мг/л, нітратів - не більше 20 мг/л, жорсткість води (СаСО3) 30-150 мг/л. Висока концентрація кальцію сприяє кращому розвитку личинок і дорослих креветок. Тривалість життя гігантської прісноводої креветки - 3-4 роки.

Життєвий цикл M. rosenbergii складається з наступних періодів: ембріонального, личинкового, ювенільного і дорослої особини.

Прісноводі креветки різностатеві. У самки статева система складається з парних яєчників, яйцепроводів і гонопор. Яєчник - дорсальний по відношенню до шлунку і гепатопанкреасу. У зрілої самки яєчники помаранчевого кольору, є добре видимими через карапакс. Процеси дозрівання яєць і росту статевої залози можуть бути розділені на 2 фази: утворення яєць, які поступово заповнюють яєчник, і накопичення жовтка яйця. Статева система самців складається з парних сім'яників, насінних проток і гонопор. Сім'яники дрібні і займають положення, подібне до передньої долі яєчника у самок. У гігантської прісноводої креветки дорослі самці зазвичай набагато більші за самок (приблизно у 1,5 рази). Самці мають широкі головогруди і потужніші клешні, а самки - відносно крупніше черевце. Генітальні отвори у самців знаходяться між підставами п'ятої пари плеопод, а у самок - в підставі третіх. Плевра у самок довша, і у поєднанні з ширшим черевцем утворює крупну виводкову камеру.

У природних умовах тропіків креветки роду Macrobrachium спарюються практично круглий рік. Інтенсивність розмноження зростає в період сезонних дощів (мусонний період). В цей час збільшується вірогідність потрапляння личинок із стоками води в естуарії, де є оптимальні умови для їх розвитку і росту. У місцях акліматизації основним лімітуючим чинником стає температура. Вона повинна перевищувати 220С.

Креветки досягають статевозрілості у віці 4-5 місяців. Самки дозрівають раніше самців при довжині близько 80 мм, і масі - близько 6,8-8 г. Довжина і маса початку дозрівання самців - близько 100 мм і 10 г. Спаровування і нерестова поведінка в різних видів роду Macrobrachium описані в багатьох роботах. Самці злучаються з "м'якими" самками, що тільки закінчили линьку. При цьому самець знаходиться поряд з самкою у момент линьки, охороняючи її від інших креветок і хижаків. При спаровуванні самець відкладає желатиноподібний сперматофор біля отвору гонопор самки. Зовнішнє запліднення відбувається через 5-10 год. після спаровування, коли по яйцепроводах з гонопор самок назовні виходять яйця. Вони запліднилися спермою, що знаходиться в сперматофорі. Незапліднена ікра гине через 2-3 доби і скидається самкою з плеопод. Запліднена ікра переноситься у виводкову камеру і стримується в ній абдомінальною плеврою. Самка забезпечує безперервне промивання ікринок свіжою водою рухом плеопод.

Плодючість самок залежить від їх розміру і збільшується з віком від 20 до 150 тис. ікринок і більше. За даними Н.Н. Хмільного і співавторів (1997), плодючість самок завдовжки 118 мм складає 21270 ікринок. Самки довжиною 120-130 мм мають плодючість 20-30 тис. ікринок, довжиною 170 мм - 65 тис. Крупніші самки мають ікринки більшого розміру. При цьому виживаність ембріонів від крупних самок вища, ніж від середніх і дрібних. Після досягнення статевої зрілості ріст самок сповільнюється, ріст самців продовжується тими ж темпами. До 9-місячного віку окремі особини досягають 100-120 г, до року - 140-150 г, інколи до 200 г. Середнє число ікринок на 1 г маси тіла варіює залежно від розміру самок від 870 до 1100 шт.

Швидкість ембріогенезу в значній мірі визначається температурою води і для прісноводих креветок складає 11-30 діб у температурному діапазоні 21-330С. Оптимальна температура - 27-290С. В ході ембріогенезу ікринки змінюють колір від помаранчевого до жовтого і потім - сірого.

Викльов личинок (зоеа) відбувається протягом 1-3 днів. Для зоеа характерне розділення на головогруди і сегментоване черевце, причому останній сегмент черевця ще невідокремлений від тельсона. Очі - стеблові і відносно великі.

Личинковий період проходить в естуаріях. У прісній воді личинки можуть знаходитися не більше п'яти діб. Оптимальна солоність води для личинок - 12-14%о, для молоді і дорослих креветок - 0-8 %о, хоча останні толерантні до цього чинника і можуть успішно розвиватися при солоності 0-30 %о. Для личинок температура води нижче 180С і вище 340С летальна; для дорослих - нижче 130С і вище 370С, хоча живлення і ріст припиняються вже при температурі нижче 180С. Летальна концентрація нітритів для личинок - більше 13 мг/л, для дорослих - більше 15,4 мг/л нітритів і 160 мг/л нітратів. Остання личинкова линька проходит з метаморфозом. Постличинки, що з'явилися в результаті, ведуть донний спосіб життя.

У природному середовищі смертність личинок досягає 99 %. Основні причини смертності: низька якість води, різкі коливання солоності, хвороби, хижаки-планктофаги, недостатня кількість корму та ін.

Цей період називають періодом ранньої молоді. У цей період креветки мають розмір від 7 до 10 мм і масу від 6 до 9 міліграм. По своїй будові і способу життя постличинки мало відрізняються від дорослих особин. Вони володіють високою толерантністю до температури і солоності води. Морфологічна будова постличинок пристосована до бентосного способу життя. Не дивлячись на це, в перші дні після метаморфозу, особливо вночі, вони ведуть пелагічний спосіб життя. Після переходу до донного способу життя постличинки живляться дрібним бентосом, детритом, рослинними і тваринними залишками. В середньому, за оптимальних умов середовища, постличинки протягом 2-х місяців досягають маси 0,5 г і довжини 5060 мм. Постличинки, на відміну від личинок, плавають за рахунок руху плеопод вперед рострумом, спина знаходиться вгорі. Вони можуть здійснювати швидкі переміщення, різко скорочуючи мускулатуру черевця. У природному середовищі вони починають мігрувати вгору за течією річок. Молодь пливе проти швидкоплинних потоків або повзе по кам'янистому дну.

Гігантська прісновода креветка ніколи не заривається в пісок і не риє нір, а ховається в схованках або в тіні предметів. Живиться і проявляє активність переважно в сутінковий і нічний час, вдень - малорухлива. Харчову поведінку можна розділити на три етапи: підвищена пошукова активність антенул і клешнею; переміщення до джерела їжі; контакт і випробування їжі. Креветки - поліфаги, здатні харчуватися як живим, так і неживим кормом. Так, в дельті р. Пурарі (Нова Гвінея) гігантська прісновода креветка живиться ракоподібними, молюсками, вищою водяною рослинністю; на рисових полях Індії в її шлунку виявлені рисові зерна, пісок, детрит; у водоймищах Таїланду її раціон складається з личинок комах, дрібних ракоподібних, рослинного і тваринного детриту.

Ріст креветок, як і у останніх представників Decapoda, відбувається ступінчасто, після линьки, при зміні панцира. Процес линьки займає декілька хвилин: старий панцир лопається між грудьми і черевцем, креветка різко згинається, двома передніми переоподами стягує панцир з головогрудей і звільняє черевце. Скинутий екзувій частково або повністю поїдається для поповнення кальцію і інших необхідних речовин. Після линьки, поки покриви не затверділи, креветка деякий час не харчується і залишається в схованці. Линька - критичний момент в життєвому циклі креветок: саме у цей момент спостерігається максимальна смертність. При линці часто втрачаються одна або обидві клешні, що посилює беззахисність особини, що перелиняла.

Періоди між линьками варіюють залежно від віку особини, живлення, температури, жорсткості води і так далі. Наприклад, при температурі води 27-280С ювенільні креветки завдовжки 4-6 см линяють через 6-11 днів, довжиною 7-9 см - через 13-15 днів, дорослі особини - через 26-93 днів. Частота линьок зростає під впливом гормонів, що виділяються у воду креветками, що перелиняли, це викликає часткову синхронізацію линьок. Дорослі самки зазвичай линяють не менше 10 разів на рік, причому 4-5, а інколи і 7 линьок бувають репродуктивними.

Таким чином, найвразливіші стадії в онтогенезі гігантської прісноводої креветки - личинкові. У личинковий період креветка найбільш стенобіонтна, а її смертність найбільш висока за весь онтогенез.

Методами аквакультури, за рахунок створення оптимальних умов розвитку, можливо збільшити реалізацію біопродукційного потенціалу виду.

Гігантська прісновода креветка є одним з найбільш високоцінних делікатесних продуктів. М'ясо має дієтичну цінність - містить до 35% легко засвоюваного білку, а панцир широко застосовується в медицині. Крім того, креветок використовують для приготування різних харчових добавок, а також як важливий компонент штучних кормів в аквакультурі.

Культивування прісноводих креветок розпочате в 50-х роках минулого століття в країнах Південно-східної Азії. Основною передумовою інтенсифікації культивування прісноводих креветок стала недостатня кількість природних запасів для задоволення безперервно зростаючого попиту. При цьому, в останніх 30 років ціни світового ринку на продукцію з креветок залишаються стабільно високими. На тлі стабільних уловів, відмічено різке зростання світового виробництва М. rosenbergii методами аквакультури: з 18 тис. т в 1995 р. до 180 тис. т в 2001 р. Очікується подальше зростання виробництва креветок методами аквакультури.

У 90-х роках минулого століття у виробництві прісноводих креветок лідирував Китай - 58 % від загального виробництва. У 2002 р. перші два місця зайняли Індія і Тайвань. Прісноводі креветки вирощуються в промислових масштабах також в Малайзії, Таїланді, В'єтнамі, на Гавайських островах і в багатьох інших країнах. З Європейських країн лише Франція вирощує велику кількість креветок - 75 т. в рік.

Первинне вирощування гігантської прісноводої креветки проводилося виключно пасовищним методом у відгороджених водоймах, що добре прогріваються. В останні десятиріччя проведено безліч досліджень, що стосуються розведення і вирощування прісноводих креветок, завдяки чому аквакультура вийшла на значно вищий рівень із застосуванням інтенсивних методів і прогресивних технологій.

Культивування креветок усе більш поширюється в країнах з помірним і субтропічним кліматом (США, Японія, Англія і Росія), де вирощування починається в контрольованих умовах і потім продовжується у відкритих водоймах. Використання сучасних інтенсивних технологій дозволяє досягати врожайності близько 3 т/га. Особливо перспективно, в умовах помірного клімату, вирощування креветок на підігрітих водах водойм-охолоджувачів і в полікультуре з різними видами риб, наприклад з канальним сомом, тиляпією і лящем (США, Ізраїль). Можливе також вирощування креветок в басейнових комплексах із замкнутою системою водопостачання.

В пострадянські країни гігантська прісновода креветка вперше була завезена в 1980 р. з Японії до Грузії і до Білорусії на базу Інституту біології. Білоруські вчені провели дослідження в умовах водойми-охолоджувача Березовської ГЕС. Були поставлені серії експериментів по відтворенню і вирощуванню креветок в ставових і басейнових комплексах. Перші досліди по отриманню товарних креветок в установках замкнутого водопостачання (УЗВ), проведені співробітниками ВНІІПРХа в 1991 році.

Холодні кліматичні умови вимагають обов'язкового використання замкнутих систем для витримування плідників гігантської прісноводої креветки в зимовий час, проведення нересту, інкубації і вирощування личинок в теплій морській солоноватій воді. Культивування ювенальних особин до товарного розміру здійснюється по трьом основним напрямах:

  • - у басейнах із замкнутим циклом водопостачання;
  • - у відкритих ставах південних областей за природних кліматичних умов;
  • - у ставках, садках і басейнах на теплих водах енергетичних об'єктів.

Зараз перешкодою для розширення робіт по культивуванню креветок є відсутність біотехніки отримання життєстійкого посадкового матеріалу на різних стадіях онтогенезу (для креветочних господарств різного типу) в промислових масштабах. Розвиток аквакультури може бути досягнутий за рахунок оптимізації умов вирощування креветок як на ранніх стадіях онтогенезу, так і дорослих особин, шляхом вирішення низки біотехнічних запитань, пов'язаних з канібалізмом, щільністю посадки, годівлею та ін.

При всіх типах культивування гігантської прісноводої креветки, біотехніка включає наступні основні етапи:

  • - формування і витримування маточного стада;
  • - інкубація ікринок, вирощування личинок до метаморфозу;
  • - вирощування постличинок до отримання життєстійкого посадкового матеріалу;
  • - вирощування молоді до товарного розміру.
 
<<   ЗМІСТ   >>