Логіка аргументації в метаметодологіях "філософії науки"

• 4.1. Методологічні образи науки в аргументах постпозитивізму
• 4.2. "Спонтанна" аргументація в "анархічній епістемології"
• 4.3. Аргументація достовірного знання в "прагматичному аналітизмі"

Наразі, в епоху торжества науки і технологій, кожна філософія, що прагне до об'єктивного знання про реальність, повинна охоплювати у сфері свого аналізу еволюціонізм, когнітивізм, синергетику та інші епістемологічні претензії, щоб побудувати універсальні моделі пояснення буття. Увага до них зумовлена зростанням авторитету філософії науки, що виступає не лише у ролі методології метадослідження науки, а й вивчає міждисциплінарні аспекти традиційних філософських проблем. Утворення міждисциплінарних підходів змінює традиційний розподіл сфер компетенції між наукою та філософією, а також піднімає питання про об'єкти і предмети їхнього дослідження. Орієнтація філософії науки на подолання наслідків ірраціоналізму та суб'єктивізму, методологічне обґрунтування доцільності зміни наукових теорій закономірно зумовлює розвиток логічної аргументації. Адже вимоги крос- дисциплінарної сфери філософії науки також спровокували кризу в методології науки. Таким чином, для логіки наукового пізнання стає актуальним завдання визначення нових способів аргументації для доказу і ствердження позицій сучасних напрямів методології пізнання.