Повна версія

Головна arrow Агропромисловість arrow Інтенсивні технології в аквакультурі

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ

Форма організації штучного розведення довгополих раків.

Дана біотехніка передбачає отримання життєстійкої молоді в цехових умовах і вселення її у водойми на нагул.

Біотехнічний процес складається із декількох етапів: заготівля плідників, інкубація ікри на живих самках, підрощування личинок до життєстійкої стадії, вселення молоді в нагульні водойми, вирощування товарної продукції, облов водойм.

Розплідник. Промислове отримання посадкового матеріалу раків потребує створення розплідника, який може виступати в якості виробничої одиниці рибоводного заводу або спеціалізованого ракового господарства. Він складається із інкубаційного цеху і ділянки по розведенню живих кормів. Розплідник повинен бути укомплектований автотранспортом і усім необхідним інвентарем для забезпечення біотехнічного процесу. Інкубація проводиться в приміщені, обладнаному відстійником для осадження завислих речових із води, що надходить до цеху, водоподаючої і водозбірної мережі, які забезпечуються електроенергією для підключення інкубаційних установок.

Для інкубації ікри використовують інкубаційні установки з замкнутим циклом водопостачання, призначені для оптимізації умов інкубації ікри і отримання життєстійкої молоді раків. Обладнання має модульну конструкцію, потужність інкубаційного цеху можна збільшувати, розміщуючи додаткові модулі, при цьому не торкаєчись існуючого виробництва. Така конструкція має ряд позитивних якостей:

  • - дозволяє вводити установки в робочий режим почергово, по мірі заповнення їх самками;
  • - дає можливість отримання молоді в різні терміни за рахунок регулювання температури інкубації;
  • - знижує ризик загибелі великої кількості плідників і молоді при відмові технологічного обладнання, оскільки усе обладнання автономне;
  • - у разі захворювання раків дозволяє локалізувати інфекцію в одному із модулів.

Використання установок із замкнутою циркуляцією води для отримання посадкового матеріалу дозволяє не тільки реєструвати, але і регулювати параметри різних абіотичних факторів середовища (температури, швидкості течії, освітленості, рН, концентрацій розчиненого у воді кисню, вуглекислого газу, сполук азоту).

Оскільки дані гідробіонти вимогливі до якості води, для запобігання токсичної дії конструктивних матеріалі всі вузли виготовляють із пластику, нержавіючої сталі та інших матеріалів, що не піддаються корозії. Металеві поверхні покриваються водостійкою фарбою або латексом, щоб звести до мінімуму їх взаємодію з водою. Обладнання насосів не повинно допускати витікання змазуючих матеріалів в трубопроводи (рис. 3.11.3.3.).

Основними елементами замкнутої циркуляції води є: 4 пластикових рибоводних басейни ІЦА-2 для утримання об'єктів розведення загальним об'ємом 8000 л, встановлені на підставці висотою 25 см, блок механічного і біологічного очищення води, системи водопостачання, водозабору, аерації, водопідігріву, водопідготовки і автоматичного контролю рівня. В блоці регенерації осадження великих завислих речовин проходить у відстійнику (рис.

3.11.3.4.). Тут же утримуються двостулкові молюски, які фільтрують воду, а слиз, що ними виділяється, зв'язує частинки осаду, запобігаючи його розмиванню і помутнінню.

Схема установки замкнутої циркуляції води

Рис. 3.11.3.3. Схема установки замкнутої циркуляції води:

  • 1 — рибоводні басейни;
  • 2 — скидний колектор;
  • 3 — відстійник;
  • 4 — механічний фільтр;
  • 5 — блок генерації;
  • 6 — насоси;
  • 7 — водоподаючий трубопровод;
  • 8 — флейти;
  • 9 — напрямок течії.

Блок водопідготовки і регенерації

Рис 3.11.3.4. Блок водопідготовки і регенерації:

  • 1 — мережа водопостачання;
  • 2 — відстійник;
  • 3 — хімічний фільтр;
  • 4 — регулятор рівня;
  • 5 — магістральний скидний колектор;
  • 6 — відстійник блоку регенерації;
  • 7 — молюски-фільтратори;
  • 8 — механічний фільтр;
  • 9 — тени;
  • 10 — наповнювач біофільтру;
  • 11 — водорості;
  • 12 — насоси;
  • 13 — водоскид блоку регенерації.,
  • 14 — водоподача в басейни;
  • 15 — повітряний компресор;
  • 16—розпилювач повітря;
  • 17 — світильники.

Відокремлення дрібних частин завислих речовин проходить в механічному фільтрі, який являє собою контейнер, заповнений поліетиленовим моноволокном. По мірі забруднення він виймається, фільтраційний матеріал промивають сильним потоком води, споліскують, потім вкладають назад у контейнер, який по спеціальним направляючим встановлюється назад в блок регенерації.

Біологічне очищення проводиться на біофільтрі зануреного типу, де в якості наповнювачів використовують керамзит з гранулами різного діаметру. Для видалення застійних зон і збільшення площі поверхні фільтруючого шару встановлюють вертикальні перегородки, поперемінно відкриті у нижній і верхній частинах. В кожному наступному відсіці напрям потоку води змінюється на протилежний.

Обладнання замкнутого циклу мають обмежений термін безперервної роботи, оскільки культура нітрифікуючих бактерій, що розвивається у біофільтрі, з часом старіє, субстрат забивається детритом, зменшуючи пропускну здатність. Розподіл біофільтру на секції дозволяє періодично замінити одну з них, збільшуючи тим самим термін його неперервної роботи. При цьому кількість мінералізованих за одиницю часу органічних азотовмісних сполук знижується лише на 20 %, відновлюючись до вихідного рівня протягом 14 діб.

Збільшенню потужності біофільтра в 1,5-2,0 рази і скороченню часу регенерації замінених секцій сприяє підігрів води перед її надходженням на біологічне очищення. Для активації біофільтру передбачена аерація субстрату.

Для перекачування води використовується 2 центробіжних насоси, які мають датчики верхнього і нижнього рівнів і замкнутих в єдину систему, що дозволяє включити їх як одночасно, так і окремо.

Викид води здійснюється через отвори, розташовані по центру дна басейнів і забезпеченні захисними сітками із нержавіючої проволоки.

В систему терморегуляції входять електроконтактні термометри, термореле і ТЕНи з максимальною сумарною потужністю 12 кВт, встановлені в блоці регенерації перед біофільтром.

Рівень води в обладнанні підтримується у автоматичному режимі. При його зниженні через обладнання, забезпечених поплавковим регулятором, надходить необхідна кількість води із водопровідної мережі.

Принцип роботи обладнання з замкнутою циркуляцією заключається в наступному: забруднена вода із басейнів, де знаходяться раки, по закритому збірному колектору самопливом надходить в блок регенерації, де проходить її очищення від завислих речовин і продуктів метаболізму. Тут же вона нагрівається до заданої температури, а потім насосами подається по підводячи трубам в басейни через флейти. Загальний об'єм води в обладнанні складає 9500 л.

Таке обладнання використовувалось протягом 4 років для отримання посадкового матеріалу раків, утримання плідників і проведення експериментальних робіт. Система з використаними методами очищення води є доволі життєстійкою при біологічному навантаженні 126 г/л. Отриманні результати продемонстрували можливість відтворення раків із водойм з різною екологією в установках з замкнутим циклом водопостачання на основі створення оптимальних режимів абіотичних факторів середовища і умов живлення.

Нагульні водойми. Потенційна екологічна ніша раків дуже широка. Вони мешкають у водоймах різних типів.

Чисельність, структура і продуктивність популяції раків залежить від конкретних умов їх проживання і, виходячи із рівня ракопродуктивності, водойми можна поділити на високопродуктивні, середньопродуктивні і низькопродуктивні.

До першої категорії відносяться мілководні, з переважною глибиною 1,0—1,5 м водойми, що заливаються під час паводку, і річки зі слабкою течією і замуленим дном. їх заростання вищою водяною рослинність зазвичай низьке (до 10 %), на дні - щільний детрит ний мул, прозорість води менше 0,2 м, активна реакція середовища нейтральна або слабо лужна, температура води в літній період 25-300С, іхтіофауна представлена карасем, лином, краснопіркою, окунем, щукою. Природна ракопродуктивність водойм цієї категорії складає вище 100 кг/га.

До водойм середньої продуктивності відносяться проточні і непроточні ільмені, і річки зі швидкістю течії прибдизно 0,2 м/с. Прозорість води у них більше 1 м, ступінь заростання макрофітами висока (до 40 %), дно піщане або глинисте з домішками мулу, глибина 1,5—3,5 м. Склад іхтіофауни у таких водоймах більш різноманітний, зустрічаються: судак, сазан, сом, щука, карась, окунь, краснопірка, лин. Ракопродуктивність таких водойм коливається в межах 40—90 кг/га.

Низька ракопродуктивність (10—30 кг/га) відмічається в основних водотоках, єриках, протоках із швидкою течією і щільними ґрунтами.

Непридатні для життя раків водойми, дно яких покрите шаром рідкого тонкодисперстного мулу, що піддаються літнім або зимовим заморам, а також забруднюються сільськогосподарськими і промислово-побутовими стоками. До групи ризику входять ільмені, глибиною менше 1,0 м, які в суворі зими можуть промерзати, а в маловодні роки при високих літніх температурах висихають.

Молодь, отриману від штучного відтворення, в першу чергу необхідно вселяти у високопродуктивні водойми, на яких ведеться інтенсивний промисел раків, оскільки в них природне відтворення не встигає компенсувати вилучення біомаси популяції, хоча кормова база забезпечує її росту.

Придатні для заселення ільмені, що мали в минулому ракопродуктивність, але втратили її через причини, що не тягнуть за собою довготривалих негативних наслідків: осушення, разовий викид великої кількості органіки або перевищення доз мінеральних добрив та ін.

Можливо вселяти молодь і у середньопродуктивні водойми з достатньо розвинутою кормовою базою, так як мала чисельність раків в них може бути пов'язана з несприятливими умовами розмноження: нестійким гідрологічним гідрохімічним режимами в період розвитку ікри, дефіцитом нерестових ділянок, малою концентрацією кормових об'єктів для личинок в ранньому онтогенезі.

Заселяти малопродуктивні біотопи немає сенсу, оскільки популяція раків буде формуватися в умовах жорсткої кормової конкуренції, негативного впливу факторів середовища проживаня і складатися із тугорослих особин, які не мають якої-небудь значної господарської цінності. Виключенням є заходи, які мають екологічний напрямок.

Розведення раків в ставах, порівняно з природними водоймами, має значну перевагу. В ставах можливий кращий контроль за процесом вирощування і середовищем проживання, а також більш ефективна годівля, відсутні хижаки.

Для розведення раків придатні неспускні або неповністю спускні стави. Вирощування необхідно проводити в полікультурі з рибою: білий і строкатий товстолобик, білий амур, короп. В таблиці 3.11.3.1. наведені вимоги до хімічного складу води в ставах, де планується вирощувати раків.

Таблиця 3.11.3.1. Хімічний склад води в ставах для вирощування раків

Назва

Концентрація, мг/л

Важкі метали

менше 0,01

Нафтопродукти

менше 0,05

Феноли

менше 0,005

Таніни

менше 10

Ціаніди

менше 0,005

Амоніак

менше 0,05

Залізо

менше 0,5

Смоли

менше 2,0

Амоній

менше 0,5

Карбонати

менше 10,0

Нітрати

менше 1,0

Фосфати

менше 0,3

Хлориди

менше 10

Сульфати

менше 10

Жорсткість води

6,0-9,0 мг/екв

рН

6,5-8,5 од.

Кисень

більше 5,0

У штучних водоймах перед запуском поголів'я крім підготовки днища проводиться ще ряд операцій: навколо ставка споруджується захисна брівка і робиться по її зовнішній стороні дренажний водостік. Це необхідно для запобігання потрапляння дощових стоків і сміття у водойму. По берегах висаджуються дерева, один з найкращих видів - плакуча верба, які створюватимуть тінь. Необхідно забезпечити різну глибину ставу: біля берега - близько 0,4 м в середині до 3 м. Максимально допустима кількість дорослих особин раків на один квадратний метр площі ставу не повинен перевищувати 5 одиниць. Перед заселенням водойми проводиться її заповнення, після чого воді дають час відстоятися строком не менше двох тижнів, а краще одного місяця. При правильному облаштуванні ставу раки не потребують додатковї годівлі, у воді досить планктону, водоростей або личинок. Для прискорення росту особин здійснюється прикорм овочевими обрізками, комбікормом, відходами м' яса і риби, а також вимоченими у воді крупами.

Суворе дотримання рекомендацій фахівців і застосування повного комплексу обладнання для підтримки оптимальних умови для життєдіяльності раків дозволить швидко домогтися гарних показників. Зазвичай раки ведуть нічний спосіб життя, але якщо вони почують здобич, то можуть направитися до неї, не звертаючи уваги на час доби. Цікавий і такий факт: самки завжди сидять у норах поодинці, а самці під час зимівлі нерідко збираються групами і зариваються у мул. Як правило, раки-самці в 2-3 рази крупніше самок. Період спарювання та відкладення ікри у річкових раків дуже варіює і спостерігається або восени (жовтень-листопад), або в кінці зими - на початку весни (лютий- березень). Період інкубації ікри у раків, що парувались восени, триває 6-7 місяців, а у раків, що парувались навесні, він перевищує 4 місяці. Тривалість спарювання - 2-3 тижня, запліднення зовнішнє. Самці приклеюють свої сперматофори на нижньому боці головогрудей самки у вигляді білої плями. При пізньому спарюванні і низьких температурах запліднення відбувається протягом кількох діб. Ікру самки відкладають вночі, в тиші, протягом 2-3 годин. Підгинаючи черевце до головогрудей, вони утворюють камеру, в яку випускають спеціальну речовину, що розчиняє прикріплені там сперматофори зі сперматозоїдами. Ікринки, видавлені з яйцепроводу, проходять через сім'яний розчин, запліднюються і прикріплюються до черевних ніжок або панциру. На ніжках в них може знаходитись 110-480 ікринок. Завдяки рухам ходильних та черевних ніжок ікринки постійно омиваються свіжою водою. У період виношування ікри самки дуже обережні, ховаються у норах і виходять з них тільки у пошуках їжі.

Зародки в ікрі розвиваються протягом 7-8 тижнів. Маленькі рачки (личинки) викльовуються з ікри найчастіше у третій декаді травня і першій декаді червня за температури 21-240С. Перші 2-3 дні вони висять на так званих гіалинових нитках, потім нитки обриваються, а рачки за допомогою маленьких загнутих назад крючків на клешнях прикріплюються до оболонки яйця. В такому стані вони знаходяться 5-8 днів, живляться лише за рахунок запасів жовтка, який розташований під спинним панциром. До десятого дня відбувається перша линька, після якої личинки стають схожими на дорослих раків. їх маса складає 21-30 мг, довжина тіла - 1,1-1,2 см. Живляться рачки самостійно, але під час несприятливих умов ховаються під черевце матері.

На тринадцятий-двадцятий день відбувається друга линька, після якої личинки стають повністю самостійними. Линька у раків проходить багаторазово: на першому році життя - 8 раз, на другому - 4-5 і на третьому - 3-4 рази.

Вивчення та знання загальних закономірностей розвитку та формування промислових стад раків дозволяє раціонально вести його промисел, не наносячи шкоди їх загальній кількості.

Заготівля плідників. Відновлювання плідників в природних водоймах із маточних ставів проводиться з кінця березня до травня, після настання стійкої позитивної температури, в залежності від конкретних метеорологічних умов року. В цей час у самок під абдоменом знаходиться запліднена ікра, яка прикріплена до плеопод тонкою гіалоновою ниткою. Процес заготівлі специфічний і має ряд особливостей, пов'язаний з біологією і поведінкою раків в різних типах водойм. В якості знарядь лову використовують раколовки і волокуші. Відлов необхідно проводити у водоймах, схожих по гідрологічному і гідрохімічному режимах з тими, в які буде вселятися отримана молодь. Весною самки концентруються на прогрітих ділянках, близько до берега, ховаючись у природних укриттях або викопуючи нори. Тому встановлювати раколовки або працювати волокушею необхідно на прибережних мілководдях глибиною 0,5-1,0 м. Найбільш ефективніший лов у нічний період і у сутінках. В якості наживки для раколовушок краще використовувати свіжу рибу.

Виловлених самок необхідно сортувати, відбираючи особин, що не мають травм, ознак будь-яких захворювань, з великою кількістю ікри на плеоподах (рис. 3.11.3.5.).

Самки з ікрою, що розвивається на плеоподах

Рис. 3.11.3.5. Самки з ікрою, що розвивається на плеоподах

їх життєстійкість визначається наступним чином: особин беруть посередині головогрудей зі сторони спини і, якщо рак енергійно піднімає клешні до гори, він придатний для розведення; ослаблених особин з опущеними клешнями і бульбашками піни в челюсті, вибраковують. Спійманих самок поміщають у дельових садках розміром 1*0,5*0,5 м, що встановлені на кілках або плавучих конструкціях. В кожний садок необхідно садити не більше 10-12 кг раків. Перевезення запліднених самок до місця інкубації здійснюють в ящиках, якщо час в дорозі не перевищує 3 годин. Для цього раків вкладають рядами, перекладаючи вологою травою або мішковиною. Транспортування на великі відстані проводять в рибоводних поліетиленових пакетах з киснем.

Перед посадкою на інкубацію самок повторно сортують, вибраковуючи ослаблених, травмованих і тих, які втратили багато ікри при перевезенні. Потім протягом 10-15 хв. їх обливають водою або опускають декілька разів у воду в сітчастих ящиках для видалення бульбашок повітря із зябрової порожнини, інакше раки можуть загинути від задухи, оскільки блокується надходження розчиненого кисню в зябра, а в повітряній подушці накопичується вуглекислота.

Інкубація. Самок з ікрою розміщують в інкубаційних басейнових установках із замкнутим циклом водопостачання, в які попередньо розставляють касети з індивідуальними сховищами (рис. 3.11.3.6.).

Касета з індивідуальними прилистками для самок

Рис. 3.11.3.6. Касета з індивідуальними прилистками для самок

Після заповнення всіх басейнів раками включають систему водопідігріву і підвищують температуру від вихідної на 10С за добу, доводячи її до +25 0С.

Щоденно проводять огляд самок для контролю за їх станом і розвитком ікри. Ослаблених раків, з обвислими клешнями або ознаками хвороби, що розвивається, необхідно терміново видаляти із інкубаційних басейнів. Зазвичай самки самі доглядають за ікрою, але інколи в кладках зустрічаються мертві ікринки, які мають яскраво-жовте забарвлення і часто вражені сапролегнією. їх необхідно видаляти пінцетом.

Протягом всієї інкубації проводять спостереження за температурним і кисневим режимом в басейнах. Візуально недостача кисню визначається за наступними ознаками: самки і світлий час доби покидають схованки і піднімаються на верхні площини касет-схованок, інтенсивно змахують плеоподами з прикріпленою ікрою, тим самим аеруючи її. Годівля проводиться 1 раз на добу, ввечері, кусочками свіжої або мороженої риби, м'ясом молюсків, які розкладаються між рядами схованок зі сторони їх відкритої частини.

Вранці басейни необхідно чистити сифоном від екскрементів, мертвої ікри і залишків корму (рис. 3.11.3.7.). На ніч освітлення в цеху, де встановлені інкубаційні установки, необхідно виключати.

Необхідно врахувати, що на стадії появи очних бульбашок ікра раків чутлива до механічних, температурних і та інших подразнень. В цей момент необхідно як можна менше турбувати самок і не допускати коливань температури води.

Якщо плідники спіймані в одній водоймі і чітко витриманий температурний режим під час інкубації, викльов проходить протягом 3— 5 днів. Він припадає на третю декаду травня - першу декаду червня.

Сифон для очищення басейнів

Рис. 3.11.3.7. Сифон для очищення басейнів

Витримування і підрощування личинок. Після викльову личинки протягом 3 діб знаходяться під абдоменом самки, прикріпившись до її плеопод (рис. 3.11.3.8.).

Личинки, що виклюнулися, під абдоменом самки

Рис. 3.11.3.8. Личинки, що виклюнулися, під абдоменом самки

Вони майже не рухомі і живляться запасами жовтка, розташованого під карапаксом в порожнині тіла. На цій стадії у них великі головогруди, абдомен в зародковому стані і підігнутий під черевце. В цей час необхідно якнайменше турбувати самок, не допускати різних коливань температури і ретельно слідкувати за кисневим режимом.

Після першої линьки, яка закінчується протягом тижня з моменту викльову, личинки стають схожими на дорослих раків. їх відмінною ознакою на цій стадії є будова тельсона. Він складається із одної пластинки і має округлу форму (рис. 3.11.3.9).

Будова тельсона личинок після першої линьки

Рис. 3.11.3.9. Будова тельсона личинок після першої линьки

Личинки які перелиняли, поступово залишають самок і розподіляються по дну басейнів, часто збираючись у комки. В цей період вони переходять на змішане живлення і їх починають підгодовувати дрібними формами зоопланктону, хірономідами, олігохетами, перетертим рибним фаршем, м'якою водяною рослинністю (роголистником, харою, рдестом). Перед годівлею живим кормом його зневоднюють, розмістивши на короткий час в морозильну камеру або трошки підсушивши.

Через три доби після закінчення першої линьки самок виймають з басейнів. При цьому їх необхідно оглядати і знімати прикріплених личинок. Одночасно прибирають касети з штучним укриттям.

Годівлю личинок здійснюють три рази на день: в 7:00, 14:00 і 21:00 годинах. При внесенні корму на час перекривається подача води в басейни через флейти.

Чищення басейнів необхідно проводити сифоном і дуже акуратно, щоб не травмувати личинок. При цьому збирають залишки корма, особин, що загинули, і осадок - у відро з проріззю в боковій стінці, затягнутою газом № 7 (рис. 3.11.3.10.).

Відро для видалення забруднень із басейнів

Рис. 3.11.3.10. Відро для видалення забруднень із басейнів.

Після закінчення чищення вмістиме відра проглядають і відбирають живих личинок які потрапили з током води.

Другий раз личинки линяють через 5-8 днів і перетворюються в повністю сформованих рачків. їх легко відрізнити за будовою тельсона. Він складається із трьох пластинок, що ніби-то зібрані у вієр (рис. 3.11.3.11.).

Будова тельсона личинки після другої линьки

Рис. 3.11.3.11. Будова тельсона личинки після другої линьки

На цій стадії личинки мають високу їжедобувну активність і яскраво виражену захисну реакцію. По закінченню линьки їх тримають в басейнах дві доби, щоб затверділи панцирі, а потім пересаджують у водойми на нагул.

Вселення молоді у водойми. Вилов молоді із басейнів здійснюють за допомогою сифона, що дозволяє запобігти травмуванню. Рачки з потоком води потрапляють в приймаючу ємність, в якості якої використовують таз (краще пластиковий) з проріззю в бічній стінці, затягнутої газом № 5 або металевою сіткою з вічком 2,0 мм. (рис. 3.11.3.12.).

Вода зливається через прорізь, а молодь накопичується в тазі. Поки рачки знаходяться в приймальній ємності, обов'язковим є приток свіжої води. Після того, як в тазі накопичується значна кількість молоді, воду зливають.

Ємність для збору молоді із басейнів

Рис. 3.11.3.12. Ємність для збору молоді із басейнів

Підрахунок проводять ваговим методом, для цього окремо зважують не менше 30 рачків і визначають середню масу однієї особини. Потім зважують всю молодь. Розділивши загальну масу на масу однієї особини отримують кількість рачків.

Транспортування здійснюють в контейнерах з отворами для доступу повітря (рис. 3.11.3.13.).

Контейнери для транспортування молоді

Рис. 3.11.3.13. Контейнери для транспортування молоді

Молодь розподіляють по дну, зверху накривають двома шарами вологої марлі, або перекладують травою, потім утворюють наступний ряд і так далі. Рекомендується робити не більше 5 рядів. При перевезенні необхідно слідкувати, щоб на контейнери не потрапили прямі сонячні промені і вони не обвітрювались, оскільки це може привести до підсихання зябр у рачків. Транспортування на довгі відстані (час в дорозі більше 10 годин) і при високих температурах повітря слід проводити в рибоводних поліетиленових пакетах. По прибутті на місце, контейнер декілька раз занурюють в воду і одразу ж виймають на повітря. Якщо молодь перевозили в рибоводних пакетах, їх спочатку поміщають у водойму не розкриваючи, для поступового вирівнювання температур. При випусканні в водойму, рачків рівномірно розподіляють по мілководним ділянкам, які мають природні укриття: зарослі м'якої водяної рослинності, шар стулок молюсків і т. д. Різниця між температурою води в водоймі і тієї, до якої адаптована молодь, не повинна виходити за межі 5,00С.

Вирощування товарної продукції. Для нагулу раків можна використовувати природні водойми або стави. В першому випадку регулярний випуск підрощеної молоді дозволяє формувати популяції з стійкою чисельністю. Така екстенсивна форма господарювання можлива особливо на початковому етапі становлення господарства, у випадку усунення загрози заморів шляхом проведення біотехнічних заходів, таких як підкачування води для підтримання оптимального рівня, аерація і т.д., а також при наявності значних нагульних площ. Кондиційної наважки раки досягають на третій рік вирощування. При достатній кормовій базі вихід товарної продукції щорічно складає до 40-50 кг/га.

Перспективним напрямком в раківництві є вирощування раків в ставових господарствах, разом з рибою. Раки, як об'єкт полікультури, володіють рядом позитивних якостей. Вони еврибіонти, про що свідчить їх наявність в водоймах різних типів, що помітно відрізняються один від одного по гідрологічних і гідрохімічних параметрам. Раки є своєрідними санітарами водойм, утилізуючи залишки тваринного і рослинного походження на різних стадіях розкладання, споживають корми, недоступні рибам. Основу їжі дорослих раків, складає рослинність, вони охоче поїдають кореневища і стеблі жорстких водяних рослин. Як показали дослідження, в живленні цьоголіток, які вирощуються на природній кормовій базі, компоненти рослинного походження зустрічаються у 92,9% шлунків, а тваринного - в 14,3 %.

Оскільки вирощування раків в монокультурі важвється нерентабельним, проводяться роботи по їх вирощуванню в полікультурі зі ставовими рибами. Досліди, проведені в Україні, показали, що раки збільшували продуктивність ставів в середньому на 200 кг/га, не дивлячись на високу щільність посадки ставових риб. В експериментальних ставах 30 % раків досягли товарного розміру на другому році життя.

Існують думки, що при організації вирощування раків по пасовищному типу, вселяючи цьоголіток і виловлюючи через два роки товарну продукцію, можливо досягнути продуктивності не менше 400450 кг/га.

Організувати сезонне вирощування в полікультурі з перепуском на зимівлю дуже важко, оскільки при спусканні ставів раки закопуються в мул і зібрати їх практично неможливо. Багато молоді буде гинути після осушення ложа. В зв'язку з цим товарне вирощування раків необхідно здійснювати за неперервної технології протягом 3-х років або в не спускних ставах.

Годівля. Якщо щільність посадки раків у водоймі велика, то їх необхідно додаткового підгодовувати. В якості корму зазвичай використовують малоцінну рибу, м'ясні відходи, молюски та інші продукти тваринного походження. Корм повинен бути доброякісний, використання продуктів, що розкладаються недопустимо, так як може погіршитися епізоотичний стан водойми. Рослину їжу раки знаходять у водоймі самі. Щоб раки поїдали всю їжу, яка вносться, і її рештки не забруднювали водойму, необхідно використовувати кормові столики з бортиками висотою 4 см. Вони спускаються на дно у вечірній час. Проглядати кормові столики і замінювати корм необхідно 1 раз на добу при температурі води нижче 200С, 2 рази - при температурі вище 200С. Якщо частина корму залишається нез'їденою, необхідно зменшити норму годівлі. Кормові столики рівномірно розподіляють по водоймі через 150-200 м на глибині 1,0—2,0 м. Годівлю починають весною при прогріванні води до 5-100С і продовжують до льодоставу.

Маса корму, що споживається одним раком протягом доби, складає від 1 до 5 % від маси тіла. Частота годівлі самців складає 1 раз на 2 доби, самок 1 раз на 3 доби. За один прийом самки з'їдають 0,78 г, самці - 0,52 г корму.

Говорячи про активність живлення річкових раків, необхідно вказати на наявність сезонного і добового аспектів, які необхідно враховувати при розведені раків. Максимум активності у раків приходиться на періоди, які передують розмноженню і линьці, а також після линьки. Мінімальна активність відмічається під час виношення ікри і викльову молоді у самок і, власне, в період линьки і затвердіння панциря. Основним фактором, який визначає добовий ритм живлення довгопалого рака, є світло. Так в мутній воді раки живляться цілодобово, а в прозорій - тільки в темну годину доби.

Меліорація. Для зберігання раків у високопродуктивних мілководних ільменях і озерах, в маловодні роки що піддаються зимовим заморам, необхідне проведення меліоративних заходів по поглибленню окремих ділянок ложа і створення зимувальних ям.

В невеликих ізольованих водоймах, які не мають притоку свіжої води, в зимовий період необхідно проводити додаткову аерацію. Простіше всього рубати ополонки і вставляти в них оберемки очерету або хмизу. Більш ефективним і менш трудомістким способом аерації водойм є нагнітання кисню або повітря через вморожені в лід форсунки з заглушками.

З метою запобігання сильного заростання нагульних водойм водяною рослинністю весною необхідно висаджувати річняків білого амура. Щільність посадки буде залежати від ступеня заростання макрофітами.

Вороги раків. При вирощуванні раків у водоймах особливу увагу необхідно приділяти заходам, направленим на зниження чисельності ворогів раків. Найбільшу небезпеку являє окунь. Дослідження цих риб показало, що раки зустрічаються середньому в 9,1 % досліджуваних шлунків цих риб.

Оскільки товарне вирощування передбачає високі щільності посадки, шкода, нанесена хижаками, може бути достатньо відчутна. В господарствах по вирощуванню раків при пасовищному методі недоцільно йти по лінії зниження чисельності усіх хижих видів риб. Необхідно підвищувати чисельність хижаків, для яких окунь є кормовим об'єктом, таких як щука, судак, жерех та ін.

Хвороби раків. Чума раків - найбільш небезпечне захворювання, що викликається паразитичним грибком. Гриб в першу чергу вражає кутикулу по краях анального отвору, членики ходильних ніг, а потім нервову систему. Великі раки покидають укриття і в світлу годину доби повзають по дні водойми на неприродно випрямлених кінцівках, часто падаючи на бік і перевертаючись на спину. У вражених особин очі стають мутно-білими через міцелій, що проріс у них. Враженні раки гинуть протягом 1-2 тижнів. Захворювання стрімко поширюється на значні водні простори, чому сприяє наявність в життєвому циклі паразита двох типів спор: нерухомих, але стійких до дії зовнішнього середовища (ооспор) і рухомих (зооспор). У незаражені водойми хвороба потрапляє шляхом перенесення спор водоплавними птахами, на знаряддях лову або при пересаджуванні водних тварин. Засоби боротьби з захворюванням не розроблені. До профілактичних заходів відноситься:

  • - заборона ввезення раків з інших регіонів;
  • - при організації штучного розведення раків обов'язкове дотримання карантину протягом 2 тижнів;
  • - дезінфекція рибоводного обладнання в 5-% розчині мідного купороса (CuS04) протягом 20 хв.

Іржаво-плямиста хвороба. Враженні раки на хітиновому покриві мають овальні плями різної форми іржавого, темно-коричневого або чорного кольору. В центрі плями хітин в більшості випадків розпадається і утворює отвори (язви). Хворі раки мають поганий товарний вигляд і високий відсоток відходу при транспортуванні. Тяжкість захворювання залежить від стану водойми і популяції раків в ній. Засоби боротьби не розроблені і основним методом є ретельний відбір плідників для відтворення.

Фарфорова хвороба викликається паразитуючими в тілі рака найпростішими - мікроспорідіями. При вражені раків збудником цього захворювання нижня сторона м'язів черевця стає сніжно-білого кольору, а при тяжкій формі хвороби такими ж стають і решта м'язів тіла, ослаблені паразитами раки, як правило, не витримують транспортування. Хвороба погано досліджена і засоби боротьби з нею не розроблені.

Облов нагульних водойм. Вилов товарних раків проводиться з липня по мірі необхідності. Найбільш сприятливим часом для відлову раків є осінь. В цей період вони активно йдуть до знарядь лову, відрізняються хорошим товарним видом і більшою наважкою.

Добування раків ведеться виключно пасивними знаряддями лову, використання яких виключає травмування раків. Існує багато різних конструкцій раколовок: бучі, вентеря, верші, круги, хватки і так далі (рис. 3.11.3.14.).

Конструкції знарядь лову раків

Рис. 3.11.3.14. Конструкції знарядь лову раків

Вибір знарядь лову буде залежати від умов промислу, характеристик водойми що обловлюється, доступністю матеріалів для виготовлення раколовок і фінансових можливостей.

В якості приманки використовується малоцінна пластована риба, м'ясні відходи, молюски без раковини.

Величина можливого вилову визначається шляхом контрольних обловів з установкою 10 пасток в різних частинах водойми. Пастки розташовують на відстані 15-20 м один від одного вздовж берега на глибині біля 1,5 м. За контрольними ловами встановлюють цифру середнього вилову на одну пастку. Виходячи із площі водойми, визначають кількість раколовок, що необхідно виставити. Помноживши кількість раколовом на середній вилов однієї пастки, отримуємо об'єм елементарного вилову. Зниження добових виловів в єриках (невеликих річках і старицях) складає 21,1 %-1,8 % на добу, в ільменях (озерах) - 12,5±1,3 % на добу. Виходячи з цього, можливо розрахувати об'єм товарної продукції, який можна отримати з даної водойми.

При проведені облову раколовки встановлюють в ряд вздовж берега на відстані 15-20 м один від одного на глибині 0,5-3,0 м. Перевірку пасток проводять два рази на добу - вранці і ввечері. При необхідності стара приманка змінюється на свіжу. Під час перевірки раколовок раків викидаютьь в човен або встановлені в нього ящики.

Доставлених до берега раків сортують, раків, які не досягли товарних розмірів випускають назад у водойму.

Зберігання і транспортування раків. Для формування партії товарних раків в необхідному об'ємі використовують садки. Стандартний садок має довжину 2,0 м, ширину 1,5 м, висоту 0,5 м. Він виготовлюється із рейок, делі, металевої сітки та інших доступних матеріалів. Необхідно враховувати, що через стінки садка повинен бути нормальний водообмін. Зверху садок затягують деллю або роблять дверцята. Установка проводиться на кілках, сваях або поплавках на глибині, що дозволяє залишати між дном водойми і садком відстань в 0,5 м.

При виборі місця для садків необхідно враховувати вимоги раків до якості води. Для зберігання раків краще всього підходить незабруднена річка зі слабкою течією, або глибоке озеро. Норми посадки багато в чому залежать від температури і якості води, довгого зберігання, життєстійкості виловлених раків. Найбільша виживаність забезпечується посадкою раків в один шар в кількості 200-300 шт/м2.

При підгодівлі раків в садках дають тільки свіжий корм і в такій кількості, щоб він був з'їдений за добу. Краще всього використовувати свіжу або морожену рибу. Перед транспортуванням годівлю припиняють і добу раків витримують без їжі, щоб очистити шлунково- кишковий тракт.

Раки, вийняті з води, дихають атмосферним повітрям і продовжують жити, доки у них зволожені зябра. Зябровий апарат раків добре захищений панциром і не втрачає вологості тривалий час, якщо вони знаходяться в прохолодному затемненому місці. При перевезенні раків необхідно оберігати їх від дії сонячних променів, вітру, високої температури, а також механічних пошкоджень.

Для транспортування раків упаковують в чисті, без постороннього запаху дерев'яні, фанерні або пластикові ящики. Дно, кришка, бічні поверхні повинні мати отвори для доступу повітря. Раків вкладають в тару черевом донизу, в декілька рядів висотою не більше 20 см.

Успіх транспортування багато в чому залежить від температури повітря: чим вона нижча, тим вища виживаність раків, яких перевозять. Оптимальним є температурний діапазон: влітку - 10—150С, восени - 150С.

Основні біонормативи при вирощуванні довгопалих раків наведені в таблиці 3.11.3.2.

Таблиця 3.11.3.2. Біонормативи вирощування довгопалих раків

Показники

Одиниця

виміру

Параметри

Строки заготівлі плідників

місяць

квітень

Розмір самок

см

12-14

Маса самок

г

50

Рабоча плодючість

ікринок

200-360

Норма посадки самок в інкубаційні басейни

шт. на м2

50

Водообмін в басейнах

год

3

Температура інкубації

0С

25,0

Точність підтримання температури

0С

1,0

Частота годівлі

раз на добу

1

Раціон

компоненти

свіжа і морожена риба, молюски

Норми годівлі самок

% від маси

0,5

Час годівлі

години

20-21

Чистка басейнів

раз на добу

1

Рівень води в басейнах

см

30

Водозабезпечення

замкнутий цикл

Витрати свіжої води

л/добу на модуль

120

Вміст О2

мг/л

7,5

Рівень рН

7,7-8,4

NH4

мг/л

0,12

N02

мг/л

0,02

N03

мг/л

0,5

С02

мг/л

0,13

Відхід самок

%

1,5

Вихід личинок з ікри

%

70

Температура підрощування личинок

0С

25,0-28,0

Частота годівлі личинок

на добу

3

Раціон

дафнії, рибний фарш, молюски, комбікорм

Норми годівлі

% від маси

8-10

Час годівлі

години

7, 14, 21

Чистка басейнів

раз на добу

2

Вихід життєстійкої молоді від личинок

%

90

Спосіб транспортування

у вологому стані

Час транспортування

годин

до 6

Температура повітря

0С

20,0

Глибина нагульної водойми

м

1,5-3,0

Ступінь заростання рослинністю

%

менше 30

Щільність посадки

тис. шт./га

26,5

Температурний режим водойми в літній період

0С

20,0-30,0

Вихід цьоголіток

%

25

дволіток

%

78

триліток

%

78

Розмір цьоголіток

см

4,3

дволіток

см

9,7

триліток

см

11,6

Продукція від однієї самки

кг

2,5

 
<<   ЗМІСТ