Іммануїл Кант: межі розуму

"Що таке людина?"

Іммануїл Кант (1724–1804 pp.) вважається родоначальником німецької класичної філософії.

Гейне говорив: "Робесп'єру виявили занадто багато честі, порівнявши його з Кантом. У Робесп'єра були напади скаженої манії руйнації, але Кант, великий руйнівник у царині думки, набагато перевершив тероризм Робесп'єра". "Великий руйнівник" Кант починає не тільки німецьку класику. Мало знайдеться філософів, у яких би була така незліченна кількість послідовників: багато впливових філософських течій сучасності ведуть свій початок від Канта.

Дві речі, на думку Канта, наповнюють душу людини неперевершеним захопленням – "зоряне небо над нами і моральний закон всередині нас". Мабуть, у перший, так званий докритичний, період творчості Канта на першому місці було зоряне небо: основним його захопленням була астрономія. Канту належить ідея розширення Всесвіту. Його хвилювали питання, чи старіє Земля і чи змінюється швидкість її обертання навколо власної осі? На друге питання Кант відповідав позитивно: так, обертання Землі уповільнюється, тому що під впливом тяжіння Місяця морські припливи переміщаються із сходу на захід, тобто в напрямку, протилежному обертанню Землі, і гальмують це обертання.

І лише після того, як, за словами самого Канта, філософія Юма пробудила його від "догматичного сну", Кант вирішив для себе, що найважливіше питання, на яке повинна відповісти філософія, це питання: "Що таке людина?". За Кантом, воно поділяється натри питання:

• 1. "Що я можу знати?"
• 2. "Що я повинен робити?"
• 3. "На що я можу сподіватися?"

Цим питанням і відповідають три основні кантівські праці – його три "Критики" – "Критика чистого розуму", "Критика практичного розуму" і "Критика здатності судження".

Відповісти на питання: "Що таке людина?" можна лише подивившись, що вона робить. Основними ж формами діяльності, за Кантом, є: а) пізнання; б) практика; в) пізнання + практика = творчість. Аналіз цих трьох форм і структуру є філософію Канта; в результаті остаточною відповіддю на питання про людину буде: "Людина – це творець". Бо якщо взяти теоретичну і практичну діяльність, то вони обмежені й односторонні, ними не вичерпується єство людини, тому що в них не збігаються ціль діяльності і сама діяльність. (Ми пізнаємо заради практичної діяльності, ціль же практики не в ній самій, а в її результатах.) Необхідно знайти таку діяльність, мета якої – в ній самій. За Кантом – це творчість.