Повна версія

Головна arrow Філософія arrow Логічні засади аргументації у філософському знанні

  • Увеличить шрифт
  • Уменьшить шрифт


<<   ЗМІСТ   >>

Теорія аргументації в контекстах смислоутворення

  • 3.1. Основні параметри смислу як аргументу пізнання і життєдіяльності
  • 3.2. Рефлексія і достовірне знання: від методу до аргументу
  • 3.3. Принцип довіри до суб'єкта пізнання: аргументи "pro" і "contra"

Мета пізнання науки полягає в отриманні строго аргументованого, доведеного знання, що є результатом творчої, свідомої діяльності. Але якщо свідомість – це нерозділений потік (думок, образів, переживань тощо), одиниці якої надані нам в рефлексивному повороті, то кожному новому переживанню, нехай воно має той же інгенціональний об'єкт, властива своя неповторна аура мислення і почуттів, а також смислові та емоційні межі. Це означає, що кожна думка, кожне переживання володіють новизною за рахунок мобілізації смислових ресурсів нового контексту. Акцент на відмінності "контекстів" здійснюється через аргументацію, яка показує, що "те ж саме", переосмислене по-новому – все ж таки інше. Таким чином, пізнання постає процесом творення нових смислів, конституйованих через аргументацію. Йдеться про такі нові смисли, що доступні доказу за допомогою методів філософського аналізу і логічної аргументації. Завдяки смислоутворюючій діяльності здійснюється процес науки, культури та соціальний прогрес в цілому. Аргументація постає конститутивним фактором пізнавально-творчої діяльності, у якій здійснюється обґрунтування і ствердження соціальних значень та їхнє подальше збагачення новими смисловими конотаціями. З цієї точки зору важливо розглянути проблему "смислу" у контексті теорії аргументації.

 
<<   ЗМІСТ   >>